Різниці з податку на прибуток

При цьому всі різниці можна умовно розділити на два типи:

— «вибіркові» різниці, визначені розділом ІІІ ПКУ, які (окрім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) стосуються тільки «високодохідників» з обсягом доходу понад 20 млн грн. на рік і «малодохідників-добровольців» — що не перевищили розмір граничного обсягу доходу;

— різниці «для всіх», визначені іншими розділами ПКУ, які повинні визначати всі платники, незалежно від обсягу доходів.

Нагадаємо, при розрахунку 20-мільйонного обсягу доходу орієнтуємося на ряд. 2000 Звіту про фінансові результати. До речі, підприємство, яке посеред року перейшло на сплату податку на прибуток зі спрощеної системи, визначає 20-мільйонний бар’єр також за правилами бухобліку, орієнтуючись на цей показник за річний податковий (звітний) період, який для них розпочинається з дати переходу на загальну систему і закінчується 31 грудня такого року (див. лист ДФСУ від 05.04.2017 р. № 7102/6/99-99-15-02-02-15). Такий же підхід податківці поширюють і на визначення податкового періоду (рік або квартал) (лист від 23.06.2017 р. № 809/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Проте якщо з таким підходом стосовно різниць можна погодитися, то щодо періоду він з ПКУ не випливає.

Коли застосовувати / не застосовувати? Платник податків може прийняти рішення про незастосування різниць, визначених розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років* (абзац восьмий п.п. 134.1.1 ПКУ). Зробити це можна, поставивши позначку про незастосування різниць у декларації з податку на прибуток за перший рік такої безперервної сукупності років. Як роз’яснюють податківці, якщо в подальших періодах дохід платника податків не досягає вказаної позначки і він вирішує не застосовувати різниці, то він повинен проставляти позначку і деклараціях за майбутні періоди (БЗ 101.23).

* Варто зазначити: податківці останнім часом стали заявляти, що позначку в декларації потрібно робити і в подальші роки перебування в стані незастосування різниць (див. «Вісник. Право знати все про податки і збори», 2017, № 5, с. 41). Хоча ПКУ цього не вимагає (детальніше читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 13, с. 42).

До речі, якщо ви банально забули поставити позначку про незастосування різниць (маючи на це право) і подали декларацію без такої позначки, то

Декларуємо різниці. Повний перелік податкових різниць (із зазначенням норм ПКУ, якими вони встановлені) наведений у додатку РІ до декларації з податку на прибуток. Цей додаток зобов’язаний подавати кожен платник, у якого за звітний період є операції, за якими ПКУ визначені різниці (навіть у тому випадку, коли загальна сума коригування дорівнює нулю).

Нагадаємо податкові різниці, які запрацювали починаючи з 01.01.2017 р.

1. «Ліквідаційно-продажні» різниці за невиробничими ОЗ або НА (пп. 138.1 і 138.2 ПКУ).

У разі продажу невиробничих ОЗ і НА фінрезультат збільшують на бухоблікову залишкову вартість об’єкта, що продається, визначену відповідно до П(С)БО або МСФЗ, і зменшують на його первісну вартість з урахуванням витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесені на витрати в бухобліку відповідно до П(С)БО або МСФЗ, проте в розмірі не більше (!) суми доходу від продажу.

А ось при ліквідації таких ОЗ і НА платник збільшує бухобліковий фінрезультат на суму залишкової вартості ліквідованого об’єкта ОЗ або НА, але зменшити фінрезультат на первісну вартість ліквідовуваних об’єктів з урахуванням їх ремонтів/поліпшень (як при продажі) вже не вийде. На жаль, застосування цієї різниці податківці поширюють і на ліквідацію частини окремого об'єкта ОЗ (лист ДФСУ від 11.12.2017 р. № 2926/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Крім того, збільшуюча різниця передбачена і за ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшень невиробничих ОЗ або НМА, віднесеними до складу витрат згідно з П(С)БО або МСФЗ.

2. «Безвідплатна» різниця (пп. 140.5.9 і 140.5.10 ПКУ). Згідно з п.п. 140.5.10 ПКУ фінрезультат збільшують на суму перерахованої безповоротної фіндопомоги (безкоштовних товарів, робіт, послуг) при її наданні:

1) єдиноподатникам (включаючи фізосіб);

2) «нульовикам».

На неприбутківців коригування з п.п. 140.5.10 ПКУ не поширюється. Для них діє «своя» збільшуюча різниця згідно з п.п. 140.5.9 ПКУ — на суму перевищення 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

3. «Штрафна» різниця (п.п. 140.5.11 ПКУ). Збільшуюче коригування на «штрафну» різницю виникає на суму визнаних штрафів, пені, неустойки на користь:

1) неприбутківців;

2) єдиноподатників (включаючи фізосіб);

3) «нульовиків» (див. 102.13 БЗ).

4. «Перехідна» різниця (при переході зі спрощеної системи на загальну) (п.п. 140.5.12 ПКУ). Ідеться про «перехідні» доходи і витрати, які до 01.01.2015 р. вже були враховані в податковому обліку (тобто встигли вплинути на об’єкт оподаткування), а після цієї дати стали повторно «вимальовуватися» через їх визнання за бухобліковими правилами.

Крім того, у визначення деяких різниць внесли істотні корективи. Найбільш показова тут різниця при відображенні списання заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів. Раніше норми п. 139.2 ПКУ були сформульовані таким чином, що при списанні заборгованості за рахунок резерву фінрезультат не зменшувався, хоча бухгалтерські витрати при його формуванні нівелювалися в податковому обліку через збільшуючу різницю. Цей невдалий момент поправили, і тепер фінрезультат можна зменшувати на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), що відповідає визначенню безнадійної заборгованості, наведеному в п.п. 14.1.11 ПКУ.

І ось тут платника податків підстерігає інша небезпека. На жаль, податківці відновили свою пісню про те, що безнадійною може вважатися тільки та заборгованість, за якою минув строк позовної давності, за якою застосовувалися заходи зі стягнення, що не привели до позитивного результату (лист ДФСУ від 06.04.2017 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15).

Що ще ми писали на цю тему