Відшкодування збитків: що це та як стягнути?

Що таке збитки?

Шкода та збитки: чи є різниця? Нормативка (у першу чергу ЦКУ) оперує двома термінами «шкода» та «збитки». І між ними є різниця. Шкода — більш широке поняття. Воно охоплює матеріальну шкоду та шкоду діловій репутації (аналог моральної шкоди, що притаманне фізособам). Збитки ж, як ми побачимо далі, є лише частиною матеріальної шкоди. Більш того, як правило, відшкодування останньої можна отримати як коштами, так і в речовій формі (ч. 4 ст. 22 ЦКУ).

Зверніть увагу:

Це дуже важливе зауваження ще й тому, що воно впливає, наприклад, на можливість застосування форс-мажорного звільнення. А ще дозволяє відрізнити відшкодування від інших компенсаційних виплат. Про це ми ще поговоримо пізніше.

Склад збитків. Збитки — це (ч. 2 ст. 22 ЦКУ):

— втрати, які довелося зазнати у зв’язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які довелося понести або потрібно буде понести в майбутньому для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

— втрачені доходи, які можна було б реально одержати, якби право потерпілого не було порушене (упущена вигода).

Також відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦКУ до складу збитків включаються:

— матеріальна компенсація моральної шкоди (тобто, як ми сказали вище, шкода діловій репутації);

— додаткові витрати (штрафи, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені потерпілим.

Відшкодування шкоди (збитків), компенсація та штраф: як відрізнити

Відшкодування ≠ компенсація. Не варто плутати відшкодування шкоди (збитків) та компенсацію тих чи інших витрат. Це важливо, оскільки має вплив на оподаткування (див. статтю «Відшкодування шкоди, компенсація витрат і ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69).

Отже, як ми сказали вище, відшкодування є мірою відповідальності. Отже, воно пов’язане із порушенням прав ФОП / юрособи та ін. А ось компенсація ніяким чином не пов’язана з порушеннями. Хоча у складі збитків ми бачимо слово «витрати».

У договорі компенсація витрат може формулюватися так: «Виконавець виготовляє вироби із сировини замовника. Якщо Замовник не надає сировину протягом… днів з дня.., то Виконавець виготовляє вироби з власної сировини. Замовник зобов’язаний компенсувати у цьому випадку вартість використаної сировини…». Або ж, наприклад, у договорі йдеться про компенсацію витрат на комуналку чи якщо покупець компенсує продавцю витрати на доставку товару. Тобто про порушення зобов’язань (у наших прикладах договірних) не йдеться. До того ж прямо не йдеться про збитки.

А от про відшкодування шкоди (збитків) можна говорити, приміром, у такій ситуації. За договором продавець зобов’язаний поставити товар у певні строки. Про це прямо зазначено у договорі, ніяких інших варіантів не передбачено. Однак доставка відбувається зі значним простроченням. У покупця ж є обов’язок поставити цей товар іншому госпсуб’єкту, у договорі з яким передбачено штраф за несвоєчасну доставку. Подальше стягнення покупцем з продавця суми штрафу, яку він сплатив своєму контрагентові, буде відшкодуванням збитків.

Відповідно якщо ми маємо справу з відшкодуванням шкоди (збитків), то нам необхідно доводити певний склад порушення (про що скажемо далі). А от компенсація такого доведення не вимагає.

Відшкодування ≠ штраф. Дійсно, і штраф, і відшкодування збитків — це форма відповідальності. Проте форми цієї відповідальності різні. Сума збитків є «пластичною», а не фіксованою, завжди залежить від тих чи інших витрат на відновлення стану потерпілого. А ось штраф часто є фіксованим. Фіксується у договорі, наприклад, як конкретна сума. Іноді сторони передбачають штраф у розмірі певного відсотка від вартості товарів / робіт / послуг (ч. 2 ст. 549 ЦКУ).

Як довести право на відшкодування?

Ми вже неодноразово згадували, що відшкодування шкоди (збитків) — це міра відповідальності. Саме тому для його отримання потрібно довести наявність обов’язкових елементів:

1) факт порушення зобов’язання. Тобто ваш контрагент повинен порушити конкретний пункт(и) договору або певну норму ЦКУ чи ГКУ, обов’язкову для виконання;

2) наявність збитків. Доказами може бути первинна документація, претензії з платіжками, рішення судів тощо. Можна також замовити спеціальну експертизу;

3) причинно-наслідковий зв’язок між порушенням і збитками. Тобто ми маємо обґрунтувати те, що порушення однозначно призвело до збитків. Адже є випадки, коли порушення саме по собі заявлених збитків не завдає. Наприклад, підрядник був зобов’язаний за договором збудувати споруду зі своїх матеріалів. Але обрав матеріали не тієї якості, яка була обумовлена у договорі. Споруда була значно пошкоджена. Однак усе через те, що замовник обрав для побудови неналежне місце. У свою чергу матеріали (хоч і неякісні) не стали причиною пошкодження споруди, що й було підтверджено висновком експерта;

4) вину. За загальним правилом у госпвідносинах порушник апріорі вважається винним. Але якщо він доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів, щоб не вчинити порушення, то вимагати відшкодування збитків не можна (ч. 2 ст. 218 ГКУ). Крім того,

Тут же можна захищатися й положеннями щодо форс-мажору*.

* Детальніше про форс-мажор під час війни читайте у статті «Борги перед контрагентами: чи є якісь «пільги» під час війни?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 73.

Зауважте, що не є обставинами непереборної сили (ч. 2 ст. 218 ГКУ):

— порушення зобов’язань контрагентом порушника (наприклад, затримки в постачанні товару виникли через те, що постачальник вашого продавця затримав йому товар);

— відсутність на ринку необхідних для виконання зобов’язань товарів;

— відсутність необхідної суми грошей.

Якщо ж порушується грошове зобов’язання, то контрагент не звільняється від відшкодування збитків і сплати штрафів (ч. 1 ст. 229 ГКУ). Врятувати може виключно наявність непереборної сили (форс-мажор). Хоча у випадку з виконанням грошових зобов’язань це досить складно довести.

Зауважимо, що у контексті відшкодування шкоди (збитків) не завжди є необхідність доводити вину порушника. Про що прямо має зазначатися у законодавстві. Наприклад, відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями / діями / бездіяльністю податківців, здійснюється незалежно від наявності вини податкового органу або його посадових осіб. Детально про це читайте у статті «Чи можливо стягнути збитки з податківців?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69.

Як розраховувати збитки?

Правила щодо визначення суми. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не передбачено в договорі або законі. Наприклад, у договорі можна зазначити: «у разі нанесення стороною Договору (продавцем / виконавцем та ін.) збитків, вони відшкодовуються у подвійному розмірі».

За загальним правилом, коли в договорі встановлені штрафи, відшкодовуватися буде тільки сума збитків, не покритих штрафом (ч. 1 ст. 232 ГКУ).

До речі, в ч. 1 ст. 624 ЦКУ протилежне правило. Але у відносинах між госпсуб’єктами на нього не треба звертати уваги. ГКУ в пріоритеті як більш спеціальний (п. 1 листа ВГСУ від 07.04.2008 № 01-8/211). Хоча іноді зустрічається судова практика, де у спорі між госпсуб’єктами судді посилаються саме на ст. 624 ЦКУ (див., наприклад, постанову ВС від 23.02.2023 у справі № 872/1/22).

Проте зверніть увагу: у договорі можуть установлюватися інші правила стягнення відшкодування збитків у поєднанні з неустойкою (штрафом / пенею). Наприклад, стягуватися можуть:

— тільки штрафні санкції (тобто навіть якщо є збитки, то їх не відшкодовують);

— відшкодування збитків у повному обсязі та штрафна санкція;

— за вибором кредитора — або збитки, або штрафна санкція.

Тому для стягнення у повному обсязі відшкодування збитків та сум штрафів варто це прямо передбачити у договорі. Пункт може бути таким: «у разі спричинення шкоди сторона Договору (продавець / виконавець та ін.), що їх спричинила, відшкодовує збитки у повному обсязі без врахування штрафів, установлених п. … Договору».

А що як у договорі взагалі не згадується про відшкодування шкоди?

У цьому випадку потерпілий не втрачає право на відшкодування з огляду на закон. Ось тільки розмір такого відшкодування залежатиме від того, чи встановлені штрафи в договорі (див. загальне правило вище).

Які ціни враховувати? Визначаючи розмір збитків, потрібно враховувати ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день (ч. 3 ст. 225 ГКУ):

— добровільного задоволення вимог потерпілого (наприклад, на дату задоволення претензії);

— подання відповідного позову до суду.

У договорі або законі можуть міститися й інші правила.

Як стягнути відшкодування? Скільки на це є часу?

Порядок стягнення. Порушник зобов’язаний відшкодовувати завдані збитки, не чекаючи претензії або позову від потерпілого (ч. 1 ст. 222 ГКУ). Проте частіше за все добровільного відшкодування не відбувається. Хто ж хоче добровільно визнавати свою провину і сплачувати зайві кошти ☺. Хоча причиною може бути й елементарне незнання повного обсягу збитків, понесених потеплілим. Загалом, частіше за все відшкодування стягується у примусовому порядку. Законодавець пропонує два основні способи:

1) направлення претензії. Порядок направлення й оформлення претензії передбачений у ст. 222 ГКУ. До неї додаємо документи, що підтверджують суму збитків (оригінали або засвідчені копії). Якщо в порушника документи, що додаються, є, то їх передавати з претензією не потрібно (наприклад, договір між вами і порушником) (ч. 4 ст. 222 ГКУ);

2) звернення з позовом до господарського суду. Направлення позову до суду відбувається в порядку, встановленому в ГПКУ. Обираючи суд, орієнтуємося, за загальним правилом, на місцезнаходження або місце проживання порушника-відповідача (ч. 1 ст. 27 ГПКУ).

Вимоги до позовної заяви передбачені в ст. 162 ГПКУ. До позову додаємо:

а) докази виникнення збитків;

б) копії документів, що підтверджують розрахунок суми збитків;

в) квитанцію про сплату судового збору;

г) докази направлення іншим учасникам спору (як мінімум відповідачеві) копії позову та документів, які ви додавали до нього (фіскальний чек і опис вкладення — якщо надсилали копію позову поштою).

При цьому якщо у вас юрособа, то бажано її зареєструвати у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (скорочено — ЄСІТС) за посиланням: id.court.gov.ua/. Детально про це читайте у «Податки & бухоблік», 2023, № 84.

Це випливає з ч. 2 ст. 222 ГКУ. Однак у певних випадках, прямо передбачених у міжнародних договорах, ратифікованих Україною, претензія є обов’язковою. Наприклад, якщо це міжнародні вантажні залізничні перевезення (див. § 1 ст. 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951).

Строки. Відшкодувати збитки порушник може добровільно без обмеження за часом. Але якщо ми стягуємо відшкодування через суд, то з позовом потрібно вкластися у строки позовної давності. За загальним правилом він становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ).

Не забуваймо, що в законі можуть установлюватися більш тривалі або скорочені строки (ст. 258 ЦКУ). Наприклад, якщо йдеться про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням переданої в оренду речі, то такий строк становитиме 1 рік (ч. 1 ст. 786 ЦКУ). Установити більш тривалий строк завжди можна й у договорі (ст. 259 ЦКУ).

Звернутися до суду після закінчення цього строку ви зможете, але якщо порушник попросить суддю застосувати строк давності, то позов вам не задовольнять (ч. 3 і 4 ст. 267 ЦКУ).

Пам’ятайте також, що

Детальніше про це читайте у «Податки & бухоблік», 2023, № 29. Щодо ЗЕД є свої нюанси, інформацію про які ви знайдете у «Податки & бухоблік», 2024, № 35.

Що як збитки нанесено через бойові дії / влучання ракети

Припустимо, майно ФОП або юрособи пошкоджено в результаті ракетної атаки. Наразі отримання відшкодування саме госпсуб’єктами ускладнене. Діючими нормативно-правовими актами передбачена лише компенсація для звичайних фізичних осіб. Йдеться, зокрема, про житлову нерухомість. Про це свідчить Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX, а також постанови КМУ від 18.12.2013 № 947 та від 21.04.2023 № 381.

Тому залишається лише фіксувати пошкодження, орієнтуючись на постанову КМУ від 20.03.2022 № 326, де визначено напрями, за якими можуть бути відшкодовані збитки.

Детально про можливості стягнення збитків у цьому випадку ми писали у «Податки & бухоблік», 2022, № 43.

Припустимо, що зруйноване тією ж ракетою майно ще й надавалося в оренду. У цьому випадку, звісно, не можна стягувати збитки з орендаря. Усе через те, що його вини у знищенні об’єкта оренди у цьому випадку немає. А вище ми писали, що одним з елементів доведення права на відшкодування є саме вина.