Сезонні та тимчасові працівники: оплата праці і К^о

Оплата праці

Тут усе в загальному порядку: жодних поблажок для роботодавців сезонних (тимчасових) працівників чинним законодавством не встановлено. Тому стежимо за тим, щоб

Це вимога ст. 3¹ Закону про оплату праці.

У разі якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, виявилася нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, проводимо доплату до рівня мінімальної заробітної плати.

Якщо сезонні (тимчасові) працівники працювали надурочно, у вихідні, святкові/неробочі дні, у нічний час, така робота має бути належним чином компенсована (оплачена).

Зазначимо, що залучення до роботи у вихідні, святкові/неробочі дні здійснюється згідно з КЗпП. В жодному разі не застосовуємо положення п. 9 Указу № 311, що дозволяють залучати тимчасових працівників, з якими укладено трудовий договір на строк не більше 6 днів, до роботи у вихідні дні без дозволу профспілки, без надання інших днів відпочинку та з оплатою праці в одинарному розмірі! Оскільки такі положення суперечать чинному законодавству.

Також зарплата, нарахована сезонним (тимчасовим) працівникам, підлягає:

— індексації. Про порядок нарахування індексації читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 5, с. 7;

— компенсації, у разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 30, с. 23).

Виплачуємо зарплату сезонним (тимчасовим) працівникам у строки, прописані в колдоговорі (нормативному акті роботодавця, погодженому з профкомом), з урахуванням вимог ст. 115 КЗпП.

Детально про оплату праці працівників підприємств ви можете прочитати у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 15.

Лікарняні/декретні

Сезонні (тимчасові) працівники можуть розраховувати на лікарняні. Адже вони є застрахованими особами.

Але врахуйте обмеження за кількістю днів, що підлягають оплаті! У разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також у разі здійснення догляду за хворою дитиною до 14 років допомога нараховується не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (абз. 4 ч. 2 і абз. 3 ч. 3 ст. 22 Закону № 1105).

Розмір допомоги залежить від страхового стажу працівника.

Якщо сезонна (тимчасова) працівниця надасть листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, роботодавець зобов’язаний надати їй відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, а також нарахувати і виплатити допомогу по вагітності та пологах.

До речі, візьміть на замітку: звільнення сезонного (тимчасового) працівника у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору в період хвороби не позбавляє його права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності від соцстраху.

Якщо працівниця, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, вирішить звільнитися в період такої відпустки, то:

— роботодавець не повинен перераховувати допомогу по вагітності та пологах за частину відпустки, яка припадає на період після її звільнення;

— працівниця, відповідно, не зобов’язана повертати декретні за період після дати звільнення. Тобто сума декретних у повному розмірі залишається жінці. І до роботодавця претензій з боку ФСС із цього приводу не буде. Підтвердження цьому знаходимо в листі Фонду від 15.05.2018 р. № 2.4-15-1677 (ср. ).

Відпустка

Сезонні (тимчасові) працівники мають право на отримання щорічної відпустки згідно зі ст. 2 Закону про відпустки і ст. 74 КЗпП. Відповідно, на період відпустки за таким працівником зберігаються його робоче місце (посада) і зарплата.

Тривалість щорічної основної відпустки сезонних (тимчасових) працівників визначаємо пропорційно відпрацьованому часу в цього роботодавця (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки). Детально про особливості надання щорічної відпустки та розрахунку відпускних читайте в спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 31.

Інші види відпусток, установлені Законом про відпустки, надаються сезонним (тимчасовим) працівникам у загальному порядку.

Але будьте уважними, надаючи працівникам додаткову відпустку на дітей згідно зі ст. 182¹ КЗпП і ст. 19 Закону про відпустки.

Нагадаємо, що така відпустка належить до соціальних відпусток і надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. У зв’язку із цим зауважте:

1) працівник, який у поточному календарному році (у 2019 році) працював в іншого роботодавця і мав право на додаткову відпустку на дітей, скористатися такою відпусткою за поточний рік у нинішнього роботодавця вже не може;

2) якщо працівник у поточному календарному році ніде не працював або працював в іншого роботодавця, але права на отримання додаткової відпустки на дітей тоді не мав (таке право виникло в період роботи на цьому підприємстві), то нинішній роботодавець зобов’язаний надати йому таку відпустку за поточний (2019 рік) у повному обсязі.

Якщо працівник мав право на додаткову відпустку на дітей, але так і не скористався нею у період роботи, то роботодавець зобов’язаний нарахувати і виплатити йому при звільненні компенсацію за невикористані дні такої додаткової відпустки.

Детальніше про додаткову відпустку на дітей читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 56.

Вихідна допомога

Її виплачують працівникам (у тому числі й тимчасовим (сезонним)) при розірванні трудових договорів за окремими підставами. Випадки, коли здійснюється виплата вихідної допомоги, визначені ст. 44 КЗпП. У ній же наведено мінімальні розміри такої виплати залежно від причин звільнення працівника.

При цьому положення п. 8 Указу № 310 і п. 7 Указу № 311, які встановлюють свої розміри вихідної допомоги для сезонних (тимчасових) працівників, тут не діють.

Про нюанси виплати вихідної допомоги читайте також «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 16.