Аграрій — платник сільгоспЄП і мінімальне податкове зобов’язання

Коли рахуємо МПЗ

Рахувати МПЗ мають практично всі платники сільгоспЄП. Адже МПЗ рахують тільки тоді, коли особа володіє, використовує у своїй діяльності сільгоспугіддя, тобто ріллю, сіножаті, пасовища та багаторічні насадженнями і перелоги (пп. 14.1.114² та 14.1.233 ПКУ). Щоб бути платником сільгоспЄП, аграрій обов’язково повинен мати у власності або у користуванні сільгоспугіддя та/або землі водного фонду.

Отже, з цього випливає, що

Якщо ж у аграрія є сільгоспугіддя (навіть зовсім мізерний обсяг), то йому розрахунку МПЗ не уникнути.

Водночас той факт, що платник сільгоспЄП має та/або користується сільгоспугіддями, ще не говорить, що він точно має рахувати МПЗ за всі ці землі. Справа в тому, що за деякі сільгоспугіддя платники сільгоспЄП МПЗ рахувати не будуть. Мова йде про:

1) сільгоспугіддя, які платник сільгоспЄП (як юрособа, так і ФОП) передає у користування іншим особам, в тому числі й іншим суб’єктам господарювання. Річ у тому, що за загальним правилом у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначає фактичний користувач угідь (наприклад, останній суборендар). На це прямо вказує п. 38¹.3 ПКУ.

Тому якщо платник сільгоспЄП за якісь землі не бажає рахувати МПЗ, то їх варто передати в користування іншим особам;

2) сільгоспугіддя, які належать на праві власності чи користування фізособам, що заснували цей ФОП, і такі землі станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів (п. 38¹.2 ПКУ). За ідеєю, мова йде в основному про присадибні ділянки та дачні ділянки, які знаходяться в межах населених пунктів. За такі сільгоспугіддя, якщо ФОП використовує їх у своїй діяльності, МПЗ рахувати не слід;