Що таке мінбаза?
Нагадаємо, що за правилами ПКУ базою оподаткування операцій постачання є договірна вартість, але не нижче ( п. 188.1 ПКУ):
— ціни придбання — при постачанні товарів (послуг);
— звичайних цін — при постачанні самостійно виготовлених товарів (послуг);
— балансової (залишкової) вартості на початок звітного (податкового) періоду, в якому здійснено постачання (за відсутності обліку необоротних активів — звичайної ціни), — при постачанні необоротних активів (НА).
Як бачимо, ПКУ пропонує нараховувати ПЗ при продажу товарів (послуг) виходячи з найбільшої з двох величин:
— договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)
або
— мінбази, яка залежно від предмета постачання дорівнює ціні придбання покупних товарів, звичайній ціні самостійно виготовлених товарів або залишковій вартості НА.
Загальна сума нарахованого ПДВ у такому разі складатиметься з двох сум:
— ПДВ виходячи з договірної ціни;
— ПДВ виходячи з перевищення мінбазы над договірною ціною (ті самі умовні ПЗ)
Зверніть увагу! ПКУ вимагає враховувати мінбазу тільки при оподаткуванні операцій постачання товарів (послуг). Водночас, вважаємо, що ви можете не турбуватися про контроль за мінбазою при здійсненні:
— деяких операцій, які хоч і не є постачанням, але прирівняні до нього п.п. 14.1.191 ПКУ. Серед них неоподатковуване/негосподарське використання товарів (послуг) і НА (див. с. 2), а також ліквідація НА. Річ у тім, що мінбаза застосовується тільки тоді, коли йдеться про операції, в яких наявна договірна вартість. У перелічених же операціях договірної вартості якраз немає;
— операцій, за якими встановлена своя спеціальна база оподаткування*.
* За винятком випадків, коли у визначенні бази оподаткування зазначено посилання на п. 188.1 ПКУ. У такому разі без мінбази не обійтися.
Наприклад, анулювання реєстрації платником ПДВ ( п. 184.7 ПКУ), надання туристичних послуг ( ст. 207 ПКУ), продаж автобусних квитків ( п. 189.13 ПКУ) тощо.
Також мінбаза не застосовується при оподаткуванні операцій постачання товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.
Детальніше про випадки застосування/незастосування мінбази ми розповідали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 4.
І ще один дуже важливий момент! ПКУ нічого не говорить про те, що мінбазу потрібно застосовувати тільки в разі, якщо при купівлі товарів підприємство відобразило податковий кредит з ПДВ. Виходить парадоксальна ситуація: навіть якщо ви купили товар без ПДВ, при його продажу треба нарахувати ПДВ не менше, ніж з мінбази. Така сама картина і в тому випадку, коли товар був з ПДВ, але податковий кредит ви не поставили (скажімо, через проблеми з реєстрацією/оформленням податкової накладної, або купівля була підтверджена чеком на суму понад 240 грн.).
Отже, що таке мінбаза і коли її визначають, ми з вами розібралися, тепер поглянемо, як визначити мінбазу залежно від того, які ТМЦ є предметом договору постачання.
Як визначити мінбазу?
Мінбаза за товарами (послугами). Для початку зауважимо, що термін «товари» для цілей п. 188.1 ПКУ трохи вужче «товарів» в загальноподатковому сенсі. Якщо загальне визначення товарів уключає, зокрема, оборотні та необоротні матеріальні активи, а також нематеріальні активи, то для цілей застосування мінбази під товарами потрібно розуміти оборотні купівельні матцінності, що обілковуються на відповідних субрахунках рахунків 20, 22, 28. А ось мінбазу при продажу НА визначатимемо за іншими правилами (див. с. 16).
Мінбазою при постачанні товарів (послуг) є ціна їх придбання
При цьому за ціну придбання рекомендуємо брати первісну (балансову) вартість (ПВ) ТМЦ, за якою вони обліковуються на відповідних рахунках бухобліку (детальніше про те, як визначити ПВ, див. с. 8). Водночас податківці у своїх роз’ясненнях інколи згадують про те, що ціна придбання — це ціна, зазначена в договорі, тобто без урахування супутніх витрат, що потрапляють до ПВ (див. листи ДФСУ від 13.04.2016 р. № 8220/6/99-99-19-03-02-15 і від 27.04.2016 р. № 9614/6/99-99-15-03-02-15).
Звичайно, для товарів, придбаних за різною ціною, буде своя мінбаза ПДВ. Це означає, що при їх продажу суму перевищення мінбази над ціною потрібно контролювати за кожною конкретною одиницею товару.
Здавалося б, усе просто, але у великих торговельних підприємств у зв’язку з цим нерідко виникає запитання: як визначити мінбазу в умовах продажу великої номенклатури товарів і високої періодичності постачань? Адже в такому разі важко відстежити первісну вартість кожної конкретної товарної одиниці.
Ми вважаємо, що роздрібні торговельні підприємства для визначення мінбази ПДВ можуть використовувати купівельну вартість товарів (вартість їх придбання) у будь-якій послідовності їх надходження. Наприклад, з продажною вартістю товарів можна порівнювати вартість придбання останніх товарів, що надійшли, або, припустимо, вартість придбання перших за надходженням товарів. Також послідовність списання товарів можна встановити залежно від їх купівельної вартості (наприклад, спочатку списувати найдорожчі (найдешевші) партії товарів). Єдина умова — первісна вартість товарів, що вибули, має бути підтверджена первинними документами постачальників**.
** Детальніше див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 27, с. 23.
На нашу думку, мінбазою при продажу безоплатно отриманих товарів буде їх ПВ, що включає виключно витрати, які супроводжують таке безоплатне отримання (наприклад, ТЗВ, ввізний митний збір, вартість експедиторських послуг тощо). Ну, а якщо супутніх витрат не було, тоді мінбаза дорівнює нулю. Водночас, якщо дотримуватися ліберального роз’яснення податківців (про те, що ціна придбання — це тільки договірна вартість), тоді в таких товарів мінбази не буде в будь-якому разі.
Мінбаза за самостійно виготовленими товарами. На відміну від ситуації з використанням самостійно виготовлених товарів (послуг) у неоподатковуваних/негосподарських операціях, мінбаза при дешевому продажу таких ТМЦ установлена чітко. Як передбачено п. 188.1 ПКУ, нею буде звичайна ціна таких товарів (послуг).
Зауважимо, що для визначення звичайної ціни в нашому випадку потрібно керуватися правилами п.п. 14.1.71 ПКУ***. Так, звичайна ціна — це ціна товарів, визначена сторонами договору. Причому, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Виходить,
*** А ось методика визначення звичайних цін, описана у ст. 39 ПКУ, тут не застосовується, оскільки стосується оподаткування контрольованих операцій.
для продукції(послуг) власного виробництва мінбазу ПДВ визначають виходячи з їх звичайної ціни, яку в загальному випадку приймають на рівні ринкових цін
Ринковою ціною вважається ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони взаємно незалежні юридично і фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах ( п.п. 14.1.219 ПКУ).
Зверніть увагу! З останнього визначення ПКУ можна зробити цікавий висновок: ціни постачання між незалежними сторонами договору, що проінформовані та діють на добровільній підставі, апріорі можна вважати ринковими, а, отже, договірна ціна і буде тією самою звичайною ціною. Водночас, ми рекомендуємо платникам податків при обґрунтуванні «звичайності» цін на продукцію не обмежуватися посиланнями на ПКУ, а підкріпити свій вибір комплектом документів, що підтверджують звичайний рівень цін і знижок ☺. Детальніше про нюанси визначення звичайних цін для ПДВшних цілей, а також про те, як у разі чого обґрунтувати «звичайність» договірної ціни, ми розповідали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 25, с. 6.
Мінбаза для НА. Мінбаза при продажу об’єкта НА відповідає його балансовій (залишковій) вартості на початок звітного (податкового) періоду, в якому здійснено постачання (а за відсутності обліку НА — звичайній ціні).
Неважко помітити, що мінбаза ПДВ при постачанні НА відповідає базі, виходячи з якої нараховують «компенсуючі» ПЗ у разі неоподатковуваного/негосподарського використання НА (детальніше див. с. 9). Тому всі викладені там принципи визначення бази ПДВ застосовні і в нашому випадку:
— мінбаза в сумі балансової вартості застосовується при продажу основних засобів, нематеріальних активів і малоцінних необоротних матеріальних активів;
— балансову вартість на початок періоду продажу визначають за даними бухобліку. Тут дуже важливо пам’ятати про такий нюанс. За правилами бухобліку будь-який продаж НА повинен відбуватися через переведення об’єкта до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». Причому на субрахунок 286 НА потрапляють за залишковою вартістю на момент переведення (з урахуванням амортизації за останній місяць експлуатації). А мінбазою, як ви пам’ятаєте, є залишкова вартість на початок звітного (податкового) періоду, в якому здійснено постачання (тобто без урахування амортизації за останній місяць). Про що це свідчить?
Якщо переведення об’єкта НА до складу оборотних активів (на субрахунок 286) і продаж цього об’єкта НА відбулися в одному місяці (звітному періоді), тоді мінбазу ПДВ не можна знайти просто за вартістю переведення (вони різнитимуться на суму амортизації останнього місяця). У цьому випадку мінбазу доведеться шукати як різницю між первісною (переоціненою) вартістю НА (відповідний субрахунок рахунків 10, 11, 12) і сумою накопиченої амортизації (відповідний субрахунок рахунку 13).
А ось якщо ви спочатку перевели об’єкт НА на субрахунок 286, а тільки в наступному періоді продали його, тоді мінбаза ПДВ відповідатиме сальдо за субрахунком 286 (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 81, с. 42);
— уцінка, зменшення корисності, зміна методу амортизації або строку корисного використання НА можуть зменшувати балансову вартість ОЗ і НМА, а отже і мінбазу ПДВ.
Коли нараховувати умовні ПЗ?
У загальному випадку при нарахуванні умовних ПЗ виходячи з мінбази «працює» відоме правило «першої події»: тобто зобов’язання нараховують або на дату оплати, або на дату відвантаження ТМЦ. Відповідно, на цю саму дату складають ПН на мінбазу.
Проте правило «першої події» не спрацьовує, коли на момент отримання передоплати від покупця продавець ще не знає ціну придбання товару (з тієї причини, що ще навіть не купив його). У цьому випадку в день отримання авансу (тобто за першою подією операції з продажу) нарахувати одразу обидві частини ПЗ у нас не вийде. Тому за першою подією (на дату авансу) продавець нараховує ПЗ виходячи з договірної вартості (тобто суми передоплати). Другу частину ПЗ, за роз’ясненнями податківців (див. підкатегорію 101.17 БЗ), потрібно буде нарахувати на ту дату, коли платнику податків стане відома сума перевищення мінбази над договірною ціною (це може бути дата придбання (оприбутковування) товарів або ж дата відвантаження товарів покупцю). У своєму коментарі до відповідної консультації податківців ми висловлювали свої сумніви в правильності цього підходу (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 51, с. 4). Річ у тім, що придбання товарів уж ніяк не є ні першою, ні другою подією операції постачання. А отже, нараховувати ПЗ (складати ПН) на дату, коли ПЗ не виникло, немає жодних законних підстав. Як же діяти в цьому випадку? Тут є два варіанти.
1. Можна закрити очі на «дивність» рекомендацій податківців і нараховувати ПЗ за запропонованою ними схемою: тобто на дату, коли нам стане відома сума перевищення, у тому числі на дату придбання товарів (дату формування їх ПВ).
2. Можна нараховувати умовні ПЗ тільки на дату відвантаження товарів покупцю. При цьому, в разі претензій з боку податківців свої дії можна аргументувати тим, що спочатку товар купувався не для цього постачання, а продати в рахунок передоплати саме його вирішили тільки на дату відвантаження.
Аналогічна проблема може виникнути і при продажу НА, коли на момент отримання авансу балансова вартість НА ще не відома (наприклад, аванс отримано ще до виведення об’єкта НА з експлуатації). У такій ситуації, на наш погляд, потрібно керуватися тим самим правилом: на момент отримання авансу нараховуємо звичайні ПЗ, а умовний ПДВ донараховуємо тільки в періоді відвантаження НА.
Підприємства, які застосовують касовий метод з ПДВ, звичайні ПЗ нараховують тільки на дату отримання оплати вартості товарів (НА) на банківський рахунок (до каси). На наш погляд, при нарахуванні умовних ПЗ діє той самий принцип, а отже нараховувати їх будемо тільки за датою оплати. Якщо ж на момент отримання авансу мінбаза ще не відома, то, дотримуючись (за аналогією) рекомендацій податківців, платникам нічого іншого не залишається, як донараховувати умовні ПДВ на дату, коли відомості про неї стануть доступні.
Ставка оподаткування для мінбази
ПКУ встановлює різні ставки оподаткування в розрізі різних операцій. Так, ст. 193 визначає операції, що оподатковуються за ставкою 7 %, ст. 194 перелічує операції, до яких повинна застосовуватися основна ставка податку (20 %), а ст. 195 установлює операції, оподатковувані ПДВ за ставкою 0 %.
У разі дешевого продажу, що вимагає донарахування ПЗ виходячи з мінбази, ми маємо справу з однією операцією постачання. Тому, на наш погляд,
і основні ПЗ, і умовний ПДВ потрібно нараховувати за однією і тією самою ставкою податку
Наприклад, при вивезенні товарів у митному режимі експорту і договірна вартість товарів, і сума перевищення мінбази над договірною вартістю повинні підпадати під нульову ставку. А при продажу лікарських засобів обидві частини ПЗ повинні обкладатися за зниженою ставкою 7 %. Наші аргументи з цього приводу можна прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 24.
А ось податківці так вважали не завжди. Як ви пам’ятаєте, тривалий час контролери наполягали на тому, що при «дешевому» експорті до суми перевищення мінбази над ціною застосовується загальна ставка 20 % (див., наприклад, листи ДФСУ від 26.01.2016 р. № 1389/6/99-99-19-03-02-15, від 27.04.2016 р. № 9529/6/99-99-15-03-02-15). І тільки нещодавно законність, схоже, запанувала над бажанням поповнити бюджет за будь-яку ціну. Контролери, нарешті, погодилися з тим, що обидві частини ПЗ при дешевому експорті нараховуються за однією ставкою — 0 %, а ось загальна ставка 20 % у цьому випадку застосовуватися не повинна (див. лист ДФСУ від 25.05.2016 р. № 11361/6/99-99-15-03-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 51, с. 3). Проте остаточно повірити у благополучне вирішення цієї проблеми не дає той факт, що незважаючи на появу зазначеного листа, у підкатегорії 101.09 БЗ в розділі чинних усе ще «висить» і протилежне роз’яснення про застосування до суми перевищення загальної ставки податку 20 %.
Як оформити ПН на мінбазу?
Почнемо з того, що п. 15 Порядку № 1307 рекомендує в ситуації, що розглядається нами (при постачанні за ціною нижче мінбази), складати дві ПН:
— першу — на фактичну ціну постачання (договірну вартість);
— другу — на суму перевищення мінбази над фактичною ціною.
У загальному випадку обидві ПН складають на дату першої події: або постачання, або оплати. Водночас, із цього загального правила є винятки (див. с. 17).
Крім того, правило виписки ПН за «першою подією» можна не застосовувати і в разі виписки зведених ПН на ритмічні постачання. Формально складати ПН на мінбазу слід саме на дату першої події (відвантаження). Водночас робити це раніше, ніж оформляти ПН виходячи з фактичної ціни постачання, як мінімум нелогічно. Тому, на наш погляд, у цьому випадку виписку ПН на мінбазу цілком можна приурочити до дати оформлення зведеної ПН.
ПН на мінбазу покупцю не надають, а в рядках, відведених для заповнення даних покупця, продавець зазначає свої дані
У верхньому лівому кутку такої ПН роблять відмітку про це із зазначенням відповідного типу причини: «15» — для ПН на мінбазу за купівельними товарами, «16» — для ПН на мінбазу за НА, «17» — для ПН на мінбазу за самостійно виготовленою продукцією.
У графі 2 табличної частини ПН додатково до найменування товару продавець робить відмітку «Перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання товарів/послуг, указаних в податковій накладній № ______», «Перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг, указаних у податковій накладній № _» або «Перевищення балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною постачання необоротних активів, указаних в податковій накладній № __». При цьому тут зазначають порядковий номер ПН, складеної на суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з фактичної ціни (договірної вартості) (п. 16 Порядку № 1307).
В усьому ж іншому правила оформлення ПН на мінбазу не відрізняються від правил оформлення накладної виходячи з фактичної ціни постачання.
ПН на суму перевищення підлягає реєстрації в ЄРПН протягом 15-денного строку, установленого п. 201.10 ПКУ. А що буде, якщо ви не зареєструєте своєчасно таку ПН?
У цьому випадку штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН, установлені ст. 1201 ПКУ, до підприємства застосовуватися не повинні. Адже ця стаття ПКУ передбачає відповідальність за нереєстрацію тих ПН, що видаються покупцям. ПН на мінбазу, як ми вже зазначили, виписують на постачальника і покупцю не видають. Теоретично можливий адмінштраф за порушення порядку ведення податкового обліку згідно зі ст. 1631 КУпАП. Проте за роз’ясненнями податківців, якщо ви відобразили ПЗ за незареєстрованою ПН у декларації з ПДВ, цей адмінштраф також не застосовують (див. лист ДФСУ від 17.02.2016 р. № 3567/6/99-99-10-03-02-15). Водночас ми не рекомендуємо нехтувати своїми обов’язками з реєстрації ПН. Справа в тому, що за необхідності оформити РК до такої до незареєстрованої ПН (наприклад, у разі виправлення помилки або при поверненні товару) зробити це можна, тільки зареєструвавши ПН. І якщо з дати її виписки минуло 180 днів, то це зробити не вийде.
Мінбаза в ПДВ-декларації
Для звичайних платників податків відображення умовних ПЗ у ПДВ-декларації особливих питань не викликає. У декларації з ПДВ суму перевищення мінбази над договірною вартістю і суму умовного ПДВ окремо не виділяють, а зазначають у тому рядку, до якого потрапив загальний ПДВ (1.1, 1.2 або 3)****.
**** Зауважте: за ідеєю, перевищення мінбази над договірною вартістю при дешевому експорті ми повинні показувати в ряд. 2 ПДВ-декларації. Але це вплине на розрахунок частки використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях (ЧВ), причому не на користь бюджету. Для тих, хто не хоче так ризикувати, рекомендуємо скористатися нашими аргументами на користь того, що п. 188.1 ПКУ формально не регулює базу оподаткування з експорту товарів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 24).
А ось при відображенні умовних ПЗ у звітності сільгоспвиробників є питання. Річ у тім, що податківці наполягають на тому, що ПН, складені на суму перевищення звичайної ціни над договірною вартістю поставленої сільгосппродукції власного виробництва, уключаються до складу ПЗ з ПДВ і відображаються в ПДВ-декларації за розрахунками з бюджетом (див. лист ДФСУ від 28.09.2015 р. № 20539/6/99-99-19-03-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 21). Виходить, на думку контролерів, ПК залишається у спецдекларації, а ПЗ, всупереч здоровому глузду, повинні потрапити до загальної декларації.
З таким підходом ми погодитися не можемо. На наш погляд, ПЗ з перевищення, разом із сумою основного ПДВ, потрібно відображати у спецрежимній декларації (детально з нашими аргументами з цього приводу можна ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 21).
Як діяти в цьому випадку — вирішувати, звичайно ж, вам. Єдине, на що хотілося б звернути увагу тих платників податків, які дотримуватимуться роз’яснень листа, у такому разі в ПН на мінбазу код спецрежиму зазначати не потрібно.
Якщо ціна прив’язана до валюти
Валютні коливання все частіше заставляють підприємців «підстилати соломку» і прив’язувати ціну договору до тієї чи іншої іноземної валюти. Тому окремо розповімо про те, як зміна курсу валют може вплинути на мінбазу ПДВ і які коригування вам знадобиться зробити у зв’язку з цим у ПДВ-обліку.
Припустимо, за умовами договору постачання ціна товару прив’язана до іноземної валюти. На момент постачання вартість товару була нижча за ціну придбання, проте на дату оплати, у зв’язку зі зростанням курсу іноземної валюти, сума платежу перевищила мінбазу. Що в такому разі станеться в ПДВ-обліком постачальника?
При відвантаженні товарів підприємство нарахувало два ПЗ: виходячи з договірної вартості товару і виходячи із суми перевищення мінбази над договірною вартістю. Відповідно, в ЄРПН зареєстровано дві ПН: одна — «звичайна», друга з типом причини «15».
При отриманні оплати виявилось, що мінбазу застосовувати не потрібно, оскільки «нова» договірна вартість перевищила ціну придбання.
У такому разі постачальник може відкоригувати ПДВ-облік шляхом складання двох РК:
— «зменшуючого» РК (на себе) до ПН на мінбазу. У ньому ми зменшуємо ПЗ і тим самим «обнуляємо» умовно нарахований ПДВ;
— «збільшуючого» РК до ПН, раніше складеної на покупця (оскільки ціна договору через зростання курсу збільшилася).
А що робити в разі зниження курсу, що призвело до необхідності донарахування умовних ПЗ з ПДВ? Тут потрібно діяти дзеркально: виписати «зменшуючий» РК до ПН, раніше складеної на покупця, і «на себе» ПН на мінбазу з типом причини «15».
Тепер інший випадок.
Припустимо, за умовами договору ціна купівлі товару прив’язана до валюти. До остаточного розрахунку з продавцем товару його перепродали за ціною вище за ціну придбання. На дату продажу товару складена «звичайна» ПН на покупця. До моменту розрахунків за товар з постачальником курс виріс, і фактично вартість придбання товару перевищила ціну його продажу. У такому разі, на наш погляд, ми не можемо переглянути первісну вартість уже реалізованого товару, а всі коливання курсу відображаються як сумові різниці (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 30, с. 30). А оскільки так, то й податкові зобов’язання в цьому випадку донараховувати не потрібно*****.
***** Водночас не виключено, що податківці в цій ситуації порекомендують при визначенні мінбази відштовхуватися не від первісної вартості товарів, а від ціни договору. У такому разі перерахунку не уникнути.
Аналогічні міркування справедливі і в тому випадку, коли у зв’язку зі зниженням курсу згодом виявляється, що на момент оплати заборгованість перед постачальником зменшилася. У такій ситуації первісну вартість проданих товарів також не переглядають, а отже і не коригують відображену раніше суму умовних ПЗ.
