Невиробничі основні засоби: від «А» до «Я»

азбука обліку

Почнемо, мабуть, за традицією з визначення, після чого розберемо облік.

Визначення

Приємно, що з 2017 року відкоригували саме визначення (причому на краще). Тепер невиробничими вважають основні засоби (ОЗ), що не призначені для використання в господарській діяльності (порівняйте з колишнім «які не використовуються»). Тим самим чітко окреслили: важливе саме вихідне призначення об’єктів — їх «невиробнича» роль. Тому факт, скажімо, тимчасового невикористання в госпдіяльності — ще не привід для миттєвого переведення виробничих ОЗ у невиробничі. Отже, тепер у податківців не буде більше підстав зараховувати до невиробничих будь-які ОЗ, що тимчасово не використовуються в госпдіяльності. Наприклад, ті, що перебувають на капремонті (детальніше див. лист ДФСУ від 12.03.2016 р. № 5389/6/99-99-19-02-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 33, с. 6*). Начебто дрібниця, а однією проблемою стане менше. І одразу звернемо увагу на один момент.

* Хоча поки що, чіпляючись чомусь за старе визначення, зробити це вони відчайдушно намагаються (див. лист ДФСУ від 25.01.2017 р. № 1468/6/99-99-15-02-02-15), з чим у нинішніх умовах тим більше неможливо погодитися. Сподіваємося, що подібних роз’яснень більше не буде.

У малодохідників «невиробничих» різниць немає. Утім, зверніть увагу: поділ основних засобів на «виробничі» та «невиробничі» — вигадка тільки податкового обліку. Вона задумана для «урізування» податкової амортизації, інших витрат, пов’язаних з утриманням таких об’єктів, та інших різниць з розд. III ПКУ. Тоді як

у бухобліку подібного поділу не передбачено і терміна «невиробничі засоби» немає

А в бухобліку всі об’єкти ОЗ, у тому числі виконуючі соціально-культурні (так звані невиробничі) функції, обліковують за єдиними правилами, установленими П(С)БО 7 «Основні засоби» і Методичними рекомендаціями з бухобліку ОЗ, затвердженими наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Виходить, якщо ви — малодохідник і різниці (уключаючи «амортизаційні») з розд. III ПКУ не рахуєте, про що поставили відмітку в декларації (див. про неї також «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 13, с. 41, 42), на ваш «податковоприбутковий» облік невиробничі ОЗ ніяк не вплинуть. Тобто характер використання («виробничий»/«невиробничий») основних засобів для малодохідників значення не має. У вас об’єкт оподаткування — бухфінрезультат, і повне рівняння на бухоблік. А в бухобліку, як наголошувалося, для невиробничих об’єктів жодних винятків (коригувань) не передбачено.

Тому все зазначене далі у плані різниць і «податковоприбуткового» обліку буде цікаво більшою мірою високодохідникам. Ну і ще хіба що тим малодохідникам-добровольцям, які вирішили рахувати різниці за бажанням. Хоча в будь-якому разі всім суб’єктам (і високодохідним, і малодохідним) важливий бухоблік.

Проте зауважте ще й таке: з невиробничими МНМА, тобто малоцінними необоротними матеріальними активами вартістю не більш 6000 грн., усе простіше. «Невиробничі» різниці за ними не визначаються. Такі різниці встановлено тільки для невиробничих ОЗ. Отже, амортизацію, ремонти/поліпшення, продаж, ліквідацію МНМА обліковують за бухобліковими правилами. Тож витрати за ними будуть ураховані у фінрезультаті (об’єкті оподаткування).

З урахуванням зазначеного далі розберемо основні операції з невиробничими засобами.

Надходження

Придбання за грошові кошти. У такому разі придбані невиробничі об’єкти зараховують на баланс за первісною вартістю. Останню, у свою чергу, формують за правилами п. 8 П(С)БО 7 (тобто з витрат, пов’язаних з придбанням, реєстрацією, транспортуванням, страхуванням ризиків доставки, установкою, монтажем, налагодженням, сплатою ввізного або державного мита та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням об’єктів до стану, придатного для використання в запланованих цілях).

Із «вхідним» ПДВ — своя історія. За правилами ПДВ-обліку він потрапляє до податкового кредиту. Звичайно, якщо податкову накладну (ПН) постачальником зареєстровано ( ст. 198, п. 201.10 ПКУ). Проте через невиробниче призначення нараховують «компенсуючі» податкові зобов’язання (ПЗ) згідно з п.п. «в» п. 198.5 ПКУ. Для цього виписують індивідуальну або наприкінці місяця зведену ПН з типом причини «13» (думаємо, що цей тип причини найбільш підходить у цьому випадку, а не, скажімо, тип причини «04»).

При цьому в бухобліку такі «компенсуючі» ПЗ відносять на збільшення первісної вартості невиробничого об’єкта ( п. 10 Інструкції з бухобліку ПДВ, затвердженої наказом Мінфіну від 01.07.97 р. № 141, детальніше див. табл. 1). Проте якщо невиробничі засоби придбаваємо без ПДВ, то «компенсуючі» ПЗ нараховувати не потрібно.

Самостійне виготовлення. Невиробничі засоби підприємство може споруджувати самостійно: власними силами (госпспособом), із залученням сторонніх організацій (підрядним способом) або змішаним (комбінованим) способом. У будь-якому разі первісну вартість споруджуваного об’єкта формують за тими самими правилами, що й при придбанні за грошові кошти (див. п. 8 П(С)БО 7).

Причому врахуйте такий ПДВ-нюанс. Якщо у спорудженні невиробничих об’єктів беруть участь матеріали/послуги, при придбанні яких за «вхідним» ПДВ виникло право на податковий кредит, то слід нарахувати «компенсуючі» ПЗ ( п.п. «в» п. 198.5 ПКУ). У такому разі виписують індивідуальну або наприкінці місяця зведену ПН з типом причини «04».

Безоплатне отримання. А ось безоплатно отримані невиробничі засоби згідно з п. 10 П(С)БО 7 прибуткують на баланс за справедливою вартістю на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7. Причому безоплатне отримання об’єктів приводить до збільшення власного капіталу підприємства на суму, що дорівнює їх справедливій вартості (Кт 424 «Безоплатно отримані необоротні активи» рахунку 42 «Додатковий капітал»). Тоді як решта супутніх надходженню витрат додатковим капіталом не вважаються, хоча і збільшують при цьому первісну вартість об’єкта невиробничих засобів.

Облік варіантів надходження невиробничих засобів зберемо в табл. 1.

Таблиця 1. Надходження невиробничих засобів

Амортизація

Важливо! У бухгалтерському обліку невиробничі засоби нарівні з іншими об’єктами основних засобів підлягають амортизації (з використанням методів, застережених п. 26 П(С)БО 7). При цьому амортизація нараховується щомісячно ( п. 29 П(С)БО 7) і:

— розпочинається з місяця, що настає за місяцем, в якому об’єкт став придатним для корисного використання (введення в експлуатацію), а

— припиняється з місяця, що настає за місяцем вибуття об’єкта/призупиняється з місяця, наступного за місяцем переведення об’єкта на консервацію, реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, уключаючи капремонт, що приводить до поліпшень, якщо він триває довше місяця (детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 83, с. 29). Проте суб’єкти, які працюють за МСФЗ, нарахування амортизації в таких «консерваційних/поліпшувальних» випадках не припиняють (п. 55 МСБО 16).

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації за невиробничими об’єктами відображають такими записами (див. табл. 2):

Таблиця 2. Амортизація невиробничих засобів

А ось у податковому обліку ситуація інша: не підлягають амортизації витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих засобів, а також витрати на їх ремонти/поліпшення, про що іще скажемо далі ( п.п. 138.3.2 ПКУ). Тому «податкову» вартість для нарахування «податкової» амортизації витрати на придбання/спорудження невиробничих об’єктів не формують. Хоча ці витрати дозволяється врахувати, наприклад, при продажу невиробничих засобів (таку ситуацію розглянемо пізніше).

У зв’язку з цим при заповненні додатка РІ всю суму бухамортизації (що включає в тому числі й бухамортизацію невиробничих засобів) «знімемо» за ряд. 1.1.1. Ну а оскільки невиробничі засоби в податковому обліку не амортизують, то ані в «амортизаційному» додатку АМ, ані в ряд. 1.2.1 додатка РІ «податкової» амортизації за ними просто не виявиться (оскільки її й бути не може). Щоправда, про всяк випадок повторимо: заборона на «податкову» амортизацію стосується платників, які обчислюють різниці (тобто високодохідників). Тоді як малодохідники «амортизаційні» різниці не обчислюють, у них об’єкт оподаткування — бухфінрезультат.

Ремонти/поліпшення

Тут знову ж таки в бухгалтерському та в податковому обліку картина різна.

У бухгалтерському обліку витрати на ремонти/поліпшення невиробничих об’єктів обліковують за загальними правилами пп. 14 — 15 П(С)БО 7. А саме:

— витрати з підтримання об’єктів у робочому стані, спрямовані на одержання первісно очікуваних економічних вигід від використання об’єктів (тобто витрати на звичайні ремонти з підтримання роботоздатності), відносять на витрати періоду, а

— витрати на поліпшення (модернізацію, модифікацію, реконструкцію, добудову, дообладнання, капремонти-поліпшення тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об’єктів невиробничих засобів, відносять на збільшення первісної вартості об’єктів (див. табл. 3).

Таблиця 3. Ремонти/поліпшення невиробничих засобів

А от у податковому обліку все набагато жорсткіше: не підлягають амортизації (!) витрати на ремонти, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих засобів ( п.п. 138.3.2 ПКУ). Тому за «ремонтно-поліпшувальними» витратами виникає «збільшуюча» різниця ( п. 138.1 ПКУ, ряд. 1.1.1 додатка РІ). Причому зауважте, що з 2017 року така різниця «розширилася»: стала охоплювати ще і звичайний (поточний) ремонт невиробничих засобів з підтримання об’єктів у робочому стані, який у бухобліку одразу (без амортизації) потрапляє на витрати. Можливо, що «під» такий «витратний» (тобто що не «амортизується») ремонт з 2017 року з’явиться окремий «збільшуючий» рядок у додатку РІ. Тоді як раніше, до 2017-го, з його збереженням у податкових витратах (тобто невиникненням різниці) і відображенням у податковому обліку контролери погоджувалися (див. БЗ 102.05, що діяла до 01.01.2017 р.).

Тож майте на увазі: тепер у податковому обліку закрита дорога (!) витратам на будь-який (і «витратний», і «амортизований») ремонт невиробничих засобів. Ну і, як і раніше, на будь-які поліпшення. Ці витрати не повинні вплинути на об’єкт оподаткування, що досягається за допомогою «збільшуючої» різниці.

Експлуатаційні витрати. Окремо скажемо про витрати на техобслуговування, а також комунальні, експлуатаційні витрати тощо, пов’язані з утриманням невиробничих об’єктів (такі в бухобліку є витратами періоду). Зауважте:

для таких витрат «податкової» різниці ПКУ не передбачає

А отже, вони «зіграють» і в податковому обліку (зможуть впливати на податок на прибуток) і через бухвитрати на загальних підставах зменшуватимуть об’єкт оподаткування (бухфінрезультат).

Приємно, що з цим погоджуються і податківці. Контролери також зазначають, що коригування фінрезультату на суму витрат на утримання невиробничих засобів ПКУ не передбачено, а такі витрати відображають за правилами бухобліку (див. «Вісник. Право знати все про податки і збори», 2017, № 5, с. 42).

Переведення

З «виробничих» у «невиробничі». Якщо в невиробничі вирішено перевести виробничий об’єкт, тоді в податковому обліку:

— з місяця, що настає за місяцем переведення в невиробничі, за об’єктом припиняють нараховувати «податкову» амортизацію ( п. 138.3 ПКУ);

— у періоді переведення нараховують «компенсуючі» ПЗ ( п.п. «в» п. 198.5 ПКУ), якщо, звичайно, при придбанні/спорудженні виробничих ОЗ за «вхідним» ПДВ виникло право на ПК. Причому нараховують ПЗ виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного періоду переведення об’єкта до складу невиробничих ( п. 189.1 ПКУ). А підкріплюють їх складанням індивідуальної (на дату переведення, з типом причини «06») або зведеної (не пізніше останнього дня місяця, з типом причини «13») ПН.

На бухоблік переведення виробничих ОЗ у невиробничі не вплине. У бухгалтерському обліку такі об’єкти продовжують амортизувати.

З «невиробничих» у «виробничі». Якщо, навпаки, невиробничий об’єкт вирішено зробити виробничим, тоді в податковому обліку:

— з місяця, що настає за місяцем такого переведення, за об’єктом можна нараховувати «податкову» амортизацію. І оскільки жодних «особливих» приписів із цього приводу в ПКУ немає, а орієнтиром наразі ж є бухоблік, то, вважаємо, найспокійніше при нарахуванні «податкової» амортизації відштовхуватися від бухоблікової балансової (залишкової) вартості об’єкта, що склалася на початок періоду переведення у виробничі. Хоча, наприклад, у «дореформені» часи податківці з урахуванням «старого» п. 146.15 ПКУ радили для нарахування «податкової» амортизації в такому разі брати вартість придбання (!) невиробничих засобів зважаючи на понесені витрати на їх ремонти/поліпшення (БЗ 502.09.02, діяла до 01.01.2015 р.). Але тоді в ПКУ були «свої» норми з цього приводу, наразі аналогічних немає (щоправда, у чомусь схожі норми встановлено для продажу).

Ще, мабуть, пригадаємо, що в іншому «перехідному» випадку, коли єдиноподатник переходить у прибутківці, податківці також радять при переході рівнятися на бухоблікову вартість «перехідних» ОЗ (БЗ 102.06.02 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 99, с. 5);

— можна частково зменшити суму раніше нарахованих «компенсуючих» ПЗ за допомогою «зменшуючого» розрахунку коригування (РК) до «компенсуючої» ПН, якщо виробничий об’єкт використовуватимемо в оподатковуваній діяльності ( п. 198.5 ПКУ). При цьому зменшення «компенсуючих» ПЗ здійснюють виходячи з балансової (залишкової) вартості об’єкта, що склалася на початок періоду переведення об’єкта у виробничі ( п. 189.1 ПКУ).

І для наочності пояснимо на цифрах. Наприклад, придбали невиробничий об’єкт (вартістю 12000 грн., у тому числі ПДВ = 2000 грн. — віднесли до ПК), услід нарахували «компенсуючі» ПЗ = 2000 грн. З часом невиробничий об’єкт переводиться у виробничі для оподатковуваної діяльності. Залишкова вартість об’єкта на початок періоду такого переведення — 8000 грн. Тоді можемо частково зменшити раніше нараховані «компенсуючі» ПЗ (на 1600 грн., тобто виходячи із залишкової вартості, що дорівнює 8000 грн.). Для цього складаємо «зменшуючий» РК на «-1600 грн.» (8000 грн. х 20 %). У результаті в ПК залишаться початкові «2000 грн.». А «компенсуючі» ПЗ врешті-решт за час невиробничого використання зменшаться до «400» (тобто 2000 грн. - 1600 грн.).

А ось якщо у виробничі переводимо «старенький» невиробничий об’єкт, придбаний до 01.07.2015 р. (за яким через тодішні правила ПК не відображали і «компенсуючі» ПЗ не нараховували), то за ним можемо відновити ПК за допомогою бухдовідки ( п.п. «в» п. 201.11, п. 36 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). ПК відновлюємо, виходячи із залишкової вартості, що склалася на початок періоду переведення ( п. 189.1 ПКУ). Причому відновити ПК можемо, навіть якщо з дати придбання об’єкта минуло понад 1095 днів (БЗ 101.14). Адже це не помилка, та й тимчасових обмежень для відновлення ПК у такому разі ПКУ не передбачає. Відновлення ПК показуємо в ряд. 10.1, 10.2, за імпортними об’єктами — у ряд. 11.1, 11.2 декларації з ПДВ (БЗ 101.23).

В обліку переведення відобразяться такими записами:

Таблиця 4. Внутрішньобалансові переведення

Продаж

У бухгалтерському обліку за загальними правилами невиробничі засоби, які вирішили продавати, переводять у необоротні активи, утримувані для продажу ( П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність»). Такі об’єкти зараховують на субрахунок 286 за балансовою (залишковою) вартістю. Починаючи з місяця, що настає за місяцем такого переведення, у бухгалтерському обліку за ними припиняють нараховувати бухамортизацію ( п. 6 П(С)БО 27). Якщо утримувані для продажу об’єкти не реалізовані і продовжують значитися в обліку, то далі на дату балансу їх відображають за найменшою з двох вартостей — балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації ( п. 9 П(С)БО 27).

У податковому обліку при продажу невиробничих засобів виникають різниці («збільшуюча» та «зменшуюча»). Причому з 2017-го їх чітко прописали у ст. 138 ПКУ. До цього про різниці при продажу невиробничих засобів податківці частково схожим чином висловлювалися тільки в листах (див. лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 26.05.2016 р. № 1749/10/08-01-12-03-11, лист Міжрегіонального ГУ ДФС від 04.12.2015 р. № 26522/10/28-10-06-11). І ось що примітно. Тепер у ПКУ прямо закріплено, що при продажу невиробничих засобів фінрезультат:

— збільшують на бухоблікову залишкову вартість невиробничого об’єкта, що продається, визначену відповідно до П(С)БО або МСФЗ ( п. 138.1 ПКУ). Тим самим усувають вплив бухоблікової залишкової вартості на податковий облік та об’єкт оподаткування (ряд. 1.1.3 додатка РІ**);

** Якщо, звичайно, до додатка РІ для невиробничих засобів з часом не додадуть, скажімо, окремі рядки. Детальніше про заповнення додатка РІ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 10, с. 2.

— зменшують на первісну вартість невиробничого об’єкта з урахуванням витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесені на витрати в бухобліку відповідно до П(С)БО або МСФЗ, проте в розмірі не більше (!) суми доходу від продажу ( п. 138.2 ПКУ, ряд. 1.2.3 додатка РІ).

Що це означає? Те, що

при продажу невиробничих об’єктів витрати за ними можуть «зіграти» в податковому обліку (щоправда, у сумі не більшій, ніж дохід)

Адже дозволяється в податковому обліку врахувати витрати на придбання/спорудження невиробничих об’єктів з урахуванням витрат на їх ремонти/поліпшення, проте в сумі, що не перевищує (!) доходу від продажу. Прикро, щоправда, що ПКУ при цьому ввів обмеження: можливість урізувати витрати (величиною доходу від продажу). Виходить, що тепер з 2017-го при продажу невиробничих об’єктів у податковому обліку може «засвітитися»:

— або «прибутковий» (доходи > витрат),

— або «нульовий» (доходи = витратам, навіть якщо витрати по факту перевищують дохід) результат. А ось «збиткового» результату від продажу невиробничих об’єктів (витрати > доходів) у податковому обліку апріорі бути не може (не плутати (!) з бухобліком: у бухобліку може).

І ще один момент. Зауважте: при продажу невиробничих об’єктів у витратах дозволяється врахувати будь-які (і «витратні», і «амортизовані») витрати на ремонт. Проте щодо перших варто зробити застереження. Думаємо, що ті «витратні» ремонтні витрати, які до 01.01.2017 р. (за старими правилами) уже «зіграли» у податковому обліку (тобто потрапили на витрати в бухобліку, а услід і в податковому обліку), не потрібно повторно враховувати у витратах при продажу невиробничих засобів. Адже раніше вони вже вплинули на податковий облік і зменшили об’єкт оподаткування.

Ну і звісно, при продажу невиробничих об’єктів нараховуємо ПЗ з ПДВ виходячи з договірної вартості, проте не нижче залишкової вартості об’єкта на початок періоду продажу ( п. 188.1 ПКУ). Причому візьміть на замітку цікаву деталь. З огляду на те, що продаж — оподатковуваний (читай — невиробничий об’єкт бере участь в оподатковуваних операціях), одночасно за ним можемо частково зменшити нараховані в минулому «компенсуючі» ПЗ за допомогою РК ( п. 198.5 ПКУ). Часткове зменшення «компенсуючих» ПЗ здійснюємо виходячи з балансової (залишкової) вартості об’єкта, що склалася на початок періоду продажу ( п. 189.1 ПКУ).

А якщо продаємо «старовинні» невиробничі засоби, що придбавалися до 01.07.2015 р. (за якими ПК не відображали і «компенсуючі» ПЗ не нараховували), то можемо за ними відновити ПК на підставі бухдовідки, виходячи із залишкової вартості об’єкта на початок періоду продажу ( п. 36 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

В обліку продаж невиробничих засобів відображають такими записами:

Таблиця 5. Продаж невиробничих засобів

Ліквідація

А ось при ліквідації невиробничих об’єктів у податковому обліку виникне тільки (!) «збільшуюча» різниця. З 2017 року її додали до п. 138.1 ПКУ. Тепер він передбачає: при ліквідації невиробничих об’єктів фінрезультат потрібно збільшити на бухоблікову залишкову вартість. Зверніть увагу: зменшити фінрезультат на первісну вартість об’єктів, що ліквідуються, з урахуванням їх ремонтів/поліпшень (як при продажу) не вийде. Адже ця «зменшуюча» різниця діє тільки при продажу невиробничих об’єктів. Тому, на відміну від продажу,

ліквідація пройде «безслідно» для «податковоприбуткового» обліку і на нього ніяк не вплине

Зменшити об’єкт оподаткування при цьому не вийде і врахувати витрати на невиробничі засоби (тобто на придбання/спорудження, ремонти/поліпшення) навіть при їх ліквідації не вийде.

Утім, зауважте: витрати, пов’язані з ліквідацією невиробничого об’єкта (наприклад, його демонтажем, розбиранням тощо), вийде (!) врахувати в податковому обліку (вони через бухвитрати на загальних підставах зменшуватимуть об’єкт оподаткування). Адже жодної різниці для таких витрат ПКУ не передбачено.

Запчастини, комплектуючі, вузли, деталі, що залишилися після ліквідації, прибуткують на баланс або за чистою вартістю реалізації (якщо їх планують продавати), або за ціною можливого використання (якщо їх планують використовувати у власній госпдіяльності) ( пп. 2.12, 2.13 Методичних рекомендацій з бухобліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2).

Також нагадаємо: при ліквідації невиробничих об’єктів ПЗ з ПДВ не нараховують, якщо дотримано умови абзацу другого п. 189.1 ПКУ (ср. ). Тобто об’єкт (1) ліквідується у зв’язку зі знищенням або руйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили або (2) в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника (у тому числі в разі крадіжки об’єкта, що підтверджується згідно із законодавством), або (3) платник подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення об’єкта в інший спосіб, унаслідок чого він не може використовуватися за первісним призначенням.

Тому щоб не нараховувати «ліквідаційні» ПЗ, потрібно подати податківцям акт типової ф. № ОЗ-3/№ ОЗ-4 і висновок комісії підприємства про те, що об’єкт більше не може використовуватися за первісним призначенням, разом з декларацією з ПДВ за той період, в якому відбувається ліквідація об’єкта (БЗ 101.06). Такі документи подають в електронному вигляді ( пп. 46.4, 49.4 ПКУ). Інакше, якщо цього не зробити, доведеться нарахувати ПЗ з ПДВ виходячи зі звичайної ціни об’єкта, але не нижче його балансової (залишкової) вартості на момент ліквідації ( абзац перший п. 189.1 ПКУ).

В обліку ліквідацію невиробничих об’єктів відображають так:

Таблиця 6. Ліквідація невиробничих засобів

На цьому розмову про невиробничі об’єкти завершуємо. А насамкінець зауважимо: як бачимо, увесь ПКУ-задум у тому, що невиробничі засоби не повинні впливати у високодохідників на «податковоприбутковий» облік. Виняток становлять витрати на утримання таких об’єктів (техобслуговування, комунальні витрати), витрати, пов’язані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж), а також продаж невиробничих засобів (коли дозволяється врахувати витрати, але в сумі не більшій, ніж дохід).

висновки

• У бухгалтерському обліку немає поділу основних засобів на «виробничі» та «невиробничі». Він існує тільки в «податковоприбутковому» обліку, через нього у високодохідників виникають «невиробничі» різниці. Проте це не важливо малодохідникам, які «податкові» різниці не рахують.
• Якщо за «вхідним» ПДВ виникло право на ПК, то за невиробничими об’єктами нараховують «компенсуючі» ПЗ ( п. 198.5 ПКУ).
• З 2017 року у ст. 138 ПКУ чітко прописали різниці при ремонтах/поліпшеннях, продажу, ліквідації невиробничих засобів.
• У податковому обліку невиробничі засоби не підлягають амортизації, а також не можна врахувати витрати на їх будь-які ремонти/поліпшення. Проте в разі продажу невиробничих об’єктів витрати на їх придбання/спорудження, а також ремонти/поліпшення (проте в розмірі не більшому, ніж дохід) дозволяється врахувати в податковому обліку (тобто зменшити на них об’єкт оподаткування).