(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 90
  • № 89
  • № 88
  • № 87
  • № 86
  • № 85
  • № 84
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/25
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Листопад , 2016/№ 91

Акцизи з пального: підсумки вебінару

Нещодавно ми провели вебінар на тему «Акцизний податок з пального: практика-2016». Декілька запитань, що прозвучали на ньому, здалися нам дуже цікавими. Поділимося сьогодні з вами відповідями на них. Упевнені, що платники акцизу, що справляється з пального, матимуть користь із цієї статті.

Спочатку для платників різних видів акцизу з реалізації пального наведемо невеликий путівник за основними нашими публікаціями «на задану тему» у 2016 році:

Де

Теми статей

№ 18

тематичний випуск про «роздрібний» і «лівопальний» (ЛП) акцизи

№ 41, с. 14 і с. 19

питання, пов’язані з обігом талонів/смарт-карток, нюанси з акцизними накладними (АН), залишками пального та інші

№ 60, с. 26

про (не)відображення «роздрібного» акцизу в чеку РРО та ПН

№ 69, с. 7

про коригування при зміні суми роздрібного акцизу після передоплати за пальне (коментар до листа ДФСУ від 19.07.2016 р. № 15536/6/99-99-15-03-02-15)

№ 77, с. 18

оглядова стаття про ЛП-акциз

№ 82

тематичний номер, присвячений АН і СЕАРП, там же — коментар до роз’яснення фіскалів про «перехідні» АН та обчислення ПЗ за ЛП-акцизом

Розглянемо сьогодні тільки ті з «пально-акцизних» питань, які ще не обговорювалися на сторінках нашого видання.

Скільки акцизів сплачує виробник пального?

Чи повинне підприємство — виробник підакцизного пального, в якого недостатньо суми овердрафту, сплачувати з власної підакцизної продукції два акцизні податки — з реалізації виготовлених підакцизних товарів і ЛП-акциз?

Питання, звичайно, цікаве…

Тут, насправді, на перший погляд, може примаритися «накладення» один на одного двох різних об’єктів обкладення акцизним податком, що нібито призводить до подвійного оподаткування за однією й тією самою ставкою одних і тих самих обсягів виробленого пального. До речі, подібного безглуздого висновку можна дійти при поверховому прочитанні нещодавнього листа ДФСУ від 11.10.2016 р. № 22116/6/99-99-12-02-02-15. Але, на наш погляд, усе повинно виглядати не настільки сумно.

Давайте разом розбиратися.

У ПКУ насправді є два зазначених у запитанні об’єкта оподаткування пального акцизним податком, які, до речі, справляються за однаковими ставками і можуть викликати ефект накладення один на одного. Хоча, якщо бути ще точнішими, тут варто пригадати ще про два «оригінальні» об’єкти обкладення акцизом, на яких теоретично теж може накладатися ЛП-акциз. Інакше кажучи, три з перелічених нами нижче об’єктів обкладення акцизом можуть (теоретично!) виникати паралельно з четвертим об’єктом — обкладення ЛП-акцизом.

Перелічимо ці об’єкти та норми ПКУ, де вони зазначені:

1) операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) ( п.п. 213.1.1);

2) операції з реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу ( п.п. 213.1.2);

3) обсяги втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат* ( п.п. 213.1.6);

* Про норми втрат пального, що регулюються ще «союзними» нормативами, див. у листі ДФСУ від 14.09.2016 р. № 20085/6/99-99-15-03-03-15.

4) операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

— отримані від інших платників акцизного податку та підтверджені АН, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН);

— ввезені (імпортовані) на митну територію України, засвідчені належним чином оформленою митною декларацією;

— вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 ПКУ, підтверджені зареєстрованими в ЄРАН АН ( п.п. 213.1.12).

Зауважимо, що всі три перші з перелічених об’єктів обкладення акцизом можуть виникнути у платників, зазначених у п.п. 212.1.1 ПКУ, тобто у виробників підакцизного пального (у тому числі з давальницької сировини). Утім, зараз формально об’єкти оподаткування з пп. 213.1.2 і 213.1.6 ПКУ фіскали можуть спробувати навішувати й невиробникам, як би незвично це не виглядало. Адже особи, які просто реалізовують пальне, можуть при фіскальному підході вважатися платниками не тільки ЛП-акцизу, а й цих двох об’єктів

Четвертий з перелічених об’єктів — об’єкт обкладення ЛП-акцизом. Платниками цього виду акцизу ПКУ називає осіб, які реалізують пальне (див. «свіжий» п.п. 212.1.15 ПКУ). Виробники підакцизного пального теж його реалізують, а тому ПКУ фактично їм присвоює повторний статус платника — крім звичайного, ще й ЛП-акцизу.

Отже, як же повинні сплачувати ЛП-акциз виробники підакцизного пального? Адже в них немає за виробленим пальним «вхідних» АН, що забезпечують «вхідні» обсяги та потрібну суму регліміту в СЕАРП при реалізації виготовленого ними підакцизного пального. Цю ЛП-несправедливість законодавці підправили запровадженням для виробників пального суми овердрафту (що згадувалася в запитанні) — див. п. 10 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ. Спочатку сума овердрафту виробникам обчислювалася як середньомісячний розмір сум акцизу за останні 12 звітних місяців (березень 2015 року — лютий 2016 року), задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених. Після цього сума овердрафту щокварталу (протягом першого числа чергового кварталу) перераховується з урахуванням акцизних ПЗ за попередні 12 місяців (4 квартали). Такий перерахунок овердрафту здійснюється шляхом віднімання суми попереднього розрахунку і збільшення суми згідно з поточним перерахунком.

Тобто сума овердрафту покликана повністю (або частково) вирішити у виробників проблему регліміту і ЛП-акцизу. Проте

як бути, якщо регліміту не вистачає? У тому числі, як бути тим виробникам, хто почав виробництво пального вже після запровадження ЛП-акцизу, тобто тим, хто не має овердрафту апріорі?

У таких ситуаціях доведеться повністю авансувати бюджет акцизом, перераховуючи його на електронний «СЕАРП-рахунок» перед поданням заявки на реєстрацію АН відповідних обсягів пального конкретного коду УКТ ЗЕД. Чи кануть такі гроші в Лету, як оплата нібито ПЗ за ЛП-акцизом, або ж стануть переплатою? Ми схиляємося до другого. Чому? Та тому, що у виробників пального, імовірно, узагалі не повинно бути об’єкта обкладення ЛП-акцизом (якщо вони, звичайно, крім офіційно випущеної продукції, не стануть приторговувати ще якимсь «ліваком»)… Зверніть увагу, що об’єктом для ЛП-акцизу є перевищення обсягів реалізації пального над обсягами виробленого в Україні пального, реалізація якого є об’єктом оподаткування згідно з п.п. 213.1.1 ПКУ, (але!) підтвердженими АН, зареєстрованими в ЄРАН. Отже, якщо виробник усі АН звітного місяця своєчасно (або хоча б до 20 числа наступного місяця) зареєстрував в ЄРАН, то в нього об’єкта обкладення ЛП-акцизом не виникне, а суми, сплачені для збільшення «регліміту», будуть звичайною переплатою за акцизом, які можна буде врахувати у сплату ПЗ за декларацією, обчисленого з реалізації підакцизного пального власного виробництва згідно із зазначеним п.п. 213.1.1 ПКУ.

Такий висновок, на наш погляд, випливає з п. 24 Порядку № 113**, де зазначено, що перерахування сум акцизу з реалізованого пального, задекларованого в декларації за звітний період, здійснюється з урахуванням сум податку, що були перераховані платником на його електронний рахунок.

** Порядок електронного адміністрування реалізації пального, затверджений постановою КМУ від 24.02.2016 р. № 113.

При цьому звертаємо увагу, що і звичайний акциз (його об’єкт визначено в п.п. 213.1.1 ПКУ), і ЛП-акциз (об’єкт див. у п.п. 213.1.12 ПКУ) сплачуються з реалізованого пального і за однаковими ставками. Тому суми, кинуті платником авансом на «СЕАРП-рахунок» (для реєстрації АН), фіскали зобов’язані зарахувати в рахунок будь-якого виду акцизу, що сплачується з реалізації пального (крім «роздрібного»). Такий висновок випливає і з ідеї запровадження ЛП-акцизу, з якої аж ніяк не вбачається подвійне оподаткування виробників.

Таким чином, ми вважаємо, що у виробників не повинно виникати «повторних» акцизних ПЗ і об’єкт оподаткування в них буде тільки звичайний — згідно з п.п. 213.1.1 ПКУ.

Формально фіскали можуть прискіпуватися, коли виробник не встиг до 20 числа наступного місяця зареєструвати в ЄРАН усі АН звітного місяця. Водночас, якщо формально підійти до такої проблеми та нарахувати другі ПЗ — за ЛП-акцизом, то після запізнілої реєстрації в ЄРАН усіх АН звітного місяця ці ПЗ доведеться знімати (або шляхом подання УР, або в МД). Проте, який сенс у такому фіскальному підході, крім як вбивати виробників повторними ПЗ — з одних і тих самих обсягів пального?!.

Що ж до об’єктів оподаткування, згаданих нами вище в п. 2 (власне споживання тощо) і в п. 3 (втрати понад установлені норми), то тут є нюанс. Такі операції, хоча в більшості своїй не вважаються реалізацією пального, але потребують складання АН. І авансові суми акцизу, сплачені для реєстрації таких АН на «СЕАРП-рахунок», теж стануть переплатою і за логікою повинні піти в залік ПЗ за акцизом з таких операцій, нарахованих за декларацією (за рядками В2 і В4 — відповідно). Але, водночас, формально фіскали можуть тут ставити палиці в колеса, стверджуючи, що згідно з п. 24 Порядку № 133 (див. цитату вище) зменшувати можна тільки суми ПЗ з реалізації пального, а ці ПЗ обчислені не з реалізації, тому, мовляв, платіть іще…

АН на власні потреби

Підприємство — платник ЛП-акцизу придбало талони на пальне для заправки на АЗС власних автомобілів. Якою датою (заправки на АЗС, списання за подорожніми листами, чи, може, зведену — кінцем місяця) реєструвати АН на таке пальне з відміткою «3», якщо АЗС видала зведену АН у кінці місяця, і до цього в нас немає суми ліміту для реєстрації своїх АН?

Про виписку АН на пальне, що витрачається на власні потреби, ми детально писали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 82, с. 7. Нагадаємо, що ані ПКУ, ані Порядок заповнення АН…, затверджений наказом Мінфіну від 25.02.2016 р. № 218 (яким «узаконено» виписку АН на власні потреби), не передбачають для таких випадків виписки зведеної і навіть «підсумкової денної» АН. Не врегульовано там і момент виписки таких АН. Цей пропуск фіскали спробували заповнити, зазначивши в БЗ 116.13.03, що датою реалізації пального (тобто датою виписки АН) при відпуску його на власні потреби платника вважається дата передачі (відпуску, відвантаження тощо) пального на ці цілі. Тобто, дотримуючись цієї позиції,

ви повинні виписувати АН з типом причини «3» датою кожної заправки автомобілів на АЗС

Це дуже громіздко, але враховуючи, що за порушення граничних термінів реєстрації (будь-яких!) АН ст. 1202 ПКУ передбачає штрафи до 40 % від суми акцизу, краще їх виписувати.

Проте зведену АН за підсумками місяця на такі заправки ми б не радили вам оформляти. Адже фіскали можуть визнати таку АН недійсною (через «неправильні обов’язкові реквізити») і до кожної заправки пального без виписки окремої АН застосувати зазначені штрафи за ст. 1202 ПКУ, які залежно від днів прострочення можуть досягти 40 % акцизу…

Який же вихід із ситуації? Змусити АЗС виписувати АН на кожен відпуск пального у ваші автомобілі навряд чи вийде — навіщо їм такий клопіт? До того ж, на їх боці ПКУ ( п. 231.3).

Якщо немає бажання сперечатися з фіскалами та/або авансувати бюджет акцизом, можна піти таким шляхом: виписувати АН тими датами, коли була заправка на АЗС, а реєструвати їх усіх скопом — одразу після отримання від АЗС зведеної АН. Так, частина АН — за заправками першої половини місяця буде зареєстрована із запізненням, проте розмір штрафу за такі прострочення буде всього 2 % від суми акцизу з таких обсягів. Зате ці АН недійсними фіскали точно не визнають…

«Давальницьке» пальне — як «не рити собі яму»

1. Підприємство-сільгоспвиробник працює за договором підряду весь сезон, замовляє сільгосппослуги технікою підрядника і заправляє його техніку своїм паливом. При цьому платником акцизного податку таке сільгосппідприємство не зареєстроване. Як можна вирішити цю ситуацію без штрафів?

2. Підприємство надає експедиторські послуги. Транспорт найманий, але пальним його заправляємо самі. Точніше, проплачуємо на АЗС, і автомобілі там заправляються. У кінці місяця отримуємо звіт за заправками та літражі. Чи повинні ми сплачувати акциз? Як у договорі прописати пункт про заправку, щоб не було запитань у податкових органів?

Запитання схожі, тому ми їх об’єднали.

Наше бачення проблеми не дуже радісне. Річ у тім, що фіскали подібні заправки пальним завжди вважали його «реалізацією» (див. абзац другий п.п. 14.1.212 ПКУ) і змушували «давальців» пального реєструватися платниками ЛП-акцизу. Вони відносять такі операції до реалізації пального, оскільки відбувається передача пального замовником у розпорядження підрядника в межах ЦПД. Закріпили вони цей висновок у листі ДФСУ від 20.07.2016 р. № 24565/7/99-99-15-03-03-17.

І тепер сперечатися з ними і навіть судитися з цього приводу через «гумове» визначення терміна «реалізація пального» буде досить складно. Свого часу ми радили читачам всіляко уникати подібних заправок чужого транспорту/техніки. І пропонували спробувати перебудувати договірні відносини з підрядником — замість договору підряду укладати з ним договір оренди транспорту/техніки. Адже

при використанні пального у транспорті/техніці, що орендується, реєструватися платником ЛП-акцизу не потрібно

Ну або можете передавати виконавцю талони, смарт-картки тощо. Або ще один варіант — просто оплачувати борги виконавця за заправку його техніки пальним іншій особі, не влізаючи в договір із «заправником» як покупець (це стосується другого з наших запитань).

Тут усе, звичайно, залежить від конкретних ситуацій і від відносин замовника з виконавцем, який працює на своїй сільгосптехніці/своїх автомобілях.

Розвиваючи тему оренди — коли у замовника немає у штаті водіїв, трактористів тощо (або незручно тимчасово брати їх на роботу) — подумайте хоча б на майбутнє про заміну договору на сільгосппослуги/автоперевезення з вашим підрядником/виконавцем на договір оренди його техніки з екіпажем.

Такий договір — оренда наземного самохідного транспортного засобу з екіпажем — прямо передбачено ч. 2 ст. 798 ЦКУ. А до розряду самохідних наземних транспортних засобів*** потрапляють не тільки всілякі автомобілі, а також і трактори, тягачі тощо. Вважаємо, що в це визначення можна спробувати втиснути і комбайни, й іншу подібну техніку. Але навіть якщо фіскали з цим не погодяться, то ЦКУ не забороняє укласти вам аналогічний договір на оренду інших видів техніки (яка нехай формально і не вважається наземним транспортом) разом з екіпажем. Тобто їх спроби визнати такий договір незаконним будуть безперспективні.

*** Див. наприклад, визначення терміна «наземні транспортні засоби» у п. 1.5 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV або терміна «транспортний засіб» у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Щоправда, щодо таких договорів можуть бути свої нюанси — у тому числі й у частині трудового законодавства — орендарю слід не порушувати трудові умови для екіпажу, установлені орендодавцем.

Певні особливості оренди транспортного засобу з екіпажем застережено у ст. 805 ЦКУ, а саме:

— управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого в найм (оренду) з екіпажем, здійснюються його екіпажем;

— екіпаж не припиняє трудових відносин з орендодавцем;

— витрати на утримання екіпажу несе орендодавець;

— екіпаж транспортного засобу зобов’язаний відмовлятися від виконання розпоряджень орендаря, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб;

— законом можуть установлюватися інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Крім того, якщо ФОП або фермер «сам швець, сам жнець» (тобто і господар, і водій), то укласти такий договір юридично не вийде, оскільки і «екіпаж», і орендодавець не можуть бути однією особою.

Новеньке авто — штовхаємо з гори

Підприємство продає нові автомобілі та заправляє їх ПММ при продажу, щоб клієнт міг доїхати до найближчої АЗС (у себе списуємо за актом як передпродажну підготовку автомобіля), а також при проходженні ТО (це включається до акта виконаних робіт), що видається клієнту для оплати. Чи є підприємство в таких випадках платником акцизного податку?

Що стосується пального, списаного на ТО, то з цього приводу є нормальне роз’яснення фіскалів — див. лист ДФСУ від 10.08.2016 р. № 17343/6/99-99-12-03-03-15.

А ось з пальним у баку, «щоб міг доїхати…» — справа гірша. Якщо за документами не видно, що автомобіль виїхав хоча б з невеликою кількістю вашого пального, то можете спати спокійно, доки не завітає перевірка прямо до салону.

Якщо ж вас зловлять на відпуску авто з «горючкою», то, на жаль, у такому разі у фіскалів будуть формальні підстави стверджувати, що ви є платником ЛП-акцизу. Річ у тім, що

передача разом з автомобілем у його баку якоїсь кількості пального може бути розцінена як операція з реалізації пального

А особа, яка реалізує пальне, є (згідно з п.п. 213.1.12 ПКУ) платником ЛП-акцизу. Таке трактування допускає «гумове» визначення відповідного терміна в абзаці другому п.п. 14.1.212 ПКУ, де операції з передачі (відпуску) пального на підставі практично будь-яких договорів (у тому числі й договорів продажу авто) можуть вважатися реалізацією пального. Загалом, продовжуйте списувати все пальне за актом на обкатку, ТО тощо, але авто реалізуйте тільки з «порожнім» баком.

Інакше…

ЛП-акциз та єдинники групи 2

Чи є ФОП на єдиному податку групи 2 з видом діяльності «роздрібна торгівля будматеріалами» платником акцизного податку?

Спочатку нагадаємо, що ПКУ забороняє торгувати єдинникам підакцизними товарами, але з цього правила є винятки. Наприклад, п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ дозволяє единникам у роздріб торгувати ПММ у тарі до 20 л.

Якщо зазначений у запитанні ФОП торгує в тому числі розчинниками, уключеними до переліку підакцизних видів пального з п.п. 215.314 ПКУ, наприклад, уайт-спіритом, то він є платником ЛП-акцизу. Платником «роздрібного» акцизу (у частині торгівлі пальним) єдинники бути не можуть апріорі, оскільки вони не мають права торгувати ним через АЗС/АГЗС.

А ось за ЛП-акцизом усе набагато гірше. Адже згідно з п.п. 212.1.15 ПКУ платником цього виду акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. А

реалізовуючи розчинники, віднесені до підакцизного пального, єдинник чітко відповідає критеріям платника ЛП-акцизу

При цьому зауважимо, що п. 297.1 ПКУ не звільняє платників єдиного податку від сплати акцизного податку.

Загалом, проводити реалізацію пальних підакцизних товарів ми б єдинникам категорично не радили, оскільки все може закінчитися штрафом згідно з п. 117.3 ПКУ, і вся виручка від реалізації розчинників піде до бюджету як сплата санкцій.

А от з 2017 року з-під ЛП-акцизу збираються вивести роздрібну реалізацію пального у дрібній споживчій тарі (до 2 л). Отже, чекаємо...

пальне, акцизний податок додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті