Законодавці встановили максимально прості правила реалізації саме для столових вин. Тому сьогодні ми говоритимемо виключно (!) про такі вина. І почнемо з того, що лякає продавців найбільше — з ліцензії на торгівлю алкогольними напоями: потрібна вона чи ні?
Чи потрібна алколіцензія…
Ми вже натякали, що ліцензія для такої торгівлі потрібна не завжди. Так воно і є.
Якщо ви будете займатися лише роздрібною торгівлею столовими винами, то за відсутності продажу інших алкогольних напоїв можна працювати без ліцензії на торгівлю алкоголем!
Це прямо випливає, зокрема, із ст. 15 Закону № 481*.
Та й самі податківці ніколи не заперечували цей факт (113.03 БЗ).
На радощах, що для роздрібної торгівлі столовими винами не потрібна ліцензія, хочеться почати ними торгувати тут і зараз. Але не наламайте дров! Щоб ненароком не «наразитися» на ліцензію, важливо чітко розуміти, які вина є столовими, а які — ні, а також як їх продавати, щоб торгівля була роздрібною. Зараз все це і з’ясуємо.
Столове вино: це яке?
Столове вино — це «вино, виготовлене шляхом повного або неповного зброджування сусла. Залежно від вмісту цукру столове вино ділиться на сухе, напівсухе, напівсолодке» (п. 28 ст. 1, ст. 6 Закону № 2662*).
* Закон України «Про виноград і виноградне вино» від 16.06.2005 № 2662-IV.
А кріплені вина є столовими? Ні! Це інший різновид вин. У ці вина додається спирт. І поділяються вони на: міцні, десертні солодкі і десертні лікерні (п. 22 ст. 1, ст. 7 Закону № 2662 та ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови»*).
* ДСТУ 4806-2007 «Вина. Загальні технічні умови», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 05.07.2007 № 144.
Майте на увазі, що до столових вин не належать також:
— вина шампанські, ігристі, газовані (ст. 10 Закону № 2662);
— алкогольні напої винного походження: ароматизовані вина, вермути, коньяки, бренді (ст. 11 Закону № 2662);
— різні алкогольні коктейлі (у яких концентрація алкоголю перевищує 0,5 % об’ємних одиниць), навіть якщо вони виготовлені виключно зі столових вин, в т. ч. глінтвейн (див., зокрема, статтю «Продаж алкогольних коктейлів» // «Податки & бухоблік», 2023, № 67). Обов’язково зверніть на це увагу. Бо це — споконвічна позиція податківців. Вони вважають, що раз при виробництві виноградних вин заборонено використання цукру, води, ароматизаторів та барвників (п.п. 5.2.1 ДСТУ 4806-2007), то алкококтейлі або глінтвейн не є столовими винами, навіть якщо із алкоголю в них міститься виключно столове вино (категорія 113.03 БЗ). А значить,
продавати шампанське, вина кріплені, ігристі, газовані, ароматизовані, коньяки, вермути, бренді, алкогольні коктейлі або глінтвейн можна тільки за наявності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями!
І тут виникає резонне запитання: як же серед всього розмаїття вин відрізнити саме столове? А тут все дуже просто. Маркування виноробної продукції обов’язково має містити інформацію, передбачену ст. 11 Закону № 481. Зокрема, має бути наявна назва виноробної продукції. Тобто визначити приналежність виноробної продукції до столових вин можна за інформацією на етикетці (чи на самій тарі) (113.04 БЗ). Тож
якщо в маркуванні вина зазначено, що це столове вино, то оце воно і є — те, чим можна сміливо торгувати без ліцензії. Інші вина/алкогольні напої не чіпаємо
Роздріб чи опт?
Ми звикли, що опт — то ящик вина, а роздріб — то одна пляшка. Але насправді не має значення, скільки пляшок ви продали чи як отримали оплату (готівкою чи безготівково). Має значення, кому і для чого продається вино.
Дивіться. Закон № 481 має визначення, що є роздрібною торгівлею, в контексті, що нас цікавить. Це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.
Тобто
принципово, щоб продаж був (одночасно):
— кінцевим споживачам;
— для їх особистого некомерційного використання
Часто питають: а якщо в наш магазин, в якому ми здійснюємо роздрібну торгівлю, завітав представник юрособи чи громадянин, який є ФОП, і купив товар як звичайний покупець. Хто взагалі знає, з якою метою далі буде використано товар? Чи є тут якісь ризики?
Вважаємо, що ні, бо в нас організований саме роздрібний продаж. Ми пропонуємо всім бажаючим за нашим публічним договором* товар саме на умовах роздрібного продажу — тобто для особистого некомерційного використання. На інших умовах ми нікому нічого не пропонуємо. І якщо якийсь покупець приходить і купує в нас товар на наших роздрібних умовах, то для нас це саме роздрібний продаж.
* Згідно зі ст. 633 ЦКУ:
1. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Те ж саме фактично відбувається, коли в нашому закладі громадського харчування вирішили справити банкет співробітники юрособи (чи ФОП) і заплатить за банкет юрособа (чи ФОП). Адже ми продаємо вино для кінцевого некомерційного споживання. Тож сам по собі той факт, що замовником є суб’єкт господарювання, не робить такий продаж оптовим.
Де не можна торгувати столовим вином?
Незважаючи на те, що торгівля столовими винами — то ніби лайтова версія алкоторгівлі, певні обмеження по ній все ж таки є. Наприклад, не можна продавати столові вина, де заманеться. Їх заборонено продавати (ст. 153 Закону № 481):
— у приміщеннях та на території навчальних закладів, установ охорони здоров’я (крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв);
— у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
— у закритих спортивних спорудах;
— з торговельних автоматів;
— з рук, лотків;
— у невизначених для цього місцях торгівлі.
Слід також обов’язково ознайомитися і з місцевими актами щодо торгівлі алкоголем (якщо такі приймалися). Там можуть бути додаткові обмеження, наприклад, пов’язані із дією воєнного стану (зокрема, дозволений для продажу час доби), обмеження щодо мінімальної відстані до навчальних закладів тощо
Також згідно зі ст. 153 Закону № 481 на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради можуть заборонити або обмежити продаж вин столових у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Де можна торгувати вином?
Ключовим тут є питання, чи обов’язково продавати столове вино у приміщенні з торговельною площею не менше 20 кв. м (як цього вимагає визначення місця торгівлі із ст. 1 Закону № 481).
Ми б вважали, що дотримуватися цієї вимоги при роздрібній торгівлі столовим вином не потрібно. Адже Закон № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю столовими винами, «крім випадків, передбачених цим Законом». При цьому в Законі № 481 немає прямих вимог щодо місця торгівлі столовим вином (див. із цього приводу, зокрема, статтю «Обмеження/заборони на роздрібний продаж алкоголю» // «Податки & бухоблік», 2023, № 67).
Втім передбачити реакцію податківців на торгівлю столовим вином у приміщенні з торговельною площею менше 20 кв. м чи взагалі поза капітальним приміщенням (у кіоску тощо) досить важко.
Адже в ст. 153 Закону № 481 є заборона в т. ч. продавати столові вина «у не визначених для цього місцях торгівлі». І податківці часто пов’язують цю заборону саме із порушенням вимог до місця торгівлі із ст. 1 Закону № 481 (див., зокрема, консультацію в категорії 113.05 БЗ).
Тож не виключено, що вони будуть тягнути вимоги до місця торгівлі, зокрема, і до роздрібної торгівлі столовим вином (як у цьому роз’ясненні).
Тому
настійна порада з приводу місця торгівлі запросити в податківців індивідуальну податкову консультацію (ІПК)
Адже податківці можуть спробувати застосувати штраф 6800 грн — як за порушення вимог ст. 153 Закону № 481 (ч. 2 ст. 17 Закону № 481).
Хто може чи не може торгувати столовим вином?
18 років. Як продавці, так і покупці вина повинні бути особами, які досягли 18 років (ст. 153 Закону № 481)!
ФОП на ЄП групи 1. У принципі, заборони немає, адже ФОП на єдиному податку (ЄП) продавати вроздріб столові вина не заборонено (див. п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). Втім тут є нюанс.
Спрощенці групи 1 мають право торгувати на ринках тільки з торговельних місць (п. 291.4 ПКУ). А податківці вважають торговельними місцями лише кіоски, палатки, павільйони, контейнери, лотки тощо, але ніяк не магазини (107.01.01 БЗ).
Водночас ми казали, що досить важко передбачити реакцію податківців на торгівлю столовим вином поза стаціонарними приміщеннями (див. вище). Скоріш за все, податківці будуть проти.
Тож краще спочатку отримати ІПК.
ФОП на ЄП груп 2 та 3. Мають право продавати вроздріб столові вина (див. п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ).
ЮО на ЄП групи 3.
Таким юрособам-спрощенцям заборонено здійснювати продаж столових вин
Адже:
— столові вина — то підакцизні товари;
— із загальної заборони для платників ЄП виробляти, імпортувати, експортувати чи продавати підакцизні товари виняток в частині столових вин зроблено лише для ФОП (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ).
ФОП-загальносистемники та ЮО — платники податку на прибуток. Немає обмежень на торгівлю столовим вином.
Чи потрібен РРО/ПРРО роздрібним торговцям столовим вином?
При роздрібній торгівлі столовим вином за готівку/з використанням карткових розрахунків від РРО/ПРРО немає спасу нікому, окрім спрощенців групи 1.
Адже пільг ні за ст. 9, ні за ст. 10 Закону про РРО* для торговців столовим вином не передбачено.
Ви можете спитати, а як же норма зі ст. 153 Закону № 481 про те, що продаж столових вин можна здійснювати без РРО з використанням «розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій», тобто з використанням РК з КОРО?
На неї просто не слід звертати уваги. Бо звільнення від РРО/ПРРО може бути встановлене тільки Законом про РРО або ПКУ. Усі інші закони застосовуються в частині, що не суперечить Закону про РРО (п. 3 розд. ІІ, преамбула Закону про РРО).
А щоб мати можливість здійснювати розрахункові операції без РРО/ПРРО, але з використанням РК з КОРО (ст. 10 Закону про РРО), слід відповідати вимогам постанови № 1336*.
Втім у п. 21 постанови № 1336 прямо сказано, що вона не поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами. А столове вино — то як раз таки підакцизний товар.
До речі, податківці наполягають на тому, щоб роздрібний продавець алкоголю вибивав фіскальний чек, навіть якщо отримав оплату у вигляді переказу коштів із розрахункового рахунку покупця на свій розрахунковий рахунок через установи банку (категорія 109.02 БЗ)!
Дещо дискусійна вимога. Втім, якщо ви не хочете нічого обговорювати з перевіряючими, то її краще дотримуватися.
Зауважте також, що воєнне звільнення від РРО-штрафів на «бойових» територіях не працює щодо порушень порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів (п. 14 розд. ІІ Закону про РРО). А столове вино — підакцизний товар.
Як вигляд повинен мати чек РРО/ПРРО?
Не забуваємо, що столове вино — це підакцизний товар, а тому тут є певні особливості:
1) пунктом 11 ст. 3 Закону про РРО встановлено обов’язок суб’єктів господарювання при продажу підакцизних товарів (у т. ч. столових вин) проводити розрахункові операції через РРО/ПРРО
«з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості»
Тож обов’язково програмуємо код товарної підкатегорії вина згідно з УКТ ЗЕД (10 цифр, наприклад, 2204219600, не скорочуємо до 8 цифр!), а також найменування і ціну вина. Де взяти цей код? З документів, які ви отримаєте від постачальника (наприклад, з накладної).
Найменування алкоголю в чекові повинно бути повне. Не можна зазначати назву групи товарів, навіть якщо ви — ФОП на ЄП. Наприклад, не годиться «вино столове» — треба вказувати повне найменування конкретної пляшки: «Вино столове Shabo Reserve Каберне 0,75 л витрим. сухе червон» (лист ДПСУ від 21.07.2023 № 2003/ІПК/99-00-07-04-02-06);
2) також у роздробі в чеку треба зазначати цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серію та номер). Не переплутайте: це не штрихкод самого вина, а штрихкод акцизної марки. Причому:
— якщо на пляшці наклеєна марка акцизного збору старого зразка (з серією та номером, але без штрихкоду), зазначаємо в чекові серію та номер акцизної марки;
— продаючи набір з кількох пляшок вина, треба пробивати через РРО/ПРРО кожну пляшку окремо — з її кодом за УКТ ЗЕД і цифровим значенням штрихкоду акцизної марки;
— якщо продаєте вино на розлив, то штрихкод акцизної марки зазначаєте в чекові РРО/ПРРО тільки один раз — при першому відкорковуванні пляшки. Далі вже можна продавати вино на розлив із цієї пляшки, не зазначаючи акцизну марку. Додаткові деталі знайдете у статті «Застосування РРО/ПРРО при роздрібній торгівлі алкоголем і тютюном» // «Податки & бухоблік», 2023, № 67 (ср. ).
Але тут ще такий нюанс: з 01.01.2022 на столові вина міцністю до 15 % об’ємних одиниць етилового спирту акцизні марки не наклеюються (останній абзац п. 226.10 ПКУ). Що ж робити? Все просто: якщо пляшка (інша тара) маркована акцизною маркою, зазначаємо цифрове значення штрихкоду (серію та номер) акцизної марки в чекові РРО/ПРРО, якщо не маркована — не зазначаємо. Отож бо,
в чекові РРО/ПРРО на продане вроздріб столове вино обов’язково має бути цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) — якщо вино було марковано акцизною маркою
Чи треба реєструвати місця зберігання вина?
Зазвичай зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру (ст. 15 Закону № 481). Але ми пам’ятаємо, що Закон № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю столовими винами (якщо тільки столові вина окремо не згадані в тій чи іншій нормі). Тож
роздрібні продавці столових вин (якщо не продають жодного іншого алкоголю) можуть не вносити в Єдиний реєстр свій пункт торгівлі
Та навіть якщо у вас і є ліцензія на роздрібну торгівлю алкоголем, але ви зберігаєте алкоголь там же, де й торгуєте ним, ви маєте право не вносити в Реєстр сам пункт продажу алкоголю. Реєструвати треба тільки ті місця зберігання алкоголю, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення роздрібної торгівлі (ст. 15 Закону № 481).
А що кажуть податківці? Гарна новина в тому, що вони дозволяють не вносити пункти роздрібної торгівлі столовими винами до Реєстру.
Але насторожує, що вони хочуть бачити в Реєстрі всі інші місця зберігання столових вин, які розташовані не за місцем роздрібної торгівлі! Тут саме впору згадати, що ця вимога Закону № 481 взагалі-то не поширюється на роздрібну торгівлю столовим вином. Але чи йти на принцип — вирішувати вам.
Бо за зберігання алкогольних напої у незареєстрованих місцях загрожує штраф у розмірі 100 % вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 грн (абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону № 481).
А подати заяву на внесення місця зберігання до Реєстру можна навіть онлайн через Електронний кабінет (пункт меню «Листування з ДПС»). Форма заяви наведена в додатку 2 до Порядку № 251*.
Чи сплачувати роздрібний акциз?
Столові вина є алкогольними напоями та підакцизними товарами. Причому у випадку з алкогольними напоями (у т. ч. вином столовим) акцизний податок платять не лише його виробники та імпортери, а ще і роздрібні торговці (пп. 14.1.212, 213.1.9 ПКУ).
Тож
роздрібний продаж столового вина підлягає оподаткуванню 5 %-м роздрібним акцизом (п.п. 215.3.10 ПКУ)
Як тільки роздрібний торговець подає першу акцизну декларацію (за той місяць роботи, в якому він почав продавати алкоголь), його автоматично реєструють платником акцизного податку. Ніяких заяв для цього подавати не треба.
Більше деталей щодо цього знайдете у статтях «ФОП-єдиннику, торгуєш столовим вином? Не забувай про акциз!» // «Податки & бухоблік», 2024, № 18, «Роздрібний акциз з алкоголю» // «Податки & бухоблік», 2023, № 67.
На цьому поки що ставимо крапку. Про інші нюанси поговоримо в другій частині статті.
Висновки
- Роздрібна торгівля столовим вином не потребує ліцензії.
- Дізнатися, що вино — столове, можна з напису на його етикетці/упаковці. Всі інші вина (кріплені, ігристі, газовані, ароматизовані, шампанське, коньяки, вермути, бренді, алкогольні коктейлі і навіть глінтвейн) можна продавати тільки за наявності ліцензії!
- Торгівля вроздріб — то продаж вина кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
- Не можуть торгувати столовим вином юридичні особи на ЄП групи 3. ФОП на ЄП можуть (тільки вроздріб).
- У чеку РРО/ПРРО має бути зазначено, зокрема, УКТ ЗЕД вина та штрихкод акцизної марки (якщо вона наклеєна на пляшку).
- Якщо ви продаватимете тільки столове вино і тільки вроздріб та не зберігатимете його за іншою адресою, окрім роздрібного магазину, то можна не вносити в Єдиний реєстр місць зберігання алкоголю свій пункт торгівлі.
- Торговці столовим вином зобов’язані сплачувати роздрібний акциз і щомісячно подавати декларацію.
