У вас з’явився студент

Прийняття на роботу

Про те, що студенти мають право на трудову діяльність у позанавчальний час, йдеться у ч. 1 ст. 53 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII та п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII.

Виняток становлять здобувачі вищої освіти вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання*, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, яким присвоєно військове або спеціальне звання. Якщо ваш студент до таких не належить, його можна приймати на роботу.

* Мова про навчальні заклади, які здійснюють підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад’юнктів для служби на посадах середнього та вищого складу Нацполіції, начальницького складу МВС, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби.

Зі студентом може бути укладено як строковий (на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи), так і безстроковий трудовий договір.

При цьому зауважте: якщо працівник неповнолітній, п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП вимагає укладати з ним трудовий договір у письмовій формі. Проте ч. 1 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) до припинення/скасування воєнного стану дозволяє визначати форму трудового договору за згодою сторін. Тому поки що можна обійтися без письмового трудового договору, обмежившись виданням наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

Також не забудьте, що особи віком до 18 років приймаються на роботу тільки після попереднього медогляду. Крім того, надалі до досягнення ними 21 року вони мають проходити щорічний медогляд (ст. 191 КЗпП). Про інші нюанси прийняття на роботу неповнолітніх див. у статті «Особливості праці окремих категорій працівників» // «Податки & бухоблік», 2021, № 92.

Ще одне важливе питання стосується ознаки місця роботи, на яке працевлаштовується студент: основне чи сумісництво?

Річ у тім, що навчання у виші, навіть якщо йдеться про денну форму, не є роботою. Заклад вищої освіти не укладає зі студентом трудового договору. У свою чергу, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, також іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві / у підприємця (ст. 102¹ КЗпП). Таким чином, студент, який не має іншого місця роботи, є основним працівником.

На той факт, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, зверталася увага у п. 14 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13. Таку ж думку висловлювали фахівці Мінсоцполітики у листі від 25.05.2015 № 198/06/186-15.

Про визначення місця роботи як основного працівник зазначає у заяві про прийняття на роботу.

Особливості виконання роботи

Місце виконання роботи. Часто студентам, особливо тим, хто навчається online, зручніше виконувати роботу дистанційно (вдома). Якщо виходячи з посадових обов’язків такий варіант організації праці можливий, з працівником може бути укладено трудовий договір про:

— дистанційну роботу (ст. 60² КЗпП). Вона виконується в будь-якому місці на вибір працівника поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Детально див. у статті «Дистанційна робота» // «Податки & бухоблік», 2023, № 57;

— надомну роботу (ст. 60¹ КЗпП). У цьому випадку робота виконується за місцем проживання працівника або в інших визначених ним приміщеннях, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця. Місце роботи надомника має характеризуватися наявністю закріпленої зони та технічних засобів, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами. Більше про це див. у статті «Надомна робота» // «Податки & бухоблік», 2023, № 57.

Договори про дистанційну/надомну роботу можуть укладатися як із новоприйнятим, так і зі «старим» працівником, який став студентом.

Відповідно до п. 6¹ ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір про дистанційну або надомну роботу слід укладати у письмовій формі. Типові форми таких договорів затверджено наказом Мінекономіки від 05.05.2021 № 913-21.

Водночас згідно з ч. 8 ст. 60¹ та ч. 11 ст. 60² КЗпП без письмового трудового договору можна обійтися:

— на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, установлених законодавством;

— у разі виникнення загрози збройної агресії;

— у разі надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.

За таких обставин дистанційну/надомну роботу можна запровадити наказом (розпорядженням) роботодавця. З цим наказом (розпорядженням) працівника слід ознайомити протягом 2 днів із дня його видання, але до введення дистанційної/надомної роботи.

Крім того, як ми зазначили вище, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2136 у період дії воєнного стану форма трудового договору (письмовий чи усний) визначається за згодою сторін.

Неповний робочий час. Оскільки студент може працювати у вільний від навчання час, можливо, знадобиться встановити для нього режим неповного робочого часу (див. ст. 56 КЗпП). Однак це питання вирішується за погодженням між роботодавцем і студентом залежно від можливості останнього поєднувати роботу та навчання. Законодавство не вимагає обов’язково встановлювати такий режим роботи навіть у тому випадку, коли працівник навчається на денній формі.

Тобто

Про це, зокрема, йшлося у листі Мінсоцполітики від 25.07.2014 № 301/13/116-14 (ср. ).

У ситуації коли сторони домовляються про неповний робочий час при прийнятті на роботу, цю умову відразу вносять до трудового договору. Якщо ж спочатку такої умови у трудовому договорі не було, а працівник, ставши студентом, просить змінити йому режим роботи, він подає роботодавцю відповідну заяву. За відсутності заперечень роботодавця видають наказ про встановлення працівнику-студенту неповного робочого часу.

Зауважте, що роботодавець не може відмовити у встановленні режиму неповного робочого часу (див. ст. 56, 172 та 186¹ КЗпП):

— вагітній жінці;

— жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (батьку, який виховує дитину без матері, опікуну, піклувальнику, одному з прийомних батьків, одному з батьків-вихователів);

— жінці, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медвисновку;

— особі з інвалідністю.

Щодо інших студентів, то їм доведеться домовлятися з роботодавцем.

Скорочений робочий час. Якщо студент, який працює на вашому підприємстві, є неповнолітнім, йому слід встановити скорочений робочий час. Причому у цій ситуації від бажання роботодавця нічого не залежить. Він повинен це зробити без прохання працівника.

Так, згідно зі ст. 51 КЗпП для осіб віком від 16 до 18 років встановлюється скорочений робочий час тривалістю 36 годин на тиждень. При цьому час, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки, скорочується, але оплата його праці провадиться у розмірі повної тарифної ставки/окладу.

А якщо неповнолітній студент хотів би працювати, наприклад, не 36, а 18 годин на тиждень, і роботодавець не проти? Тут знову йдеться про неповний робочий час. Але врахуйте, що при визначенні заробітної плати працівника (пропорційно до відпрацьованого часу) як норма виступатиме встановлений для цієї категорії працівників скорочений робочий час. Тобто в нашому прикладі працівник буде займати 0,5 штатної одиниці: 18 год : 36 год = 0,5.

Докладніше про встановлення скороченого та неповного робочого часу див. у статті «Робочий час: скорочений vs неповний» // «Податки & бухоблік», 2023, № 57.

Гарантії студентам

Навчальна відпустка. Надання працівникам-студентам відпусток у зв’язку з навчанням передбачено ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст. 216 КЗпП. Відповідно до цих норм додаткові оплачувані відпустки надають працівникам, які успішно навчаються у вишах без відриву від виробництва на вечірній та заочній формах навчання.

Оплачувану навчальну відпустку працівник може отримати за основним місцем роботи (див. ст. 217 КЗпП) на підставі його заяви та довідки-виклику з вишу. Якщо студент є сумісником, то він на цей період може оформити неоплачувану відпустку на підставі п. 14 ст. 25 Закону про відпустки (див. лист Мінсоцполітики від 12.09.2016 № 1294/13/84-16).

Інформацію про тривалість навчальної відпустки, встановлену ст. 216 КЗпП для студентів та аспірантів закладів вищої освіти, наведемо в таблиці нижче.

Навчальна відпустка для студентів та аспірантів закладів вищої освіти

Якщо працівник отримує другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання, то тривалість відпустки для нього визначається як для осіб, які навчаються на третьому та наступних курсах вишу (ч. 2 ст. 15 Закону про відпустки).

Для працівників, які успішно навчаються у вишах, у яких навчальний план має свої особливості, додатково до перерахованих навчальних відпусток надають оплачувані та неоплачувані відпустки, тривалість яких установлена Порядком № 634*. Тут ідеться про студентів, які отримують творчі професії (музикантів, акторів, режисерів тощо).

* Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою КМУ від 28.06.97 № 634.

Майте на увазі: оскільки планування навчального процесу належить до компетенції навчальних закладів, у довідці-виклику може бути зазначена тривалість відпустки, менша за гарантовану законодавством для відповідного року навчання. При наданні відпустки орієнтуйтеся на кількість днів, зазначену у довідці-виклику.

Оплачувану навчальну відпустку надають незалежно від стажу роботи студента на підприємстві. Використати її можна лише протягом відповідного навчального року. Вона не може бути поділена чи перенесена. За неї не виплачують компенсацію.

Важливо! Як ми вже зазначили вище, оплачувана навчальна відпустка надається лише студентам, які навчаються на вечірній або заочній формі навчання. При денній формі навчання така відпустка не надається. Тому за бажанням студента денної форми навчання на час сесії йому може бути надано щорічну відпустку або відпустку за власний рахунок.

Так само можна діяти за інших форм навчання, наприклад, дистанційної.

Але слід відрізняти дистанційну форму навчання та проведення сесії з використанням технологій дистанційного навчання. Відповідно до п. 2.1 Положення про дистанційне навчання, затвердженого наказом МОН від 25.04.2013 № 466, дистанційне навчання реалізується шляхом:

— застосування дистанційної форми як окремої форми навчання;

— використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання в різних формах.

Таким чином,

Дистанційні технології можуть застосовуватися і при заочній, і вечірній формі навчання. Тому якщо у довідці-виклику вишу зазначено, що сесія проводитиметься з використанням технологій дистанційного навчання, студенту, який здобуває освіту на заочній або вечірній формі навчання, оплачувану навчальну відпустку має бути надано.

Щорічна відпустка. Тривалість щорічних основної та додаткових відпусток працівників-студентів визначається без якихось особливостей. А от у порядку надання щорічних відпусток є деякі нюанси.

Так, згідно з ч. 16 ст. 10 Закону про відпустки працівникам, які навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, підготовки та захисту дипломного проєкту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

При цьому на прохання таких працівників щорічна відпустка повної тривалості в перший рік їхньої роботи має бути надана до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи у цього роботодавця (п. 7 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Винятком є лише особи, які залучені до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити їм у наданні будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років).

Вільні від роботи дні. Працівникам, які навчаються на останніх курсах закладів вищої освіти, надаються дні, вільні від роботи (ст. 218 КЗпП). Зокрема, протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проєкту (роботи) або складання державних іспитів* надають:

* Цей період визначає виш згідно з навчальним планом.

— один вільний день щотижня (при 6-денному робочому тижні) для підготовки до занять з оплатою у розмірі 50 % одержуваної зарплати, але не нижче мінзарплати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин. Порядок розрахунку кількості вільних від роботи днів для 5-денного робочого тижня було наведено у листі Мінсоцполітики від 01.12.2011 № 1084/13/84-11;

— за бажанням працівника один-два вільні від роботи дні на тиждень (додатково) без збереження зарплати.

Працівникам-аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва, за їх бажанням надають:

— протягом 4 років навчання один вільний від роботи день на тиждень (незалежно від того, скільки днів складає робочий тиждень) з оплатою у розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника;

— протягом четвертого року навчання додатково ще один вільний день на тиждень без збереження заробітної плати.

Для отримання вільного від роботи дня працівник подає відповідну заяву. На підставі цього документа роботодавець оформляє наказ (розпорядження).

Оплата проїзду до вишу. Роботодавець зобов’язаний один раз на рік оплатити працівникам, які навчаються у вишах із вечірньою або заочною формою навчання, 50 % вартості проїзду до місця розташування навчального закладу та назад (ст. 219 КЗпП). Зробити це необхідно у разі поїздки студента на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, підготовки та захисту дипломного проєкту (роботи). При цьому вид транспорту, яким користується працівник-студент, не має значення.

Для отримання компенсації вартості проїзду працівник повинен подати відповідну заяву та документи, що підтверджують витрати.

Майте на увазі! Така компенсація включається до оподатковуваного доходу її одержувача як додаткове благо (див. БЗ 103.25). У 4ДФ Об’єднаної звітності з ПДФО/ВЗ/ЄСВ таку виплату показують з ознакою доходу «126».

Податкова соціальна пільга. До зарплати працівників-студентів може застосовуватися податкова соціальна пільга (далі — ПСП). Так, згідно з п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ студентам, аспірантам, ординаторам, ад’юнктам надається ПСП у розмірі 150 % звичайної пільги. Таким чином,

Зазначена пільга може застосовуватися при виконанні таких умов:

1) зарплата працівника за місяць не перевищує суми, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн, тобто у 2023 році — 3760 грн (п.п. 169.4.1 ПКУ). Такий варіант можливий, наприклад, у разі встановлення студенту режиму неповного робочого часу;

2) студент не отримує стипендії з бюджету (п.п. 163.2.3 ПКУ).

А ось форма навчання (денна, вечірня, заочна) не має значення.

Зауважте, що «студентська» ПСП не застосовується автоматично. Для отримання права на неї працівник має подати:

— заяву про застосування ПСП;

— довідку з вишу про те, що він справді навчається у цьому навчальному закладі та не отримує стипендії з бюджету.

Як можна переконатися, законодавство містить багато нюансів, про які потрібно пам’ятати, якщо ваш працівник — студент.