Витрати під час призупинки діяльності: бухоблікові і прибуткові наслідки

Витрати на оплату праці за простій

Простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП). Тобто одна з причин простою — форс-мажорні обставини, якими наразі є збройна агресія ворога (див. лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1).

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП). Про те, як документально оформити простій і обчислити оплату простою, ви знайдете у статтях «Оформлення простою» і «Оплата простою» // «Податки & бухоблік», 2023, № 75.

Бухоблік. Якщо йдеться про оплату простою адміністративного і збутового персоналу, то такі витрати відображають відповідно за дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» та рахунка 93 «Витрати на збут».

Тут усе залежить від того, чи це простій окремих виробничих працівників підприємства, чи зупинка всього виробництва.

За загальним правилом п.п. 15.9 НП(С)БО 16 «Витрати» витрати на оплату простоїв відносять до складу ЗВВ. Тобто відображають за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». Причому на рахунок 91 потрапляє заробітна плата (Дт 91 — Кт 661) за період простою як загальновиробничого персоналу (працівників апарату управління цехами, дільницями тощо), так і основних виробничих робітників, зайнятих виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг (яку у виробничий період обліковують на рахунку 23 «Виробництво»). Сюди ж відносять і нарахування ЄСВ на фонд оплати праці виробничих та загальновиробничих робітників (Дт 91 — Кт 651).