Для початку давайте згадаємо загальні норми, які регулюють економічну діяльність суб’єктів господарювання у зоні АТО (далі у цій статті будемо називати їх АТО-підприємствами). Тут слід згадати перш за все про принципи діяльності в зоні АТО, встановлені Законом № 1669*, і конкретні особливості оподаткування АТО-підприємств, які законодавець зовсім нещодавно прописав у ПКУ.
Тонкощі термінології і строки дії
Норми обох зазначених нормативних актів мають тимчасову дію. Ключовим поняттям і в Законі № 1669, і в п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ є період проведення АТО (ст. 1 Закону № 1669). Початковою точкою цього періоду є 14 квітня 2014 року. Це дата підписання Указу Президента України № 405/2014 (ср. ). Кінцевою точкою буде відповідний Указ Президента про завершення АТО. Власне, період між цими двома Указами і є періодом АТО.
Перелік населених пунктів, на які поширюються особливі правила діяльності і оподаткування АТО-підприємств, затверджується Кабміном
Зауважте: якщо у Законі № 1669 міститься згадка про територію проведення АТО, то п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ вживає вже інший термін — тимчасово окупована територія (з посиланням на постанову ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. № 254-VIII)**.
** Тобто тут ідеться саме про територію АТО, безвідносно до території тимчасово окупованого Криму, про що прямо сказано в абзаці третьому п.п. 38.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Це, здавалося б, несуттєва відмінність. Тим не менш, перелік населених пунктів, де розташовані суб’єкти господарювання, які можуть застосовувати норми Закону № 1669, і перелік населених пунктів для цілей застосування особливого режиму оподаткування згідно з ПКУ відрізняються. Точніше, їх встановлено різними підзаконними актами.
Аби підприємство могло застосувати норми Закону № 1669, йому потрібно знайти населений пункт, у якому воно знаходиться, у додатку до розпорядження КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р. А от перелік населених пунктів, суб’єкти господарювання у яких можуть застосовувати особливі АТО-правила оподаткування, за ПКУ визначено у додатках 1 і 2 до розпорядження КМУ від 07.11.2014 р. № 1085-р.
Отже, як бачите,
сфера дії «загальногосподарських» і «податкових» АТО-правил може відрізнятися
Тому ми, переходячи безпосередньо до особливостей господарювання і оподаткування АТО-підприємств, розглядатимемо їх окремо одне від одного. Хоча, ясна річ, у переважній більшості випадків на АТО-підприємства поширюватимуться як «загальногосподарські», так і «податкові» АТО-правила.
І, до речі, за певних умов можна обійтися і без кабмінівських переліків. Так, ТППУ при видачі сертифіката на підтвердження форс-мажору, що є підставою для відстрочення грошових зобов’язань і податкового боргу, а також продовження граничних строків для подання звітності, орієнтується не на переліки, а на інформацію про контрольовану силами АТО територію. А така інформація щодня надходить зі Штабу Антитерористичного центру при СБУ (див. лист ТППУ від 09.01.2015 р. № 106/05-5.4).
«Загальногосподарські» АТО-правила
Почнемо з уже відомих вам правил.
«Господарські» штрафи та пені. На момент, коли розпочалася АТО, певна частина суб’єктів господарювання, що знаходилися на її території, мали зобов’язання щодо взятих позик та кредитів. Закон № 1669 забороняє нараховувати на них штрафи й пені (ч. 1 ст. 2 Закону № 1669).
Ясна річ, ця заборона стосується лише тих штрафів і пені, які мали би бути нараховані за період проведення АТО. Тобто
за період до 13 квітня 2014 року включно «господарські» штрафи й пеня нараховуються за загальними правилами
Це означає, що пеня припиняє нараховуватися починаючи з 14 квітня 2014 року, а штраф заборонено накладати на зобов’язання, строк виконання яких сплив у цей день або пізніше. Якщо ж такі штрафи й пені вже були нараховані — кредитори зобов’язані їх скасувати (ч. 2 ст. 2 Закону № 1669).
Строки дії дозвільних документів. Зазначена норма Закону № 1669 стосується тих суб’єктів господарювання, які на момент початку АТО здійснювали на території її проведення діяльність на підставі ліцензій та інших документів дозвільного характеру. Що робити у тому випадку, коли строк дії дозвільних документів закінчився під час проведення АТО? Зрозуміло, що наразі подовжити їм ліцензію складно, а іноді й неможливо.
Аби вирішити цю проблему, законодавці визначили, що дозвільні документи суб’єктів господарювання із зони АТО вважаються подовженими на весь період її проведення (ст. 5 Закону № 1669).
Подання звітності. АТО-підприємства не звільнені від обов’язку подавати податкову звітність. Але для них строки подання податкової звітності можуть бути подовжені (див. лист Міндоходів від 07.07.2014 р. № 16042/7/99-99-19-03-02-17 і лист ДФСУ від 17.03.2016 р. № 2772/Х/99-99-19-01-03-14), а податковий борг можна списати (див. лист Міндоходів від 01.07.2014 р. № 15472/7/99-99-25-01-17). Докладніше щодо цього питання читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 100, с. 5 і 2017, № 8, с. 5.
Крім того, кожне українське підприємство зобов’язане подавати фінансову звітність у законодавчо встановлені строки ( ч. 1 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV). Але АТО-підприємства з об’єктивних причин часом не можуть подати таку звітність у визначений законодавством строк.
За звичайних обставин їм би за це загрожував адміністративний штраф, передбачений ст. 1642 КУпАП. Але спеціальний п.п. 4 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 звільняє їх від цього штрафу на період проведення АТО. При цьому зауважте: Закон № 1669 дозволяє затримати строки подання фінансової звітності, але не звільняє власне від обов’язку її подати.
Але тут є іще одне «але». Річ у тім, що наразі фінзвітність для платника податку на прибуток набула статусу додатку до декларації ( п. 46.2 ПКУ). А інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною, належить до обов’язкових реквізитів, без якого документ загалом втратить статус податкової декларації ( п. 48.3 ПКУ). Відтак, затримка з подачею фінзвітності має сенс тільки у разі, коли АТО-підприємство на аналогічний строк подовжило строки подання податкової звітності.
Сертифікат ТППУ. Необхідність отримати сертифікат ТППУ постає у тому випадку, коли виникає потреба підтвердити форс-мажор. А таке підтвердження знадобиться, якщо потрібно звільнитися від відповідальності за зобов’язаннями, про звільнення яких прямо не говорить Закон № 1669. Або, принаймні, пом’якшити відповідальність за такими зобов’язаннями ( ч. 1 ст. 617 ЦКУ).
У Законі № 1669 законодавець подбав про те, аби суб’єктам господарювання із зони АТО довести форс-мажор було якомога легше. Статтею 10 цього Закону визначено, що
на період АТО єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажор, є сертифікат ТППУ
У такому сертифікаті зазначається конкретний період дії непереборної сили щодо конкретного підприємства. Зрозуміло, що такий сертифікат працює тільки «назад». Тому, щоб не морочити голову з його отриманням декілька разів, імовірно, є сенс протягом дії на ваше підприємство обставин непереборної сили (через АТО), що перешкоджають виконанню вами обов’язків платника податків, накопичувати документальні підтвердження цього. А потім звернутися до ТПП за «форс-мажорним» сертифікатом. При цьому дата видачі такого сертифіката буде датою закінчення строку дії форс-мажору, підтвердженого цим сертифікатом.
Про конкретну процедуру та документи, необхідні для отримання сертифіката, йдеться у листі ДФСУ від 27.10.2014 р. № 5694/6/99-99-26-01-15. Докладніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 21, с. 13.
«Податкові» АТО-правила
На відміну від «загальногосподарських» АТО-правил, особливі правила оподаткування стали законодавчими нормами зовсім нещодавно — з 01.01.2017 р. Деякі із них встановили принципово нові норми, інші — наповнили реальним змістом декларації щодо звільнення від певних податків, проголошені у Законі № 1669. Тож давайте ретельно розберемося у правилах оподаткування, що їх встановлено п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Особливості адміністрування. Спеціальні правила адміністрування у зоні АТО прописано у п.п. 38.2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Стосуються вони тих платників, місцезнаходженням яких станом на 14.04.2014 р. була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження із зазначених територій на іншу територію України. Для таких платників:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14.04.2014 р. грошових зобов’язань, за якими зупинено стягнення;
2) зупиняється застосування ст. 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 — 101 ПКУ. При цьому відлік строку давності, визначений ст. 102 ПКУ, зупиняється на період, протягом якого до платників, зазначених у п.п. 38.2 підрозд. 10 розд. ХХ, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені ст. 59, 60, 87 — 101 ПКУ.
Якщо ж після 01.01.2017 р. підприємство змінить своє місцезнаходження на іншу (неокуповану) територію України, то з цієї дати п.п. 38.2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ до зазначеного підприємства більше не застосовується.
Філія «тут» — підприємство «там». Крім «стандартної» ситуації, коли на території проведення АТО опинилося усе підприємство, можлива ще й, так би мовити, часткова окупація підприємства. Можливо це у тому випадку, коли: (1) підприємство, розташоване на вільній території України, має філію (філії) на окупованій території; (2) підприємство, розташоване на окупованій території, має філію (філії) на вільній території України.
У першому випадку юридична особа, яка має у своїй структурі окуповані філії, звільняється від відповідальності, визначеної ПКУ, виключно в межах діяльності таких філій та за весь період проведення АТО.
У період проведення АТО окуповані філії перебувають на обліку, сплачують податки, подають податкові декларації та виконують інші обов’язки платника за основним місцем обліку юридичної особи
А от у випадку, коли на окупованій території опинилося основне місце обліку юрособи, а деяким філіям вдалося урятуватися від окупації, ситуація інша. За таких обставин філії, які уникли окупації, перебувають на обліку як окремі платники та сплачують податки на умовах та у порядку, визначених ПКУ ( п.п. 38.4 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Акцизний податок (АП). До платників, які знаходяться та/або здійснюють діяльність на окупованій території, не застосовуються:
(1) п. 213.2 ПКУ (щодо переліку операцій, які не підлягають оподаткуванню АП);
(2) п. 213.3 ПКУ (щодо переліку операцій, які не підлягають оподаткуванню АП);
(3) ст. 225 ПКУ (правила оподаткування алкогольних напоїв);
(4) ст. 229 ПКУ (правила оподаткування етилового спирту, нафтопродуктів та деяких інших підакцизних товарів).
Вочевидь, держава хоче виключити появу на вільній території України алкоголю, виробленого на окупованій території. Принаймні, процес легального виробництва алкогольних напоїв на окупованій території стає практично неможливим. Те ж саме стосується і тютюнових виробів. Якщо суб’єкт господарювання, який є українським платником податків, таки відважиться на виробництво алкоголю і тютюну на окупованій території, йому заборонено замовляти акцизні марки для маркування того, що він «набодяжить» на окупованій території. Більше того, алкоголь і тютюн, вироблені на окупованій території, заборонено ввозити на вільну територію України ( п.п. 38.5 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Податок на нерухомість. Об’єкти нерухомості, розташовані на окупованій території, не є об’єктом оподаткування починаючи з 14.04.2014 р. і до 31 грудня року, в якому буде закінчено АТО. Це проголошує п.п. 38.6 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Нараховані та сплачені за період проведення АТО суми податку на нерухоме майно вважаються переплатою та підлягають поверненню.
Здавалося б, ну про що тут говорити — звільнили, то й радій. Але як чинити тим суб’єктам господарювання, які у 2014 — 2016 роках подавали декларації і сплачували податок за об’єкти нерухомості в АТО? На жаль, ПКУ не містить алгоритму дій у зв’язку з появою цієї ретроспективної пільги. Він нічого не говорить про необхідні дії ані для платників, ані для податківців. На нашу думку,
таким платникам слід подати уточнюючі декларації і за їх допомогою скоригувати відображені у таких деклараціях суми податку на нерухомість
А вже наявні переплати повертати згідно з процедурою, що її визначено ст. 43 ПКУ (докладно про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 85, с. 10).
Щодо уключення таких об’єктів у поточну декларацію на 2017 рік варто прислухатися до податківців: якщо об’єкт нерухомості не є об’єктом оподаткування, суб’єкт господарювання звільняється від обов’язку подавати за нього декларацію (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 106.07).
Але є тут іще один нюанс. Як ви вже, напевно, знаєте, з поточного року в ПКУ більше немає п. 137.6, який раніше давав право платникам податку на прибуток зменшувати його суму до сплати на суму податку на нежитлову нерухомість. Тож починаючи з 2017 року такого взаємозаліку більше не буде. Але у 2015 і 2016 роках він існував на цілком законній підставі. Що тепер робити тим суб’єктам господарювання, які сплачували податок на нерухомість, розташовану в зоні АТО, а тепер, як виявилося, така нерухомість заднім числом не є об’єктом оподаткування?
Виходить, що у таких платників сума податку на нерухомість за АТО-об’єкти протягом 2015 — 2016 років (і більшої частини 2014-го) фактично дорівнює нулю! А отже і зменшувати податок на прибуток на суму податку на нерухомість у 2015 році вони тепер не можуть.
Що ж робити? Податківці щодо цього питання досі жодних роз’яснень не надали. На нашу думку, найімовірніше, що таким платникам доведеться подавати уточнюючі декларації і «знімати» нараховані суми податку на нерухомість за період АТО.
З податком на прибуток теж поки що незрозуміла ситуація. Якщо після подання уточнюючих розрахунків сума податку на нерухомість дорівнюватиме нулю, то було б логічно подати уточнюючу декларацію також і з податку на прибуток. І в «прибутковій» декларації збільшити суму податку на прибуток до сплати (якщо податок на таку нерухомість пішов у зменшення податку на прибуток через додаток ЗП). Але краще все-таки дочекатися роз’яснень від податківців. Цілком імовірно, що вони запропонують якийсь інший вихід, не пов’язаний із виправленням помилки. Адже фактично помилки не було.
Крім того, виникає питання, як відкоригувати власне оподатковуваний прибуток, який раніше зменшили витрати (Дт 92), нараховані у сумі податку на нерухомість. Тут вже доведеться застосовувати механізм бухоблікового виправлення помилок. Ось так!
У «прибутковій» декларації за 2016 рік платникам податку на прибуток не слід було враховувати податок за нежитлову АТО-нерухомість ані у зменшення податку на прибуток, ані у витрати. А от ті платники за АТО-нерухомість, які сплачували такий податок за 2015 рік, імовірно, матимуть проблему. Адже новоявлену переплату з податку на нерухомість зарахувати у сплату податку на прибуток не вийде — ці податки сплачуються на різні коди бюджетної класифікації, оскільки один із них місцевий, а інший — загальнодержавний.
Відтак, у таких платників «вилізе» недоплата з податку на прибуток, а це означатиме «самоштраф» згідно з п. 50.1 ПКУ. Сподіваємося, податківці з розумінням поставляться до ситуації і дозволять платникам не застосовувати цей штраф. Це стосується як недоплати, яка виникла внаслідок прямого зменшення податку на прибуток, так і недоплати, яка виникла внаслідок завищення витрат на суму нарахованого податку на нерухомість. Відсутність штрафу має пояснюватися фактичною відсутністю помилки платника. Адже звітність свого часу була заповнена в повній відповідності з чинними на той час правилами.
Зауважимо:
звільнення від податку стосується нерухомості, розташованої на тимчасово окупованій території виключно зони АТО
Щодо «кримської» нерухомості, то податківці пропонують звітувати і сплачувати податок за фактичним місцезнаходженням платника, який перереєструвався на материковій території України (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 106.07).
Плата за землю. У п.п. 38.7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ законодавець, нарешті, наповнив реальним змістом декларативну ст. 6 Закону № 1669, згідно з якою АТО-підприємства звільняються від плати за землю у зв’язку із тим, що оподатковувані земельні ділянки знаходяться на території АТО.
Законодавець прописав, що за такі земельні ділянки не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності). Тимчасово — на період з 14.04.2014 р. і до 31 грудня року, у якому буде закінчено АТО. Нараховані та сплачені за період проведення АТО суми плати за землю вважаються переплатою та підлягають поверненню.
Так само, як і у випадку із податком на нерухомість, у зв’язку із наявністю ретроспективної пільги тим АТО-підприємствам, які плату за землю нараховували і платили, доведеться подати уточнюючий розрахунок (розрахунки). І виправити бухобліковий фінрезультат (який було зменшено на суму витрат на сплату плати за землю — Дт 92). А отже, за 2015 рік доведеться подати ще й уточнюючу декларацію з податку на прибуток (ясна річ, якщо ви — платник цього податку).
Причому, на нашу думку, недоплата з податку на прибуток, яка виникне внаслідок зменшення витрат і збільшення оподатковуваного прибутку, не повинна стати причиною нараховувати «самоштраф» і пеню. Відсутність штрафу має пояснюватися відсутністю помилки платника. Адже звітність свого часу була заповнена в повній відповідності з діючими на той час правилами. Так само як і у випадку з податком на нерухомість.
Єдиний податок групи 4. Ретроспективну пільгу законодавець передбачив і для АТО-підприємств, які є платниками сільгоспЄП. Земельні ділянки, що знаходяться на окупованій території, не є об’єктом оподаткування сільгоспЄП у період з 14.04.2014 р. до 31 грудня року, в якому буде завершено АТО. А у році, наступному за роком закінчення АТО, платники сільгоспЄП для підтвердження свого статусу не подаватимуть розрахунок 75 % сільгоспчастки ( п.п. 38.8 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Аналогічно до попередніх випадків платники сільгоспЄП можуть у зв’язку з ретроспективною пільгою подати уточнюючі декларації (загальну і звітну) за ті періоди, коли вони нараховували і сплачували сільгоспЄП. Однак звертаємо вашу увагу на відсутність у п.п. 38.8 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ згадки про переплату і її повернення. Податківці у своїх роз’ясненнях про це поки що мовчать. Тож якщо вам вони дадуть «добро» — можна повернути переплату з сільгоспЄП.
Причому зауважте: за формою, призначеною для звітування платниками сільгоспЄП, четвертогрупники можуть уточнити навіть податкові зобов’язання 2014 року, коли вони були платниками іншого податку — фіксованого сільськогосподарського. Таке право платників підтверджують податківці у своїх усних роз’ясненнях. Тож за 2014 рік четвертогрупникам слід подати уточнюючу декларацію, в якій сума податку за І квартал залишиться незмінною, за ІІ квартал — буде розрахована за 13 днів, а за ІІІ і IV квартали — дорівнюватиме нулю. Докладніше про це читайте у тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 12.
Особливості ПДВ-обліку. Для ПДВ-обліку АТО-підприємств законодавець передбачив дуже суттєву новацію. Стосується вона необоротних активів, які придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14.04.2014 р. і станом на 01.01.2017 р. знаходяться на окупованій території. Такі активи не вважаються невиробничими або такими, що використовуються в негосподарській діяльності ( п.п. 38.10 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Іншими словами,
щодо таких активів підприємствам не доведеться нараховувати «компенсаційні» податкові зобов’язання за п.п. «г» п. 198.5 ПКУ
У будь-якому випадку, тобто якщо необоротні активи не використовуються внаслідок зупинки виробництва, якщо вони пошкоджені, викрадені чи знищені. Таку норму слід розглядати як поблажку законодавця до тих платників, які не змогли з об’єктивних причин евакуювати свої необоротні активи***.
*** А у деяких випадках зробити це фізично неможливо — наприклад, з будівлями і спорудами.
Зазначена норма дозволяє АТО-підприємствам зберегти свій податковий кредит за придбаними (виготовленими) необоротними активами. Утім, на нашу думку, вона не звільняє від обов’язку, прописаного п. 189.9 ПКУ. Тож якщо АТО-підприємство списує (або списуватиме в майбутньому після звільнення окупованої території) необоротні активи з балансу, йому для ненарахування ПДВ слід подати до декларації з ПДВ за період такого списання копію акта за ф. № ОЗ-3 чи ОЗ-4 або сертифікат ТППУ, що підтверджує форс-мажор, у зв’язку з яким доводиться списувати необоротні активи. Читайте про це також у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 25, с. 21.
Спецпідтвердження звітності. Об’єктивна реальність є такою, що АТО-підприємства внаслідок бойових дій втрачають документи, пов’язані з їх діяльністю. Або ж не можуть вивезти такі документи на вільну територію України, оскільки це пов’язано із суттєвими ризиками. Виходить, що навіть ті АТО-підприємства, які переїхали із зони АТО і продовжують працювати на вільній території, подекуди з об’єктивних причин не можуть підтвердити дані своєї звітності.
Аби вийти з цієї складної ситуації, законодавець у п.п. 38.11 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ запровадив спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Застосовувати ці правила можуть ті АТО-підприємства, які станом на 1 грудня 2016 року змінили свою податкову адресу (переїхали із зони АТО на вільну територію України).
Зазначені правила можуть застосовувати ті з АТО-підприємств, що переїхали і у яких: (1) внаслідок бойових дій знищено або зіпсовано первинні документи****; (2) первинні документи з окупованої території неможливо вивезти або вивезення таких документів з цієї території пов’язане із ризиком для життя та здоров’я платника чи у зв’язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
**** Зауважте: втрата документів, що не пов’язана з проведенням АТО, не надає право платнику застосовувати правила спецпідтвердження звітності.
Що ж законодавець пропонує робити таким АТО-підприємствам?
Аби застосувати правила спецпідтвердження звітності, АТО-підприємствам потрібно за місцем свого обліку на вільній території України подати податківцям повідомлення у довільній формі
Таке повідомлення має бути підписане керівником підприємства та головним бухгалтером. У ньому зазначаються: (1) обставини, які призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів; (2) календарні періоди (день/місяць/рік); (3) загальний перелік первинних документів (за можливості, із зазначенням реквізитів). Якщо платник повідомив, що не може вивезти документи, а згодом стало відомо про їх втрату — потрібно подати повідомлення заново.
Після того, як платник подав таке повідомлення, він отримує своєрідну «індульгенцію». Якщо у повідомленні зазначається, що платник не може вивезти документи до завершення АТО — запроваджується мораторій на проведення будь-яких його перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів. А якщо платник повідомляє про втрату документів — його не можуть перевірити щодо зазначених у повідомленні періодів навіть після завершення АТО. Це, так би мовити, додатковий захист від перевірок, на додачу до загального мораторію, проголошеного ст. 3 Закону № 1669.
Що АТО-підприємству ще дає подача повідомлення? А те, що дані та показники податкової звітності за періоди, які зазначено у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Завдяки цьому повідомленню АТО-підприємство може навіть без первинних документів зберегти свої витрати, податковий кредит, від’ємне значення та інші дані фінансової звітності за зазначені у повідомленні періоди. Більше того, навіть згодом, якщо первинні документи буде виявлено, суми податкових зобов’язань/від’ємного значення/бюджетного відшкодування за зазначені періоди не можуть бути переглянуті у бік збільшення. Інакше кажучи, збільшення податкових зобов’язань не ставиться в залежність від виявлення первинних документів. Отакої!
Водночас зауважте:
зазначені правила АТО-підприємство може застосовувати тільки щодо тих періодів, протягом яких воно було зареєстроване на окупованій території
Тож подаючи повідомлення податківцям, будьте уважні, аби не включити у нього ті періоди, які ви працюєте вже на вільній території України. І майте на увазі: платник податків, який безпідставно застосував положення цього п.п. 38.11, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену законодавством. Водночас у п.п. 38.11 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ прописано презумпцію невинуватості платника. Інакше кажучи, обов’язок доводити відсутність у вас підстав для застосування правил спецпідтвердження звітності покладено на податківців, а не ви як платник повинні доводити, що ви такі підстави маєте.
висновки
- АТО-підприємства на період проведення АТО звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання фінансової звітності і можуть подовжити строки подання податкової звітності.
- Єдиним документом, який підтверджує форс-мажор у зв’язку з АТО, є сертифікат ТППУ.
- У період з 14.04.2014 р. і до 31 грудня року, в якому буде завершено АТО, не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість і платою за землю майно, яке знаходиться на території АТО.
- Підприємства, які перереєструвалися із зони АТО і не можуть підтвердити дані своєї податкової звітності, можуть подати до податкової повідомлення і подавати звітність за періоди свого перебування у АТО без первинних документів, що підтверджують дані такої звітності.
