Працівник звільнений… і знову прийнятий у тому ж місяці

ПДФО: увага на ПСП

Звільнення і прийняття працівника протягом одного місяця включають:

• як розірвання трудового договору з працівником і проведення остаточного розрахунку;

• так і оформлення з ним нового трудового договору.

Розпочнемо з остаточного розрахунку при звільненні. Тут усе просто. Згідно зі ст. 47 КЗпП у день звільнення роботодавець зобов’язаний у тому числі провести з працівником остаточний розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП.

Тобто в загальному випадку виплатити працівникові:

• заробітну плату за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;

• компенсацію за невикористану відпустку;

• і в певних випадках¹ — вихідну допомогу.

¹ В яких випадках і кому виплачується вихідна допомога, ви можете прочитати в статті «Вихідна допомога: коли, кому і скільки?» // «ОП», 2019, № 14.

З усіх перелічених вище виплат утримують ПДФО і ВЗ у загальному порядку:

• із зарплати і компенсації за невикористану відпустку на підставі п.п. 164.2.1 і п.п. 14.1.148 ПКУ;

• з вихідної допомоги — п.п. 164.2.20 ПКУ (така виплата не входить у перелік доходів, що не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) (категорія 103.02 ЗІР).

Що стосується застосування ПСП, то тут треба бути трохи уважніше. Річ у тому, що і зарплату, і відпускну компенсацію (п. 169.1 ПКУ):

• враховують при визначенні граничної суми доходу, що надає право на застосування ПСП (у 2020 році — 2940 грн для звичайної ПСП);

• при визначенні об’єкта оподаткування ПДФО зменшують на суму ПСП (за наявності підстав).

Тому якщо дохід працівника, нарахований на момент звільнення (зарплата + відпускна компенсація), не перевищив встановленої межі у 2940 грн (чи кратно кількості дітей, якщо працівник користується правом на ПСП «на дітей»), до такого доходу застосовується ПСП у загальному порядку.

А ось до суми вихідної допомоги ПСП не застосовуємо, оскільки для цілей оподаткування ПДФО така виплата не є заробітною платою.

Після того, як працівник знову повернувся на робоче місце, нараховуємо йому зарплату за відпрацьований після прийняття час. Але ось запитання: чи можна до такої зарплати застосовувати ПСП?

Перш ніж на нього відповісти, нагадаємо, що згідно з вимогами:

• п. 169.1 ПКУ — працівник має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, що отримується від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП. При цьому згідно з п.п. 164.1.2 ПКУ загальний місячний оподатковуваний дохід складається з суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця;

• п.п. 169.3.4 ПКУ — ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податків був звільнений з місця роботи;

• п.п. 169.4.3 ПКУ — роботодавець має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період і в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податків право на застосування ПСП;

• п.п. 169.2.2 ПКУ — ПСП починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви платника податків про застосування пільги і документів, що підтверджують таке право.

Тому працівник, який був звільнений і знову прийнятий на роботу до того ж роботодавця протягом одного місяця, має право на ПСП. Але! За умови, що:

• він подав відповідну заяву про застосування ПСП (повторно) і надав необхідні документи (за необхідності);

• загальна сума його зарплати (до звільнення + після прийняття) за звітний місяць не перевищила 2940 грн (чи кратно кількості дітей, якщо працівник претендує на ПСП «на дітей»).

Якщо загальний місячний оподатковуваний дохід працівника в місяці звільнення-прийняття виявився менше 2940 грн, працівник може скористатися правом на ПСП у такому місяці.

Не забувайте, що ПСП слід застосовувати до загальної заробітної плати, нарахованої за місяць.

Відповідно роботодавцю доведеться:

• або уперше застосувати ПСП до зарплати, нарахованої за такий місяць, — якщо працівник виявив бажання скористатися правом на ПСП тільки після укладення нового трудового договору;

• або провести перерахунок нарахованого ПДФО за такий місяць з урахуванням тієї суми податку, яка була утримана при проведенні остаточного розрахунку з таким працівником (якщо така була), — якщо працівник продовжує або перестає користуватися правом на ПСП після прийняття на роботу.

При цьому слід урахувати, що якщо загальний місячний оподатковуваний дохід працівника в місяці звільнення-прийняття перевищив 2940 грн (чи кратно кількості дітей, якщо працівник користується правом на ПСП «на дітей»), то працівник у такому місяці втрачає право на ПСП.

Що стосується Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, то по працівникові, який в одному місяці звільнявся і приймався на роботу в одного роботодавця, заповнюють два рядки (п. 3.7 Порядку № 4²):

² Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

• у першому рядку в гр. 7 «Дата звiльнення з роботи» вносять дату звільнення працівника у звітному періоді;

• у другому рядку в гр. 6 «Дата прийняття на роботу» — дату прийняття працівника на роботу;

• у гр. 8 «Ознака податкової соцiальноi пiльги» відображають ознаку ПСП. Причому як у першому, так і в другому рядку — якщо працівник користувався ПСП і до звільнення, і після прийняття, або в одному рядку — якщо до зарплати працівника застосовувалася ПСП тільки до звільнення або тільки після повторного прийняття.

ЄСВ: пам’ятаємо про межі

Передусім поговоримо про нарахування ЄСВ при проведенні остаточного розрахунку з працівником. Ми вже з’ясували, що в основному дохід працівника до його звільнення у звітному місяці складається із зарплати й компенсації за невикористану відпустку.

У деяких випадках працівникові нараховується вихідна допомога.

Як же сплачувати ЄСВ із зазначених виплат?

І заробітна плата, і компенсація за невикористану відпустку включаються до бази стягнення ЄСВ. А ось на суму вихідної допомоги ЄСВ не нараховується (категорія 201.03 ЗІР).

Після того, як працівник був знову прийнятий на роботу, ми нараховуємо йому зарплату за відпрацьований після прийняття на роботу час.

Така сума зарплати також підлягає оподаткуванню ЄСВ.

А тепер давайте розглянемо, як треба виконувати вимоги щодо сплати ЄСВ з максимальної бази і з мінімальної.

Межа — МАКСИМУМ. Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховують у межах максимальної величини бази його стягнення. У 2020 році — у межах 70845 грн (15 МЗП).

Тому якщо протягом місяця працівник був звільнений і знову прийнятий на роботу і при цьому загальна сума його місячного доходу³ (до звільнення + після прийняття) перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ, єдиний внесок нараховуємо на суму у рамках максимальної бази ЄСВ (70845 грн).

³ Див. категорію 201.03 ЗІР.

Якщо загальна сума місячного доходу виявилася менше (чи рівною) максимальної ЄСВ-бази — ЄСВ нараховуємо на фактично нарахований дохід працівника.

Врахуйте, що для дотримання правила стягнення ЄСВ у межах максимальної величини бази нарахування не має значення, чи була перерва між звільненням і прийняттям на роботу працівника протягом одного календарного місяця або не було перерви (працівника прийняли на роботу на наступний же робочий день).

Межа — МІНІМУМ. Мінімальна межа для бази нарахування ЄСВ встановлена ч. 2 п. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ.

Згідно із зазначеною нормою, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленого законом на місяць, за який отриманий дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП і ставки ЄСВ. Тобто виходячи з «мінімалки» (у 2020 році — 4723 грн).

Проте цю вимогу про сплату ЄСВ з МЗП роботодавець зобов’язаний виконувати лише для тих працівників, які⁴:

⁴ Більше подробиць ви знайдете в серії статей про мінімальний ЄСВ-внесок (див. «ОП», 2020, № 12; 2019, № 22, № 21, № 20).

• працюють за основним місцем роботи (як до звільнення, так і після повторного прийняття на роботу);

• перебували з ним у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювали усі робочі дні звітного місяця⁵, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності;

⁵ Тобто відсутня перерва в трудових відносинах або така перерва припала на вихідні (наприклад, працівник звільнений 7 серпня 2020 року, а прийнятий уже 10 серпня 2020 року після вихідних — 8 і 9 серпня).

• не є особами з інвалідністю.

Хоча б одна з умов не виконана — ЄСВ нараховуємо на фактичну суму доходу працівника.

З вищеперелічених вимог виходить, що якщо працівник був звільнений і потім відразу прийнятий у перший робочий день після звільнення протягом одного календарного місяця за основним місцем роботи, то вимогу про сплату мінімального ЄСВ виконувати треба.

Тож якщо хочете заощадити, приймайте працівника знову на роботу через один робочий день.

ЄСВ-звіт. Тепер декілька слів про заповнення Звіту з ЄСВ.

Враховуючи те, що протягом звітного місяця з працівником був розірваний трудовий договір, а потім знову укладений, роботодавцеві необхідно вказати такі дані в таблиці 5 ЄСВ-звіту. У такому разі по працівникові в таблиці 5 ЄСВ-звіту роблять два записи (абз. 7 п. 8 Порядку № 435⁶):

⁶ Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435.

• перший — із зазначенням дати припинення трудових відносин (у гр. 11) і підстави для звільнення (тобто відповідної статті КЗпП) (у гр. 17);

• другий — із датою початку трудових відносин за новим трудовим договором (у гр. 11).

Крім того, обов’язково вносимо інформацію в гр. 6 — 10, 12 — 16.

Якщо звільнення-прийняття у рамках одного місяця не призвели до зміни статусу працівника (основне місце → основне місце), на нього в таблиці 6 заповнюємо всього один рядок і вказуємо в ньому загальну суму доходу, нарахованого працівникові за такий місяць. При цьому:

• у гр. 15 показуємо загальну кількість календарних днів перебування в трудових відносинах у звітному місяці (по день звільнення + з дня прийняття на роботу);

• у гр. 18 — загальну суму доходу працівника за місяць у межах максимальної ЄСВ-бази.

Виняток — якщо в місяці звільнення-прийняття по працівникові визначали додаткову базу, нараховували лікарняні або відпускні. Тоді кожну таку виплату наводимо в окремому рядку.

Відобразити дані про зарплату двома рядками доведеться також, якщо в результаті звільнення-прийняття змінився статус працівника (основне місце роботи → сумісництво; сумісництво → основне місце). Про зміну статусу свідчитиме відмітка в гр. 22.