(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
3/7
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Липень , 2017/№ 53

Фінзвітність: радить Мінфін

Усе коли-небудь закінчується… І наші коментарі до листів Мінфіну* теж. Завершує цей цикл добірка з фінансової звітності.

* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 9; № 29, с. 22; № 31, с. 25; № 39, с. 5, № 45, с. 8.

Фінансова звітність має бути достовірною, тобто не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення її користувачів. Це аксіома! А оскільки показники Звіту про фінансові результати беруть безпосередню участь у розрахунку податку на прибуток, вимоги до достовірності фінзвітності неодноразово зростають.

Як забезпечити цю саму достовірність інформації, підказує Мінфін у своїх роз’яснювальних листах. Пропонуємо вам ознайомитися з найцікавішими з них ближче.

«Рецепти» від Мінфіну щодо складання фінзвітності

№ з/п

Реквізити листа

Зміст листа

Критерії суттєвості інформації для фінзвітності

1

від 27.08.2013 р. № 31-08410-07-10/25152

Кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації для фінзвітності визначаються керівництвом підприємства, якщо вони не встановлені бухобліковими нормативами

Згідно з п. 4 розд. II НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємства можуть уключати до фінзвітності додаткові статті з переліку, наведеного в додатку 3 до цього стандарту. При цьому додаткова стаття повинна відповідати одночасно двом критеріям:

— інформація є суттєвою;

— оцінка статті може бути достовірно визначена.

Суттєвою вважають інформацію, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінзвітності. Тобто суттєвість показує поріг або точку відліку, якою повинна володіти інформація для того, щоб бути корисною потенційним користувачам.

Визначається суттєвість інформації (п. 3 розд. I НП(С)БО 1):

— відповідними національними П(С)БО або МСФЗ;

— керівництвом підприємства.

У листі, що коментується, Мінфін нагадує: кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про госпоперації, події та статті фінзвітності визначаються керівництвом підприємства виходячи з потреб користувачів такої інформації. Проте це можливо тільки в тому випадку, якщо ці критерії не встановлено П(С)БО та іншими нормативно-правовими актами. Власне це ж записано в п. 2.20 Методрекомендацій щодо облікової політики, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635 (далі — Методрекомендації № 635). У них викладені підходи до визначення суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності. Там же бухрегулятор пропонує діапазони кількісних критеріїв суттєвості облікової інформації щодо окремих об’єктів обліку.

Більше про критерії суттєвості читайте у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 85, с. 18.

Помилка несуттєва — фінзвітність оприлюднювати повторно недоцільно

2

від 15.08.2016 р. № 31-11410-07/23-2644/2467

Доцільність/недоцільність повторного оприлюднення виправлених фінзвітів визначається суттєвістю інформації про помилки

У примітках до фінансових звітів підприємство зобов’язане надавати інформацію про виправлення помилок, що мали місце в попередніх періодах (п. 20 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»). При цьому обов’язково розкривають:

1) зміст і суму помилки;

2) статті фінансової звітності минулих періодів, що були перелічені в цілях повторного надання порівняльної інформації;

3) факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Щоправда, П(С)БО 6 не уточнює, як саме обґрунтовувати недоцільність повторного оприлюднення виправленої фінзвітності. Мінфін для такого обґрунтування пропонує орієнтуватися на ступінь суттєвості допущеної помилки у фінзвітності.

При цьому бухрегулятор вказує на необхідність зафіксувати в розпорядчому документі про облікову політику підприємства кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності (п. 2.1 Методрекомендацій № 635). Це дозволить забезпечити надання користувачам усієї інформації з достатньою деталізацією про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Нагадаємо: згідно з п.п. 2.20.3 Методрекомендацій № 635 для кожного з фінзвітів обирають окрему базу визначення кількісних критеріїв та якісних ознак суттєвості статей фінзвітності.

Кожну статтю, що відповідає кількісним критеріям і якісним ознакам суттєвості, наводять у фінзвітності окремо.

А от інформацію за статтями, що не відповідає критеріям та ознакам суттєвості, уключають до статей, призначених для розкриття інших складових класифікаційної групи активів, зобов’язань, доходів і витрат, інших показників, що виділяються у фінзвітності.

Як складати фінзвітність ПАТ-«малятам»?

3

від 06.08.2014 р. № 31-11410-08-29/20397

Публічне акціонерне товариство зобов’язане застосовувати МСФЗ незалежно від того, є воно суб’єктом малого, середнього або великого підприємництва

Хто може, а хто повинен застосовувати МСФЗ при складанні фінзвітності, установлює ст. 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі — Закон про бухоблік). До «когорти» зобов’язаних складати фінзвітність відповідно до МСФЗ ч. 2 цього Закону відносить публічні акціонерні товариства (ПАТ).

Якщо ж підприємство не входить до кола тих, хто повинен складати фінзвітність (у тому числі консолідовану) за МСФЗ, тоді воно самостійно визначає доцільність їх застосування. Прийняте рішення застосовувати МСФЗ підприємство закріплює в наказі про облікову політику.

Так-от, у ПАТ права вибору немає — вони зобов’язані застосовувати МСФЗ. Причому Мінфін підкреслює: для ПАТ не важливо, до якої класифікаційної групи суб’єктів господарювання згідно з ч. 3 ст. 55 ГКУ воно належить. Тобто всі ПАТ, суб’єкти як малого, так і середнього або великого підприємництва, складають фінзвітність за МСФЗ.

Тут же Мінфін нагадує: підприємства, що складають фінзвітність за МСФЗ, не застосовують П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва». А отже, ПАТ-«малята» звітувати за «малими» формами не можуть (п. 2 розд. І П(С)БО 25).

Для таких підприємств є свій спеціальний стандарт: Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих і середніх підприємств (МСФЗ для МСП). Його офіційний переклад українською мовою розміщено на сайті Мінфіну.

Підприємства, що складають МСФЗ-звітность (і «малята» теж), використовують форми повної фінзвітності (п. 1 розд. IV НП(С)БО 1).

Увага! При складанні звітності з МСФЗ у заголовній частині Балансу (Звіту про фінансовий стан) за формою № 1 у відповідному полі проставляють відмітку «V».

Детальніше про заповнення фінзвітності див. спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 6.

Аванси підряднику — де відображати в Балансі?

4

від 29.04.2013 р. № 31-08410-07-29/13727

Перелічені аванси підрядникам замовник відображає як поточну дебіторську заборгованість, якщо розрахунки за договорами планується завершити протягом 12 місяців з дати балансу, інакше — як довгострокову

Аванси, надані іншим підприємствам у рахунок майбутніх постачань, відображають у складі дебіторської заборгованості. Залежно від строків погашення її класифікують як довгострокову або поточну.

Замовнику, який перерахував аванси підрядникам, для такого розмежування Мінфін пропонує орієнтуватися на дату завершення розрахунків за «передоплатними» договорами. Так, якщо завершити розрахунки планується:

протягом 12 місяців з дати балансу, то суми таких авансів замовник відображає у складі оборотних активів за статтею «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» Балансу (форма № 1) — рядок 1130;

після 12 місяців з дати балансу — у складі необоротних активів за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість» Балансу (форма № 1) — рядок 1040.

Відповідно враховують такі видані аванси:

поточні — на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

довгострокові — на субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість».

Як показувати фінінвестиції в Балансі?

5

від 11.11.2010 р. № 31-34010-10-25/30848

Довгострокові фінінвестиції при настанні строку погашення протягом

12 місяців з дати балансу переводять до складу поточних фінінвестицій

Активи, що утримуються підприємством у цілях збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора, є фінансовими інвестиціями (п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»). Підрозділяють їх на довгострокових і поточних.

При цьому відповідно до п. 2.12 Методрекомендацій щодо заповнення форм фінзвітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433 (далі — Методрекомендації № 433), довгостроковими визнають фінінвестиції:

— на період більше одного року;

— що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Обліковують довгострокові фінансові інвестиції на однойменному рахунку 14.

Показують їх у статті «Довгострокові фінансові інвестиції» Балансу (форма № 1), де окремо виділяють:

— фінінвестиції, які відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» обліковують за методом участі в капіталі, — рядок 1030;

— інші фінінвестиції (інвестиції пов’язаним та непов’язаним сторонам) — рядок 1035.

У складі поточних фінінвестицій відображають (п. 2.34 Методрекомендацій № 433):

— інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, грошових коштів, що є еквівалентами);

— суму довгострокових фінінвестицій, що підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточні фінінвестиції обліковують на субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» і включають до статті «Поточні фінансові інвестиції» Балансу (форма № 1) — рядок 1160.

У листі Мінфін акцентує увагу: при настанні строку погашення протягом 12 місяців з дати балансу довгострокові фінінвестиції переводять до складу поточних фінінвестицій. У бухобліку при цьому роблять запис: Дт 352 — Кт 141, 142, 143.

Гроші від філії не дійшли до головного підприємства: як облікувати?

6

від 14.04.2009 р. № 31-34000-10-10/10577

Кошти, перераховані філією головному підприємству і не зараховані на дату балансу на рахунок останнього, показують як грошові кошти в дорозі

Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів уключають до фінзвітності підприємства-юрособи (ст. 8 Закону про бухоблік,

п. 6 розд. II НП(С)БО 1).

Грошові кошти, перераховані у звітному періоді з поточного рахунка філії на поточний рахунок головного підприємства, залишаються коштами юрособи, тобто головного підприємства. У ситуації, коли на звітну дату такі перераховані філією грошові кошти не зараховані на поточний рахунок головного підприємства, їх вважають у цьому звітному періоді грошовими коштами в дорозі. Для їх обліку використовують субрахунки 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» і 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Згідно з п. 2.35 Методрекомендацій № 433 гроші на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, уключають до статті «Гроші та їх еквіваленти» Балансу (форма № 1) — рядок 1165. Тобто сюди потраплять залишки грошей, що обліковуються на рахунках 30, 31 і субрахунках 333, 334, 335, 351. На це і звертає увагу Мінфін.

А от у статті «Інші оборотні активи» (рядок 1190 форми № 1) наводять суми оборотних активів, що не можуть бути включені до інших статей розділу II активу форми № 1. А саме: сальдо субрахунків 331, 332, 643 і 644.

Крім того, Мінфін нагадує: залишок грошових коштів у дорозі на кінець звітного року відображають за однойменним рядком 670 Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5).

Де в Балансі показувати привілейовані акції?

7

від 11.07.2013 р. № 31-08420-07-29/20833

Привілейовані акції відображають за статтею «Зареєстрований (пайовий) капітал» Балансу (Звіту про фінансовий стан) як складову власного капіталу

Акціонерне товариство може розміщувати акції двох типів — прості та привілейовані (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI). У свою чергу, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 2 цього Закону статутний капітал — це капітал товариства, що утворюється із суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Тут Мінфін уточнює: у тому числі привілейованих акцій. Тобто вартість привілейованих акцій є такою, що становить статутний капітал.

У статті «Зареєстрований (пайовий) капітал» наводять (п. 2.40 Методрекомендацій № 433):

— зафіксовану в установчих документах суму статутного капіталу;

— суму іншого зареєстрованого капіталу;

— пайовий капітал у сумі, що формується відповідно до законодавства. Крім того, на наш погляд, тут слід відображати суму внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу.

Оскільки вартість привілейованих акцій є складовою частиною власного капіталу, її відображають у рядку 1400 Балансу (Звіту про фінансовий стан) підприємства.

Дохід від оренди: як обліковувати?

8

від 30.07.2008 р. № 31-34000-20-10/29614

Якщо передача майна в оренду є основною діяльністю орендодавця, то орендну плату відображають як дохід від реалізації послуг

Операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу, відносять до основної діяльності (п. 3 розд. I НП(С)БО 1).

Якщо орендні послуги є одним із основних видів діяльності підприємства, то доходи, отримані орендодавцем від здавання в оренду нерухомого майна, визнають доходом (виручкою) від реалізації послуг. Саме такого висновку доходить Мінфін у цьому листі.

Як наслідок, такий дохід від операційної оренди активів відображають за кредитом субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». У Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) за формою № 2 його включають до статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» — рядок 2000.

Зауважимо, що згідно з п. 17 П(С)БО 14 «Оренда» дохід від операційної оренди повинен визнаватися іншим операційним доходом (Кт 713 «Дохід від операційної оренди активів»). Єдиним виключенням з цього правила є дохід від оренди об’єктів інвестиційної нерухомості.

Проте на субрахунку 713 відображають виключно дохід від оренди (крім фінансової), якщо діяльність з передачі майна в оренду не є предметом (метою) створення підприємства-орендодавця (див. Інструкцію щодо застосування Плану рахунків…, затверджену наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291).

Звідси висновок: якщо здавання майна (як нерухомого, так і рухомого) в оренду є метою створення (предметом основної діяльності) підприємства, тоді орендодавець визнає орендну плату доходом від реалізації послуг. Інакше включає її до складу іншого операційного доходу.

Детальніше про оренду читайте у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 94.

Минулорічні помилки та інший сукупний дохід у формі № 4

9

від 17.07.2013 р. № 31-08410-07-29/21303

Помилки минулих періодів, що впливають на нерозподілений прибуток (непокритий збиток), відображають за рядком 4010 Звіту про власний капітал, а суму іншого сукупного доходу за звітний період переносять до форми № 4 із Звіту про фінансові результати

Виправлення помилок минулих років, що впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), відображають у Балансі (форма № 1) за звітний рік шляхом коригування вступного сальдо за рядком 1420 на початок звітного року. Одночасно з цим змінюють статті активів, зобов’язань, власного капіталу, яких торкнулося виправлення помилок.

Відомості про такі минулорічні помилки, що вплинули на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), переносять до статті «Виправлення помилок» (рядок 4010) Звіту про власний капітал (форма № 4).

Увага! Якщо виправлення помилки торкнулося тільки нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) підприємства, то в рядку 4010 форми № 4 заповнюють тільки графу 7. Якщо ж виправлення помилки зачіпає дані за іншими статтями власного капіталу, то в рядку 4010 форми № 4 заповнюють графу 7 і відповідні графи 3 — 6, 8, 9. Суми коригувань за Дт 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, наводять у дужках і віднімають при визначенні показника графи 10 рядків 4010 форми № 4.

Крім того, Мінфін у листі уточнює: за статтею «Інший сукупний дохід за звітний період» (рядок 4110) Звіту про власний капітал (форма № 4) наводять суму іншого сукупного доходу за звітний період із Звіту про фінансові результати (форма № 2). Тобто показник графи 10 рядка 4110 форми № 4 повинен збігатися з показником графи 3 статті «Інший сукупний дохід після оподаткування» (рядок 2460) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за формою № 2.

Втратили статус СМП — складаємо фінзвітність «по повній»

10

від 19.09.2014 р. № 31-11410-08-10/24149

Якщо мікросуб’єкт або єдиноподатник групи 3 протягом року позбувся можливості подавати Спрощений фінзвіт, але вписується в «малі» межі, він складає фінзвітність за формами № 1-м і № 2-м. Якщо ж підприємство втратило всі ознаки відповідності критеріям СМП, то воно зобов’язане перейти на повноформатну фінзвітність

Для суб’єктів малого підприємництва (СМП) п. 2 розд. I П(С)БО 25 установлює два різновиди форм фінансової звітності:

1) Фінансовий звіт СМП (у складі форм № 1-м і № 2-м), який застосовують:

— СМП — юрособи, визнані такими відповідно до законодавства (крім тих, які складають Спрощений фінзвіт);

— представництва іноземних суб’єктів госпдіяльності;

2) Спрощений фінзвіт СМП (у складі форм № 1-мс і № 2-мс), що призначений для:

— СМП-юросіб, які ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства, тобто юросіб-єдиноподатників групи 3;

— СМП-юросіб, які відповідають критеріям мікропідприємництва, незалежно від обраної системи оподаткування і приналежності до ЄП-платників.

А якщо протягом звітного року підприємство порушило критерії, визначені п. 2 розд. I П(С)БО 25?

Тоді, як зазначено в п. 3 розд. І П(С)БО 25, за відповідний звітний період, в якому це сталося

(і за подальші звітні періоди такого року, а також наступного за ним), підприємство має складати повну фінзвітність за НП(С)БО 1.

Проте, як справедливо зазначає Мінфін у листі, що коментується, на повнокомплектний формат фінзвітності підприємство зобов’язане перейти тільки в разі втрати ним статусу СМП.

Якщо ж мікросуб’єкт або єдиноподатник групи 3 позбудеться можливості подавати Спрощений фінзвіт, але при цьому вписується в межі «малого» суб’єкта, за ним залишиться право звітувати за формами № 1-м і № 2-м.

Це всі коментарі до обліково-роз’яснювальних листів Мінфіну. Пишіть нам, шановні читачі. Будемо раді відповісти на всі ваші запитання, і бухоблікові в тому числі.

фінансова звітність, достовірність інформації, виправлення помилок, ПАТ, МСФЗ, аванси, фінінвестиції, суб’єкт малого підприємництва додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті