Змінився фінзвітний статус: куди перейти?

* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

** Лист Мінфіну від 04.07.2019 р. № 35210-01-2/17297.

Навіщо визначати статус?

Масштаб підприємства безпосередньо впливає на:

— МСФЗ-обов’язок — з 01.01.2018 р. ряди зобов’язаних складати фінзвітність за міжнародними стандартами поповнили великі підприємства та видобувачі корисних копалин (ч. 2 ст. 12¹ Закону про бухоблік // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 4, с. 24, 2018, № 27, с. 6);

— формат фінансової звітності — мікро- та малі підприємства можуть подавати скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінрезультати згідно з НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» (ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік, п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Хоча за бажання такі суб’єкти можуть складати фінзвітність і за повною формою (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 58, с. 2). Свій вибір, судячи з усього, їм доведеться закріпити в наказі про облікову політику підприємства;

— періодичність подання фінансової звітності — за вимогами п. 2 Порядку № 419*** мікропідприємства та непідприємницькі товариства (крім МСФЗ-зобов’язаних), а також єдиноподатники групи 3 подають виключно річну фінзвітність. Щоправда, ця індульгенція не світить мікропідприємствам-високодохідникам. Їм доведеться подавати фіскалам проміжну фінзвітність у складі прибуткової декларації за звітний квартал (пп. 46.2, 137.4, 137.5 ПКУ, лист Мінфіну від 21.02.2017 р. № 11130-02-2/4779).

*** Порядок подання фінзвітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

Зверніть увагу! Завдяки нещодавнім змінам до Порядку № 419, внесеним постановою Кабміну від 17.07.2019 р. № 625 (діють з 24.07.2019 р.),

Тож уже зі звіту за 9 місяців 2019 року малі підприємства (разом із середніми та великими) зобов’язані подавати квартальну фінзвітність. Причому не лише податківцям (як це завжди робили високодохідники), а й органам Держстату.

Як первісно класифікувати?

Критерії віднесення підприємств до мікро-, малих, середніх та великих для цілей фінансової звітності з 01.01.2018 р. встановлені ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Належність до тієї чи іншої групи визначають, орієнтуючись на три показники:

1) балансову вартість активів — дані ряд. 1300 гр. 4 Балансу за формами № 1, № 1-м, № 1-мс;

2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — показник ряд. 2000 гр. 3 Звіту про фінансові результати за формами № 2, № 2-м, № 2-мс;

3) середня кількість працівників — показник вступної частини Балансу.

Критерії в євро, наведені в ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік, перераховують за середньорічним курсом НБУ. Детальніше про критерії розмежування підприємств читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 7, с. 4 і 2018, № 93, с. 8.

При цьому відповідати всім трьом ознакам зовсім не обов’язково. Достатньо, щоб показники фінзвітності за попередній рік відповідали одночасно щонайменше двом критеріям (у будь-якій комбінації).

Який статус має підприємство у світлі нової класифікації, потрібно було визначитися ще на початку 2018 року. Орієнтир — показники фінансової звітності за 2017 рік. Якраз на цьому акцентує увагу Мінфін у листі № 17297, що коментується. Аналогічним чином бухрегулятор висловлювався і раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 103, с. 2). Ми теж називали як відправну точку для цілей класифікації саме 2017 рік (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 89, с. 4). Адже за вимогами ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік на належність до відповідної групи аналізують показники на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, тобто на 31.12.2017 р. Тому

Новоутворені підприємства для встановлення свого статусу застосовують показники на дату складання першої річної фінансової звітності. Тобто ті, хто створений у 2018 році, беруть дані фінзвітності за 2018 рік, а в поточному звітному році візьмуть показники із фінзвітності за 2019 рік.

А якщо підприємство надалі перестає вписуватися в межі категорії своєї «акредитації»?

Куди перебігати?

Набутий за результатами 2017 року статус зберігається за підприємством протягом двох років поспіль. Тобто первинний фінзвітний статус, присвоєний за підсумками 2017 року, закріплюється за підприємством щонайменше на два роки — і на 2018 рік, і на 2019 рік (ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік). Наприклад, у світлі нових критеріїв підприємство потрапило до категорії середніх. Отже, за 2018 і за 2019 роки воно в будь-якому разі повинне звітувати «по-середньому».

Залишити групу перебування, до якої потрапило підприємство у 2018 році (у нашому прикладі — середню), можна тільки в разі виконання однієї умови — за показниками річної фінансової звітності підприємство протягом двох років поспіль не вписується в критерії цієї категорії. Інакше порт приписки не змінюється.

Так, якщо за показниками фінзвітності за 2018 рік наше підприємство підпадає під критерії малого — це абсолютно нічого не означає. Як і раніше, воно і у 2019 році повинно подавати «середню» фінзвітність. І тільки якщо за даними фінзвітності за 2019 рік підприємство теж відповідатиме ознакам малого, то лише з 2020 року воно перейде до категорії малих і лише за 2020 рік зможе подати скорочену фінзвітність за НП(С)БО 25. Якщо, звісно, не визнає доцільним і далі складати повну фінзвітність за формами з НП(С)БО 1.

Якщо ж і за показниками фінзвітності за 2018 рік підприємство залишається середнім, статус середнього за ним буде закріплений і на 2019-й, і на 2020-й роки. Стати малим і подавати скорочену фінзвітність воно зможе не раніше 2021 року. І то за умови, що за даними фінзвітності воно і у 2019-му, і у 2020-му році відповідатиме критеріям малого. Якщо ж у 2020 році підприємство за критеріями знову відповідає середнім, то це «середнє» клеймо за ним і надалі збережеться, доти, поки два роки поспіль не буде змін.

А якщо за даними фінзвітності за 2019 рік підприємство (яке у 2018 році було середнім) вписуватиметься в критерії малого, а у 2020-му — в критерії великого? Тут теж у наявності невідповідність «середнім» критеріям два роки поспіль. Отже, починаючи з 2021 року підприємство однозначно повинно залишити середню групу. Але до якої групи йому пристати: до малих чи до великих?

Виходячи з позиції Мінфіну, озвученої в листі № 17297, таке підприємство з 2021 року вважатиметься великим. Тобто в такій ситуації

Простіше кажучи, якщо підприємство за показниками річної фінзвітності протягом двох років поспіль не відповідає своїй групі перебування, то воно перебазується до тієї з трьох інших категорій, критеріям якої відповідає. Саме так пропонували робити і ми в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 14, с. 29.

Власне, це випливає з ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Там параметри, за якими підприємство первісно входить до певної групи або ж залишає її (переходить до іншої категорії) у разі зміни показників своєї фінзвітності, виписані за рік, що передує звітному.

Звідси, продовжуючи розглядати приклад, — підприємство два роки поспіль (2019-й і 2020-й) не вписувалося в критерії середнього, але при цьому через таку невідповідність потрапляло до різних категорій: малого — в першому році невідповідності (2019-му) і великого — у другому (2020-му). Тоді починаючи з третього року (2021-го) статус такого підприємства визначають за ознаками тієї категорії із трьох інших, в яку воно вписується за результатами другого року невідповідності. У нашому прикладі за показниками фінзвітності за 2020 рік підприємство потрапляє до категорії великих. Відповідно з початку 2021 року йому потрібно звітувати «по-великому».

Визначити категорію належності підприємства, якщо два роки поспіль має місце невідповідність критеріям конкретної групи перебування, вам допоможе таблиця.

Визначаємо статус підприємства для фінзвітності