Помилки в обов’язкових реквізитах чека РРО: справжні й уявні

Для чого потрібен чек РРО

Пункт 2 ст. 3 Закону про РРО зобов’язує суб’єктів господарювання надавати особі, яка отримує або повертає товар (отримує послугу або відмовляється від неї), включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі «Інтернет», при отриманні товарів (послуг) розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. Такий документ може бути створений у паперовій та/або електронній формі.

З якою метою встановлено обов’язок видавати розрахунковий документ? Відповідь знаходимо у ст. 2 Закону про РРО:

При цьому суб’єкт господарювання повинен забезпечити відображення в такому документі всіх обов’язкових реквізитів. Які саме реквізити є обов’язковими, прописано в Положенні № 13*.

* Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13.

Форми розрахункових документів можна знайти в додатках до Положення № 13. Сьогоднішня розмова про найпоширеніший із них — фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (додаток 1 до Положення № 13). Це розрахунковий документ, створений РРО або ПРРО в паперовій та/або електронній формі при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) (п. 1 розд. ІІ Положення № 13). Ми для спрощення говоритимемо тільки про традиційну паперову.

Чим небезпечні помилки в чеку РРО

Помилки в чеку — це насамперед помилки в заповненні його обов’язкових реквізитів. Їх податківці традиційно ототожнюють з відсутністю того чи іншого реквізиту. А за приписами абзацу другого п. 3 розд. І Положення № 13

Це, у свою чергу, дає податківцям формальний привід застосувати до платника штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа. Таке порушення тягне за собою накладення штрафу згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 100 % вартості товарів (послуг), проданих з порушенням, і 150 % за кожне наступне вчинене порушення.

Якщо при цьому платник не потрапляє під тимчасовий захист від штрафів згідно з п. 14 розд. ІІ Закону про РРО залежно від місця вчинення правопорушення (деталі знайдете в статті «Захист від штрафів за Законом про РРО: для кого він актуальний сьогодні» // «Податки & бухоблік», 2024, № 41) або під тимчасове зниження розміру штрафів згідно з п. 15 розд. ІІ Закону про РРО для ФОП на ЄП без ПДВ, котрі не продають ризикові товари (докладно — в статті «Зменшені штрафи за РРО-порушення: яким ФОП пощастило?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 41), загальна сума штрафу при перевірках може виявитися доволі суттєвою.

Що говорять суди

Зважаючи на поважний вік Закону про РРО, суперечок з фіскалами щодо штрафів за його недотримання було більш ніж достатньо. При цьому в справах про формальне застосування перевіряючими штрафу п. 1 ст. 17 Закону про РРО служителі Феміди непохитно відстоювали одну й ту ж позицію:

Дозволимо собі додатково зупинитися на відносно свіжому судовому рішенні Верховного Суду, яке нам видалося дуже показовим (див. постанову ВС від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22). Сподіваємося, аргументи вищої судової інстанції допоможуть багатьом захиститися від свавілля фіскалів при перевірках.

Отже, колегія суддів, проаналізувавши п. 1 ст. 17 Закону про РРО, дійшла висновку, що він встановлює відповідальність за невиконання суб’єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов’язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Перші два обов’язки суб’єкта господарювання походять зі змісту п. 1 ст. 3 Закону про РРО, а третій — з п. 2 ст. 3 Закону про РРО (його ми навели на самому початку). Відповідно наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

При цьому видачу розрахункового документа, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні № 13 змісту, наприклад, назва господарської одиниці, не визначено як самостійний склад правопорушення. І відповідальність за це п. 1 ст. 17 Закону про РРО не встановлено.

Безумовно, до розрахункового документа висуваються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у розрахунковому документі, який, у свою чергу, в повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію, не приховуючи її сутність, але й підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення платника податків за невидачу розрахункового документа.

І навпаки,

Які це реквізити?

Реквізити, що мають вирішальне значення

На жаль, Верховний Суд у своєму рішенні не навів хоча б орієнтовний їх перелік. На нашу думку, йдеться насамперед про кількісно-сумові реквізити, як-от:

— кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги);

— загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека;

— розмір ставки ПДВ у відсотках, загальна сума ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами);

— розмір ставки акцизного податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами).

Всі вони разом і кожен зокрема, безумовно, впливають на формування показників податкової звітності, тож штрафи за помилки в них та/або за їх відсутність цілком виправдані. Разом з тим суперечки щодо цих реквізитів трапляються доволі рідко, бо з арифметикою не посперечаєшся. ☺ Натомість фіскали полюбляють прискіпуватися до інших реквізитів чека. Поговоримо далі про них.

Необов’язкові обов’язкові реквізити

Аналізуючи правильність відображення реквізитів у фіскальному чеку, слід пам’ятати, що окремі реквізити, які віднесені Положенням № 13 до обов’язкових, за своєю суттю такими не є.

Це, скажімо, цифрове значення штрихового коду товару, яке зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення — за бажанням платника. Наразі нам відомий всього один випадок, коли чинне законодавство зобов’язує зазначати штрихкод у чеку, — це постанова КМУ від 20.08.2024 № 952 (подробиці — в статті «Національний кешбек: навіщо, як, кому і скільки?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 72). Та й то не зрозуміло, чи будуть фіскали карати тих продавців, котрі його не зазначатимуть.

Ще одним прикладом необов’язковості обов’язкового реквізиту є QR-код, який у фіскальному касовому чеку зазначається в разі наявності в РРО відповідного програмного забезпечення (БЗ 109.10).

Реквізити з незначними недоліками

До них можна віднести такі реквізити, як:

— назва господарської одиниці;

— назва товару (послуги) (див. статті «Назва товару в чеку РРО: які є вимоги?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 58 і «Спрощена назва товару (послуги) в чеку РРО/ПРРО» // «Податки & бухоблік», 2023, № 79);

— позначення форми оплати (див. статтю «Як заповнити реквізит «форма оплати» в чеку РРО/ПРРО» // «Податки & бухоблік», 2023, № 79);

— час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції в частині відображення секунд (див. статтю «Чек РРО без секунд як привід для штрафів» // «Податки & бухоблік», 2022, № 3).

Розглянемо детальніше ситуацію навколо першого з перелічених реквізитів.

Назва господарської одиниці (ГО) є обов’язковим реквізитом фіскального чека. За визначенням, наведеним у п. 2 розд. ІІ Положення № 13, назва ГО — це найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об’єктів оподаткування» та повідомлене органу ДПС формою № 20-ОПП.

Очевидно, що в жодному правовстановлюючому документі не прописано, що ви власник саме магазину «Сонечко». Там, швидше за все, йтиметься просто про об’єкт нежитлової нерухомості без його власної назви, а іноді — й без функціонального призначення.

А от у чеку найменування ГО слід друкувати згідно з довідником типів об’єктів оподаткування, тобто «Магазин» і додатково зазначати найменування господиниці, тобто її власну назву («Сонечко») в разі наявності. Принаймні перевіряючі підходять до цього саме так і штрафують платників за такі дрібниці по повній.

Підтвердження правильності такого підходу до відображення назви ГО знаходимо у згаданій вище постанові ВС від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, в якій суд погодився з тим, що

Тож у справі, що розглядалася судом, слід було друкувати «Ресторан Причал № 1», а не просто «Причал № 1».

Менше з тим, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність зазначення у фіскальних чеках слова «Ресторан» у цьому конкретному випадку не є приховуванням від належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму. Відповідно відсутні підстави вважати, що платником допущено порушення пп. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО в частині невидачі відповідного розрахункового документа. Отже, нема й підстав для застосування до платника штрафних санкцій згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Адреса господарської одиниці: 50 на 50

Типові помилки при заповненні цього реквізиту варто розглянути окремо, оскільки його на всі 100 не можна віднести ні до важливих реквізитів, ні до тих, що можуть мати незначні недоліки. Тут усе залежить від конкретної ситуації. Розглянемо дві з них.

Господарською одиницею вважають стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари або надаються послуги та здійснюються розрахункові операції (п. 2 розд. І Положення № 13).

А термін «адреса господарської одиниці» слід розуміти як адресу, що зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку / офісу / квартири) та повідомлена ДПС формою № 20-ОПП (п. 2 розд. ІІ Положення № 13).

Уже тільки з одного цього визначення можна зробити висновок, що зазначення найменування населеного пункту в чеку РРО є необхідним, оскільки воно є складовою частиною адреси, без якої часто неможливо ідентифікувати господарську одиницю, де було здійснено конкретну розрахункову операцію.

Якщо технічні можливості конкретної моделі РРО дозволяють запрограмувати в рядку обмежену кількість символів, при зазначенні цього реквізиту частину інформації можна скоротити. Наприклад, при зазначенні адреси замість «вул. Мала Арнаутська» обмежитися «вул. М. Арнаутська», замість «м. Білгород-Дністровський» — «м. Б.-Дністровський», але зовсім не наводити назву населеного пункту не можна.

Таким чином, існує висока ймовірність, що ваші фіскальні чеки без назви населеного пункту перевіряючі визнають не відповідними розрахунковими документами і накладуть штраф за п. 1 ст. 17 Закону про РРО. Причому наведені вище аргументи ВС вам навряд чи допоможуть, оскільки відсутність частини цього обов’язкового реквізиту має вплив, як каже суд, на правильність визначення господарської операції.

Додамо, що спеціальних вимог до зазначення адреси господиниці в чеку Положення № 13 не висуває. Отже, можна орієнтуватися на загальні вимоги до написання адреси (див. п.п. 2 п. 32 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270) та програмувати цей реквізит чека в такій послідовності:

1) найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулка тощо), номер будинку, квартири (офісу);

2) найменування населеного пункту.

Водночас не можна вважати помилкою і зворотний (раніше прийнятий у діловому обороті) порядок зазначення адреси.

Раніше вже було сказано, що адреса господиниці має бути зазначена в документі на право власності чи користування нею (п. 2 розд. ІІ Положення № 13). У вашому випадку таким документом є договір оренди. Тож вам слід починати з унесення змін до цього договору.

Однак якщо орендодавець — власник господиниці відмовиться вносити будь-які зміни, ви як її орендар не зможете виконати наведену вище вимогу п. 2 розд. ІІ Положення № 13. Як бути в такому випадку?

Податківці роз’яснили (див. лист ДПСУ від 03.09.2024 № 4316/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК і наш коментар до нього в статті «Нова назва вулиці в чеку РРО: можна не змінювати?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 76), що відповідальності за несвоєчасну зміну адреси господарської одиниці, яка вказується в розрахункових документах, на сьогодні не встановлено. Тож можна сподіватися, що перевіряючі не штрафуватимуть за стару назву вулиці в чеку РРО.

Водночас для роздрібних торговців алкогольними напоями та тютюновою продукцією, що вимагає наявності відповідної ліцензії, ці висновки незастосовні. Бо їм слід внести зміни до відомостей, зазначених у ліцензії, зокрема про адресу місця торгівлі. Якщо зміни в ліцензію не будуть внесені протягом місяця після перейменування вулиці, виникне певний ризик торгівлі у цьому магазині алконапоями і тютюновими виробами. Решту подробиць читайте в статті «Заміна ліцензії після зміни назви вулиці» // «Податки & бухоблік», 2024, № 32.

Карткові реквізити

Карткові реквізити (а це рядки 11 — 18) мають бути наявні у фіскальному чеку в разі розрахунків електронними платіжними засобами. При цьому п. 4 розд. ІІ Положення № 13 вимагає

На щастя, маємо щодо цього свіжу правову позицію Верховного Суду (див. постанову від 03.11.2023 у справі № 640/23582/21): чинним законодавством не встановлено обов’язку використовувати лише платіжні термінали, з’єднані або поєднані з РРО/ПРРО.

Тож якщо платіжний термінал не з’єднаний / не поєднаний з касовим апаратом, можна працювати так і надалі, не вказуючи при цьому карткові реквізити в розрахунковому документі. Водночас у разі з’єднання або поєднання платіжного POS-термінала з РРО рядки 11 — 18 фіскального чека мають бути заповнені відповідно до п. 4 розд. ІІ Положення № 13. З такими висновками на сьогодні погоджуються й податківці (БЗ 109.18).