Головне, на що потрібно звернути увагу, — на відміну від ліквідації юридичної особи, у випадку реєстрації припинення діяльності ФОП зобов’язання (як і права) такої фізичної особи за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а продовжують існувати. Бо не перестає існувати сама фізична особа. При цьому така особа відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та ст. 52 ЦКУ).
Іншими словами, сам по собі факт втрати ФОП-статусу не скасовує необхідність виконання договірних зобов’язань. Тож
припинення діяльності ФОП не є самостійною підставою для визнання заборгованості такого ФОП або заборгованості перед таким ФОП безнадійною (такою, що підлягає списанню)
Не знайдемо ми такої підстави і в п.п. 14.1.11 ПКУ, який визначає ознаки безнадійної заборгованості. У п.п. «з» п.п. 14.1.11 ПКУ сказано, що безнадійною визнається «заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією». Отже, лише припинення (ліквідація) юрособи є окремою (самостійною) підставою визнання заборгованості безнадійною. А щодо фізичних осіб цей пункт спрацює, тільки якщо фізична особа буде визнана в суді банкрутом.
Підстави для визнання заборгованості контрагента-експідприємця безнадійною виникнуть, якщо відносно такої заборгованості спрацює якийсь «загальний» критерій визнання безнадійної заборгованості (як правило — коли сплинуть строки позовної давності за цією заборгованістю).