(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
3/7
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Вересень , 2017/№ 76

Підприємці на єдиному податку (ч. 1)

Серед ФОП не припиняє користуватися популярністю спрощена система оподаткування. І це зрозуміло, адже на те вона і спрощена, щоб простіше було вести облік, звітувати в контролюючі органи і платити податки. Тому цей розділ спецвипуску присвятимо підприємцям-єдиноподатникам. А розпочнемо з основних правил роботи на єдиному податку.

2.1. Правила роботи на єдиному податку

Щоб скористатися спрощеною системою оподаткування, потрібно вписатися в певні критерії. Нагадаємо: на сьогодні для фізосіб-підприємців нормами ПКУ передбачено три групи платників єдиного податку зі своїми особливостями й обмеженнями. Водночас є загальні для всіх вимоги, невиконання яких закриває дорогу до спрощенки, незалежно від обраної групи. Вони перелічені в п. 291.5 ПКУ. Умовно їх можна розділити на два види:

1) за суб’єктним складом;

2) за видами діяльності.

Розглянемо вказані обмеження щодо ФОП окремо.

Обмеження за суб’єктним складом

По-перше, згідно з п.п. 291.5.8 ПКУ не можуть перейти на спрощену систему платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, окрім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Нагадаємо: податковим боргом вважається сума погодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлені ПКУ строки, і непогашеної пені, нарахованої згідно із цим Кодексом (п.п. 14.1.175 ПКУ).

У свою чергу, визначення грошового зобов’язання наведене в п.п. 14.1.39 ПКУ. Це сума коштів, яку платник податків зобов’язаний сплатити до бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну санкцію за порушення вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи (РРО*, розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо).

* Тут і далі — реєстратори розрахункових операцій.

А ось питання погашення зобов’язань і сплати ЄСВ норми ПКУ не регулюють (п. 1.3 ПКУ). Тобто

заборгованість з ЄСВ не вважається податковим боргом і не повинна стати перешкодою для отримання статусу єдиноподатника

Поставтеся уважно до одержаних податкових повідомлень-рішень. Якщо встигнути їх оскаржити протягом 10 календарних днів (в адміністративному або судовому порядку), суми, вказані в них, не отримають статусу погодженого грошового зобов’язання аж до закінчення процедури оскарження. Тобто повідомлення-рішення не стане перешкодою для переходу на єдиний податок.

По-друге, єдиноподатниками не можуть бути фізичні особи — нерезиденти (п.п. 291.5.7 ПКУ). Виходячи з положень п.п. 14.1.122 ПКУ, під нерезидентами, зокрема, розуміють фізичних осіб, що не є резидентами України. При цьому відповідно до п. 177.12 ПКУ іноземці та особи без громадянства, зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами. Тому вказані суб’єкти можуть бути платниками єдиного податку за умови дотримання інших вимог, що висуваються до перебування на спрощеній системі оподаткування. Аналогічну консультацію фіскалів можна знайти в підкатегорії 107.03 БЗ.

Обмеження за видами діяльності

Тепер поговоримо про заборонені види діяльності. Так, не можуть бути платниками єдиного податку ФОП, що здійснюють такі види діяльності:

1. Діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора).

Це обмеження почне діяти з дня набуття чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу. На сьогодні гральний бізнес в Україні заборонено.

Зверніть увагу: згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р. № 1334-VI до азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без отримання гравцем призу (виграшу), гра на ігрових автоматах типу «кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо).

На думку фахівців ДФСУ (див. підкатегорію 107.01 БЗ), організація і проведення вищезгаданих «неазартних» ігор, участь у яких не передбачає отримання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), належить до діяльності у сфері розваг (див. п.п. 14.1.46 ПКУ). Означену «неазартну» діяльність (наприклад, з організації боулінгу або більярда) слід відносити до класу 93.29 КВЕД-2010. Тоді як організація азартних ігор віднесена до класу 92.00.

Таким чином

на проведення «неазартних» ігор для ФОП-єдиноподатників жодної заборони немає

2. Обмін іноземної валюти. Визначальним для встановлення кола операцій, що підпадають під цю заборону, є положення Інструкції № 502.

3. Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (окрім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів (далі — ПММ) у ємностях до 20 літрів і діяльності ФОП, пов’язаної з роздрібним продажем пива і столових вин).

Але майте на увазі: фахівці ДФСУ виходять з того, що одного лише дотримання умови про розмір ємностей (20 літрів при продажу ПММ) недостатньо, щоб мати право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Єдиноподатникам не можна здійснювати оптову торгівлю ПММ незалежно від об’єму тари (див. підкатегорію 107.03 БЗ). При цьому критеріїв розмежування оптової та роздрібної торгівлі фіскали не називають.

На нашу думку, ключовою тут має бути мета здійснення торговельної діяльності. Так, при оптовій торгівлі здійснюється продаж товару для його подальшого перепродажу або іншого використання в підприємницькій діяльності. У свою чергу, при роздрібній торгівлі товари призначені для особистого некомерційного використання, тобто продаж здійснюється кінцевому споживачеві. Тому необхідно бути особливо уважними, щоб не підпасти під заборону.

Цікаво, а чи можна ФОП — платникові єдиного податку продавати товари, реалізація яких заборонена для спрощенки, на підставі договорів комісії (консигнації), доручення або комерційного посередництва? На це запитання отримуємо очевидну відповідь від фіскалів (див. підкатегорію 107.03 БЗ):

ФОП-єдиноподатник не може здійснювати забороненої торгівлі незалежно від форми цивільно-правового договору

4. Видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміня).

Переліки дорогоцінних металів і каміння можна знайти в ст. 1 Закону № 637.

Забігаючи наперед, зазначимо: ФОП мають право займатися виробництвом і реалізацією ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів і каміння, а також напівдорогоцінного каміння виключно у складі єдиноподатників групи 3 зі сплатою єдиного податку за ставкою 5 % (п. 293.3 ПКУ). У групах 1 і 2 платників єдиного податку підприємцям можна займатися лише наданням окремих «ювелірних» послуг. Зокрема, вони можуть здійснювати діяльність з ремонту годинників, виготовлення ювелірних виробів за індивідуальними замовленнями і надавати послуги з ремонту ювелірних виробів (пп. 23, 28 і 29 п. 291.7 ПКУ).

5. Видобуток, реалізація корисних копалин (крім реалізації корисних копалин місцевого значення).

Переліки корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення затверджені постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827.

Зверніть увагу: на думку податківців, згадана заборона не містить винятків для осіб, що видобувають корисні копалини без мети отримання доходу, у тому числі виключно для власних потреб (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

При цьому ФОП на єдиному податку дозволяється:

— продавати корисні копалини місцевого значення у вигляді сировини;

— виготовляти і продавати вироби з корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення, які були придбані в суб’єктів господарювання, що здійснюють їх видобуток.

6. Діяльність у сфері фінансового посередництва.

Заборона не поширюється на діяльність у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР, сюрвеєрами, аварійними комісарами і аджастерами, визначеними розд. III ПКУ.

При встановленні того, яка саме діяльність належить до фінансового посередництва, ДФСУ звертається до ст. 333 ГКУ (див. лист від 27.11.2015 р. № 25434/6/99-99-15-03-01-15). Згідно з цією статтею під фінансовим посередництвом слід розуміти діяльність, пов’язану з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

7. Діяльність з управління підприємствами.

8. Діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) і зв’язку (крім діяльності, яка не підлягає ліцензуванню).

Так, ФОП, які здійснюють кур’єрську діяльність (надають кур’єрські послуги), можуть бути єдиноподатниками

На єдиному податку можуть працювати і підприємці, що здійснюють діяльність з надання послуг інтернет-зв’язку без використання радіочастотного ресурсу. А ось суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення, спрощена система оподаткування «не світить». Причина проста: така діяльність згідно із Законом № 3759 здійснюється виключно на підставі ліцензії. З подібним роз’ясненням фіскалів можна ознайомитися в підкатегорії 107.01 БЗ.

9. Діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

Цю заборону фахівці ДФСУ поширюють на предмети, що належать до товарних позицій за кодами 9701 — 9706 згідно з УКТ ЗЕД (див. підкатегорію 107.12 БЗ).

10. Діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Забороні підлягає та діяльність, яка охоплена поняттям «гастрольні заходи» із Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10.07.2003 р. № 1115-IV.

11. Технічні випробування та дослідження.

Визначаючи, що належить до цього виду діяльності, слід орієнтуватися на клас 71.20 КВЕД-2010. Цей клас включає (див. Методоснови № 396):

— проведення фізичних, хімічних, інших випробувань щодо всіх видів матеріалів, які підлягають аналізу, і продуктів;

— сертифікацію продуктів (у тому числі товарів народного споживання, двигунів, повітряних транспортних засобів, контейнерів під тиском, атомних електростанцій тощо.);

— періодичні випробування автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки;

— випробування із застосуванням моделей і макетів (наприклад, повітряних транспортних засобів, водної техніки, гребель тощо);

— діяльність міліцейських лабораторій.

Водночас до технічних випробувань і досліджень не належать:

— тестування матеріалів, які взяті у тварин (клас 75.00 КВЕД-2010);

— зорова діагностика, дослідження й аналіз медичних і стоматологічних матеріалів (розділ 86 КВЕД-2010).

Тобто ФОП, що здійснюють таку діяльність, бути платниками єдиного податку можуть.

12. Діяльність у сфері аудиту.

Зверніть увагу: незважаючи на те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку в межах КВЕД-2010 має той самий код, що і діяльність у сфері аудиту (клас 69.20), під заборону для застосування спрощеної системи оподаткування підпадають тільки аудитори. Це визнають і податківці (див. лист ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є, консультацію в підкатегорії 107.03 БЗ).

13. Страхові (перестрахові) брокери.

14. Надання в оренду таких об’єктів (п.п. 291.5.3 ПКУ), як:

— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

— житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

Майте на увазі: на думку фіскалів (див. підкатегорію 107.03 БЗ), не можна здавати в оренду частину нерухомого майна (житлового або нежитлового) як ФОП-єдиноподатник, а частину — як звичайний громадянин. Фізична особа може здавати в оренду нерухомість тільки в одному статусі: або як ФОП-єдиноподатник, або як громадянин.

Якщо підприємець здає в оренду (передає в безкоштовне користування) декілька об’єктів, то площі, що здаються в оренду, підсумовуються.

Їх сумарна площа не повинна перевищувати допустимої

При цьому контролери хочуть бачити в графі «Місце здійснення господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування всі адреси розташування такого нерухомого майна (див. консультацію в підкатегорії 107.01 БЗ).

Ще декілька моментів «орендної» заборони.

По-перше, вона поширюється також на надання майна в суборенду.

По-друге, обмеження встановлене тільки стосовно площі одного або декількох об’єктів, що здаються в оренду. При цьому сам об’єкт може мати і більшу площу. Але врахуйте: залишок площі, що виходить за встановлені ліміти, в оренду передаватися не повинен (див. підкатегорію 107.12 БЗ). А ось брати в оренду підприємець-єдиноподатник може будь-яку площу, жодних обмежень тут немає.

По-третє, встановлені обмеження стосовно земельних ділянок, житлових і нежитлових приміщень не є взаємовиключними. Підприємець може одночасно здавати в оренду 0,2 га землі, 100 кв. м житлових і 300 кв. м нежитлових приміщень.

Причому не вважається орендною операцією і відповідно не підпадає під це обмеження надання ФОП-єдиноподатником послуг з тимчасового проживання в готелях. Водночас норми п.п. 291.5.3 ПКУ поширюються на підприємців, що надають в оренду або суборенду торговельні місця на ринку, а також магазини на території ринку. З такими роз’ясненнями можна ознайомитися в підкатегорії 107.03 БЗ.

Отже, ми розглянули, чим заборонено займатися всім групам підприємців-єдиноподатників. При цьому зверніть увагу: жодних перешкод до зовнішньоекономічної діяльності для них немає. Зрозуміло, за умови, що єдиноподатник не здійснює вищеперелічені «заборонені» для спрощенки види діяльності (див. підкатегорію 107.01 БЗ).

І ще одне. Наявність у ЄДР* видів діяльності, що забороняються на спрощеній системі оподаткування, не є підставою для відмови в реєстрації платником єдиного податку, якщо таких видів діяльності суб’єкт господарювання не здійснює (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 108.01.06 БЗ).

* Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань.

Умови роботи на єдиному податку

Як ми вже сказали, крім загальних для всіх єдиноподатників обмежень, ПКУ висуває ряд умов, які мають бути дотримані для переходу в ту чи іншу групу та можливості працювати в ній. Недотримання хоча б однієї з цих умов позбавляє суб’єкта господарювання права претендувати на статус платника єдиного податку певної групи.

З основними вимогами для кожної з груп єдиноподатників ви можете ознайомитися в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Умови роботи на єдиному податку для ФОП

Умови для роботи в групах

Група 1

Група 2

Група 3

Кількість найманих працівників

Не використовує працю найманих працівників

Не використовують працю найманих працівників або їх кількість одночасно не перевищує 10 осіб

Кількість найманих працівників не обмежено

Важливо! При розрахунку загальної кількості найманих працівників не враховують осіб, які (п.п. 291.4.1 ПКУ):

— перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

— перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку;

— призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, не враховують осіб, залучених до виконання робіт за договорами підряду (див. категорію 107.01 БЗ). Проте якщо укладений договір містить ознаки трудового договору, то осіб, які залучені за ним, враховують при визначенні загальної кількості найманих працівників.

Річний обсяг доходу

Не перевищує 300 тис. грн.

Не перевищує 1,5 млн грн.

Не перевищує 5 млн грн.

Детально про те, які доходи суб’єкта господарювання враховуються при визначенні граничного розміру річного доходу, див. підрозділ 2.2 на с. 56. Про наслідки перевищення граничного розміру доходу ви можете дізнатися з підрозділу 2.5 на с. 89.

Дозволені види діяльності

Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або діяльність з надання побутових послуг населенню

Надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню; виробництво та/або продаж товарів; діяльність у сфері ресторанного господарства

Усі види діяльності, крім заборонених для єдиноподатників згідно з п. 291.5 ПКУ (див. с. 42)

Майте на увазі: навіть якщо ви повністю вписалися в усі умови конкретної групи єдиного податку, це не привід розслаблятися.

Для єдиноподатників також установлено обмеження за формою розрахунків

Нагадаємо: платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Про це чітко сказано в п. 291.6 ПКУ.

Будь-яке використання єдиноподатником «негрошових» способів розрахунків за відвантажені товари, роботи, послуги вважатиметься порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування (про наслідки див. на с. 89).

До негрошових форм розрахунку належать:

— бартер (п.п. 14.1.10 ПКУ) і залік зустрічних грошових вимог;

— отримання в оплату векселя (див. листи ДФСУ від 27.11.2015 р. № 25434/6/99-99-15-03-01-15 і від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14);

— виплата зарплати в натуральній формі;

— здійснення розрахунків через електронні платіжні системи, зокрема через систему WebMoney, Інтернет.Гроші, UkrMoney (електронні гроші) (див. листи ДФСУ від 15.08.2014 р. № 1773/6/99-99-17-02-02-14 і Мінекономрозвитку від 03.06.2014 р. № 3132-04/18028-02, від 17.09.2013 р. № 3112-13/32401-14);

— відступлення права вимоги (див. лист ДФСУ від 27.11.2015 р. № 25434/6/99-99-15-03-01-15).

А тепер детальніше поговоримо про обмеження за видами діяльності, встановленими для платників єдиного податку груп 1 і 2.

Обмеження за видами діяльності для групи 1. Розпочнемо з того, що платники єдиного податку групи 1 можуть здійснювати тільки два види діяльності. Розглянемо їх.

1. Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках.

Визначення терміна «торговельне місце» в ПКУ ми не знайдемо. Втім роз’яснення із цього питання надають податківці (див. підкатегорію 107.01 БЗ). Так, під торговим місцем розуміється площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Звідси виходить, що

платник єдиного податку групи 1 не може здійснювати роздрібного продажу товарів у магазині, розташованому на території ринку

2. Діяльність з надання побутових послуг населенню.

Перелік таких послуг наведений у п. 291.7 ПКУ. Проте пам’ятайте: надавати їх єдиноподатник може виключно населенню.

Причому, як уточнюють фіскали (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ), населенням вважають сукупність людей, що перебувають у межах цієї держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни цієї держави, іноземні громадяни, що мешкають у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством.

Обмеження за видами діяльності для групи 2. Для платників єдиного податку цієї групи нормами ПКУ передбачений ширший спектр дозволених видів діяльності. Так, підприємець групи 2 може:

1) надавати послуги, у тому числі побутові, платникам єдиного податку та/або населенню;

2) здійснювати виробництво та/або продаж товарів;

3) вести діяльність у сфері ресторанного господарства.

Про кожен з дозволених видів діяльності розповімо трохи детальніше.

1. Єдиноподатник групи 2 не має права надавати послуги підприємствам і підприємцям — неспрощенцям і фізичним особам, що здійснюють незалежну професійну діяльність (див. роз’яснення фіскалів у підкатегорії 107.12 БЗ). Перевірити «єдиноподатний» статус контрагента можна в Реєстрі платників єдиного податку (далі — Реєстр ЄП) на офіційному сайті ДФСУ (sfs.gov.ua/rpep);

Цікавий момент. У консультації з підкатегорії 107.01 БЗ податківці розглядають ситуацію, коли єдиноподатник групи 2 виконує роботи для фізичної особи, з нею ж підписує акт виконаних робіт, але оплату цих робіт здійснює юрособа-неєдиноподатник.

У цьому випадку вони віддають пріоритет статусу контрагента за договором (а не платникові) і не бачать порушення умов роботи для групи 2. Безумовно, це приємне роз’яснення, проте, перш ніж ним керуватися, не зайвим буде заручитися індивідуальною консультацією фіскалів.

Якщо ж замовником послуг є суб’єкт господарювання на загальній системі оподаткування, а безпосереднім споживачем послуги — звичайна фізична особа (наприклад, перевезення фізичних осіб замовляє підприємство-загальносистемник), підприємець, що надає такі послуги, не може працювати в групі 2. У цьому випадку можна бути єдиноподатником групи 3.

Також фіскали вбачають порушення умов перебування ФОП у групі 2 єдиного податку в наданні ним послуг фізичній особі, яка перебуває у відрядженні, якщо плата за послуги надходить від юрособи-загальносистемника, що є роботодавцем особи, яка відряджається (див. роз’яснення в категорії 107.01 БЗ). Така ситуація може виникнути, якщо, наприклад, фізична особа здійснює оплату з використанням корпоративної платіжної картки.

А ось у разі, коли фізична особа розплачується за надані послуги самостійно (готівкою або з використанням особистої платіжної картки), порушення не буде

Як бачимо, фіскали основну роль у цьому питанні відводять тому, кого можна ідентифікувати замовником робіт/послуг.

Важливо! Для єдиноподатників групи 2 установлені певні обмеження щодо видів послуг, які надаються (див. п.п. 2 п. 291.4 ПКУ). Так, вони не мають права надавати посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінки нерухомого майна (клас 68.31 КВЕД-2010). ФОП, які здійснюють ці види діяльності, можуть працювати у групі 3 платників єдиного податку.

Ще один важливий момент пов’язаний з орендними операціями. Нагадаємо: згідно з п.п. 14.1.203 ПКУ надання права на користування майном за договором оперативної оренди прирівнюється до продажу результатів робіт (послуг). Із цього виходить, що передавати майно в оренду єдиноподатник групи 2 може тільки платникам єдиного податку і фізичним особам (населенню). При цьому не можна перевищувати граничних норм передачі в оренду нерухомості, встановлених п.п. 291.5.3 ПКУ (див. с. 44).

Майте на увазі: на думку податківців (див. підкатегорію 107.12 БЗ), платник єдиного податку групи 2, що обрав вид господарської діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», не має права здавати в оренду нерухомість як звичайний громадянин. Хоча прямо з норм ПКУ це не випливає, проте позицію податківців варто враховувати.

2. Стосовно виробництва і продажу товарів обмежень для платників єдиного податку групи 2 менше, проте вони все ж є.

Так, до заборонених для цієї групи видів діяльності належать (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ) виробництво, постачання, продаж (реалізація) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння. ФОП, що здійснюють таку діяльність, можуть вибрати групу 3 зі сплатою ставки 5 % (п. 293.3 ПКУ).

При цьому п. 291.7 ПКУ дозволяє платникам єдиного податку груп 1 і 2 надавати побутові послуги з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, а також ремонтувати ювелірні вироби.

Що стосується статусу покупця, то при продажу товарів жодних додаткових обмежень норми ПКУ не встановлюють. Тобто

єдиноподатник групи 2 може продавати товари, не замислюючись про податковий статус покупця

Також немає заборони на здійснення експортно-імпортних операцій.

3. Немає жодних обмежень щодо статусу клієнтів для платників єдиного податку групи 2 також стосовно діяльності у сфері ресторанного господарства. Тобто такий єдиноподатник у цьому напрямі може як працювати з фізичними особами, так і приймати будь-які замовлення від суб’єктів господарювання (юросіб і ФОП), незалежно від їх системи оподаткування. Не сперечаються із цим і фіскали в консультації, розміщеній у підкатегорії 107.03 БЗ.

Але майте на увазі: єдиноподатники не мають права продавати підакцизні товари. Тобто реалізовувати алкогольні напої платник єдиного податку групи 2 не зможе. Виняток — роздрібний продаж пива і столових вин (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ).

І ще один важливий момент. Види діяльності, які збирається здійснювати ФОП-єдиноподатник, мають бути вказані в Реєстрі ЄП. Якщо підприємець (незалежно від групи) здійснює діяльність, не вказану в цьому Реєстрі, він втрачає право працювати на спрощеній системі і зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування (див. підкатегорію 107.11 БЗ). А виною тому п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ.

Ставки єдиного податку

Відповідно до п. 293.1 ПКУ ставки єдиного податку встановлюються:

1) у відсотках (фіксовані ставки) до розміру (п. 293.1 ПКУ):

— прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2017 р. — 1600 грн.), — для єдиноподатників групи 1;

— мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2017 р. — 3200 грн.), — для єдиноподатників групи 2.

Фіксовані ставки єдиного податку для підприємців груп 1 і 2 затверджують сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад залежно від виду господарської діяльності ФОП, з розрахунку на календарний місяць;

2) у відсотках до доходу (процентні ставки). Їх встановлюють для підприємців, що обрали групу 3.

Окрім основних ставок, передбачена підвищена ставка єдиного податку (п. 293.4 ПКУ), яка застосовується в разі порушення встановлених правил роботи на єдиному податку підприємцем-єдиноподатником будь-якої групи.

Наведемо в табл. 2.2 ставки єдиного податку для ФОП, що діють у 2017 році.

Таблиця 2.2. Ставки єдиного податку для підприємців

Група 1

Група 2

Група 3

Основні ставки (пп. 293.2, 293.3 ПКУ)

У межах до 10 % ПМПО* на 1 січня звітного року

У межах до 20 % МЗП на 1 січня звітного року

3 % — для платників ПДВ**

5 % — для неплатників ПДВ

* Зазначимо: до 01.01.2017 р. ставки єдиного податку для групи 1 були «прив’язані» до МЗП. При цьому далеко не всі місцеві ради встигли до початку поточного року затвердити нові ставки в прив’язці до ПМПО. Щоб не допустити надмірного податкового навантаження на єдиноподатників групи 1, п. 3 розд. II Закону № 1791 було визначено, що до встановлення місцевими органами самоврядування ставок на 2017 рік старі ставки повинні застосовуватися з коефіцієнтом 0,5.

** ФОП-єдиноподатники на ставці 3 % можуть вибрати квартальний звітний період з ПДВ (п. 202.2 ПКУ). Для цього разом з декларацією за останній податковий період календарного року до ДПІ слід подати відповідну заяву. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Підвищена ставка 15 % до доходу (п. 293.4 ПКУ):

— в сумі перевищення обсягу доходу, встановленого на календарний рік для відповідної групи (див. табл. 2.1 на с. 45);

— отриманого в результаті використання інших форм розрахунків, ніж розрахунки в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

— отриманого від здійснення видів діяльності, які не надають права застосовувати спрощену систему оподаткування (див. с. 42);

— отриманого від здійснення діяльності, не вказаної в реєстрі платників єдиного податку

— отриманого від здійснення діяльності, яка для відповідної групи не передбачена (див. табл. 2.1 на с. 45)

Зверніть увагу: в табл. 2.2 для спрощенців груп 1 і 2 наведені максимальні ставки єдиного податку, визначені п. 293.2 ПКУ. Проте пріоритет у встановленні ставок єдиного податку для цих груп надається місцевим радам.

При цьому якщо ФОП здійснює декілька видів господарської діяльності, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів діяльності (п. 293.6 ПКУ). Зверніть увагу: тут ідеться не про максимальний розмір ставки, встановлений у ПКУ, а про найбільшу зі ставок, установлених місцевими радами для здійснюваних платником видів діяльності (зрозуміло, йдеться тільки про ті випадки, коли ці ставки відрізняються).

А ось якщо ФОП здійснює свою діяльність на територіях більше за одну сільську, селищну, міську раду або раду об’єднаних територіальних громад, то згідно з п. 293.7 ПКУ застосовують максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений ст. 293 ПКУ для відповідної групи (див. табл. 2.2 на с. 48).

Сплата єдиного податку

Спрощенці груп 1 і 2. Суму єдиного податку такі платники перераховують авансом за місцем своєї податкової адреси (п. 295.4 ПКУ). Авансові внески сплачують щомісячно не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ). Наприклад, за вересень єдиний податок потрібно перерахувати не пізніше 20 вересня 2017 року. Авансом єдиний податок можна сплатити до бюджету і за триваліший період (квартал, рік), але не більше ніж до кінця поточного року.

Якщо граничний строк сплати припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то перерахувати суму єдиного податку слід напередодні

Це пов’язано з тим, що перенесення строків сплати нормами ПКУ не передбачене.

До речі, спрощенці груп 1 і 2 можуть влаштувати собі невеликі «податкові канікули» протягом року. Таку можливість їм надає п. 295.5 ПКУ.

Так, якщо в єдиноподатників груп 1 і 2 немає найманих працівників, то вони звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Тут необхідно зробити декілька уточнень.

Перша умова для можливості тимчасової несплати єдиного податку — спрощенець групи 1 або 2 не використовує найману працю. Що стосується єдиноподатників групи 1, то тут питань немає — вони в принципі не повинні мати найманих працівників. Для єдиноподатників групи 2, на наш погляд, достатньо, щоб вони не використовували найману працю з місяця, що передує місяцю виходу у відпустку (місяцю початку хвороби).

При виконанні першої умови єдиноподатник може претендувати на «податкові канікули» на період відпустки протягом одного календарного місяця на рік, якщо:

— тривалість відпустки складає 1 календарний місяць. Якщо єдиноподатник вирішить організувати собі відпустку меншої тривалості, він повинен сплатити за період відпустки єдиний податок у повному обсязі (див. консультацію в підкатегорії 107.12 БЗ);

— у поточному році підприємець цим правом ще не користувався.

Якщо ви в ці критерії вписалися, то наступним кроком буде подання в ДПІ за місцем свого обліку заяви в довільній формі із зазначенням інформації про період відпустки (п.п. 298.3.2 ПКУ).

Строки подання такої заяви нормами ПКУ не встановлені. Податківці рекомендують подавати її до початку відпустки (див. підкатегорію 107.12 БЗ). Ми зі свого боку радимо надати таку заяву не пізніше місяця, що передує місяцю виходу у відпустку, аби уникнути непорозумінь з нарахованими авансовими внесками.

А якщо відпустка «перехідна» (з одного календарного місяця на інший)? У листі ГУ Міндоходів у м. Київ від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14 податківці пропонували при «перехідних» відпустках не сплачувати єдиний податок:

— у місяці виходу ФОП у відпустку, якщо вона починається до 20-го числа такого місяця;

— у місяці закінчення відпустки, якщо вона почалася після 20-го числа.

Консультацію фахівця ДФСУ аналогічного змісту ви можете прочитати в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 15, с. 28.

А якщо підприємець подав заяву про вихід у відпустку, але напередодні захворів? У такому разі фіскали дозволяють відкликати заяву про період щорічної відпустки до її настання (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ).

При цьому якщо хвороба, що настала перед відпусткою, триватиме 30 або більше днів, підприємець зможе скористатися «лікарняним» звільненням від сплати єдиного податку. Давайте розглянемо цю можливість детальніше.

З тексту п. 295.5 ПКУ випливає, що лікарняний можна брати кілька разів протягом року. При цьому

отримати «податкові канікули» на період тимчасової непрацездатності можна незалежно від використання «відпускного» звільнення від сплати єдиного податку

ФОП — єдиноподатник групи 1 або 2 без найманих працівників може заощадити на сплаті єдиного податку, якщо виконуються такі умови:

1) тривалість хвороби складає 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ). При цьому лікарняні можуть бути «перехідними». Як у такій ситуації сплачувати єдиний податок? За відповіддю звернемося до консультації податківців, наведеної в підкатегорії 107.12 БЗ. Якщо хвороба почалася до 20-го числа місяця, тривала більше 30 календарних днів і припала на 2 і більше місяців, то від сплати єдиного податку звільнять за місяць (місяці), у якому підприємець захворів (хворів). За місяць, у якому закінчився період тимчасової непрацездатності (якщо підприємець хворів не до кінця цього місяця), єдиний податок доведеться сплатити. Більше про порядок надання «податкових канікул» на період хвороби ви можете дізнатися з консультації фахівця ДФСУ (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 15, с. 28);

2) підприємець подав до своєї ДПІ заяву в довільній формі та копію листка (листків) непрацездатності, що підтверджує період хвороби (п.п. 298.3.2 ПКУ). Копію лікарняного засвідчувати ніде не потрібно. Податківці рекомендують надати вказані документи відразу після закінчення хвороби.

Зазначимо, що фіскали не проти звільнити від сплати єдиного податку і підприємницю на період тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю і пологами за наявності листка непрацездатності (див. підкатегорію 107.06 БЗ).

Якщо спрощенець сплатив єдиний податок наперед за декілька місяців (кварталів), у тому числі за місяць, у якому він планує піти у відпустку або перебував на лікарняному, то сума єдиного податку за такий місяць підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів (п. 295.6 ПКУ). Зарахування проводиться органами ДФСУ також на підставі заяви в довільній формі.

Цікавий момент. Податківці в згаданому раніше листі ГУ Міндоходів у м. Київ від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14 установлювали додаткове обмеження для тимчасового звільнення від сплати єдиного податку. Воно стосується підприємців, що займаються такими видами діяльності, за яких хвороба або відпустка унеможливлюють отримання доходів (роздрібна торгівля, надання послуг тощо). Якщо такий єдиноподатник у період хвороби або відпустки отримуватиме доходи від своєї підприємницької діяльності, це стане підтвердженням того, що фактично єдиноподатник продовжує працювати. Відповідно претендувати на звільнення від сплати єдиного податку на підставі п. 295.5 ПКУ він не зможе.

Скажемо ще про одну причину для звільнення від сплати єдиного податку. Так, не сплачують його за весь період військової служби підприємці, які були призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на особливий період, визначений Законом № 3543, за умови виконання вимог п. 25 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

Підставою для звільнення від сплати єдиного податку «за мобілізацією» є заява єдиноподатника і копія військового квитка (чи іншого документа, виданого відповідним державним органом) із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Документи необхідно подати в ДПІ за місцем податкової реєстрації такого підприємця протягом 10 днів після його демобілізації. Якщо ж демобілізований підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації), документи подаються протягом 10 днів після закінчення його лікування (реабілітації).

При цьому податківці зазначають: сплачувати авансовий внесок за місяць демобілізації ФОП-єдиноподатнику не потрібно, навіть якщо вона настала до 20-го числа такого місяця, тобто до граничного строку сплати авансових внесків (див. роз’яснення в підкатегорії 107.06 БЗ).

Підкреслимо:

звільнення від сплати авансових внесків з єдиного податку можливе лише у зв’язку з відпусткою, хворобою або мобілізацією

Інші причини тимчасового призупинення діяльності не звільняють підприємця від сплати єдиного податку.

Вище ми розповіли про порядок перерахування єдиноподатниками груп 1 і 2 авансових внесків за основною ставкою єдиного податку. А ось для податку, розрахованого із суми перевищення отриманого доходу над установленим граничним розміром (див. табл. 2.1 на с. 45) передбачені інші строки сплати.

Так, єдиний податок у цьому випадку слід сплатити протягом 10 календарних днів після граничного строку надання декларації за звітний квартал (п. 295.7 ПКУ).

Спрощенці групи 3. Згідно з п. 295.3 ПКУ підприємці, що обрали групу 3, сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Оплата здійснюється за місцем податкової адреси єдиноподатника.

Якщо граничний строк сплати податку припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то сплатити його необхідно напередодні цієї дати. Це пов’язано з тим, що перенесення строків сплати нормами ПКУ не передбачене, на відміну від перенесення строків подання податкової звітності (п. 49.20 ПКУ).

Зверніть увагу: якщо граничний строк подання декларації припав на вихідний (святковий, неробочий) день і був перенесений на наступний після нього робочий день, то відлік 10-денного строку для сплати єдиного податку розпочинається саме з робочого дня, на який був перенесений строк подання декларації. Таку консультацію фіскалів, що ґрунтується на правовій позиції ВСУ (див. постанову від 09.06.2015 р. у справі № 21-18а15), розміщено у підкатегорії 135.04 БЗ.

Узагальнимо інформацію про строки перерахування єдиного податку підприємцями в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Строки сплати єдиного податку підприємцями

Показник

Група 1

Група 2

Група 3

Строки сплати єдиного податку

Авансовий внесок — не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ)

Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал (п. 295.3 ПКУ)

Строк сплати єдиного податку за підвищеною ставкою за перевищення доходу

Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал

Можливість перенесення строку сплати єдиного податку, якщо останній день припадає на неробочий

Не передбачена. Сплатити єдиний податок необхідно напередодні граничного строку сплати, що припадає на неробочий день

Куди сплачується

За податковою адресою підприємця

Сплата єдиного податку при припиненні діяльності

Єдиний податок нараховується до останнього дня (включно) календарного місяця, у якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення держреєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 295.8 ПКУ). Причому заява про відмову від спрощеної системи оподаткування в такому разі не подається. При цьому єдиний податок не сплачується з (див. підкатегорію 107.10 БЗ):

1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому контролюючим органом отримано від держреєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення

1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому контролюючим органом отримано від держреєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення

Інші податки та збори: що сплачувати?

Податки, які ФОП-єдиноподатники не платять. Перелік податків і зборів, які не сплачують єдиноподатники, наведений у п. 297.1 ПКУ. Так, підприємці-спрощенці звільняються від:

1) ПДФО в частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності ФОП і обкладених єдиним податком;

2) ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, окрім ПДВ, що сплачується ФОП, які обрали ставку єдиного податку 3 %;

3) земельного податку, окрім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються в господарській діяльності;

4) ВЗ у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності фізичних осіб — єдиноподатників груп 1 — 3 і обкладених єдиним податком (п.п. 165.1.36, п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Усі інші податки і збори платники єдиного податку сплачують у загальному порядку.

Але не все так просто. В окремих випадках спрощенці сплачують і ті податки, від яких вони формально звільнені на підставі п. 297.1 ПКУ. Про це детальніше ми розповімо прямо зараз.

ПДФО і ВЗ. Від сплати ПДФО і ВЗ не звільняються доходи, що не включаються в підприємницькі (від продажу нерухомості, дивіденди, роялті тощо).

У разі отримання таких доходів ПДФО і ВЗ єдиноподатники сплачують у загальному порядку

Крім того, кожен платник єдиного податку є податковим агентом у разі нарахування (виплати, надання) доходів на користь фізичних осіб, що перебувають із ними в трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ПКУ). При цьому податковий агент зобов’язаний утримати і перерахувати до бюджету суму ПДФО і ВЗ, а також подати у відповідний орган ДФСУ Податковий розрахунок за формою № 1ДФ.

Нагадаємо: не утримують ПДФО і ВЗ при виплаті винагород ФОП (незалежно від обраної ними системи оподаткування) у межах їх підприємницької діяльності. При цьому підприємницький статус фізичної особи має бути документально підтверджений*. Проте відобразити суми таких виплат у формі № 1ДФ єдиноподатник зобов’язаний (із зазначенням ознаки доходу «157»).

* Детально про документальне підтвердження підприємницького статусу для неутримання ПДФО і ВЗ див. у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 58, с. 73.

Виняток становлять підприємці, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія. У них (незалежно від системи оподаткування) суб’єкт господарювання, що нараховує (виплачує) дохід, зобов’язаний утримати ПДФО і ВЗ. Така вимога встановлена п.п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

ПДВ. Від сплати ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, звільнені єдиноподатники груп 1 і 2, а також групи 3, що обрали ставку єдиного податку 5 %.

Важливо! Не сплачувати ПДВ вони мають право протягом усього періоду перебування на спрощеній системі, незалежно від досягнутих обсягів операцій (звичайно, у межах гранично допустимих «єдиноподатних» обсягів доходу). При цьому п. 181.1 ПКУ, що встановлює критерії для обов’язкової реєстрації платниками ПДВ, на єдиноподатників груп 1 — 3 не поширюється.

Водночас єдиноподатникам — неплатникам ПДВ слід пам’ятати, що

при отриманні від нерезидента оподатковуваних послуг з місцем постачання на митній території України вони повинні сплатити ПДВ

Зазначимо: формально п. 208.1 ПКУ поширює обов’язки зі сплати ПДВ з послуг нерезидента тільки на юросіб. Проте податківці, посилаючись на п. 180.2 ПКУ, наполягають на тому, що так само зобов’язані чинити і ФОП, які не є платниками цього податку (див. роз’яснення в підкатегорії 101.19 БЗ).

У цьому випадку єдиноподатник — неплатник ПДВ має подати Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Форма Розрахунку затверджена наказом № 21 (детально див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 49, с. 6).

Також у загальному порядку єдиноподатники всіх груп сплачують «імпортний» ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України.

Плата за землю. Тут важливо звернути увагу на два моменти.

По-перше, з двох різновидів плати за землю платники єдиного податку звільнені тільки від сплати земельного податку.

Сплачувати орендну плату за землі державної та комунальної власності єдиноподатники повинні на загальних підставах

По-друге, під звільнення від оподаткування підпадають тільки ті земельні ділянки, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Причому врахуйте: передача земельних ділянок в оренду є господарською діяльністю єдиноподатника за умови отримання ним плати за користування такою ділянкою. Із цим згодні і фіскали (див. роз’яснення в підкатегорії 112.01 БЗ). Тобто сплачувати за такі ділянки земельний податок єдиноподатникам груп 2 і 3 не доведеться. Зрозуміло, за умови, що цей вид діяльності вказаний у Реєстрі ЄП.

Крім того, згідно з роз’ясненнями податківців (див. УПК № 1051, підкатегорія 112.01 БЗ), при наданні за договором оренди нерухомості, розташованої на земельній ділянці, підприємці-спрощенці також звільняються від нарахування (сплати) земельного податку за таку земельну ділянку. Проте при цьому податківці вимагають, щоб у договорі оренди обов’язково була вказана площа ділянки, яка перебуває під об’єктом нерухомості, з урахуванням пропорційної долі прибудинкової території (див., зокрема, індивідуальну податкову консультацію ДФСУ від 29.06.2017 р. № 900/П/99-99-13-03-01-14/ІПК).

Майте на увазі: у разі тимчасового припинення господарської діяльності ФОП-єдиноподатник сплачує земельний податок на загальних підставах (див. підкатегорію 112.01 БЗ).

Єдиний соціальний внесок. Щодо ЄСВ назвемо два випадки його сплати.

По-перше, єдиноподатники є платниками ЄСВ за осіб, що перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах.

По-друге, підприємці-єдиноподатники сплачують ЄСВ «за себе». Детально про сплату ЄСВ єдиноподатниками читайте в розділі 3 цього спецвипуску.

Податок на доходи нерезидента. Цей податок належить до податку на прибуток підприємств. До чого тут ФОП? Справа в тому, що з початку 2017 року були внесені зміни у визначення терміна «резидент», наведеного в п.п. 14.1.213 ПКУ. Із цього підпункту виключили абзац дванадцятий, згідно з яким для «прибуткового» розд. III ПКУ під резидентами розумілися тільки юрособи — платники податку на прибуток. Тому при формальному прочитанні норм ПКУ виходить, що при виплаті будь-якого «нерезидентського» доходу з перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ податок на репатріацію повинні також сплачувати фізичні особи. Про це не забувають нагадувати контролери (див. листи ДФСУ від 05.01.2017 р. № 79/6/99-99-15-02-02-15, від 24.02.2017 р. № 2707/Г/99-99-15-02-02-14 і від 22.02.2017 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 6).

Стосується ця ситуація і фізособи-підприємця. Причому його єдиноподатний статус на обов’язок сплати податку з доходів нерезидента не впливає. Таким чином,

ФОП-єдиноподатники сплачують податок на репатріацію при виплаті «нерезидентських» доходів, перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ

Такі особливі платники податку на репатріацію повинні за підсумками року, у якому здійснювалася виплата доходів нерезиденту, подати декларацію з податку на прибуток, заповнивши в ній тільки (!) «нерезидентські» ряд. 23, 25 (інші рядки не заповнюємо) з додатком ПН. При цьому податківці не вбачають проблеми у поданні фізичною особою «прибуткової» звітності.

Майте на увазі: податок на репатріацію не утримують з доходів, що виплачуються нерезидентам — фізичним особам. Їх доходи обкладають ПДФО згідно з п. 170.10 ПКУ (див. консультацію в підкатегорії 102.18 БЗ).

Ну ось ми і розглянули основні нюанси, що стосуються сплати єдиноподатниками інших податків і зборів. Узагальнимо інформацію в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Податки і збори, що сплачуються / не сплачуються єдиноподатниками

Податки і збори в Україні

не сплачують

зобов’язані сплачувати

ПДФО і ВЗ

ФОП-єдиноподатники не сплачують ПДФО і ВЗ у частині доходів, що отримані від господарської діяльності та обкладені єдиним податком

Сплачуються ПДФО і ВЗ у частині «громадянських» доходів ФОП, наприклад, при отриманні дивідендів, роялті, доходів від продажу нерухомості тощо

Єдиноподатники будь-якої групи повинні виконувати функції податкового агента (утримувати ПДФО і ВЗ, подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ) у разі нарахування доходів фізичним особам, що перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах

ПДВ за операціями з місцем постачання на митній території України

Звільнення від обкладення ПДВ поширюється на єдиноподатників:

— груп 1 і 2;

— групи 3, що обрали ставку єдиного податку 5 %

Звільнення від обкладення ПДВ не поширюється на єдиноподатників групи 3, які обрали ставку єдиного податку 3 %

При отриманні від нерезидента оподатковуваних послуг з місцем їх постачання на митній території України єдиноподатник повинен сплатити ПДВ і подати відповідну звітність згідно зі ст. 208 ПКУ

«Імпортний» ПДВ

«Імпортний» ПДВ не сплачується при ввезенні:

1) пільгових товарів;

2) товарів в обсязі, звільненому від оподаткування

«Імпортний» ПДВ сплачується при ввезенні на митну територію України оподатковуваних ПДВ товарів в обсязі, який підлягає оподаткуванню

Податок на майно

Податок на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для здійснення господарської діяльності

Орендна плата за землі державної та комунальної власності

Земельний податок за земельні ділянки, які єдиноподатники не використовують для здійснення господарської діяльності

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Транспортний податок

Податок на доходи нерезидента

Не сплачують «нерезидентський» податок при:

— перерахуванні нерезиденту-юрособі виручки від реалізації ним товарів, виконання робіт, надання послуг (п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ);

— виплаті доходів фізособам-нерезидентам

Сплачують при виплаті доходів, перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ, з джерелом їх походження в Україні на користь нерезидента-юрособи (окрім винятків, наведених у графі ліворуч)

ЄСВ

Підприємці-єдиноподатники звільняються від сплати ЄСВ «за себе», якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують згідно із законом пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ на добровільних засадах

Єдиноподатники сплачують ЄСВ у порядку, передбаченому законодавством, окрім деяких винятків (див. графу ліворуч)

Інші податки і збори

Пенсійний збір з окремих видів господарських операцій

Мито

Державне мито

Туристичний збір (як податкові агенти)

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Акцизний податок

Екологічний податок

Рентна плата (за спеціальне використання води, за використання надр у цілях, не пов’язаних з видобутком корисних копалин, тощо)

2.2. Доходи і витрати єдиноподатників

Як ми вже сказали, однією з основних умов перебування на спрощеній системі для підприємця є дотримання граничного розміру доходу, встановленого для конкретної групи єдиного податку, за календарний рік. Крім того, для підприємця-єдиноподатника групи 3 дохід — це ще й об’єкт оподаткування.

Причому важлива величина саме доходу, а не прибутку, тобто витрати базу обкладення єдиним податком не зменшують. Які суми включаються до складу доходу єдиноподатника, прописано в ст. 292 ПКУ.

Доходи єдиноподатника

До доходів ФОП-єдиноподатника включаються доходи, отримані протягом звітного періоду в грошовій формі, а також (у випадках, визначених п. 292.3 ПКУ) в матеріальній або нематеріальній формі. Розглянемо склад доходів і період їх відображення в податковому обліку.

Дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Визначення грошових доходів, наведене в п. 292.1 ПКУ, недостатньо конкретне і не дозволяє визначити, які з грошових надходжень вважати доходом єдиноподатника. У зв’язку із цим склад своїх грошових доходів ФОП доведеться визначати, орієнтуючись на правила бухобліку. Це не означає, що ми закликаємо підприємців вести бухоблік. Ми всього лише радимо визначати дохід, орієнтуючись на бухоблікові принципи.

Таким чином, на наш погляд, грошовими доходами єдиноподатника слід вважати «бухоблікові» доходи за умови, що вони є грошовими надходженнями. Детальніше про склад грошових доходів ФОП-спрощенця див. у табл. 2.7 на с. 59.

Дохід у матеріальній або нематеріальній формі. Згідно з п. 292.3 ПКУ в дохід єдиноподатника включають безоплатно отримані:

1) товари (роботи, послуги), надані йому відповідно до письмових договорів дарування (ст. 717 ЦКУ);

2) товари (роботи, послуги), надані йому відповідно до інших письмових договорів, укладених відповідно до законодавства, за якими не передбачається грошова чи інша компенсація вартості таких товарів (робіт, послуг) або їх повернення;

3) товари, передані платникові єдиного податку на відповідальне зберігання і використані ним.

Як бачимо,

у «єдиноподатний» дохід потрапляють безоплатно отримані товари (роботи, послуги) на умовах договору, укладеного виключно в письмовій формі

Причому договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст був зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Це так званий спрощений спосіб укладення письмових договорів. Найпростіший приклад такого письмового договору — рахунок-фактура. Якщо при безоплатній передачі обдарований єдиноподатник матиме на руках рахунок-фактуру, можна вважати, що договір укладений у письмовій формі.

Врахуйте, що «єдиноподатний» дохід доведеться відобразити також у таких випадках:

а) письмова форма договору не була дотримана, хоча закон цього вимагав. Виняток тут становлять хіба що ситуації, коли недотримання письмової форми призводить до нікчемності правочину (такі правочини, як відомо, не спричиняють юридичних наслідків);

б) письмова форма договору не була обов’язковою, проте сторони вирішили дотриматися її.

У якій сумі слід відображати дохід? Ми радимо підприємцям-єдиноподатникам фіксувати вартість подарунка (товарів, робіт, послуг) у договорі дарування (чи в первинних документах). Водночас фіскали стверджують (див. підкатегорію 107.04 БЗ), що суму доходу від безкоштовного отримання товарів (робіт, послуг) необхідно визначати виходячи зі звичайних цін. Проте, на нашу думку, ПКУ підстав для таких висновків не дає.

А якщо законодавство не встановлює письмову форму договору як обов’язкову, у зв’язку з чим сторони обмежилися усною формою? У такому разі є всі підстави розглядати негрошовий дарунок як «громадянський» дохід фізособи-підприємця з відповідним обкладенням ПДФО і ВЗ. Нагадують про це і фіскали в консультації з підкатегорії 107.04 БЗ.

Детальніше про безоплатне отримання єдиноподатниками товарів, робіт, послуг див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 22, с. 29.

До складу доходів єдиноподатника також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Але такий дохід виникає виключно (!) у ФОП-єдиноподатників групи 3, які є платниками ПДВ (тобто на ставці 3 %).

У свою чергу,

єдиноподатники груп 1 і 2, а також групи 3 на ставці 5 % обкладають кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, ПДФО і ВЗ як «громадянські» доходи

Не уникнути «єдиноподатного» доходу щодо прощеної кредиторської заборгованості. Ідеться про ситуацію, коли зобов’язання припиняється в результаті звільнення постачальником єдиноподатника від його обов’язків (ст. 605 ЦКУ).

Так, податківці (див. підкатегорію 107.04 БЗ) прямо говорять, що сума заборгованості єдиноподатника, списана до закінчення строку позовної давності, включається у його «єдиноподатні» доходи, оскільки неоплачені товари за такою заборгованістю є безоплатно отриманими. Отже, платникові єдиного податку слід відобразити дохід від отриманих товарів, заборгованість за якими йому простили, у звітному періоді прощення такої заборгованості. Причому зверніть увагу: в цьому випадку у єдиноподатників груп 1, 2 і 3 (за ставкою 5 %) виникає вже не «громадянський», а «єдиноподатний» дохід.

Що не є доходом. У ст. 292 ПКУ прописані суми, що не є доходом для підприємців-спрощенців і не підлягають обкладенню єдиним податком. Для зручності наведемо їх у табл. 2.5 (див. с. 58).

Таблиця 2.5. Що не буде доходом єдиноподатника

Норма ПКУ

Надходження ФОП-єдиноподатників

група 1

група 2

група 3

П. 292.1

Дивіденди

Проценти

Роялті

Страхові виплати і відшкодування

Доходи від продажу рухомого і нерухомого майна, яке належить фізичній особі на праві власності та використовується в її господарській діяльності*

* На наш погляд, тут мається на увазі майно, що належить фізичній особі, яке підлягає реєстрації (наприклад, транспортні засоби або нерухомість).

П.п. 1 п. 292.11

Суми ПДВ для єдиноподатників групи 3 на ставці 3 %*

* Ці спрощенці дохід визначають без урахування ПДВ.

П.п. 3 п. 292.11

Суми поворотної фінансової допомоги, поверненої протягом 12 календарних місяців з дня отримання

Суми кредитів

П.п. 4 п. 292.11

Суми коштів цільового призначення, що надійшли з:

— Пенсійного фонду;

— інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

— бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм

П.п. 5 п. 292.11

При поверненнях товарів (робіт, послуг), розірванні договору або за листом-заявою про повернення коштів у доходи не включають:

— кошти (аванс, передоплата), які повертаються (надходять) єдиноподатнику — покупцю товарів (робіт, послуг);

— кошти, які єдиноподатник — продавець товарів (робіт, послуг) повертає (виплачує) покупцю

Пп. 6 і 7 п. 292.11

Надходження за перехідними операціями:

а) оплата, що надходить за товари (роботи, послуги), реалізовані в період до переходу на спрощену систему оподаткування, вартість яких при цьому була включена до складу загального оподатковуваного доходу ФОП на загальній системі;

б) суми ПДВ, отримані у вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (поставлених) у період до переходу на спрощену систему оподаткування

П.п. 9 п. 292.11

Суми надмірно сплачених податків і зборів, установлених ПКУ, і суми ЄСВ, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів

П. 292.10

Суми податків і зборів, утримані (нараховані) єдиноподатником під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми ЄСВ, нараховані відповідно до закону

Крім того, згідно з п. 292.15 ПКУ при визначенні обсягу доходу з метою переходу на спрощену систему оподаткування та/або можливості перебування в рядах єдиноподатників у наступному звітному періоді не враховують дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди. Проте для визначення бази обкладення єдиним податком ці суми включати в «єдиноподатний» дохід потрібно.

Причому, на думку фіскалів (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24785/6/99-99-10-03-02-15), такий же підхід діє і щодо судового збору, раніше сплаченого єдиноподатником і повернутого на його поточний рахунок третьою особою на підставі рішення суду.

Дата відображення доходу єдиноподатником. Дата виникнення доходу ФОП — платника єдиного податку залежить від виду такого доходу (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Дата відображення доходу ФОП-єдиноподатником

Вид доходу

Дата відображення доходу

Дохід, отриманий у грошовій формі (у тому числі аванс)

Дата надходження коштів готівкою або на банківський рахунок (п. 292.6 ПКУ)

Дохід від продажу товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати (інше подібне обладнання), які не передбачають наявності РРО

Дата вилучення з торговельних автоматів (іншого подібного обладнання) грошової виручки (п. 292.7 ПКУ)

Дохід від продажу товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків

Дата продажу жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків (п. 292.8 ПКУ)

Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності

Дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ)

Безкоштовно отримані товари, роботи, послуги

Дата підписання акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг (п. 292.6 ПКУ)

Поворотна фінансова допомога, не повернена протягом 12 місяців з дня її отримання

На нашу думку, датою отримання доходу слід вважати перший день перевищення 12-місячного строку. Аналогічний погляд викладений у листі ДПСУ від 27.09.2012 р.

Далі детально зупинимося на можливих надходженнях і з’ясуємо, чи включаються вони в доходи єдиноподатників, попутно зазначаючи думку фіскалів із цього приводу (див. табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Дохід єдиноподатників за видами і джерелами надходження

Вид надходження

Порядок включення в дохід

позиція ДФСУ або норма ПКУ

ДОХІД У ГРОШОВІЙ ФОРМІ

Дохід від продажу продукції (товарів, робіт, послуг)

Включається в дохід (п. 292.1 ПКУ)

Майте на увазі: якщо при проведенні безготівкових розрахунків банк утримує свою комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування, то в дохід спрощенцю необхідно включати всю суму грошових коштів, що надійшли від покупця, без зменшення на суму утриманої банком комісійної винагороди.

Надходження за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами

Доходом є сума отриманої винагороди повіреного, комісіонера, агента (п. 292.4 ПКУ). При цьому податківці в роз’ясненні з підкатегорії 107.07 БЗ вимагають відображати в Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат) всю суму коштів, що надійшли, а в декларації — тільки суму винагороди

Важливо! За ситуації, коли єдиноподатник є комітентом, дохід у нього виникатиме на дату надходження грошових коштів від комісіонера (а не, скажімо, у момент отримання грошових коштів комісіонером від покупців). При цьому рекомендуємо уникати ситуації, коли посередник-комісіонер утримує свою винагороду з належної комітенту-єдиноподатнику виручки (внаслідок чого на поточний рахунок комітента надходитиме вже зменшена, з урахуванням утриманої винагороди, сума коштів). Така ситуація небажана не лише тому, що в цьому випадку можливі вимоги з боку податківців про включення в дохід частини виручки, що реально не надійшла на рахунок єдиноподатника (утриманої комісіонером), але передусім тому, що в цьому випадку єдиноподатником-комітентом буде здійснено негрошовий розрахунок (у частині винагороди комісіонера) з усіма можливими наслідками. Таким чином, розрахунки з комісіонером єдиноподатнику-комітенту слід здійснювати окремим платежем.

Також зверніть увагу: якщо єдиноподатник-комісіонер (повірений, агент) отримує готівкові грошові кошти, він зобов’язаний оприбутковувати всю отриману готівку, а не тільки суму винагороди. Тому підприємцям у Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат) рекомендуємо показувати всю суму грошових коштів, що надійшли. А щоб у дохід потрапила тільки сума винагороди, у наступному рядку Книги транзитні кошти слід відобразити зі знаком «мінус».

Орендна плата

Включається в дохід (п. 292.1 ПКУ)

У дохід включається також орендна плата, отримана від здачі приміщення в суборенду.

Крім того, врахуйте: якщо орендар оплачує оренду частинами, то в дохід включають тільки ту частину, що надійшла у звітному періоді, а не всю суму орендної плати за договором.

Відшкодування орендарем комунальних платежів окремо від орендної плати

Повністю включається в дохід (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

У ФОП — єдиноподатника групи 2 (орендодавця) можливість відшкодування комунальних платежів орендарем окремо від орендної плати має бути прописана в договорі оренди. Інакше податківці вважатимуть таку суму доходом, отриманим від виду діяльності, не вказаного в Реєстрі ЄП. Окрім іншого, це відгукнеться обкладенням вказаної суми єдиним податком за ставкою 15 % відповідно до п. 293.4 ПКУ.

Суми ПДВ

Не включаються в дохід (п.п. 1 п. 292.11 ПКУ)

Це стосується єдиноподатників групи 3 (на ставці 3 %), які є платниками ПДВ. Причому, на нашу думку, сума ПДВ не включається в дохід таких ФОП не лише при отриманні ПДВ у складі оплати, але також і в разі визнання доходу від списання кредиторської заборгованості.

Дохід від продажу власних цінних паперів (корпоративних прав)

У «єдиноподатний» дохід не включається. Інвестиційний прибуток від продажу цінних паперів (як «громадянський» дохід) обкладається за правилами, встановленими п. 170.2 ПКУ (див. підкатегорію 107.03 БЗ)

Нагадаємо: єдиноподатники не можуть здійснювати діяльність з продажу цінних паперів і корпоративних прав в інтересах третіх осіб, оскільки така діяльність (фінансове посередництво) є для них забороненою згідно з п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ (див. с. 43).

Кошти, перераховані з одного підприємницького рахунку на інший

Не включаються в доходи підприємця, оскільки такі кошти вже відображені у складі доходів (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Внесення власних грошових коштів на поточний підприємницький рахунок

На думку податківців, внесені кошти включаються в дохід єдиноподатника (див. підкатегорію 107.04 БЗ). Не враховувати в доходах внесену готівку фіскали згодні тільки в тому випадку, якщо цю суму підприємець раніше (при її отриманні) вже відобразив у Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат). При цьому в первинних документах повинно бути вказано, що ФОП вносить на банківський рахунок виручку за певний період. Така сума не повинна перевищувати розміру доходу, відображеного в Книзі за цей період (див. УПК № 1183)

Звичайно ж, готівкова виручка при внесенні на поточний рахунок не обкладається єдиним податком вдруге. Проте ми не згодні з тим, що поповнення власного підприємницького рахунку безпосередньо підприємцем за рахунок власних же коштів, отриманих (накопичених) у ролі звичайної фізичної особи, є «єдиноподатним» доходом. З юридичної точки зору внесення власних коштів узагалі не повинне розглядатися як операція, що призводить до виникнення доходу, адже тут немає «зовнішнього» грошового надходження. Відбувається рух коштів «усередині» однієї особи.

Кошти, перераховані на поточний рахунок єдиноподатника з його депозитного рахунку

Не є доходом підприємця-єдиноподатника, за умови, що вказані кошти в періоді їх отримання були включені в «єдиноподатний» дохід (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

На нашу думку, як і у випадку з унесенням власних коштів на підприємницький рахунок, зарахування грошей з депозитного рахунку не повинне розглядатися як «єдиноподатний» дохід без усяких умов (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 103, с. 24).

Грошові кошти, перераховані іншій особі, але повернені на рахунок єдиноподатника у зв’язку з помилкою в банківських реквізитах

Не враховуються у складі доходів за наявності документального підтвердження їх помилкового перерахування і повернення (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Дохід, отриманий в іноземній валюті

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховують у гривні за курсом НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ). Причому позитивна різниця від продажу банком іноземної валюти за дорученням підприємця не є його доходом (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Нагадаємо: відповідно до п. 1 постанови № 45 до 13.12.2017 р. продовжує діяти вимога про обов’язковий продаж 50 % валютної виручки. При цьому, на думку податківців (див. підкатегорію 102.04 БЗ), дохід ФОП-єдиноподатника від ЗЕД-операції повинен складатися із:

— суми, отриманої на поточний рахунок у національній валюті від обов’язкової реалізації частини інвалютної виручки на міжбанківському валютному ринку;

— суми іноземної валюти, зарахованої на поточний інвалютний рахунок, за курсом НБУ на дату її зарахування на такий рахунок.

Тобто надходження валюти на розподільчий рахунок у доході єдиноподатника не відображається. І хоча ця консультація нині переведена до складу нечинних, вважаємо, думка податківців із цього питання не змінилася. Адже її вони відстоюють уже декілька років.

Зверніть увагу: якщо гривня від продажу інвалюти надходить на поточний рахунок за мінусом комісійної винагороди банку, з метою обкладення єдиним податком суму, що надійшла, слід збільшити на суму утриманої винагороди.

Курсові різниці при перерахунку валюти, що знаходиться на поточному рахунку на кінець звітного періоду

Перерахунок іноземної валюти, яка на дату закінчення звітного періоду знаходиться на поточному рахунку ФОП-єдиноподатника, не здійснюється (див. підкатегорію 107.04 БЗ). Тобто підстав для відображення «єдиноподатного» доходу не виникає

Кошти, що надходять єдиноподатнику-покупцю від продавця за повернений товар

У дохід не включаються (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ)

Кошти, виплачені єдиноподатником-продавцем покупцю за повернений товар

Не включаються в дохід (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ)

Мається на увазі, що ці суми виключаються (тобто віднімаються) з доходу єдиноподатника. Адже при продажі товару сума грошових коштів, отриманих від покупця, потрапила в доходи єдиноподатника. Тобто при поверненні покупцю грошей сума відображеного доходу підлягає зменшенню. Зазначимо також, що згідно з п.п. 5 п. 292.11 ПКУ зменшення доходу можливе, якщо повернення грошей відбувається при поверненні товарів, розірванні договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Дохід від продажу основних засобів

Не включаються в «єдиноподатний» дохід доходи від продажу рухомого і нерухомого майна, яке належить фізичній особі на праві власності та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Дохід від продажу земельних ділянок

Зазначимо: на наш погляд, до складу «єдиноподатних» доходів ФОП не включається дохід від продажу рухомого і нерухомого майна, яке належить фізичній особі на праві власності і при цьому реєструється на неї відповідним чином (транспортні засоби, нерухомість тощо). Такі доходи слід вважати «громадянськими» доходами фізичної особи, що підлягають оподаткуванню відповідно до норм ст. 172 і 173 ПКУ. Дохід від реалізації інших об’єктів, які можна ідентифікувати як основні засоби, на нашу думку, прирівнюється до продажу товарів з включенням у «єдиноподатний» дохід.

Повернутий єдиноподатнику завдаток

Не включається в «єдиноподатний» дохід (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ)

Кошти поверненої єдиноподатнику фіндопомоги, раніше наданої ним іншому суб’єкту

Фіскали вважають (див. підкатегорію 107.04 БЗ), що надання поворотної фінансової допомоги є порушенням умов перебування ФОП-єдиноподатників на спрощеній системі оподаткування, оскільки така діяльність вважається фінансовим посередництвом і заборонена їм відповідно до п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ. При цьому податківці вимагають уключити суму поверненої фіндопомоги до складу «єдиноподатних» доходів і обкласти її за ставкою 15 %

На нашу думку, надання в позику власних коштів не може вважатися фінансовим посередництвом. Адже, як зазначено в ч. 3 ст. 333 ГКУ, фінансове посередництво — це діяльність, пов’язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів. До того ж видача безвідсоткової позики не несе в собі ознак фінансової послуги (п. 5 ст. 1 Закону № 2664), оскільки не спрямована на отримання прибутку. У зв’язку із цим ми вважаємо, що для ФОП-єдиноподатника повернена йому фіндопомога не повинна розглядатися як «єдиноподатний» дохід. Примітно, що раніше податківці погоджувалися із цим (див. лист ДПСУ від 11.02.2013 р. № 1990/6/17-1216). Крім того, юрособам-єдиноподатникам вони і нині дозволяють надавати поворотну фіндопомогу і не включати при поверненні її суму до складу доходів (див. підкатегорію 108.01.02 БЗ).

Поворотна фінансова допомога, отримана і повернена єдиноподатником протягом 12 календарних місяців з дня її отримання

Не включається в дохід (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ)

Поворотна фінансова допомога, отримана і не повернена єдиноподатником протягом 12 календарних місяців з дня отримання

Включається в дохід (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ). Це правило поширюється і на випадок, коли фіндопомога була отримана під час перебування підприємця на загальній системі оподаткування і залишається неповерненою ним протягом 12 календарних місяців з дня її отримання вже в періоді перебування на єдиному податку (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ)

Поворотна фінансова допомога включається в доходи того звітного періоду, на який припадає перший день перевищення 12-місячного строку. У разі повернення коштів надалі дохід не коригується.

Кредити

У дохід єдиноподатника не включаються (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ). При цьому за кредитом в іноземній валюті не буде і доходу у вигляді різниці, що виникає при продажу валюти на міжбанківському валютному ринку (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

На думку податківців (див. консультацію в підкатегорії 107.04 БЗ), у дохід ФОП-єдиноподатника слід включати суму кредиту, якщо він отриманий у статусі «звичайної» фізичної особи і внесений на підприємницький рахунок. На наш погляд, такий підхід некоректний. По-перше, включати в доходи кошти, що підлягають поверненню, просто абсурдно, а по-друге, фізична особа має право використовувати в підприємницькій діяльності будь-які кошти — як свої, так і позикові. Тому таке розділення кредитів для цілей застосування п.п. 3 п. 292.11 ПКУ вважаємо невірним.

Проценти, отримані від банку (за депозитом, поточним рахунком тощо)

Не включаються в дохід єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ, підкатегорія 107.04 БЗ)

Обкладаються ПДФО і ВЗ за «громадянськими» правилами згідно з п. 170.4 ПКУ.

Роялті

Не включаються в дохід ФОП-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Їх обкладають як «громадянські» доходи згідно з п. 170.3 ПКУ.

Дивіденди

Не включаються в дохід ФОП-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Їх обкладають як «громадянські» доходи відповідно до п. 170.5 ПКУ.

Страхові виплати і відшкодування

Не включаються в дохід підприємця-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Ці доходи обкладають за «громадянськими» правилами.

Дотації із центру зайнятості, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, компенсація роботодавцям частини сплачуваного ЄСВ, виплати чорнобильцям тощо, які надійшли на поточний рахунок підприємця

Не включаються в дохід (п.п. 4 п. 292.11 ПКУ).

Сума допомоги з Фонду соціального страхування, яка виплачується самому ФОП-єдиноподатнику на підставі лікарняного, не є доходом єдиноподатника, а обкладається як «громадянські» доходи

Помилково зараховані на рахунок єдиноподатника кошти, повернені в тому ж звітному (податковому) періоді

За наявності письмового пояснення банку (суб’єкта господарювання) про помилкове зарахування коштів їх суму єдиноподатник (неналежний одержувач) не включає до складу своїх доходів (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Помилково зараховані на рахунок єдиноподатника кошти, повернені в наступному звітному (податковому) періоді

На думку податківців (див. підкатегорію 107.04 БЗ), у періоді надходження кошти включаються в дохід, а у кварталі, коли гроші будуть повернуті, здійснюється перерахунок доходу. При цьому обов’язковою є наявність документів, що підтверджують помилкове зарахування, зокрема письмового пояснення банку або суб’єкта господарювання

На нашу думку, і в цьому випадку помилково зараховані кошти в доходи не включаються, адже фактично вони будуть повернені. Відповідно доходу в підприємця не повинно бути.

Суми надмірно сплачених податків і зборів, а також ЄСВ, що повертаються єдиноподатнику з бюджетів або державних цільових фондів

У дохід не включаються (п.п. 9 п. 292.11 ПКУ)

Кошти, отримані у звітному періоді за рішенням суду як компенсація (відшкодування) за минулі звітні періоди

Не включаються в дохід при визначенні обсягу доходу, що надає право підприємцю зареєструватися єдиноподатником та/або перебувати на спрощеній системі в наступному податковому (звітному) періоді (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Зверніть увагу: у п. 292.15 ПКУ йдеться тільки про те, що компенсація, отримана за рішенням суду, не враховується при визначенні доходу, що надає право перейти та/або перебувати на спрощеній системі в наступному податковому періоді, а не про те, що цей дохід не включається в базу обкладення єдиним податком. Інакше кажучи, якщо вся сума перевищення граничного доходу формується тільки за рахунок таких компенсацій, то ФОП не втрачає права використати спрощену систему. Проте, очевидно, обкладати таке перевищення йому все одно доведеться за підвищеною ставкою (п. 293.4 ПКУ). Датою отримання доходу, на нашу думку, слід вважати дату фактичного надходження коштів (за виконанням рішення суду).

Сума судового збору, раніше сплачена єдиноподатником, яка відшкодовується йому третьою особою за рішенням суду

Згідно з роз’ясненням фіскалів (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24785/6/99-99-10-03-02-15) така сума включається в «єдиноподатний» дохід. Але при цьому її не враховують для цілей визначення можливості переходу на спрощену систему оподаткування та/або перебування в рядах єдиноподатників у наступному звітному періоді

Зазначимо: якщо повернення судового збору відбувається на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (наприклад, у зв’язку зі зменшенням суми позову), то така сума до складу доходу єдиноподатника потрапляти не повинна. Чому? Як зазначили податківці в згаданому листі, за своєю правовою природою така операція є поверненням передоплати за отримання послуг суду, тобто підпадає під дію п.п. 5 п. 292.11 ПКУ.

ДОХІД У МАТЕРІАЛЬНІЙ І НЕМАТЕРІАЛЬНІЙ ФОРМІ

Безоплатно отримані товари (роботи, послуги)

Включаються в дохід (абзац перший п. 292.3 ПКУ)

Врахуйте: безоплатно отриманими податківці вважають також товари (роботи, послуги), за якими кредиторська заборгованість була списана за домовленістю сторін до закінчення строку позовної давності (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ).

Сума кредиторської заборгованості, за якою сплив строк позовної давності

У «єдиноподатний» дохід включають тільки ФОП-єдиноподатники групи 3 на ставці 3 % (абзац третій п. 292.3 ПКУ)

У зв’язку із застосуванням означеної норми зверніть увагу на такі нюанси:

1. На наш погляд, не повинна включатися в «єдиноподатний» дохід заборгованість за авансами отриманими, оскільки ці суми вже були включені при їх отриманні до складу доходу ФОП.

2. Під дію абзацу третього п. 292.3 ПКУ підпадає в тому числі й кредиторська заборгованість, що виникла під час перебування ФОП на загальній системі оподаткування.

3. Сума списаної кредиторської заборгованості до складу доходів єдиноподатників повинна потрапити без урахування ПДВ, сплаченого у складі вартості раніше придбаних товарів (робіт, послуг).

У єдиноподатників — неплатників ПДВ сума простроченої кредиторської заборгованості має бути обкладена ПДФО і ВЗ відповідно до вимог п.п. 164.2.7 ПКУ.

Детальніше про списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, див. у тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 78.

Документи, що підтверджують доходи і витрати

Підприємці не ведуть бухгалтерського обліку і відповідно не зобов’язані складати бухгалтерські документи. Водночас згідно з п. 44.1 ПКУ «платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами…». Таким чином, єдиноподатники зобов’язані документально підтверджувати дані, вказані ними в деклараціях.

Як пояснив Мінфін у листі від 05.03.2012 р. № 31-08410-07/23-1595/1186, при відображенні доходів у Книзі обліку доходів / доходів і витрат факт їх надходження не завжди може бути підтверджений первинними документами. Тому ПКУ не передбачено вимоги про обов’язковість здійснення записів у Книзі на підставі первинних документів.

Дані самої Книги слугуватимуть документальним підтвердженням відомостей про доходи, заявлені в декларації з єдиного податку

Водночас у податківців дещо інша думка із цього приводу. Вони пояснюють (див. підкатегорію 107.11 БЗ, лист ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є), що ФОП — платники єдиного податку зобов’язані забезпечити зберігання:

— первинних документів, на підставі яких заповнювалися Книги обліку доходів / доходів і витрат, що використовувалися для складання податкової декларації підприємця-єдиноподатника;

— інших первинних документів, що використовувалися для складання податкової звітності за іншими податками і зборами, — у разі їх сплати.

Такі первинні документи повинні зберігатися не менше 1095 днів з дня подання податкової декларації платника єдиного податку — підприємця або іншої податкової звітності, для складання якої вони використовуються.

Таким чином, щоб уникнути конфліктів із перевіряючими, підприємцю-єдиноподатнику краще мати первинні документи.

Важливо! Як відомо, сума витрат не відображається в декларації з єдиного податку і не впливає на його суму. Водночас первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат єдиноподатником, важливо мати з таких причин:

— якщо підприємець придбавав товари (роботи, послуги) у громадян або інших підприємців, то він повинен відобразити ці суми у формі № 1ДФ. У разі відсутності документів, що підтверджують такі покупки, податківці можуть не визнати наданий ним звіт за формою № 1ДФ;

— якщо підприємець купував товари (роботи, послуги) у юридичної особи, то йому потрібно мати документи про купівлю для підтвердження того факту, що товар дійсно був придбаний, а не отриманий безоплатно або не придбаний у звичайної фізичної особи (тобто вартість такого товару не потрапила у форму № 1ДФ цілком законно).

Підтвердними документами можуть бути:

1) для доходів: виписка банку (якщо дохід отриманий у безготівковій формі), запис про виручку в Книзі обліку доходів / доходів і витрат (якщо дохід отриманий у готівковій формі);

2) для витрат: платіжне доручення, квитанція, чек або документ довільної форми про готівкову оплату товарів, робіт або послуг (якщо вони купувалися у громадян чи у ФОП-єдиноподатників), договори, акти закупівлі, ТТН тощо.

спрощена система оподаткування, підприємець-єдиноподатник, ФОП-єдиноподатник, основні ставки, строки сплати, доходи, витрати, Книга обліку доходів і витрат, декларація з єдиного податку, звітний період додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті