Оплата праці

Системи та форми оплати праці. Систему і форму оплати праці підприємство обирає самостійно.

Найпоширеніша — тарифна система. Вона включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Її використовують для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка (схема окладів) формується на основі тарифної ставки робочого 1-го розряду і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів). Це вимога ст. 96 КЗпП.

Формами тарифної системи оплати праці є почасова і відрядна оплата праці.

Почасову форму застосовують там, де результати праці вимірюються кількістю відпрацьованого часу (за годину, день, місяць).

Відрядну форму оплати праці застосовують, якщо вимірником результатів праці є кількість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Основна зарплата. Фонд основної заробітної плати формують нараховані суми винагород за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками працівників. Порядок визначення суми основної зарплати залежить від системи і форми оплати праці, які застосовуються на підприємстві.

Додаткова зарплата. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Так, наприклад, роботу в нічний час оплачують у підвищеному розмірі, який установлюється генеральною, галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою і колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Роботу у вихідний день компенсують за згодою сторін або наданням іншого дня відпочинку, або в грошовій формі в подвійному розмірі відповідно до ст. 107 КЗпП.

Оплату за роботу у святковий або неробочий день здійснюють у підвищеному розмірі на підставі ст. 107 КЗпП.

Надурочна робота оплачується в підвищеному розмірі згідно зі ст. 106 КЗпП.

Індексація заробітної плати. Вона також входить до фонду додаткової заробітної плати. Проведення індексації регулюють Закон про індексацію і Порядок № 1078.

Індексацію нараховують і виплачують одночасно з нарахуванням і виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який підлягають індексації (див. листи Мінпраці від 20.01.2007 р. № 3/10/ 136-07 і від 25.10.2007 р. № 7984/0/1407/13).

Для розрахунку суми індексації важливо знати «базовий» місяць. Як випливає з п. 5 Порядку № 1078, «базовим» місяцем роботодавець повинен вважати місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за певною посадою.

Зверніть увагу: це стосується і новоприйнятих працівників, і осіб, переведених на іншу посаду, і працівників, які вийшли з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 (6, 16, 18) років. Тобто щодо них базовим також вважають місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Наступна складова фонду додаткової заробітної плати: компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати. Розрахунок і нарахування компенсації здійснюють ті роботодавці, які виплачують заробітну плату своїм працівникам несвоєчасно, із затримкою на один і більше календарних місяців.

Зверніть увагу: якщо заробітна плата не отримана своєчасно з вини працівника, то вона компенсації не підлягає.

«Трудова» доплата до мінзарплати (МЗП). Вона також входить до складу додаткової зарплати. Її нараховують тоді, коли розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці виявився нижчим за:

— розмір мінімальної заробітної плати (МЗП, у 2019 році — 4173 грн.), якщо працівникові встановлено оклад (місячну або денну тарифну ставку);

— величину, що дорівнює добутку МЗП у годинному розмірі (у 2019 році — 25,13 грн./год) і норми робочого часу, встановленої йому на місяць, за який розраховується зарплата, якщо працівник — почасовик.

З мінімальною межею порівнюють нараховану зарплату за місяць без урахування доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний і надурочний час, за роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Порівняльні розрахунки проводять у порівнянних умовах. Тобто якщо працівник:

— виконав місячну (годинну) норму праці, відпрацювавши всі дні (години) за графіком роботи, то нараховану йому зарплату порівнюємо з МЗП у місячному розмірі (МЗП у погодинному розмірі, помножену на норму праці працівника);

— не виконав місячної (годинної) норми праці, наприклад, у зв’язку з роботою в умовах неповного робочого часу, хворобою, відпусткою, прогулом, простоєм тощо, нараховану йому зарплату за фактично відпрацьований час порівнюємо з МЗП, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу).

Якщо фактична зарплата працівника виявилася вищою за мінзарплатну межу, нараховуємо працівникові фактичну зарплату. Якщо ж перемогла «мінімалка», додатково розраховуємо і нараховуємо «трудову» доплату до МЗП. Її величина дорівнює різниці між МЗП, визначеною з урахуванням виконаної місячної (годинної) норми праці, і фактичною зарплатою працівника.

Періодичність виплати. Роботодавець зобов’язаний виплачувати працівникам заробітну плату не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.Виплачувати заробітну плату мінімум двічі на місяць — це обов’язок роботодавця, який він повинен виконувати незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць.

Обмеження відрахувань із зарплати. Якщо ви проводите обов’язкові відрахування із заробітної плати працівника та/або відрахування за ініціативою роботодавця, обов’язково враховуйте обмеження, встановлені ст. 127 — 129 КЗпП стосовно розміру таких відрахувань. Так, загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в окремих випадках (наприклад, коли відрахування відбувається за декількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати (ст. 128 КЗпП). Як виняток, якщо боржник відбуває покарання у вигляді виправних робіт або аліменти стягуються на неповнолітніх дітей, то розмір відрахувань із заробітку не може перевищувати 70 %.

Що ще ми писали на цю тему