«Зарплатний» аванс: топова дюжина запитань

Загальні правила

Спочатку трохи пройдемось теорією та з’ясуємо, що таке перша половина місяця.

Першою половиною місяця вважаються 15 календарних днів з 1-го по 15-те число, а другою половиною — з 16-го по 30-те (31-ше). На це фахівці Мінпраці та Мінсоцполітики неодноразово звертали увагу. Зокрема, у листі № 1305¹. Не забуваємо про лютий — найкоротший місяць у році. У цьому місяці друга його половина буде з 16 по 28 (29) лютого.

¹ Лист Мінсоцполітики від 23.07.2018 р. № 1305/0/101-18/28.

Саме за цю кількість днів, або кількість годин за ці дні, слід виплачувати аванс.

Періодичність та строки виплати зарплати. Вимоги до строків та періодичності виплати зарплати встановлені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці². І тут є 4 важливих правила.

² Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Зарплата виплачується не рідше 2 разів на місяць. Це мінімальна кількість виплат зарплати на місяць.

Але ніщо не заважає роботодавцеві виплачувати зарплату своїм працівникам частіше, наприклад 3 рази на місяць.

Про це також йдеться у листі № 1305. Так само зарплату можна виплачувати щотижня або щодекадно.

Проміжок часу між виплатами — не більше 16 календарних днів.

Проводити виплату слід не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється.

Друге та третє правило сформували сталу практику. Зарплату виплачують за першу половину місяця з 16-го до 22-го числа цього ж місяця, за другу половину місяця — з 1-го по 7-ме число наступного місяця.

Наприклад, дата виплати авансу — 16-те число, а зарплати — 1-ше число; дата виплати авансу — 22-ге число, а зарплати — 6-те число тощо.

Такий приклад наводять фахівці Мінсоцполітики у листах № 1305 та № 1680³. І тут же вони наголошують, що конкретні терміни виплати зарплати установи, організації встановлюють cамостійно в колективному договорі або іншому нормативному акті роботодавця.

³ Лист Мінсоцполітики від 19.11.2019 р. № 1680/0/206-19.

Виплачувати зарплату потрібно у робочі дні за графіком роботи установи (організації).

Якщо день виплати авансу або зарплати припадає на вихідний, святковий (неробочий) день, то проводити виплату потрібно напередодні — у найближчий робочий день.

Розмір авансу. Мінімальний розмір авансу встановлений усе тими ж ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці. Там передбачено, що розмір зарплати за першу половину місяця має бути не менше плати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Водночас роботодавець може встановити розмір авансу й у більшому розмірі.

Головне — зазначити це в колдоговорі або положенні про оплату праці.

На практиці застосовують два варіанти встановлення розміру авансу:

• виходячи з фактично відпрацьованого часу. Цей показник буде змінюватись щомісячно. Адже кількість робочих днів у кожному місяці різна;

• у фіксованому розмірі. Встановлюється певний відсоток від окладу. При цьому тут також свою роль відіграє кількість робочих днів.

Для дотримання вимог ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці розмір фіксованого відсотка для виплати авансу треба встановити так, щоб сума авансу була більше 50 % від окладу для усіх місяців. Тому можна встановити фіксований відсоток для виплати авансу із запасом, наприклад 60 % від окладу або більше.

А тепер перейдемо до запитань.

Ні. Це не порушення. Давайте поглянемо на третє правило із тих, що зазначені вище. Воно говорить: проводити виплату слід не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється. Тобто законодавчо встановлені граничні строки виплати авансу та зарплати.

Пізніше — не можна. А раніше — виплачуйте на здоров’я.

Так, наприклад, на практиці саме бюджетні установи датою виплати авансу та зарплати встановлюють останній день періоду, за який проводиться виплата. Це робиться для того, аби уникнути кредиторської заборгованості із зарплати.

Тобто 15-го числа поточного місяця виплачують аванс. А зарплату за другу половину місяця виплачують в останній день місяця — 30-го або 31-го числа (28/29 лютого). Ще раз повторимо: це не порушення трудового законодавства.

Ні. Якщо аванс виплатили раніше загального встановленого строку за рішенням роботодавця, то строк виплати зарплати (за другу половину місяця) не змінюється.

На це звернули увагу фахівці Мінсоцполітики у листах № 1305 та № 1680. Тобто 16-денного проміжку часу між виплатами авансу і зарплати у цьому випадку можна не дотримуватись.

Таке часто трапляється. Працівник іде у відпустку в проміжок часу, який випадає на строк виплати авансу. Наприклад, працівник іде у відпустку з 14.12.2020 р. по 28.12.2020 р. Строки виплати зарплати в установі: 1-го і 16-го числа кожного місяця.

Правило 4 говорить: виплачувати зарплату потрібно у робочі дні за графіком роботи установи (організації). Акцент на робочі дні саме установи, а не самого працівника. Адже підлаштуватись під кожного працівника неможливо. Хтось — хворіє, хтось — у відпустці. До того ж роботодавець не зобов’язаний виплачувати аванс раніше встановленого строку разом з відпускними. Якщо є така необхідність, то зробити це можна.

Інший випадок, якщо відповідна норма про виплату авансу (зарплати) перед відпусткою прописана у колективному договорі. Тоді так тому й бути. Проте ця норма, імовірніше, пережиток минулого. Вона може бути передбачена для тих працівників, які отримають гроші у касі. А тому не можуть прийти за зарплатою під час відпустки. Але ж переважній більшості працівників зарплата давно перераховується на банківський рахунок (зарплатну картку). Тому проблем із її виплатою у неробочий для працівника день не буде. Гроші надійдуть у загальний установлений строк — робочий для установи день.

Так робити не слід. Буква закону чітко говорить: зарплату потрібно виплачувати не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

А якщо працівник у заяві просить виплачувати йому зарплату один раз на місяць? Це не аргумент для того, щоб наражати себе на штрафи за порушення строків виплати зарплати. Які саме? Про це трохи пізніше.

Ви все одно зобов’язані розрахувати суму авансу й перерахувати її на рахунок працівника (якщо зарплата виплачується в безготівковій формі).

А працівник уже на свій розсуд буде знімати кошти у потрібний йому час.

Якщо ж зарплату видають із каси установи, то отриману з банку суму потрібно оприбуткувати в касі, а потім після закінчення 5 робочих днів депонувати її, щоб виплатити разом із зарплатою за другу половину місяця.

Ми не радимо так робити. Адже в цьому випадку так само, як і в попередньому запитанні, мова іде про порушення трудового законодавства. А саме — порушення строків виплати зарплати.

Є інший варіант — допомога для вирішення соціально-побутових питань. Саме таку допомогу можна надати працівнику у випадку складної життєвої ситуації.

У тому числі й на лікування дружини.

Зазвичай така допомога виплачується у розмірі посадового окладу або середньомісячної зарплати.

Причому для кожної галузі бюджетної сфери цей розмір прописаний у відповідному нормативному документі.

Детальніше про це ви можете прочитати у журналі «Бюджетна бухгалтерія» 2019, № 24, с. 3; № 29, с. 16; 2020, № 6, с. 13.

Працівник-вахтовик з 1-го по 15-те число місяця працював, а з 16-го по 30-те відпочивав.

Тоді за першу половину місяця йому має бути виплачена зарплата в розмірі не менше оплати за фактично відпрацьований час за тарифною ставкою (окладом) працівника, тобто, по суті, вся сума основної зарплати.

При цьому у строки, встановлені для виплати зарплати за другу половину місяця, працівникові будуть виплачені інші складові його фонду оплати праці: премії, доплати тощо.

Якщо працівник-вахтовик з 1-го по 15-те число місяця відпочивав (не відпрацював жодного дня), а з 16-го по 30-те працював на вахті, то з метою виконання вимоги про виплату зарплати не рідше двох разів на місяць роботодавець має право самостійно визначити суму авансу.

Далі у строк, установлений для виплати зарплати за другу половину місяця, працівникові буде виплачена загальна сума зарплати за місяць, зменшена на суму авансу.

Ні. Аванс — це зарплата за першу половину місяця. Тобто за 1-ше — 15-те числа. А працівник-новачок у ці дні ще не перебував із установою у трудових відносинах.

Отже, простіше кажучи, аванс він ще не заробив. Той факт, що аванс виплачується 22-го числа (коли працівник уже трудиться в установі), ролі не відіграє.

А от якщо працівник прийнятий 15-го числа або раніше, то він має повне право отримати аванс виходячи з кількості відпрацьованих ним робочих днів у першій половині місяця.

Звичайно, виплачувати. І зовнішньому, і внутрішньому суміснику. КЗпП та Закон про оплату праці встановлюють загальні строки для всіх працівників. Без винятків. Той факт, що для працівника ваша установа є не основним місцем роботи, ніяк не впливає на його права. Аванс і зарплата йому виплачуються у загальні строки.

Ні. Податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до загального місячного доходу, нарахованого працівнику у вигляді зарплати. Це прямо передбачено п.п. 169.2.1 ПКУ.

От і виходить: аби дізнатись загальну суму доходу за місяць, потрібно дочекатись кінця цього місяця. Тому ПСП застосовується до зарплати за другу половину місяця. А при виплаті авансу право працівника на цю пільгу фактично ігнорується.

Підтвердження цьому є консультація, що розміщена в підкатегорії 103.08.01 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу від ДПСУ (zir.sfs.gov.ua).

Така ситуація непоодинока при застосуванні ПСП. Що ж робити?

Давайте розглянемо механізм утримання та перерахування ПДФО.

Виплата авансу. Суму ПДФО, яку потрібно сплатити до бюджету, визначають розрахунковим шляхом. Її сплачують загальною сумою одним платіжним дорученням. Так само й у бухгалтерських регістрах проводять тільки перерахування ПДФО до бюджету. Без персоніфікації за кожним працівником.

Виплата зарплати за другу половину місяця. Наприкінці місяця при нарахуванні зарплати для суми ПДФО за кожним працівником проводять «тест на ПСП». Тобто застосовують пільгу до суми податку. Звичайно, якщо на неї є право. На цьому етапі до бюджету перераховують різницю між загальною сумою ПДФО, утриманого з місячної зарплати усіх працівників, і сумою ПДФО, сплаченого при виплаті авансу.

Підсумок: ПДФО, сплачений з авансу, у тому числі за працівником, який має право на ПСП, буде врахований при визначенні загальної суми ПДФО за усіма працівниками роботодавця. Тобто від’ємна різниця у ПДФО за працівником, який має право на ПСП, враховується при сплаті загальної суми ПДФО за усіх працівників установи. Детальніше про це ви можете прочитати у журналі «Оплата праці», 2019, № 11, с. 13.

Законодавство не забороняє утримувати аліменти із зарплати за першу половину місяця, якщо є така необхідність. Коле це може бути? А тоді, коли зарплати за другу половину місяця не вистачає для утримання аліментів.

Наприклад, працівник трудиться на неповну ставку, більшу частину місяця перебував у відпустці «за свій рахунок» або на лікарняному. Через це може скластися неприємна ситуація: у працівника сформується заборгованість зі сплати аліментів. У такому разі раціональний вихід — утримувати аліменти з обох частин зарплати.

Але! Якщо необхідності немає, тобто зарплати за другу половину місяця цілком вистачає для утримання всієї необхідної суми аліментів, то радимо аванс залишити у спокої. Адже обов’язку утримувати аліменти з авансу немає. А от зустріч із аліментами двічі на місяць додасть клопотів.

Нагадаємо, що аліменти «забирають» із суми, яка залишається після утримання податків, зборів. Тобто в остаточному розрахунку бере участь «чиста» зарплата працівника. А якщо працівник має право на ПСП, то таку чисту зарплату ми дізнаємось лише після закінчення місяця.

Ще один аргумент. Суму аліментів потрібно порівняти із сумою зарплати, щоб дотриматися 70 % (50 %) обмеження відрахувань із зарплати. А зробити це потрібно при виплаті зарплати за другу половину місяця, оскільки нам потрібно бачити загальну суму всіх утримань (це можуть бути не лише аліменти) і загальну суму зарплати за місяць.

Знову ж таки 70 % (50 %) беремо від суми «чистої» зарплати (після утримання податків).

Більше корисної інформації про аліменти ви знайдете у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 7, с. 21.

За загальним правилом, потрібно брати лише «голий» оклад. При розрахунку авансу премії, доплати, надбавки, суму індексації, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати не враховують. Усі ці виплати нараховують працівникові наприкінці місяця і виплачують у складі зарплати за другу половину місяця.

Але! Тут можуть бути винятки. Стосуються вони тих працівників, яким установлені постійні доплати, надбавки. А таких у бюджетній сфері дужа багато.

Так, наприклад, у держслужбовців, працівників ОМС, педагогів зарплата складається не лише з окладу, але й з інших постійних виплат (надбавок за вислугу, ранги, престижність тощо). Таким працівникам можна встановити розмір авансу у відсотковому співвідношенні з урахуванням постійних виплат.

Зауважте: цей нюанс потрібно закріпити в колективному договорі.

Окремо зупинимось на доплаті до рівня мінзарплати (МЗП). Вона розраховується наприкінці місяця, коли відома її сума за відпрацьований час.

Така доплата виплачується разом із зарплатою за другу половину місяця. Тому при нарахуванні та виплаті авансу розраховувати та виплачувати доплату до МЗП не потрібно.

На це запитання відповіли фахівці Держпраці у листі № 58920⁴.

⁴ Лист Держпраці від 26.07.2018 р. № 58920/4/4.3-ДП-18.

Вони зазначили, що у разі виплати зарплати один раз на місяць, тобто непроведення авансових виплат юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП (ср. ). Тобто мова йде про порушення інших вимог трудового законодавства. А за це загрожує штраф у розмірі 1 мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення.

Зауважимо: починаючи з 02.02.2020 р. тут слід враховувати не 8-й, а 9-й абзац ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Саме з цієї дати набув чинності Закон № 378⁵.

⁵ Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 р. № 378-IX.

Він удосконалив порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та зменшив розміри штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства⁶.

⁶ Детальніше про це читайте у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 7, с. 5; № 13, с. 19; № 34, с. 24.

При цьому дещо змістилась нумерація абзаців у ч. 2 ст. 265 КЗпП. Але це не впливає на висновки фахівців Держпраці. За невиплату авансу загрожує штраф у розмірі 1 МЗП.

При цьому в тому ж листі № 58920 зазначено, що такий штраф накладається, незважаючи на періодичність (1 — 2 чи більше разів на рік) вчинення такого порушення. Тобто незалежно від того, скільки місяців не виплачувався аванс (підряд або окремо), все одно буде штраф 1 МЗП. А штраф у 3 МЗП як за порушення строків виплати зарплати більше як за один місяць тут «не світить».

Такий висновок підтверджує й судова практика. Зокрема, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. у справі № 500/2065/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/78580409). Це рішення залишено без змін судами вищих інстанцій.

Слід пам’ятати, що штраф у розмірі 1 МЗП застосовується за сам факт порушення — невиплату авансу. Незалежно від кількості місяців невиплати та працівників, які не отримували аванс.

Крім того, за невиплату авансу передбачена адміністративна відповідальність.

Так, згідно із ч. 1 ст. 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата зарплати не в повному обсязі тощо тягне за собою штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1700 грн.