* Маємо на увазі Закон № 675, з основними новелами якого ви можете ознайомитися у статті на с. 3.
Для багатьох суб’єктів господарювання необхідність застосовувати РРО — давно не новина. Швидше, усвідомлена необхідність. Особливо в тих, хто працює у сфері торгівлі та громадського харчування**. За довгі роки торговці звиклися з тим, що розрахунки з покупцями в готівковій та/або в безготівковій формі (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів/послуг слід здійснювати через зареєстровані та переведені у фіскальний режим роботи РРО. На цьому завжди наполягала ст. 3 Закону про РРО.
** Поки що про «послуговиків» свідомо не говоримо, оскільки до цього року вони мали звільнення від РРО (див. п. 1 ст. 9 Закону про РРО в редакції станом на 31.12.2014 р.).
Інтернет-магазини так чи інакше теж потрапляли до сфери її впливу. З одного боку, п. 13 ст. 9 цього Закону (у редакції станом на 31.12.2014 р.) звільняв суб’єктів господарювання від застосування РРО і РК при продажу товарів в системах електронної торгівлі (комерції), тобто при розрахунках у мережі Інтернет. З іншого боку, коли розрахунки готівкою чи платіжною карткою (у безготівковій формі) за замовлені через Інтернет товари відбувалися в офісі (у магазині, на складі), для проведення таких розрахунків інтернет-торговцям доводилося обзаводитися РРО. Він був необхідний також і при доставці замовлених в інтернет-магазині товарів додому покупцям.
Утім, в останньому випадку існувала можливість обійтися і без РРО. Наприклад, якщо розглядати доставку товару додому як пересувну торгівлю. Хоча тут треба було враховувати відоме сумове обмеження у 200 тис. за рік згідно зі ст. 10 Закону про РРО і п. 2 розробленого під неї Переліку № 1336.
Водночас безпрограшним варіантом втечі від РРО, КОРО і РК було оформлення інтернет-магазину на підприємця-єдиноподатника групи 2 або 3*. Пропуском до цього безРРОшного раю до 1 січня 2015 року були п. 296.10 ПКУ і п. 6 ст. 9 Закону про РРО.
* Як ми з’ясували у статті на с. 3, ФОП-єдиноподатники групи 1 у цьому сенсі не котируються — інтернет-торгівля не для них.
На жаль, після зазначеної дати все розсипалося в одну мить...
Точніше, майже все, оскільки практично завжди є можливість обійти ті чи інші обмеження, не порушуючи закон. Щоб зрозуміти, як інтернет-магазинам виходити з ситуації, що склалася, розберемося, які конкретно зміни у правовому полі сталися на початку поточного року.
Новорічний душ-2015: кого наздогнав РРО
Упевнені, ви добре знаєте, що з 01.01.2015 р. завдяки «податковореформаторському» Закону № 71:
— із Закону про РРО виключено п. 13 ст. 9 про звільнення від застосування РРО і РК при продажу товарів у системах е-комерції (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 4, с. 16);
— з п. 1 ст. 9 Закону про РРО зникла норма, що дозволяла при наданні послуг проводити розрахунки без РРО, але через касу (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 14, с. 41);
— п. 296.10 ПКУ зазнав низки трансформацій і на сьогодні змушує ФОП-єдиноподатників обзаводитися РРО, якщо їх річний дохід перевищить 1 млн грн. — з першого числа місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 56, с. 4; № 70, с. 34; № 98, с. 43).
І найголовніше! З тієї ж дати п. 2 ст. 3 Закону про РРО зобов’язує суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (зокрема, із застосуванням платіжних карток),
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції
Ключове нововведення цієї норми, що безпосередньо зачіпає інтернет-магазини: якщо замовлення або оплата товарів/послуг здійснюється з використанням мережі Інтернет, то РРО у них має бути! Довкола неї, у принципі, і точитиметься подальша розмова.
Принагідно зауважимо, що віднедавна розрахунки у сфері е-комерції регулюються також Законом № 675 (ср. ). Такі розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу грошових коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства в частині оформлення готівкових і безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. На жаль, наведена норма ч. 1 ст. 13 цього Закону — тільки констатація того, що й так відомо.
Більше конкретики міститься в ч. 3 цієї статті: продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, мають надати покупцю (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний або касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання грошових коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Таким чином, об’єднуючи цю норму Закону № 675 з вимогами Закону про РРО і Закону № 1023, доходимо висновку:
— інтернет-торговці, що звільнені від застосування РРО, як і раніше, видають покупцю чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на товар з метою дотримання прав споживачів, передбачених Законом № 1023 (див. п. 15 ст. 3 Закону про РРО);
— інтернет-торговці, що зобов’язані застосовувати РРО, видають покупцю фіскальний касовий чек, як того вимагає п. 2 ст. 3 Закону про РРО.
Головне запитання, що вимагає правильного рішення: як і коли видавати чек РРО? Це головний біль чималого числа інтернет-магазинів. Але спочатку приділимо увагу тим із них, кому РРО при інтернет-торгівлі не потрібний. Порадуємо хоча б їх, щоб вони могли спати спокійно. ☺
Інтернет-торгівля: обходимося без РРО
Традиційна «безготівка». Це звільнення працює тоді, коли суб’єкт господарювання не має справи з готівковими розрахунками, а також уникає тих безготівкових розрахунків, які Закон про РРО прямо бере під своє крило, тобто розрахунків із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Таким чином, якщо ваш інтернет-магазин отримує оплату за товари/послуги:
— з поточного рахунка покупця — на свій поточний рахунок, при цьому платіжні картки покупця не задіюються;
— через касу банку (куди вносить готівку покупець) — на свій поточний рахунок (куди банк зараховує кошти, що вже стали для вас безготівковими);
— від сторонньої служби доставки / поштового зв’язку / транспортного експедирування, що отримала кошти в покупця та перерахувала їх на поточний рахунок магазину,
то РРО вам не потрібний. Пояснення ми вже навели вище: усі перелічені розрахунки не входять до сфери впливу Закону про РРО.
Платежі карткою, але не через сайт інтернет-магазину. На нашу думку, РРО не потрібний навіть у тому випадку, якщо покупець заплатив вам з банківського рахунка за допомогою своєї платкартки, але ви при цьому не приймаєте оплату за товари (послуги) безпосередньо через ваш сайт. Інакше кажучи, ви взагалі не організовуєте в себе на сайті прийняття платіжних карток, тобто ви не користуєтеся послугами інтернет-еквайрингу.
Звичайно, це створює певний дискомфорт покупцям. Адже якщо у вас на сайті немає кнопки «Сплатити», покупець змушений або звертатися до послуг інтернет-банкінгу, що пропонуються будь-якою банківською установою, або йти зі своєю карткою до банку і там переказувати гроші з неї на оплату замовленого у вас товару (послуги) на підставі виписаного вами рахунка-фактури.
Проте з точки зору Закону про РРО при такій організації прийняття платежів інтернет-магазин обходить вимогу про застосування касового апарата. Причина полягає в тому, що
за своєю суттю платіж карткою через банк/інтернет-банкінг є звичайною банківською операцією з переказу безготівкових коштів
Подібно до того, якби оплата здійснювалася платіжним дорученням з рахунка на рахунок. Грубо кажучи, картка покупця в цьому випадку виконує роль інструмента для доступу до рахунка в банку. А банківські операції, як відомо, звільнені від застосування РРО згідно з п. 2 ст. 9 Закону про РРО.
Що думають із цього приводу податківці? Проти незастосування РРО в разі, якщо покупець сплачує карткою на підставі рахунка, вони прямо не заперечують. Але у своєму листі від 30.03.2015 р. № 6556/6/99-99-22-07-03-15 чомусь говорять тільки про те, що РРО можна не застосовувати, якщо ви саме так продаєте:
— інформаційно-консультаційні послуги;
— нематеріальні товари, отримання яких відбувається за допомогою Інтернету на комп’ютер (наприклад, електронних книг, аудіо- та відеозаписів, комп’ютерних програм і додаткових опцій до них тощо).
Мотивують вони це тим, що у такому разі не визначено місце розрахунків (ним, зокрема, є місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо — див. ст. 2 Закону про РРО).
Водночас на сьогодні відомий і ширший підхід фахівців ДФСУ до трактування таких операцій. Так, вони заявляють (див. «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 36, с. 46), що при здійсненні розрахунків між суб’єктом господарювання і споживачем у безготівковій формі, а саме при перерахуванні грошових коштів з розрахункового рахунка фізичної особи (з використанням платіжної картки), яка отримує товари, роботи (послуги), на розрахунковий рахунок постачальника цих товарів, робіт (послуг) згідно з накладною, рахунком-фактурою, договором з використанням мережі Інтернет, РРО не застосовується.
Виходить, фіскали як мінімум підтримують нашу точку зору, що матеріальні товари теж можна продавати через Інтернет без РРО, якщо на сайті продавця немає кнопки «Сплатити». Тобто продавець виставляє покупцю рахунок, накладну або просто зазначає платіжні реквізити в договорі, але не надає можливості оплатити товар прямо на своєму сайті. Власне переказ коштів у цьому випадку виконує банк.
Електронні гроші. Усі таємниці цього способу розрахунків ви можете дізнатися зі статті на с. 16. Головне, що потрібно при цьому зафіксувати у своїй свідомості: платежі із застосуванням електронних грошей не можна класифікувати ані як готівкові, ані як безготівкові. Отже,
тим інтернет-магазинам, які приймають електронні гроші в оплату за свої товари (роботи, послуги), РРО ні до чого
Коротко, чітко, зрозуміло. ☺
От тільки побоюємося, що фіскали можуть сплутати карти там, де ми не бачимо жодних проблем. Адже не виключено, що вони спробують дивитися на електронні гроші як на замінники стандартних грошових одиниць, що ховаються під словом «тощо» з абзацу першого ст. 3 Закону про РРО.
При такому трактуванні може виявитися, що касовий апарат потрібний і при розрахунках електронними грошима. А вибивати чек доведеться на момент надходження електронних грошей до електронного гаманця інтернет-магазину.
На щастя, це поки що тільки наші припущення. З протилежного табору із цього приводу не чутно нічого. У будь-якому разі, щоб не мати зайвих проблем, ми порадили б на якийсь час припинити «електронно-грошові» розрахунки. Так би мовити, до з’ясування обстановки...
Термінали самообслуговування. Також не потрібний РРО, якщо покупець перераховує вам оплату через термінали самообслуговування, що приймають готівку (так звані ПТКС — про них читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 65, с. 24).
Якщо такі пристрої належать банківським установам, то вони взагалі не потребують РРО, оскільки діє зазначене вище звільнення (див. п. 2 ст. 9 Закону про РРО). Якщо ж ПТКС належать комерційним агентам банків або фінансовим установам, що мають ліцензію НБУ на переказ грошових коштів, то фіскалізація таких пристроїв — їх обов’язок, а не ваш (див. БЗ 109.02).
Окремо стоїть запитання: чи вдасться в чеку, що видає ПТКС другого типу, відобразити такі реквізити, як найменування товару (послуги), кількість, ставка ПДВ, акцизу? Адже від цього залежить, чи зможе такий чек зіграти ту роль, яку йому відводить Закон № 1023, — захистити права споживача в разі отримання неякісного товару (послуги).
На жаль, але на сьогодні вибити такий чек не можна, адже фінустанова — власник ПТКС не знає і не може знати жодної інформації про предмет договору, укладеного між інтернет-магазином і покупцем. На жаль, це не єдина загадка в цій статті, але безпосередньо інтернет-магазини вона не зачіпає. Ну й добре — ідемо далі.
Інтернет-магазин зареєстрований на ФОП — платника ЄП. Ще раз повторимо, що така можливість надана тільки фізособам-єдиноподатникам групи 2 або 3. А вони, як ми вже з’ясували, мають право зараз працювати без РРО, тільки якщо не перевищили мільйонний обсяг доходу за календарний рік.
Причому ФОП — платники ЄП групи 2, які перевищили заповітний 1 млн грн. у 2015 році, зобов’язані застосовувати РРО з 01.01.2016 р. незалежно від місяця, в якому сталося перевищення доходу. А ФОП — єдиноподатники групи 3 при перевищенні зазначеного ліміту в першому півріччі поточного року уже повинні були почати застосовувати РРО з 01.10.2015 р. (див. БЗ 107.04).
Як бачите, існує певна можливість для маневру, якщо з розумом підійти до вибору ФОП, під егідою якого працюватиме ваш інтернет-магазин. Чому б вам нею не скористатися?
Відстрочення від РРО. Насправді застосовувати РРО інтернет-магазини мали вже з початку цього року. Водночас до 01.07.2015 р. Закон № 71 звільнив їх від РРО-штрафів при продажу товарів у системах електронної торгівлі (у тому числі через Інтернет)! Тобто в першому півріччі незастосування касових апаратів усім їм зійшло з рук.
Але перше липня давно минуло, скажете ви. Так точно. На щастя, після цієї дати безштрафний період було знову продовжено (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 56, с. 4; № 65, с. 21). Хоча і не для всіх.
На сьогодні не боятися покарання за роботу без РРО можуть тільки ті інтернет-торговці, які до 01.08.2015 р. уклали договори на постачання РРО і ввели/введуть їх в експлуатацію до 01.01.2016 р.
Чи буде при цьому сплачено за РРО постачальнику, значення немає.
Проте таке щастя теж не вічне — з 1 січня 2016 року касовий апарат усе одно знадобиться.
Підіб’ємо проміжний підсумок. Ті, хто вписується в наведені вище «звільняючі межі», може почуватися досить спокійно. Зрозуміло, з урахуванням усіх застережених нами обмежень щодо строків, видів розрахунків, організації платежів тощо.
Але якщо вам не пощастило, то тут уже нічого не вдієш — ставте РРО. І читайте далі, щоб отримати відповідь на те головне запитання, що прозвучало вище: в який момент видавати покупцю чек?
Інтернет-торгівля: коли без РРО ніяк не можна
Традиційна готівка. Про звичайні розрахунки за готівку довго говорити немає сенсу. Якщо ви потрапили під колеса Закону про РРО, то будь-які готівкові (а також безготівкові — з тих, що визначені цим Законом) розрахунки проводяться через касовий апарат. Інакше кажучи, прийшов покупець до вашого офісу (до магазину, на склад), оплатив товар готівкою або платкарткою через POS-термінал — ви зобов’язані видати йому фіскальний чек.
Розрахунки з кур’єром. Те саме стосується і розрахунків за доставлені товари додому покупцю, якщо він розраховуватиметься в момент доставки. У цьому випадку кур’єр зобов’язаний надати розрахунковий документ установленої форми (фіскальний чек РРО) і відповідним чином оформлений гарантійний талон. Для цього слід використовувати портативний РРО з числа тих, які дозволені до застосування Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.
Крім того, для прийняття оплати за допомогою платіжних карток кур’єру потрібно мати переносний POS-термінал. Зауважте, що, крім квитанції POS-терміналу, покупцю в обов’язковому порядку надається й чек РРО.
Якщо доставка товару здійснюється власною кур’єрською службою, то РРО реєструють на загальних підставах за адресою розміщення інтернет-магазину.
Якщо для доставки товару залучають сторонню кур’єрську службу, податківці заявляють, що їй необхідно передати право власності на цей товар. Представник такої служби нібито повинен видати розрахунковий документ споживачу на повну суму покупки, ураховуючи вартість доставки (див. «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 36, с. 46). Більше того, у листі ДФСУ від 01.10.2015 р. № 20887/6/99-99-22-07-03-15 зазначається, що такий розрахунковий документ (чек) має бути роздруковано з використанням РРО, зареєстрованого на такого стороннього кур’єра.
На наш погляд, така думка помилкова, оскільки відносини інтернет-торговця із сторонньою кур’єрською службою — це відносини принципала з агентом, що не мають нічого спільного з договором комісії на продаж товару. Але навіть якщо б це було й так, то комісіонер все одно не набуває права власності на переданий йому товар, хоча і здійснює його продаж від свого імені (а отже, зобов’язаний пробивати його продажну вартість через власний РРО).
Так що ж виходить? Що покупець залишиться без розрахункового документа, який згодом допоміг би йому захистити свої права, якщо товар виявиться неякісним? Нічого подібного!
Вважаємо, що таким документом може слугувати будь-який із тих, які перелічено в Законі № 1023 для зазначених цілей. Тобто це може бути товарний чек, накладна або інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на товар. Те саме стосується дій кур’єра, якщо замовлений товар, що підлягає доставці, уже оплачено покупцем в один із тих способів, які взагалі не передбачають застосування РРО (традиційним безготівковим розрахунком, карткою через банк чи інтернет-банкінг, за допомогою ПТКС тощо — про такі способи ми зазначали вище).
Інакше слід діяти, якщо замовлений товар, який доставляє кур’єр (неважливо, свій чи чужий), оплачено покупцем платіжною карткою на сайті інтернет-магазину. У такому разі продавець має пробити чек РРО заздалегідь і забезпечити ним кур’єра, щоб той передав його покупцю. Але все ж у який момент продавець пробиває такий чек? Про це трохи згодом.
Післяплата. Оплата товару післяплатою через службу доставки — теж доволі популярний спосіб розрахунків в інтернет-магазинах. У консультації з категорії 109.02 БЗ фіскали роз’яснюють: якщо отримані від покупця кошти служба доставки перераховує продавцю на поточний рахунок (тобто має місце безготівковий розрахунок), то про РРО не йдеться. У такому разі покупцю слід вкласти у відправлення розрахунковий документ, про який ми згадували вище, для виконання вимог п. 11 ст. 8 Закону № 1023, що засвідчує факт купівлі, з відміткою про дату продажу.
Але якщо кур’єрська служба передасть/переведе продавцю саме готівку, то РРО вже потрібний. Але і в такому разі можна при передачі товару кур’єру або поштою разом з товаром вкласти не чек РРО, а інший документ, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів (накладну тощо). А чек РРО вибивати тільки тоді, коли готівка надійде продавцю. Як при цьому виконати вимогу про видачу покупцю саме фіскального чека (і чи потрібно її виконувати взагалі), залишається загадкою.
Але це ще не найцікавіша загадка щодо застосування РРО при інтернет-торгівлі. Найцікавіше ми приберегли для вас насамкінець. ☺
Розрахунки карткою на сайті (інтернет-еквайринг). Покупець вводить реквізити картки, тисне на кнопку «Сплатити» — і грошові кошти надходять на поточний рахунок вашого віртуального магазину, тобто в безготівковій формі.
Це якраз той випадок, від якого ми досі намагалися дистанціюватися. Оскільки тут небезпечний кожен крок: якщо зробиш щось не так, то потрапиш на штрафи. А як треба — невідомо...
Запитання перше: чи можна сказати, що в інтернет-магазині при таких розрахунках використовуються картки? Начебто ні. Адже картку покупця ми при цьому в руки не беремо, через свій платіжний пристрій не проганяємо. Транзакцію зі списання грошових коштів з картки він проводить сам, перебуваючи, можливо, далеко-далеко за своїм комп’ютером.
Продовжуємо міркувати. Закон про РРО застосовується не скрізь і всюди, а тільки у визначених ним межах — при виконанні розрахункових операцій (див. п. 1 ст. 3 Закону про РРО). З визначення, наведеного у ст. 2 цього Закону, бачимо, що розрахункова операція — прийняття від покупця готівкових коштів, платіжних карток за місцем реалізації товарів (послуг).
Але, як ми вже зазначили, прийняття від покупця картки за місцем реалізації товарів при інтернет-розрахунках немає і близько. Звідси запитання друге: чи потрібний тоді РРО? Боїмося, що, незважаючи на наведену вище аргументацію, відповісти на це запитання «ні, не потрібний» ми не маємо права. І ось чому.
Дійсно, операції з оплати товарів та послуг через мережу Інтернет з використанням електронних платіжних засобів є безготівковими розрахунками. Погоджуються з цим і податківці (див. згадуваний вище лист ДФСУ від 01.10.2015 р. № 20887/6/99-99-22-07-03-15). Проте, наскільки ми зрозуміли висновок з їх іншого листа (Міжрегіонального ГУ ДФС від 07.10.2015 р. № 22818/10/28-10-06-11), такі операції вони відносять до інших безготівкових розрахунків, при здійсненні яких обов’язково потрібно застосовувати РРО. При цьому
розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються в разі їх безпосереднього надання споживачу
Тобто, переосмислюючи зазначене вище, можна зробити висновок:
— якщо кур’єр везе товар, уже оплачений покупцем через Інтернет, то, передаючи товар, він зобов’язаний передати покупцю й чек РРО на такий товар, заздалегідь роздрукований продавцем;
— якщо через Інтернет оплачено товар, який не вимагає офлайн-контакту продавця та покупця, щоб передати його з рук у руки (тобто будь-який «цифровий» товар), то й видавати чек РРО такому покупцю не потрібно. А пробивати його? Це запитання третє — і на нього ми відповідаємо заперечно: ні, не потрібно. Пояснюємо цю відповідь відомими вам аргументами з листа ДФСУ від 30.03.2015 р. № 6556/6/99-99-22-07-03-15 (див. вище): не визначено місце розрахунків.
Залишилося запитання четверте: в який момент? На жаль, поки що податківці його у своїх роз’ясненнях не порушували. А ми спробуємо.
Пригадаємо, що при розрахунку платкарткою у звичайному магазині чек закривають після оформлення «відповідного розрахункового документа з оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця» (див. ст. 2 Закону про РРО). Тобто, якщо POS-термінал видав квитанцію, то ви, по суті, отримали певну гарантію від банку-еквайера, що гроші рано чи пізно вам надійдуть.
Якщо проводити аналогію, то при розрахунку карткою в Інтернеті чек РРО потрібно вибивати при отриманні від еквайера позитивного результату авторизації за зареєстрованим (із присвоєнням унікального номера) в інтернет-магазині замовленням.
Надалі, сподіваємося, чи то за допомогою законодавця, чи то за допомогою податківців ми отримаємо яснішу картину. Але для цього має пройти час, якого залишилося не так уже й багато. З початку наступного року, як ви пам’ятаєте, маховик РРО-штрафів щодо віртуальних торговців закрутиться на повну силу. Тож побережіться!
висновки
З 1 січня 2015 року якщо замовлення або оплата товарів/послуг здійснюється з використанням мережі Інтернет, то РРО обов’язковий до застосування.
- Обійтися без РРО інтернет-магазин може при:
— класичних безготівкових розрахунках;
— оплаті за товар карткою, але не через сайт інтернет-магазину, а через банк/інтернет-банкінг;
— розрахунках за товар електронними грошима, а також готівкою через ПТКС;
— реєстрації своєї діяльності на ФОП — платника ЄП групи 2 або 3 (з обмеженням розміру річного доходу 1 млн грн.). Кур’єр, що приймає оплату за товар вдома в покупця (готівкою чи платкарткою), пробиває суму покупки через РРО.
Якщо ж товар заздалегідь оплачено банківською карткою на сайті продавця за допомогою інтернет-еквайрингу, такий продавець проводить оплату через РРО і забезпечує фіскальним чеком кур’єра.
