Податок на додану вартість

Якщо протягом 12 послідовних місяців у платника ПДВ відсутні операції з постачання товарів/послуг, але при цьому були придбання, що формують ПК, підстави для анулювання ПДВ-реєстрації такого платника ПДВ відсутні (підкатегорія 101.03 БЗ*)

Увесь рік здавали порожні декларації (постачань не було, а по купівлях тягнути «мінус» не хотіли — «вхідний» ПК відкладали на майбутнє)? У такому разі нависає загроза анулювання ПДВ-реєстрації на підставі п.п. «г» п. 184.1 ПКУ (тобто через подання протягом 12 послідовних податкових місяців «порожньої» звітності, що свідчить про відсутність постачань/придбань товарів/послуг, здійснених з метою формування ПЗ або ПК).

Зверніть увагу: йдеться про випадок, коли відсутні одночасно і постачання, і придбання. А ось при поданні ПДВ-звітності, в якій були відображені суми ПК, хвилюватися за ПДВ-статус не варто, про що і свідчить наведена консультація

* База знань, розміщена на офіційному сайті ДФСУ: http://zir.sfs.gov.ua.

До оподатковуваних операцій, тобто до операцій, що є об’єктом обкладення ПДВ, для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, за ставкою 7 %, нульовою ставкою і звільнені від обкладення ПДВ (лист ДФСУ від 07.03.2018 р. № 922/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На думку податківців, для цілей ПДВ-реєстрації в обсяги оподатковуваних постачань, згаданих у п. 181.1 ПКУ, повинні включатися і звільнені від ПДВ операції.

Зазначимо, що таке тлумачення може призвести до безглуздих висновків. Наприклад, підставою для розподілу податкового кредиту (далі — ПК) за ст. 199 ПКУ є така умова: придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні. Але ж контролери в консультації, що коментується, наполягають на тому, що звільнена від ПДВ операція є оподатковуваною. Та чи готові вони погодитися з тим, що пільговики, які здійснюють операції зі ст. 197 і підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, не повинні нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (далі — ПЗ) згідно зі ст. 199 ПКУ? Навряд чи.

Водночас якщо не бажаєте сваритися з контролерами, при обчисленні обсягів постачань для обов’язкової ПДВ-реєстрації не забувайте і про звільнені від ПДВ постачання. Добре хоч необ’єктні операції (див. ст. 196 ПКУ) в цей обсяг включати не треба

Відновлення ПДВ-реєстрації (у тому числі і за рішенням суду) не поновлює у платника ПДВ-облік з дати анулювання ПДВ-реєстрації.

Проте платник може відкоригувати ПЗ, нараховані при анулюванні його реєстрації, склавши розрахунок коригування (далі — РК) і відобразивши його в першій після відновлення декларації з ПДВ

(лист ДФСУ від 21.12.2017 р. № 3087/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Після відновлення в Реєстрі платників ПДВ (у тому числі за рішенням суду) дата реєстрації платника ПДВ відповідає даті колишньої реєстрації (п. 5.10 розд. V Положення № 1130). ІПН теж залишається тим самим. Незважаючи на це, податківці наполягають на тому, що в період з дати виключення з платників ПДВ до дати відновлення в Реєстрі особа втрачає можливість: (1) складати податкові накладні (далі — ПН); (2) формувати ПК; (3) отримувати бюджетне відшкодування; (4) подавати ПДВ-звітність. При цьому платникові закривають його ПДВ-рахунок у СЕА.

На жаль, законодавством не визначений окремий порядок відновлення ПДВ-обліку в СЕА при відновленні ПДВ-реєстрації, у тому числі й за рішенням суду. У такій ситуації податківці покладаються на рішення суду. Залежно від цього і діятимуть з відновленням ПДВ-показників у СЕА:

— або в загальному порядку, як при повторній ПДВ-реєстрації, відкриють новий ПДВ-рахунок (п. 8 Порядку № 569);

— або вчинять, покладаючись на рішення суду. При цьому, як зазначали податківці в консультації з підкатегорії 101.17 БЗ, рішення суду може містити вимоги про: збереження податкових показників на ПДВ-рахунку в системі СЕА; відновлення закритого або відкриття нового електронного ПДВ-рахунку; відновлення показників в обліковій картці на ПДВ-рахунку в системі СЕА; повернення на ПДВ-рахунок коштів, надмірно перерахованих до бюджету.

Позитивний момент: податківці «дають добро» на коригування суми «умовних» ПЗ, які були задекларовані при анулюванні ПДВ-реєстрації згідно з п. 184.7 ПКУ

Роздача товарів та інформаційних матеріалів у рекламних цілях розцінюється як безкоштовне постачання і обкладається ПДВ у загальному порядку. Виняток — вартість таких товарів і рекламних матеріалів включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання інших товарів/послуг і компенсується їх споживачами

(лист ДФСУ від 27.06.2018 р. № 2900/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.06 БЗ)

Податківці бачать безкоштовні рекламні роздачі товарів без нарахування ПДВ згідно з п. 188.1 ПКУ тільки у тому випадку, якщо їх вартість включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг і компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу обкладення ПДВ. Але! Як правило, рекламні роздачі потрапляють у бухобліку до складу витрат на збут. Отже, скористатися таким послабленням від податківців буде проблематично.

Водночас за придбаними для безкоштовної рекламної роздачі товарами платник ПДВ має право на ПК на загальних підставах (пп. 198.1 — 198.3 ПКУ). При цьому нараховувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ не потрібно. Адже рекламний характер таких заходів свідчить про їх господарську спрямованість. Проте врахуйте: якщо рекламується діяльність, що не підлягає обкладенню ПДВ, без «компенсуючих» ПЗ вже не обійтися.

Що стосується безоплатних роздач інформаційних матеріалів (рекламних листівок, буклетів, каталогів тощо), то, на наш погляд, такі операції в принципі не є постачанням товарів і тому не потрапляють під дію п.п. «а» п. 185.1 ПКУ. Адже жодної цінності рекламні матеріали не мають і прямої вигоди від їх передачі рекламодавець не отримує. Він лише інформує рекламну аудиторію. Та й одержувачі рекламних матеріалів використати їх, окрім як джерело інформації, ні в госпдіяльності, ні в інших цілях не можуть. Тобто об’єкта обкладення ПДВ у цьому випадку виникати не повинно. Раніше так само вважали і податківці (див. листи ДПАУ від 13.06.2006 р. № 6421/6/16-1515-26 і від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26). Проте їх думка, на жаль, змінилася. Тепер фіскали вимагають оподатковувати вартість рекламних матеріалів, як і безкоштовно розданих товарів

Орендар, який здійснив поліпшення об’єкта оренди, не повинен нараховувати ПЗ, якщо:

— після закінчення терміну дії договору оренди він укладає новий договір із тим самим орендодавцем і на тих самих умовах та

— згідно з актом приймання-передачі приміщення поліпшення не передають (немає постачання поліпшень)

(лист ДФСУ від 30.01.2018 р. № 352/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Погодитися з контролерами можемо лише у тому випадку, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від об’єкта (приміром, орендар оснастив приміщення зйомною системою відеоспостереження). Тоді такі поліпшення орендар може не передавати (ч. 2 ст. 778 ЦКУ). І ПДВ-наслідки йому не загрожують.

Якщо поліпшення не можна відокремити, повернути орендодавцеві можна тільки поліпшене приміщення. А в цьому випадку ніяк не відкрутитися від постачання і ПДВ-зобов’язань. Тому при поліпшеннях, що не відокремлюються, до висновків контролерів варто ставитися з обережністю (вони врятують від ПДВ тільки одержувача цієї ІПК).

Втім, щоб не нараховувати ПЗ, продовження оренди краще оформляти інакше: додатковою угодою до колишнього договору (а не новим договором). Тоді новий акт приймання-передачі не буде потрібен, і орендар продовжуватиме користуватися орендованим поліпшеним приміщенням, не побоюючись ПДВ.

І ще один важливий момент. Якщо орендодавець відразу компенсує орендареві вартість поліпшень або зараховує її в рахунок орендних платежів, такі операції слід розглядати як постачання послуг і обкладати ПДВ

Якщо гарантійні платежі:

— зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то сума гарантійних платежів збільшить базу обкладення ПДВ у орендаря;

— виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань і підлягають поверненню суборендареві наприкінці строку дії договору, то сума гарантійних платежів не збільшує базу обкладення ПДВ у орендаря

(листи ГУ ДФС у м. Києві від 05.01.2018 р. № 38/ІПК/26-15-12-01-18 і ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1608/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Якщо виходити з формулювання п. 188.1 ПКУ, то на перший погляд може здатися, що гарантійний внесок, який перераховується разом із орендною платою, треба включати до бази оподаткування. Але насправді це не завжди так. До бази оподаткування повинні потрапляти тільки суми, пов’язані з компенсацією вартості суборенди. А у гарантійного платежу дещо інша природа.

Гарантійний платіж є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань за договором суборенди (ч. 1 ст. 546 ЦКУ). І якщо він виконує виключно цю функцію, нараховувати ПЗ орендареві не треба. Відповідно у суборендаря не буде права на ПК.

Водночас якщо гарантійний платіж зараховують в рахунок оплати суборенди, без нарахування ПЗ орендареві не обійтися.

Крім того, напрям використання платежу може змінюватися в процесі виконання договору суборенди. Так, якщо спочатку платіж перераховувався як гарантійний, а потім сторони вирішили направити його в рахунок оплати суборенди (уклали відповідну додаткову угоду), орендар повинен нарахувати ПЗ за умови, що таке зарахування було першою подією

Мотиваційні та стимулюючі виплати безпосередньо пов’язані із стимулюванням збуту продукції, тобто вписуються у визначення маркетингових послуг, прописане в п.п. 14.1.108 ПКУ. Відповідно винагорода, що виплачується виробником товарів дилерові, є компенсацією вартості таких послуг і обкладається ПДВ у загальному порядку

(лист ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1611/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Якщо за умовами договору дилер бере на себе зобов’язання щодо просування товарів і стимулювання їх збуту — дійсно можна говорити про надання маркетингових послуг. Зовсім інша справа, якщо за умовами договору дилер додаткових зобов’язань на себе не бере і спеціальних дій, спрямованих на просування товарів, не виконує (його винагорода залежить тільки від обсягу купленої партії товарів). Тоді немає і підстав говорити про постачання послуг. На жаль, щоб добитися правди, доведеться звертатися до суду. Тим, хто не хоче сваритися з контролерами, при отриманні будь-яких мотиваційних виплат безпечніше нарахувати ПДВ-зобов’язання.

А ось про можливість у виробника сформувати ПК за такою операцією податківці навіть не згадали. На наш погляд, відобразити ПК за такою операцією можна, якщо вона буде підтверджена актом наданих послуг. Але! При цьому в такому документі слід обов’язково навести детальний перелік дій, здійснених дилером, а не просто фразу «Надано маркетингові послуги» (інакше такий документ не визнають як належний ані податківці, ані суди)

Якщо фізична особа зареєстрована платником ПДВ, то операція з унесення нею рухомого майна (транспортного засобу) до статутного капіталу юрособи є об’єктом обкладення ПДВ на загальних підставах

(лист ДФСУ від 19.02.2018 р. № 668/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Ми з таким висновком не згодні. Операція з внесення фізичною особою рухомого майна (транспортного засобу) до статутного капіталу юрособи ніколи не буде об’єктом обкладення ПДВ.

Адже зробити вклад до статутного капіталу юрособи фізична особа може виключно як простий громадянин, а не як фізособа-підприємець (далі — ФОП). Це випливає з ч. 1 ст. 114 ЦКУ, згідно з якою учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Тобто ситуація, коли засновником підприємства (що вносить вклад до його статутного капіталу) виступатиме ФОП, просто неможлива (див. лист ДФСУ від 28.04.2015 р. № 4000/Б/99-99-17-02-02-14).

Водночас платником ПДВ може бути тільки ФОП. Тому операції з внесення фізичними особами вкладів до статутного капіталу підприємств апріорі не можуть бути об’єктом обкладення ПДВ. Причому незалежно від того, чи зареєстрований засновник як ФОП і платник ПДВ

Операція з безоплатної передачі матеріалів за договором позички в тимчасове користування без переходу права власності на них не є об’єктом обкладення ПДВ (лист ДФСУ від 15.01.2018 р. № 147/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Досить небезпечна рекомендація.

Нагадаємо: згідно з ч. 3 ст. 827 ЦКУ до договору позички застосовуються положення гл. 58 ЦКУ, в якій іде мова про найм (оренду). У свою чергу, згідно зі ст. 760 ЦКУ предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Якщо ж надані одержувачу матеріали неможливо ідентифікувати, то йтиметься не про позичку, а про позику (ст. 1046 ЦКУ). Тоді позичальник повинен повернути позикодавцеві таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Але при цьому позичальник отримує речі у власність. Це спричинить виникнення у позикодавця ПЗ з ПДВ. Те ж стосується позичальника, що повертає такі ж речі в такій же кількості. Загалом, ситуація з тлумаченням змісту операції та її наслідками в ПДВ-обліку далеко не безхмарна

Кошти, отримані від перевізника як відшкодування збитків за пошкоджене (знищене або втрачене) майно, розцінюються як компенсація вартості такого майна і підлягають обкладенню ПДВ на загальних підставах

(підкатегорії 101.07 і 101.16 БЗ)

Немає ніяких підстав для такого висновку, адже в цьому випадку відсутній об’єкт оподаткування — постачання товарів у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ. Несумлінний перевізник не придбаває у продавця пошкоджені (втрачені) товари, а лише компенсує збитки у зв’язку з їх втратою. Товар взагалі не виступає об’єктом договору між постачальником і перевізником — він лише причина претензії до перевізника від постраждалого постачальника.

Тут правильніше було б вести мову про нарахування «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ унаслідок невикористання товарів у госпдіяльності. Проте тут база обкладення ПДВ у більшості випадків була б менше, оскільки такі ПЗ нараховуються:

— від ціни придбання;

— тільки якщо товар був придбаний з ПДВ;

— якщо за цим товаром було право на ПК.

Можливо, тому податківці обрали більш фіскальний підхід

При списанні непридатної продукції нараховувати «компенсуючі» ПДВ-зобов’язання потрібно виходячи з цін придбання запасів і послуг, використаних при виробництві цієї продукції, за якими у підприємства був відображений ПК

(лист ДФСУ від 22.06.2018 р. № 2773/ІПК/08-01-12-01-10)

Цікаво, що п. 189.1 ПКУ не встановлює базу обкладення ПДВ згідно з вимогами п. 198.5 ПКУ для власної продукції.

Якщо за базу ПДВ-обкладення прийняти балансову вартість готової продукції за даними бухобліку, механізм розрахунку «компенсуючого» ПДВ може ударити по кишені виробника. Адже в таку вартість уключають не лише вартість товарів/послуг. Туди можуть спрямовуватися і зарплата з нарахуваннями на неї, і безПДВшні придбання. Тому цілком логічно, що нараховувати ПДВ при списанні продукції слід тільки в частині собівартості, яку склали придбання з «вхідним» ПДВ

Якщо допоміжні послуги (навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг — п.п. «а» п.п. 186.2.1 ПКУ) надаються неплатником ПДВ, то вартість таких послуг не збільшує базу обкладення ПДВ у експедитора (лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.04.2018 р. № 1383/ІПК/26-15-12-01-18)

Висновок контролерів абсолютно справедливий щодо будь-яких «безПДВшних» послуг, які передаються експедитором замовникові (будь то послуги перевезення або допоміжні послуги). Адже експедитор, придбаваючи їх у неплатника ПДВ, все одно не отримає ПК за цією операцією.

На жаль, відстояти таку точку зору, посилаючись на норми ПКУ, непросто. Тому щоб почувати себе у безпеці, експедиторові краще отримати індивідуальну податкову консультацію з аналогічними висновками

База обкладення ПДВ послуг з оренди нерухомості має бути не нижче ринкової ціни. При її визначенні слід враховувати класифікаційний тип будівлі, її площу, місцезнаходження тощо, а також порівнянність економічних умов оренди подібних приміщень

(лист ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1734/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Фактично податківці намагаються ставити знак рівності між поняттями «звичайна ціна» і «ринкова ціна» (пп. 14.1.71 і 14.1.219 ПКУ). Тоді як у п.п. 14.1.71 ПКУ зазначено, що звичайна ціна дорівнює договірній, і якщо не доведено зворотне, то така ціна відповідає рівню ринкових цін. Проте джерелом інформації про звичайну ціну для податківців є ціни на оренду аналогічних приміщень.

Однак ми вважаємо, що ціни на оренду аналогічних приміщень без урахування «особових» якостей і «популярності» орендарів не можна вважати порівнянними.

Тому варіантів тут два: або визнати звичайною ціну кв. м аналогічного приміщення і щомісячно донараховувати собі ПЗ з ПДВ з різниці, або вважати, що встановлена орендареві ціна для цього договору — звичайна, і платити ПДВ тільки виходячи з неї. Але в другому випадку доведеться доводити «звичайність» ціни такої оренди (може, навіть у суді)

При передачі на утилізацію картонно-паперової упаковки, придбаної разом із товаром, слід нарахувати ПДВ-зобов’язання згідно з п. 199.1 ПКУ

(лист ДФСУ від 14.05.2018 р. № 2115/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Передусім нагадаємо: щодо операцій постачання паперу і картону для утилізації до 01.01.2019 р. застосовується ПДВ-пільга (п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Це, у свою чергу, змушує нарахувати «компенсуючі» ПЗ.

У консультації, що коментується, податківці роз’яснюють, як нараховувати ПЗ, якщо платник ПДВ здає в макулатуру упаковку, придбану разом із товаром (тобто її вартість окремо в документах не виокремлювалася). На думку фіскалів, тут є ознаки використання упакованого товару як в оподатковуваній, так і в неоподатковуваній діяльності і, як наслідок, — підстава для нарахування «компенсуючих» ПЗ за п. 199.1 ПКУ.

З такою «логікою» контролерів ми погодитися не можемо. На наш погляд, у цій ситуації має місце використання в пільговій операції не всього упакованого товару, а тільки його упаковки. Адже сам товар повністю взяв участь в оподатковуваній діяльності. Тобто повинен «працювати» п.п. «б» п. 198.5, а не п. 199.1 ПКУ.

Водночас вартість придбання упаковки визначити неможливо (вона включена у вартість товару). Відповідно нарахувати ПЗ виходячи з ціни придбання, як того вимагає п. 189.1 ПКУ, не вийде. Тому тут пропонуємо орієнтуватися на оціночну вартість оприбуткованої на склад упаковки, тобто на чисту вартість реалізації макулатури (п. 2.13 Методрекомендацій № 2). При цьому не забудьте на підтвердження «компенсуючих» ПЗ з ПДВ, окрім ПН на пільгове постачання макулатури, скласти додаткову ПН з відміткою «09»

Якщо розробник не отримує права власності на комп’ютерну програму в процесі її створення, а після завершення виконання послуг право власності на готову ПП* (її компоненти) приймає замовник, то операції з постачання таких послуг (виконання робіт) обкладаються ПДВ у загальному порядку

Тобто першу скрипку тут відіграють умови договору. Нагадаємо: в загальному випадку, якщо інше не встановлено договором, майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві та замовникові спільно (ч. 2 ст. 430 ЦКУ). А за таких умов у розробників — власників ПП є усі підстави застосувати ІТ-пільгу з ПДВ.

Щоправда, зауважте: якщо розробку програми замовив нерезидент, тоді послуги розробки ПП взагалі не будуть об’єктом обкладення ПДВ (див. підкатегорію 101.13 БЗ). Адже місце їх постачання буде за межами України (п. 186.3 ПКУ).

Такий же висновок можна зустріти і в листі ДФСУ від 16.05.2018 р. № 2185/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

* Тут і далі — програмна продукція.

Режим звільнення від обкладення ПДВ застосовується на усіх етапах постачання примірника комп’ютерної програми: від особи, яка її створила, до споживача

Постачання примірників ПП також пільгується. Це прямо передбачено в п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ і п.п. 14.1.225 ПКУ. Причому неважливо, реалізуються примірники кінцевим споживачам або для перепродажу — постачання примірників звільняється від ПДВ на усіх його етапах

Якщо під наданням покупцеві доступу до контенту у звуковій, текстовій або графічній формах, розташованому на WAP-порталі та/або HTTP, розуміється виключно надання права на пошук, обробку, отримання інформації та інші аналогічні дії без фактичного постачання програмної продукції (її копії), то така операція підлягає обкладенню ПДВ за ставкою 20 %

З 01.01.2018 р. пільгуються не лише постачання інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів, але також і доступ до них.

Проте в згаданій консультації податківці звужують межі застосування пільги на «послуги доступу». На їх думку, пільга діє тільки у тому випадку, якщо, скориставшись доступом до інтернет-сайту або онлайн-сервісу, покупець отримує ПП або її копію. Інакше надання доступу до контенту сайту/сервісу/платформи вони розглядають як постачання послуг з пошуку, обробки, отримання, аналізу, збору інформації та вимагають обкладати ПДВ за ставкою 20 % (пп. «в» і «д» п. 186.3 ПКУ).

Аналогічна позиція була представлена в листах ДФСУ від 05.04.2018 р. № 1384/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 16.05.2018 р. № 2185/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Пільгується постачання ПП, якщо платіж згідно з ліцензійною угодою не вважається роялті. Якщо платіж за таким договором розцінюється як роялті, то ця операція не є об’єктом обкладення ПДВ

Отримання платежу як винагороди за надання права на використання ПП / поширення примірників ПП не вважатиметься роялті, якщо: — умови використання комп’ютерної програми обмежені її функціональним призначенням;

— відтворення програми обмежене кількістю копій, необхідних для використання кінцевим споживачем;

— умови передачі права на поширення примірників ПП не передбачають надання права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежене використанням кінцевим споживачем.

Такий платіж є оплатою вартості поставленої ПП (комп’ютерної програми та/або її компонентів), у тому числі її копій. А така операція звільняється від обкладення ПДВ.

Якщо платіж за ліцензійним договором здійснюється за передачу прав на використання ПП, не обмежене функціональним призначенням програми (у тому числі відтворення/тиражування примірників ПП), то така операція не є об’єктом обкладення ПДВ

Постачання систем та/або устаткування, невід’ємною складовою яких є ПП, звільняється від обкладення ПДВ, якщо ПП була поставлена постачальником як окремий елемент постачання і на таку ПП передано право власності

Якщо ПП є невід’ємною складовою систем та/або устаткування і не виділена як окремий елемент постачання, така операція розглядається як одна операція (постачання устаткування) і обкладається ПДВ на загальних підставах.

Якщо ж ПП виділена як окремий елемент постачання і на неї передані виключні майнові права — до вартості такої програмної продукції застосовується ІТ-пільга з ПДВ.

Аналогічного підходу податківці дотримувалися і в листі ДФСУ від 12.04.2016 р. № 8181/6/99-99-19-03-02-15

Постачання ПП з передачею права власності на таку продукцію звільняється від обкладення ПДВ

Право власності на ПП передають на підставі договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності. При цьому спосіб постачання ПП покупцеві (на матеріальних носіях, з використанням мережі Інтернет, електронною поштою або іншими засобами передачі інформації) не має значення

ПДВ-обкладення послуг з техпідтримки (установлення, налаштування, тестування, виявлення і усунення недоліків, оновлення, доповнення тощо) ПП (комп’ютерних програм) залежить від умов постачання ПП, прописаних у договорі

Такі послуги не обкладаються ПДВ, якщо:

— вони є складовою постачання ПП і їх вартість включена у вартість ПП;

— у результаті їх постачання відбуваються будь-які зміни в ПП (зокрема, оновлення, доповнення, розширення функціоналу комп’ютерних програм або права на отримання оновлення, доповнення протягом певного періоду часу). Тут не має значення, входить чи ні вартість послуг з техпідтримки у вартість ПП. Причому ці послуги або не є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п.п. 196.1.6 ПКУ, або звільнені від обкладення ПДВ згідно з п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ (залежно від умов договору).

При операції з відступлення права вимоги: — постачальникові, що виписав ПН за передоплатою, не треба коригувати нараховані раніше ПЗ (немає підстав згідно з п. 192.1 ПКУ); — покупець втрачає право на ПК за операцією (оскільки операція не відбулася). У зв’язку з цим він повинен нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ

(лист ДФСУ від 16.05.2018 р. № 2186/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Постачальник. При відступленні права вимоги змінюється реальний покупець товарів. Тобто операція постачання з тим платником ПДВ, на якого оформлена ПН, не відбулася. Відповідно було б логічно, щоб постачальник оформив РК до ПН, виписаної за першою подією, і нову ПН на нового кредитора. Проте ДФСУ не бачить такої можливості, оскільки не виникає жодна з обставин, перерахованих у п. 192.1 ПКУ.

Покупець. Після відступлення права вимоги покупець втрачає право на ПК за такою «купівлею». Відкоригувати ПК йому міг би допомогти РК, отриманий від постачальника. Проте, враховуючи позицію податківців, РК йому не надійде. У зв’язку з цим залишається дослухатися до думки фіскалів і нарахувати ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Новий кредитор. При запропонованому податківцями розвитку подій найбільш постраждалою стороною стане саме він (п. 198.1 ПКУ). Адже ПН від постачальника новий кредитор не отримає, отже, і на ПК розраховувати не доводиться.

В силу такої ПДВшної неврегульованості краще відмовитися від вирішення питань шляхом відступлення права вимоги

В операції з безоплатної передачі об’єкта фінансового лізингу первинним орендарем новому лізингоодержувачу:

— первинний лізингоодержувач повинен скласти дві ПН: першу — на покупця (нового лізингоодержувача);

виходячи з нульової вартості,

другу — на себе виходячи з балансової (залишкової) вартості об’єкта фінлізингу;

Детально про облік фінансового лізингу ви можете прочитати в спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 94, с. 60. Тут же нагадаємо, що при передачі об’єкта фінансової оренди лізингоодержувачу право власності на цей об’єкт залишається за лізингодавцем. Незважаючи на це, передача об’єкта лізингу в користування вважається постачанням (п.п. «а» п.п. 14.1.191 ПКУ) і є оподатковуваною операцією на підставі п.п. «а» п. 185.1 ПКУ.

Відповідно до роз’яснення, що коментується, при передачі об’єкта лізингу новому лізингоодержувачу у первинного лізингоодержувача виникають ПЗ з ПДВ. А ось у ПК новому лізингоодержувачу податківці відмовляють, говорячи про безоплатне отримання об’єкта лізингу. Але чи так це?

При укладенні договору про заміну лізингоодержувача від первинного

— новий лізингоодержувач не має підстав для формування ПК за операцією, оскільки йдеться про безоплатну передачу (лист ДФСУ від 16.05.2018 р. № 2199/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

лізингоодержувача до нового переходять не лише права на використання об’єкта лізингу, але і зобов’язання зі сплати лізингових платежів. У свою чергу, лізингові платежі включають як проценти, так і суму компенсації вартості об’єкта лізингу. Отже, новий лізингоодержувач заплатить за отриманий об’єкт (щоправда, не першому лізингоодержувачу, а лізингодавцю). Проте, судячи з усього, доводити своє право на ПК новому лізингоодержувачу доведеться в суді. Зазначимо, що із цього приводу є позитивна судова практика (див. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 27.03.2014 р. у справі № 2а/0470/9894/12)

При передачі комітенту маркетингових послуг, отриманих від нерезидента, комісіонер-резидент повинен нарахувати ПЗ на дату першої події

(лист ДФСУ від 27.02.2018 р. № 796/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Згідно з п. 186.4 ПКУ маркетингові послуги, отримані від нерезидента, не є об’єктом обкладення ПДВ. Тому комісіонер, підписуючи з нерезидентом акт наданих послуг або перераховуючи йому аванс, не нараховує ПЗ і не відображає таку операцію у звітності з ПДВ.

А ось передача комітенту-резиденту результатів маркетингового дослідження є операцією з надання послуг на території України. Отже, на дату першої події комісіонер повинен оформити ПН (на ім’я комітента) і зареєструвати її в ЄРПН. На підставі зареєстрованої ПН комітент сформує ПК.

Таким чином, застосовувати договір комісії в таких ситуаціях невигідно, передусім, для комісіонера, якщо він є платником ПДВ. Адже ПК у нього не буде, а ПЗ відобразити доведеться

Якщо комісіонер імпортує для комітента товари і сплачує «ввізний» ПДВ, то право на віднесення його до ПК має комітент. Ця сума ПДВ врахується і при обчисленні регліміту (ΣНакл) у комітента (листи ДФСУ від 12.02.2018 р. № 570/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 25.06.2018 р. № 2821/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.10 БЗ)

Передусім нагадаємо, що правила оподаткування посередницьких операцій, встановлені п. 189.4 ПКУ, не працюють щодо операцій з увезення на митну територію України товарів у рамках договорів комісії (п. 189.6 ПКУ). Так який порядок оподаткування застосовувати в таких випадках?

Раніше податківці стверджували, що він залежить від того, з чийого поточного рахунку здійснюється перерахування «імпортного» ПДВ. Про це говорилося, зокрема, в листі ГУ ДФС у Тернопільській обл. від 10.02.2016 р. № 219/10/19-00-15-02/12/1299 і консультації з підкатегорії 101.10 БЗ, переведеної в розряд нечинних у зв’язку зі зміною офіційної позиції ДФСУ.

Тепер же думка фіскалів така. Право на ПК за такими договорами виникає виключно у комітента. І при цьому не має значення, хто фактично перерахував суму ПДВ при митному оформленні товару — комітент чи комісіонер. Комісіонер нараховує ПЗ виключно на суму своєї комісійної винагороди. А ось отримання від комітента передоплати на купівлю товару у нерезидента і ввезення товару на митну територію України на ПДВ-обліку комісіонера позначатися не повинні

При продажу залізничних квитків агент нараховує ПЗ з ПДВ тільки виходячи з вартості своїх агентських послуг, тобто агентської винагороди (без урахування плати за перевезення, що перераховується перевізнику)

(лист ДФСУ від 26.02.2018 р. № 777/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Укотре податківці радять агентам, що реалізовують квитки на підставі агентських угод, закрити очі на правила «посередницького» п. 189.4 ПКУ і обкладати ПДВ тільки свою винагороду. При цьому аргументи ті самі. Оскільки послугу залізничного перевезення надає пасажирам безпосередньо перевізник (а не агент), вона не може бути предметом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних квитків. Тому для агента (що лише сприяє оформленню замовлення) транспортний квиток не може бути підставою ні для нарахування ПЗ, ні для формування ПК. А право на ПК за квитком (причому незалежно від суми) виникає тільки в особи, яка безпосередньо отримує послуги перевезення

При отриманні повіреним коштів від покупця за товари (нерухоме майно і земельні ділянки), які належали довірителю, з подальшим перерахуванням таких коштів довірителю, у повіреного не виникають ПЗ з ПДВ, оскільки повірений не був власником таких товарів і безпосередньо не здійснював операцію з їх постачання покупцю.

При постачанні товарів покупцеві нарахувати ПЗ повинен довіритель як їх безпосередній власник.

При цьому послуги, надані повіреним довірителю, розглядаються як окрема операція, яка є об’єктом обкладення ПДВ

(лист ДФСУ від 01.02.2018 р. № 403/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Досить спірна ситуація.

Фактично підхід, запропонований фіскалами, не відповідає вимогам «посередницького» п. 189.4 ПКУ. Мабуть, вони вважають, що раз товар (нерухомість із землею) посередник не «передає» (фізично?) покупцеві, то п. 189.4 ПКУ не застосовується.

І тут може постраждати покупець. З одного боку, у нього буде ПН, виписана (і зареєстрована в ЄРПН) довірителем, яка надасть йому право на формування ПК за операцією. З іншого боку, гроші за товар отримає повірений, а не довіритель. Тобто є ризик, що контролери можуть відмовити в такому ПК покупцю, наполягаючи на відсутності факту придбання товару (див. табл. 5 на с. 10).

Водночас якби посередник нарахував ПДВ на усю суму коштів, отриманих від покупця, то фіскали могли б також не визнати у нього ПК від вартості товарів/послуг довірителя (а на зайві ПЗ «не звернули б уваги»).

Для зменшення проблем у таких ситуаціях замість договорів доручення прийнятніше використовувати договори комісії, оскільки практика їх обкладення ПДВ більш передбачувана. Якщо ж ви обрали договір доручення (агентський тощо), в якому посередник виступає від імені і за дорученням довірителя (принципала), то до початку здійснення угоди краще отримати для себе ІПК з питання її ПДВ-обліку. Детальніше про проблеми оподаткування договорів доручення див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 23, с. 11

При здійсненні операцій з постачання послуг з вивезення й утилізації твердого побутового і грубого сміття платник ПДВ повинен нараховувати ПЗ за касовим методом тільки у тому випадку, якщо вартість таких послуг включається до складу квартирної плати або плати за утримання житла

(лист ДФСУ від 23.05.2018 р. № 2290/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На наш погляд, фразу «послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати або плати за утримання житла», наведену в абзаці першому п. 187.10 ПКУ, не можна розцінювати як окрему умову для застосування касового методу. Швидше, це узагальнююча назва для переліку послуг, на постачання яких поширюється такий метод обліку ПДВ. Сам перелік послуг, уключених до цього поняття, знаходимо в абзаці третьому п. 187.10 ПКУ.

У зв’язку з цим не повинно мати значення, яким чином фізичними особами оплачуються послуги за вивезення сміття — у складі квартплати або окремо від неї. Проте податківці вважають інакше.

Якщо керуватися рекомендаціями фіскалів, то ПЗ за операціями з вивезення сміття у фізичних осіб, з якими укладені прямі договори, доведеться відображати за першою подією. Хоча і вид послуги, і категорія споживачів відповідають вимогам п. 187.10 ПКУ

Якщо придбані та/або виготовлені платником податків товари/послуги призначені для використання в операціях, за якими дата виникнення ПЗ визначається частково за касовим методом, а частково — за першою подією, право на ПК виникатиме пропорційно такому призначенню і використанню таких товарів/послуг

(підкатегорія 101.13 БЗ)

Свою позицію податківці обґрунтовують так: якщо ПЗ нараховуються за різними правилами, то і суми ПК також мають бути обчислені за аналогічними правилами. Тому якщо одні й ті ж товари або послуги використовуються і для операцій, за якими податкові зобов’язання нараховуються за касовим методом, і для операцій, за якими ПЗ нараховуються за першою подією, то, відповідно, формування ПК відбувається так само. Тобто частина податку включається до ПК за касовим методом, а частина — за правилом першої події. І це при тому, що такий метод пропорційного розподілу сум ПК не передбачений ПКУ

Платник ПДВ, що застосовує касовий метод, на дату списання дебіторської заборгованості (товари відвантажені, але не оплачені) повинен нарахувати ПЗ з ПДВ. Підстава для нарахування ПЗ — списання заборгованості треба розглядати як отримання інших видів компенсації за поставлені товари

(лист ДФСУ від 27.03.2018 р. № 1242/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

З такими висновками ми погодитися не можемо.

На наш погляд, під іншими видами компенсації можуть матися на увазі негрошові розрахунки: бартер, взаємозалік, надання простого векселя. Тобто повинне відбуватися відшкодування вартості товарів/послуг, але ніяк не списання безнадійного боргу.

Раніше і самі податківці заявляли, що «касові» ПЗ не виникають при списанні дебіторської заборгованості зі строком позовної давності, що сплив. Адже при такому списанні не відбувається жодна з подій, передбачених п.п. 14.1.266 ПКУ (див. лист МГУ ДФСУ від 16.09.2015 р. № 21853/10/28-10-06-11)

Застосовувати касовий метод при виконанні підрядних будівельних робіт мають право суб’єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо укладають договір будівельного підряду із замовником.

Якщо підрядник залучає до виконання роботи інших осіб — платників ПДВ, то такі особи визначають ПЗ і ПК у загальному порядку за правилом «першої події»

(лист ДФСУ від 01.02.2018 р. № 408/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Про це контролери говорили вже давно (див., зокрема, лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 06.09.2017 р. № 1833/ІПК/08-01-12-01-10). При цьому, як і раніше, у своїх висновках фіскали посилаються на такі норми:

— ст. 875 ЦКУ, що зобов’язує підрядника (а не субпідрядників) побудувати і здати об’єкт або виконати будівельні роботи, а замовника — надати підрядникові будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти об’єкт (будівельні роботи) і оплатити їх;

— ст. 838 ЦКУ, що дозволяє підряднику залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи.

Також нагадаємо, що для будпідрядників застосування касового методу — їх право, а не обов’язок (див. п. 187.1 ПКУ). Це підтверджують і податківці в консультації з підкатегорії 101.06 БЗ

Якщо платнику ПДВ, що використовує касовий метод, надходять кошти в рахунок оплати вартості поставлених ним раніше (до ПДВ-реєстрації) товарів/послуг, то на дату отримання таких коштів він зобов’язаний нарахувати ПДВ-зобов’язання, скласти ПН і зареєструвати її в ЄРПН

(лист ДФСУ від 26.06.2018 р. № 2866/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На жаль, у ПКУ чітко не врегульований ПДВ-облік за перехідними операціями. Проте ще з докодексних часів контролери дозволяли не нараховувати ПДВ при отриманні грошових коштів в оплату товарів/послуг, якщо перша подія — відвантаження — відбулася до реєстрації платником ПДВ. Але! Тільки якщо платник ПДВ не застосовує касовий метод визначення ПЗ (див. консультацію в підкатегорії 101.16 БЗ).

У разі застосування касового методу платники податків нараховують ПЗ не за першою подією, а за датою надходження грошових коштів або отримання інших видів компенсації в оплату поставлених товарів/послуг. Тому якщо така подія відбулася після ПДВ-реєстрації, новоспеченому платникові ПДВ доведеться нарахувати ПДВ-зобов’язання

Наявність або відсутність нулів на початку ІПН покупця в ПН не впливає на її реєстрацію в ЄРПН

(лист ДФСУ від 01.06.2018 р. № 2403/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Якщо надійшла квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН, то нестача нулів в ІПН покупця вас хвилювати не повинна. Адже алгоритм контролю реєстрації в ЄРПН не дає можливості реєструвати ПН, в яких ІПН не внесений у Реєстр платників ПДВ, а наявність або відсутність у ПН нулів перед ІПН не впливає на її реєстрацію в ЄРПН. Головне, щоб сам ІПН був правильний. А якщо ПН зареєстрована, у покупця буде право на ПК.

Разом з цим при отриманні квитанції про неприйняття реєстрації ПН в ЄРПН платник ПДВ — продавець повинен скласти і зареєструвати в ЄРПН нову ПН

ПН, у полі «Постачальник (продавець)» якої зазначені додаткові символи (ФОП, СПД тощо), не може бути єдиною причиною для невизнання за нею ПК

(лист ДФСУ від 21.05.2018 р. № 2231/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Якщо виконувати вимоги п.п. «в» п. 201.1 ПКУ, то в полі «Постачальник (продавець)» ПН фізособа-підприємець має зазначити тільки свої прізвище, ім’я та по батькові.

Проте деякі ФОП додають туди ще й абревіатуру «ФОП». Податківці не бачать у цьому проблеми. Тому якщо в ПН міститься абревіатура «ФОП», «ФО-П» або «СПД», така ПН вважається заповненою без порушень (за умови правильного заповнення інших реквізитів).

Відповідно такі ПН можна включати до ПК. Звісно, при дотриманні усіх правил, передбачених ПКУ для формування ПК

Якщо в назві покупця припустилися помилки, але при цьому його ІПН зазначений правильно, така помилка не може бути єдиною підставою неприйняття ПН в електронному вигляді

(листи ДФСУ від 19.02.2018 р. № 666/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 05.06.2018 р. № 2451/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Звичайно, назва покупця в ПН повинна відповідати назві в його статутних документах і не повинна містити інших відомостей. Проте якщо цей реквізит заповнений із помилкою, то не обов’язково складати РК. Адже основною ідентифікацією платника податків є його ІПН. Такий висновок податківців повністю відповідає положенням абзацу одинадцятого п. 201.10 ПКУ.

Більше того, не варто забувати про таке: якщо ПН зареєстрована в ЄРПН — це «залізна» підстава для отримання права на ПК (абзац третій п. 201.10 ПКУ). Якщо ви все ж вирішили скласти РК до ПН, заповненої з помилкою, то в його заголовну частину внесіть правильні дані, а розділи А і Б не заповнюйте

Якщо ПН помилково стала зведеною (платник ПДВ проставив зайву відмітку «Х» у полі «Зведена податкова накладна»), необхідно скласти «мінусовий» РК до зведеної ПН, а також скласти і зареєструвати в ЄРПН правильну ПН, яка і буде підставою для формування ПК покупцем

(лист ДФСУ від 01.06.2018 р. № 2418/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Зазначимо, що відмітка «Х» у полі «Зведена податкова накладна» не є обов’язковим реквізитом ПН. Вона свідчить лише про окремий характер операцій, за результатами яких складають ПН і визначають ПЗ з ПДВ.

Проте контролери вимагають, щоб платник ПДВ виправив допущену неточність. Тобто йому слід скласти анулюючий РК до «зіпсованої» ПН з такою ж відміткою «Х» у полі «До зведеної податкової накладної», а потім виписати і зареєструвати в ЄРПН правильну ПН. Саме така ПН, як стверджують фіскали, стане підставою для формування ПК покупцем товарів/послуг

Якщо в ПН коди товарів за УКТ ЗЕД зазначені неправильно, покупець не має права включати її до ПК до того моменту, поки така помилка не буде виправлена (поки не буде зареєстрований в ЄРПН виправляючий РК)

(лист ДФСУ від 30.01.2018 р. № 343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Код товарів згідно з УКТ ЗЕД належить до обов’язкових реквізитів ПН (п.п. «і» п. 201.1 ПКУ). Для імпортних і підакцизних товарів наводять усі цифри коду (10 знаків), для інших товарів — не менше перших 4 цифр. На думку податківців, код за УКТ ЗЕД ідентифікує товар, що бере участь в операції. Тому навіть у разі несуттєвої помилки в цьому реквізиті вони не дають жодного шансу на ПК покупцю і вимагають беззастережного виправлення ПН.

Зазначимо, що відстояти право на ПК у такій ситуації можна спробувати в суді. Тим більше, що є позитивні прецеденти (див. постанову ВСУ від 20.06.2018 р. у справі № 819/1383/17). Проте, безумовно, простіше попросити постачальника виправити допущену неточність

ПН, у гр. 7 якої ціна товару/послуги зазначена більш ніж із двома знаками після коми, можна включити до ПК

(лист ДФСУ від 21.05.2018 р. № 2231/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.13 БЗ)

Досить лояльне роз’яснення, враховуючи те, що п. 4 Порядку № 1307 вимагає усі графи ПН, що мають вартісні показники, заповнювати в гривнях з копійками.

Проте податківці дозволяють ставити таку «зіпсовану» ПН до ПК. Звичайно, за умови, що вона відповідає іншим вимогам, визначеним у ПКУ. Аналогічні роз’яснення податківці давали в листах від 30.10.2017 р. № 2442/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 04.07.2018 р. № 2966/6/99-95-42-03-15/ІПК.

Водночас зазначимо, що трапляються і роз’яснення з протилежним висновком. Так, у листі ДФСУ від 05.07.2018 р. № 2979/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і в підкатегорії 101.16 БЗ податківці знову заявили: ціна (гр. 7 ПН) не може містити більше двох знаків після коми. Тому перш ніж користуватися «дозволяючими» порадами податківців, краще отримати свою ІПК

Заповнення (чи незаповнення) гр. 3.2 «ознака імпортованого товару» розділу Б ПН не впливає на право покупця сформувати ПК за умови дотримання усіх інших умов формування ПК

(лист ДФСУ від 30.01.2018 р. № 345/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Покупець може сформувати ПК, тільки якщо ПН:

— зареєстрована в ЄРПН (п. 198.6 ПКУ);

— оформлена згідно з вимогами п. 201.1 ПКУ і Порядку № 1307.

При цьому вирішальне значення має правильне заповнення саме обов’язкових реквізитів ПН. Відмітка ж ознаки товару, що імпортується, в перелік обов’язкових реквізитів ПН, перерахованих у п. 201.1 ПКУ, не входить. Крім того, її наявність або відсутність у ПН не перешкоджає ідентифікації операції, що здійснюється. Тому якщо забули заповнити гр. 3.2 ПН, право на ПК покупець не втратить. Тобто таку ПН можна залишити без змін

ПН, складені на передоплату, в яких зазначена номенклатура товарів/послуг, що не відповідає первинним документам, не дають можливості ідентифікувати госпоперацію і не дають покупцеві підстав для формування ПК

(лист ДФСУ від 30.01.2018 р. № 347/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Нагадаємо: такий реквізит ПН, як «Номенклатура товарів/послуг продавця», є обов’язковим реквізитом ПН (п. 201.1 ПКУ). І якщо постачальник припустився помилки в номенклатурі ПН, це може призвести до невизнання ПК у покупця. У зв’язку з цим вже на етапі сплати авансу необхідно простежити, щоб номенклатура в ПН чітко відповідала вказаній у договорі.

Якщо згодом сторони вирішать змінити номенклатуру товару, що поставляється, відповідні зміни (шляхом складання РК) мають бути внесені і в ПН. Причому, на наш погляд, РК треба складати на дату укладення додаткової угоди. Водночас податківці говорять, що коригувати номенклатуру слід на дату постачання раніше оплаченої продукції (див. підкатегорію 101.15 БЗ). У зв’язку з цим найзручнішим варіантом буде укласти додаткову угоду датою відвантаження товару

Власник автомобіля при отриманні послуг з його ремонту, плата за які здійснюється страховою компанією:

— включає до складу ПК суму ПДВ за такою операцією;

— і в тому ж звітному періоді нараховує ПЗ на підставі п. 198.5 ПКУ, оскільки платіж за ремонт автомобіля був здійснений страховою компанією

(лист ДФСУ від 21.05.2018 р. № 2245/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.13 БЗ)

З такою позицією ми погодитися не можемо. Адже грошові кошти, виплачені на користь підприємства як страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, переходять в його власність, і підприємство має право розпоряджатися такими коштами на власний розсуд. При цьому така виплата може спрямовуватися не лише безпосередньо на рахунок підприємства, але і за домовленістю між ним і страховиком безпосередньо на СТО в рахунок оплати вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу. Тобто говорити про безкоштовно отримані від СТО послуги некоректно. Підприємство їх оплачує грошима, отриманими як страхове відшкодування. І не має значення, що ці суми фізично не надходять на рахунок підприємства.

Але якщо не хочете дратувати податківців, краще змінити схему оплати послуг з ремонту. Однозначно підстав для нарахування «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ не буде, якщо страхове відшкодування спочатку потрапить на рахунок підприємства, а вже потім буде перераховано за послуги СТО. Для цього доведеться внести зміни в договір із страховою компанією в частині порядку виплати такого відшкодування

Не можна формувати ПК частково на підставі ПН, зареєстрованої в ЄРПН, і частково на підставі рахунку, що виставляється за надані послуги

(лист ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1791/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Нагадаємо: рахунок за надані послуги, виписаний відповідно до вимог п.п. «а» п. 201.11 ПКУ, надає право на ПК без отримання ПН. Але цей факт не звільняє постачальника від обов’язку реєструвати ПН в ЄРПН за такими операціями. У результаті може так статися, що частина суми ПДВ, яку покупець бажає віднести до ПК, буде відображена в ПН, а частина — в рахунку на оплату. Наприклад, ви отримали ПН на суму перерахованого авансу і відобразили за нею ПК. Після закінчення місяця виявилося, що вартість фактично спожитої послуги вища, що випливає з рахунку, виставленого постачальником. У такій ситуації відобразити на підставі рахунку ПК на різницю між вартістю фактично спожитої послуги і авансом ви не зможете. І доведеться дочекатися, поки постачальник послуг складе ПН з правильною сумою ПДВ і зареєструє її в ЄРПН. Інший варіант — відображати ПК тільки на підставі рахунків

До ПК протягом 1095 днів можна включати також ПДВ за ПН, складеними до 03.12.2017 р.

(лист ДФСУ від 23.02.2018 р. № 735/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.13 БЗ)

Нагадаємо: з 03.12.2017 р. до п. 198.6 ПКУ були внесені зміни, завдяки яким збільшено строк, протягом якого платник ПДВ може відобразити ПК на підставі отриманих ним ПН. Якщо до зазначеної дати він становив 365 днів, то нині — 1095 днів. На щастя, податківці згодні з тим, що нові строки поширюються і на ПН, складені до внесення відповідних змін до ПКУ.

Причому відобразити ПК за «старими» ПН можна будь-яким із таких способів:

— у складі податкової звітності за будь-який наступний податковий період у межах 1095 днів з дня їх складання;

— шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за той звітний період, в якому у платника податку виникло право на ПК.

Але при цьому не забудьте: якщо ПН зареєстрована в ЄРПН із запізненням, включити її до ПК можна не раніше звітного періоду, в якому така ПН потрапила в ЄРПН (п. 198.6 ПКУ)

Формувати ПК на підставі попередньої митної декларації (далі — МД) можна, тільки якщо така декларація містить відомості, достатні для випуску товарів, і випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму здійснений за такою попередньою МД (тип ЕА)

(підкатегорія 101.13 БЗ)

Якщо попередня МД містить лише відомості, достатні для ввезення товарів на митну територію України і забезпечення їх доставки до органу доходів і зборів призначення (тип ЕЕ згідно з Класифікатором типів декларацій, затвердженим наказом Мінфіну від 20.09.2012 р. № 1011), або після оформлення попередньої МД змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і випуску товару, декларант подає додаткову декларацію. У такому разі підставою для віднесення сум ПДВ до ПК буде така додаткова декларація (тип ДЕ).

А ось на підставі тимчасових декларацій (типи ТК, ТФ, ТН) «імпортний» ПК відображати не варто (див. листи ДФСУ від 28.10.2016 р. № 23462/6/99-99-15-03-02-15 і від 07.12.2016 р. № 26465/6/99-95- 42-01-15). Погодився з такими висновками і ВСУ (див. постанову від 06.03.2018 р. у справі № 2а-1908/12/1370)

Товари/послуги, основні засоби, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику ПДВ у вигляді субсидій, поточних і капітальних трансфертів, вважаються придбаними безпосередньо таким платником ПДВ, і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, включаються до ПК

(підкатегорія 101.13 БЗ)

Такий підхід повністю відповідає нормам ПКУ. Для формування ПК не має значення, за рахунок яких грошових коштів покупцем — платником ПДВ були оплачені придбані товари/послуги. Це можуть бути власні або кредитні грошові кошти, грошові кошти, отримані з бюджету у вигляді субсидій, поточних і капітальних трансфертів або запозичені у іншого підприємства, у тому числі у нерезидента. Крім того, розрахунки з постачальником можуть проводитися у негрошовій формі, наприклад, шляхом обміну (бартеру). Головне, щоб сума ПК покупця була підтверджена відповідним документом — ПН, зареєстрованою постачальником в ЄРПН, МД, оформленою при ввезенні товарів на митну територію України, тощо

ФОП — платник ПДВ при придбанні легкових і вантажних автомобілів має право включити до складу ПК суму ПДВ від вартості їх придбання. При цьому підприємець зобов’язаний нарахувати ПЗ виходячи з бази обкладення ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ПКУ на дату набуття права приватної власності на такі автомобілі фізичною особою (громадянином)

(підкатегорія 101.13 БЗ)

Логіка фіскалів проста: транспортний засіб належить фізичній особі на «громадянських», а не на «підприємницьких» правах, а платником ПДВ є саме підприємець. При цьому, на їх думку, придбаний автомобіль ФОП одразу ж безоплатно передає самому собі з «підприємницького» ведення в «громадянське», а тому повинен нарахувати ПДВ за правилом мінбази.

Ми з таким підходом не згодні. Правила, за якими відображається ПК, регулюються виключно розд. V ПКУ. У свою чергу, в ст. 198 ПКУ немає жодних натяків на те, що ПК відображається залежно від того, чи володіє платник придбаним майном саме на «господарських» (а не на «громадянських») правах. ПКУ висуває тільки дві вимоги до включення сум «вхідного» ПДВ до ПК:

1) придбання товарів (робіт, послуг) повинен здійснювати суб’єкт господарювання, зареєстрований платником ПДВ;

2) придбання товарів (робіт, послуг) має бути підтверджене ПН, зареєстрованою в ЄРПН.

Щоб не нараховувати «компенсуючі» ПДВ-зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ, повинна виконуватися ще одна умова: придбання товарів (робіт, послуг) здійснюється для їх використання в ПДВ-оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Більше ніяких вимог до відображення ПК немає.

З тим, що обмеження можливості реєструвати на ФОП транспортні засоби, придбані для здійснення господарської діяльності, не позбавляє таких осіб права на ПК, якщо були дотримані умови його формування, згоден і ВСУ (див. постанову від 24.05.2018 р. у справі № 803/1021/17)

ФОП — платник ПДВ може віднести до складу ПК суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням ПММ і отриманням послуг з ремонту вантажних автомобілів. При цьому він зобов’язаний нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ на вартість послуг з ремонту.

Формувати ПК при купівлі ПММ можна тільки в межах Норм № 43

(підкатегорія 101.13 БЗ, лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 25.05.2018 р. № 2330/ІПК/20-40-13-11-11)

ФОП має повне право формувати ПК при придбанні:

— усього об’єму ПММ. Щодо нарахування «компенсуючих» ПЗ зазначимо: втрати палива понад норми можуть бути пов’язані з перевезенням вантажів поганими дорогами. Тому говорити, що в цьому випадку це однозначно негосподарські витрати, не можна. Більше того, як зазначив ВСУ в постанові від 03.04.2018 р. у справі № 817/1429/16, Норми № 43 взагалі не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстровані в Мін’юсті. Тобто вони мають тільки рекомендаційний характер і не впливають на обов’язок нараховувати «компенсуючі» ПЗ з ПДВ. Хоча якщо негосподарське витрачання ПММ все ж має місце, без нарахування «компенсуючих» ПЗ не обійтися;

— послуг з ремонту автомобілів. Заборона на віднесення витрат на утримання вантажних автомобілів у витрати ФОП-загальносистемника, прописана в пп. 177.4.5 і 177.4.6 ПКУ, жодним чином не стосується ПДВ-обліку.

Крім того, у ПКУ взагалі немає ніяких специфічних вимог для формування ПК у ФОП — платників ПДВ. Для збереження ПК з ПДВ достатньою умовою є сам факт придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в госпдіяльності у рамках оподатковуваних ПДВ операцій

Якщо оплата за отримані від постачальника товари/послуги не здійснюватиметься безпосередньо одержувачем, то покупець:

— може включити ПДВ за ПН, зареєстрованою в ЄРПН, до складу ПК;

— зобов’язаний нарахувати ПДВ-зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ (для покупця такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими)

(лист ДФСУ від 06.06.2018 р. № 2476/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

За договором поруки у покупця виникає кредиторська заборгованість перед третьою особою, яка фактично здійснила розрахунки. Адже така особа отримує всі права та обов’язки первинного кредитора (ч. 2 ст. 556 ЦКУ). І надалі ця заборгованість має бути погашена. Тому ні про яке безоплатне отримання товарів/послуг говорити у такому разі не можна. Ознаки безоплатності, прописані в п.п. 14.1.13 ПКУ, не дотримуються.

Крім того, п. 198.5 ПКУ не містить вимог нараховувати ПДВ-зобов’язання, якщо товар/послугу оплачує третя особа. У зв’язку з цим, на нашу думку, покупець має повне право на ПК без нарахування «компенсуючих» ПЗ. Проте, враховуючи позицію фіскалів, таке право, швидше за все, доведеться відстоювати в суді

При списанні втрат, що виникли при зберіганні та транспортуванні продукції, на яку законодавством не встановлено норми природного убутку, платники ПДВ повинні нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ на увесь обсяг втрат.

Не нараховуються «компенсуючі» ПЗ, тільки якщо вартість списаних у межах норм природного убутку товарів включається у вартість іншої ПДВ-оподатковуваної продукції

(лист ДФСУ від 29.03.2018 р. № 1286/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На жаль, після скасування КМУ документів, якими встановлювалися норми природного убутку різних товарно-матеріальних цінностей, будь-які їх втрати податківці розглядають як наднормативні.

На наш погляд, підприємство може самостійно затвердити норми природного убутку ТМЦ. При цьому нестачі ТМЦ у межах норм природного убутку на ПДВ-обліку підприємства ніяк не позначаться. За ним зберігається право на ПК у повній сумі згідно з ПН, зареєстрованою в ЄРПН. Підстав для нарахування «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ не буде. Зауважимо, що цю ідею підтримали і служителі Феміди (див. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 р. у справі № 804/6125/16).

Проте податківці висувають ще одну додаткову умову — вартість списаних у межах норм природного убутку товарів має бути включена у вартість іншої продукції. А та до того ж — підлягати обкладенню ПДВ. Навіть якщо погодитися з такою позицією фіскалів, вважаємо, тут повинно йтися не про віднесення на собівартість, а про включення в кінцеву ціну товарів, що продаються. Ну а оскільки ціну товарів калькулюють виходячи з усіх понесених витрат, то, в принципі, проблем з госпдіяльністю бути не повинно

При поверненні нерезиденту бракованого товару не треба нараховувати «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ, якщо така операція підпадає під умови, прописані в п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ

(лист ДФСУ від 20.03.2018 р. № 1125/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Повернення товару нерезиденту може здійснюватися в режимі реекспорту або експорту. При цьому якщо операція з вивезення за межі митної території України товару у зв’язку з його поверненням продавцеві-нерезиденту (п. 206.5 ПКУ):

а) здійснюється в митному режимі реекспорту і не підпадає під умови, прописані в п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, вона звільняється від обкладення ПДВ. На жаль, у такому разі покупцеві доведеться нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 МКУ. Хоча зауважимо, що такі випадки досить рідкісні (див. пп. 1 — 4 і 6 ч. 1 ст. 86 МКУ);

б) здійснюється в митному режимі реекспорту відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ — вона обкладається ПДВ за ставкою ПДВ 0 %, встановленою п.п. «б» п.п. 195.1.1 ПКУ. Тобто «ввізний» ПДВ компенсувати не треба.

Якщо повернення товару нерезиденту здійснюється в режимі експорту, то операція обкладається за ставкою 0 % згідно з п.п. «а» п.п. 195.1.1 ПКУ. А це означає, що в такій ситуації нараховувати «компенсуючі» ПЗ не доведеться.

Детальніше про ПДВ-облік повернення товарів нерезиденту див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 16, с. 42

Якщо вартість запасів, на яку вони були уцінені, включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання продукції, ПЗ за правилами, визначеними п. 198.5 ПКУ, не нараховуються

(лист ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1600/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На наш погляд, сама по собі уцінка запасів на базу обкладення ПДВ не впливає. Адже вона не змінює первинного призначення запасів (вони, як і раніше, призначені для використання в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності підприємства). Тому податковий кредит з ПДВ, відображений при придбанні запасів, які згодом переоцінюються, не повинен компенсуватися за механізмом п. 198.5 ПКУ, як це відбувається при негосподарському використанні ТМЦ.

Але будьте уважні при їх подальшому постачанні. ПЗ повинні нараховуватися від договірної вартості, але не нижче (п. 188.1 ПКУ):

— ціни придбання — у разі постачання раніше придбаних ТМЦ;

— звичайної ціни — у разі постачання самостійно виготовлених запасів

При придбанні миючих засобів, приладів, інструментів та інвентаря, призначених для прибирання приміщень, можна уникнути нарахування «компенсуючих» ПЗ, якщо такі витрати включити у вартість оподатковуваних операцій

(лист ДФСУ від 05.06.2018 р. № 2456/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

На жаль, довести той факт, що ці витрати компенсуються покупцями, не так вже й просто. Адже витрати хоч і є операційними, бухоблікову собівартість формують далеко не завжди.

Тому той, хто захоче відповідати вимогам, що висуваються фіскалами, вимушений проявити винахідливість. На наш погляд, тут треба говорити про те, що такі витрати включаються в кінцеву ціну товарів (послуг), які продаються. У свою чергу, цю ціну калькулюють виходячи з усіх понесених підприємством витрат

При безоплатній передачі товарів, що не використовуються в госпдіяльності, платник ПДВ повинен:

— нарахувати ПДВ виходячи з мінбази — вартості придбання товарів (п. 188.1 ПКУ);

— скласти і зареєструвати зменшуючий РК, аби позбутися зайвих «компенсуючих» ПЗ, нарахованих згідно з п. 198.5 ПКУ (лист ДФСУ від 01.02.2018 р. № 419/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Відразу скажемо: думка податківців із цього приводу дуже мінлива. Довгий час вони наполягали на тому, що при безоплатних передачах слід нараховувати ПЗ і згідно з п. 188.1 ПКУ (як на звичайне постачання), і згідно з п. 198.5 ПКУ (як при негосподарському використанні).

Втім, у 2016 році вони змінили свою позицію і говорили вже про ненарахування подвійних ПЗ (див., зокрема, листи ДФСУ від 05.09.2016 р. № 19171/6/99-99-15-03-02-15 і від 13.09.2016 р. № 19830/6/99-95-42-01-15). Але потім у листі ДФСУ від 12.01.2017 р. № 408/6/99-99-15-03-02-15 знову «проскочила» фіскальна думка.

На сьогодні можна сказати про те, що податківці зупинилися на нефіскальній позиції. Але для підстрахування безпечніше заручитися індивідуальною податковою консультацією

При списанні дебіторської заборгованості (товар оплачений, але не отриманий) покупець повинен відкоригувати суму ПК на підставі бухгалтерської довідки

(лист ДФСУ від 01.02.2018 р. № 392/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Якщо покупець перерахував передоплату, але товари (послуги) так і не отримав, то після закінчення терміну позовної давності такий аванс «перетворюється» на безповоротну фінансову допомогу (п.п. 14.1.257 ПКУ).

Надання грошової безповоротної фінансової допомоги не є об’єктом обкладення ПДВ. При цьому товари (роботи, послуги) не були фактично отримані, тобто покупець не міг їх використати в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності. Отже, покупець, який перерахував аванс і не отримав товари, повинен відкоригувати ПК з ПДВ. Підставою для цього (за відсутності РК від постачальника) цілком може бути бухдовідка

Продавець не має законодавчих підстав на коригування суми ПЗ при списанні дебіторської заборгованості за поставлені, але не оплачені товари/послуги

(підкатегорія 101.06 БЗ, лист ГУ ДФС у Херсонській обл. від 15.05.2018 р. № 2150/ІПК/21-22-12-02-13)

За ситуації, коли підприємство відвантажило товар (надало послуги), але оплату так і не отримало, операція постачання, на думку податківців, «перетворюється» на безоплатну передачу товарів. Це означає, що по суті об’єкт оподаткування у продавця нікуди не зникає. На цій підставі податківці стверджують: постачальник відображені раніше ПЗ при списанні заборгованості не коригує і РК не виписує

При списанні кредиторської заборгованості (товар отриманий, але не оплачений) покупець повинен відкоригувати ПК

(лист ДФСУ від 14.06.2018 р. № 2620/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Такий підхід податківці озвучують давно, і наполегливо твердять про коригування «вхідного» ПК покупцем (див. лист ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15). Примітно, що нещодавно цю думку фіскалів підтримав ВСУ (див. постанову від 06.02.2018 р. у справі № 804/7561/15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 19-20, с. 37). У консультації, що коментується, контролери лише додали, що механізм коригування ПК залежатиме від періоду, на який припадає утворення кредиторської заборгованості. Так, якщо вона утворилася:

— до 01.07.2015 р., коригування суми ПК проводимо на підставі бухгалтерської довідки;

— після 01.07.2015 р. — за правилами, визначеними п. 198.5 ПКУ (нараховуємо «компенсуючі» ПЗ).

А ось якщо списується заборгованість за товари, отримані від нерезидента, коригувати «імпортний» ПК не потрібно (див. консультацію в підкатегорії 101.10 БЗ)

ПН складається на особу, на користь якої здійснюється постачання товарів/послуг згідно з договорами / первинними документами

(лист ДФСУ від 01.06.2018 р. № 2417/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Це важливий висновок. У ряді випадків товари/послуги поставляються на користь одних осіб, а оплачують їх інші особи (наприклад, плата за ремонт застрахованого автомобіля надходить СТО від страхової компанії, а не від власника транспортного засобу). У такому разі ПН треба складати саме на ту особу, яка є покупцем товарів/послуг, а не на ту, з чийого рахунку вони оплачуються

Одиниці виміру у «вхідній» ПН і «вихідній» ПН можуть не збігатися (лист ГУ ДФС у Донецькій обл. від 12.03.2018 р. № 937/IПК/05- 99-12-01-13)

У таких випадках Порядок № 1307 нічого не має проти заповнення «вхідних» (отриманих від постачальника) і «вихідних» (що виписуються покупцю) ПН у різних одиницях виміру. Хоча і прямого дозволу на це в згаданому Порядку № 1307 ми теж не знайдемо. Але, на щастя, контролери визнають таку можливість

Декілька авансових платежів протягом дня можна об’єднати в одній ПН

(лист ДФСУ від 31.01.2018 р. № 368/6/99-95-42-03-15/ІПК)

Звичайно, виконуючи вимоги пп. 201.7 і 44.1 ПКУ, необхідно складати окремі ПН на кожну частину отриманого авансу. Водночас контролери вважають: у цьому випадку допустимо об’єднати усі платежі, отримані в один день, в загальній ПН.

Проте при цьому стежте за документами, що підтверджують надходження передоплати. Призначення платежу за кожною частиною авансу повинні свідчити, що усі вони стосуються одного постачання

При відвантаженні товарів, наданні послуг протягом одного дня за декількома договорами з одним покупцем може бути складена:

— одна ПН (із загальною номенклатурою товарів/послуг);

— декілька ПН до кожного з договорів окремо

(лист ДФСУ від 01.06.2018 р. № 2410/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

В ідеалі (якщо чітко дотримуватися вимог пп. 201.7 і 44.1 ПКУ) кожне повне або часткове постачання або кожне надходження передоплати повинні служити підставою для складання окремої ПН. На практиці з різних причин платники ПДВ намагаються змінити це правило і скласти одну ПН на декілька постачань або, навпаки, декілька ПН на одне постачання. І, як не дивно, в деяких випадках ДФСУ йде назустріч платникам

У разі надання декількох послуг протягом одного дня у рамках одного договору постачальник складає одну ПН з відображенням окремими рядками номенклатури усіх поставлених послуг, але не вважатиметься помилкою складання окремих ПН на кожну з таких послуг (лист ДФСУ від 29.01.2018 р. № 309/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Складати дві або більше ПН на суму передоплати, отриманої однією сумою, або при одноразовому постачанні товарів/послуг не можна, оскільки такі документи не дають можливості ідентифікувати операцію

(лист ДФСУ від 06.11.2017 р. № 2519/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, підкатегорія 101.16 БЗ)

Зауважимо, що в окремих випадках Порядок № 1307 все ж таки дозволяє (і навіть зобов’язує) складати дві ПН на одне постачання. Наприклад, при одночасному постачанні одному покупцеві оподатковуваних ПДВ і пільгових товарів/послуг (п. 17 Порядку № 1307)

Якщо останній день реєстрації ПН в ЄРПН припадає на вихідний або святковий день, то такий день вважається операційним

(підкатегорія 101.16 БЗ)

Якщо 15-те число чи останній день місяця припадають на святковий або вихідний день, у такий день можна сміливо реєструвати ПН/РК в ЄРПН. Це прямо передбачено п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246.

Але будьте пильні! Якщо 14-те або передостаннє число місяця теж припадає на вихідний чи святковий день (разом з 15-м або останнім), цього дня зазначеної поблажки не буде

Якщо платник ПДВ здійснює постачання товарів покупцеві більше двох разів на місяць, то незалежно від того, доставляється цей товар в один або в різні магазини такого покупця, він може скласти зведену ПН з урахуванням усіх поставлених у такі магазини товарів протягом одного місяця

(лист ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1770/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Податківці попереджають: товари/послуги, постачання яких мають безперервний чи ритмічний характер, платники ПДВ повинні визначати виходячи з умов договору. Там же може бути прописана і періодичність складання зведених податкових накладних. Отже, фіскали не проти застосовувати як критерій ритмічності/безперервності намір здійснювати постачання не один раз. З іншого боку, не варто забувати про фактичну кількість постачань, здійснених протягом місяця. Так, якщо в договорі постачання визначене як ритмічне, але протягом місяця було усього лише одне відвантаження, то про право складання зведеної ПН за такою операцією з податківцями доведеться посперечатися. Якщо ж фактично здійснено два і більше постачань, то ритмічність у наявності (вона підтверджена накладними/актами). Тому наявність інших підтвердних документів (у тому числі договору) в цьому випадку необов’язкова