Продаємо авто фізичній особі: 4 етюди

Чи потрібна експертна оцінка?

Податок на прибуток. Для цілей податку на прибуток при продажу об’єкта основних засобів (ОЗ) — автомобіля обов’язково проводити його експертну оцінку чинне законодавство не вимагає. Продажна ціна визначається в договорі купівлі-продажу. Необов’язковість експертної оцінки автомобіля при його продажу прибутківцем підтверджують податківці в листі № 1854*. Тому

* Лист ДФСУ від 25.04.2018 № 1854/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Причому не важливо, як обліковано автомобіль підприємством — як ОЗ чи товар.

За загальними правилами при продажу об’єкта ОЗ у високодохідників і малодохідників-добровольців у прибутковому обліку виникають продажні різниці. Тобто фінрезультат збільшують на бухгалтерську залишкову вартість об’єкта ОЗ і зменшують на його податкову залишкову вартість (пп. 138.1 і 138.2 ПКУ). Проте якщо об’єкт повністю замортизований і в бухгалтерському, і в податковому обліку, то жодних продажних різниць не виникне.

ПДВ. Для ПДВ база оподаткування — договірна вартість, але не нижче балансової (залишкової) вартості автомобіля за даними бухобліку, що склалася на початок звітного періоду, протягом якого здійснюється продаж, а в разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни (п. 188.1 ПКУ).

А якщо автомобіль повністю замортизований? У частині ПДВ формально правило мінбази застосовувати треба. Але за фактом мінбаза буде нульовою — з огляду на те, що балансова вартість дорівнює 0 грн. Тому ніякого мінбазного ПДВ не донараховуємо (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 7, с. 2). Мінбазну ПН теж не складаємо.

ЄП. Взагалі-то єдиноподатникам заборонено продаж підакцизних товарів (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). А до таких належать і автомобілі (п.п. 14.1.145, п. 215.1 ПКУ). Але податківці підходять до ситуації лояльно і погоджуються з можливістю продажу юрособою-єдиноподатником автомобіля, який обліковувався на балансі у складі ОЗ. Порушення єдиноподаткових правил тут фіскали не вбачають (див. листи ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 16.04.2021 № 1564/ІПК/04-36-18-04-11 і ГУ ДПС у Миколаївській обл. від 04.05.2020 № 1791/ІПК/14-29-04-03-24 // «Податки & бухоблік», 2020, № 85, с. 94, № 48, с. 30, БЗ 108.01.05 і 108.05).

Продавати ОЗ підприємства-єдиноподатники можуть за будь-яку ціну, у тому числі нижчу за оціночну (див. БЗ 108.05). Адже жодних умов про реалізацію «не нижче за оціночну» ПКУ не встановлено. Тому документ про оціночну вартість автомобіля не обов’язковий. Хоча провести оцінку можна за бажанням.

При обчисленні доходу від продажу автомобіля пам’ятайте спецправило з п. 292.2 ПКУ для юросіб — єдиноподатників групи 3. Згідно з ним дохід визначають як:

— суму коштів, отриманих від продажу ОЗ, — якщо проданий автомобіль експлуатувався менше 12 календарних місяців;

— різницю між сумою коштів, одержаною від продажу ОЗ, і залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу, — якщо продане авто експлуатувалося більше 12 календарних місяців.

ПДФО і ВЗ. У ситуації, коли легковий автомобіль продає фізособа (а не фізособі), ПДФО-норма п. 173.1 ПКУ вимагає визначати дохід від його продажу виходячи з договірної ціни, але не нижче за середньоринкову вартість або не нижче за його ринкову вартість, визначену згідно із законом (на вибір платника). Нижня гранична межа для доходу від продажу фізичною особою вантажного автомобіля, автобуса або іншого авто, яке не належить до легкових, — його оціночна вартість.

При продажу автомобіля фізичній особі ПКУ не вимагає проводити його обов’язкову експертну оцінку. Але якщо ціна продажу здасться податківцям заниженою, вони можуть притягнути звичайну ціну і індивідуальну знижку від неї, щоб донарахувати зі знижки ПДФО і військовий збір (ВЗ).

За звичайну ціну фіскали можуть узяти середньоринкову вартість автомобіля із сайта Мінекономіки (me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA&calculationMode=2). І якщо вартість, за якою автомобіль продається фізичній особі, виявиться нижчою за цю вартість,

— індивідуальною знижкою (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ) і вимагатимуть утримати ПДФО та ВЗ (див. лист № 1854). Хоча з індивідуальністю не все так однозначно. Адже якщо за такою договірною ціною підприємство було готове продати автомобіль будь-кому, хто вирішить його придбати (припустимо, розмістило про продаж оголошення), то навряд чи можна вважати знижку індивідуальною. Та і в судах фіскали зазвичай програють. Зокрема, служителі Феміди зазначають, що податківці не враховують суттєві обставини, які мають безпосередній вплив на визначення ринкової вартості автомобіля, а саме: період перебування автомобіля в експлуатації, його пробіг і амортизаційний знос (див. рішення Кіровоградського окружного адмінсуду від 28.09.2021 у справі № 340/3874/21 // reyestr.court.gov.ua/Review/99932117).

Тому продавати автомобіль взагалі-то можна за будь-якою вартістю. Але коли йдеться про продаж за ціною, яка суттєво відрізняється від ринкової, краще зібрати підтвердження, що звичайна ціна на такий автомобіль менше або дорівнює вартості, за якою ви його реалізуєте. Адже на ціну конкретного авто може впливати ціла низка факторів — відсутність якихось деталей/вузлів, наслідки аварії, що вимагають ремонту, корозія тощо. Якщо ж узагалі не хочете сперечатися з податківцями, то підтвердити звичайну ціну можна шляхом залучення оціночного експерта. Отриманий акт оцінки автомобіля зведе до мінімуму всі негативні наслідки в частині нарахування ПДФО і ВЗ.

Паливо в баку авто

Акциз. Якщо при продажу автомобіля фізособі в баку залишилося пальне, чи треба реєструватися платником пального акцизу? Що з акцизними накладними (АН)?

За нормами п.п. 212.1.15 ПКУ платником пального акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. У свою чергу, термін «реалізація пального» з п.п. 14.1.212 ПКУ хоча й включає операції з фізичної передачі пального (як з переходом на нього права власності, так і без нього), проте така передача повинна здійснюватися особою, що передає, з акцизного складу або з акцизного складу пересувного.

Пряме застереження про те, що не є акцизним складом (звичайним) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, є в п.п. 14.1.6 ПКУ. А ось у п.п. 14.1.6¹ ПКУ, де наведено трактування акцизного складу пересувного, такої вказівки чомусь немає. Але автомобіль не може вважатися пересувним акцизним складом з тієї лише причини, що в його баку знаходиться пальне. Пальне, потрапивши в бак автомобіля, закінчує свій шлях у СЕАРП** (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 74, с. 11). З тим, що бак транспортного засобу (у тому числі автомобіля) не перетворює його на пересувний акцизний склад, згодні й податківці — див. листи ДФСУ від 25.06.2019 № 2900/6/99-99-12-02-02-15/ІПК і від 09.08.2019 № 3746/6/99-99-12-02-02-15/ІПК.

** Система електронного адміністрування реалізації пального.

А оскільки так, то

Відповідно реєструватися платником пального акцизу і щось робити з АН не треба!

Але навіть якщо б автомобіль із паливом у баку і вважався б пересувним акцизним складом, то при його продажу все одно не було б фізичної передачі пального з пересувного акцизного складу. Адже пальне там же й залишається і фізично із цього «складу» нікуди не передається.

Та й узагалі абсурдно в такому разі говорити про реалізацію пального. Оскільки, крім палива в баку, в автомобілі міститься ще низка олій, мастил і тому подібних субстанцій, які за своїми кодами УКТ ЗЕД цілком можуть потрапляти до переліку підакцизного пального, перерахованого в п.п. 215.3.4 ПКУ. Тоді навіть при передачі автомобіля з порожнім баком, якийсь фіскал-фантазер міг би спробувати звинуватити вас у «реалізації» іншого виду пального всередині автомобіля.

Що стосується палива, яке обліковується на окремому субрахунку 203/3 «Паливо в автомобілі», то при відображенні реалізації автомобіля логічно віднести його вартість до складу витрат на збут (Дт 93). При цьому не важливо — торгуєте ви авто як товаром або продаєте його як необоротний актив, утримуваний для продажу (колишній об’єкт ОЗ).

Увага! За документами (у видатковій накладній, акті тощо) бажано не згадувати окремо пальне (його кількість у баку і тим більше вартість).

ЄП. Пальне належить до підакцизних товарів, здійснювати продаж яких єдиноподатникам (за деякими винятками) заборонено (п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). Тому аби не злетіти з єдиного податку, у продажних документах на авто пальне не повинно ніде фігурувати. Тобто навіть натяку на реалізацію підакцизних товарів у розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ бути не повинно, а саме — відвантаження за договором купівлі-продажу або іншим господарським/цивільно-правовим договором. Інакше зі спрощеною системою оподаткування доведеться розпрощатися.

Авто з КАСКО

Юрчастина. Коли мова заходить про продаж автомобіля (особливо з пробігом), то часто виникає запитання: а що робити з КАСКО? Чи можна передати поліс цього виду страхування новому власникові автомобіля?

Якщо з автоцивілкою все більш-менш прозоро***, то для КАСКО ці варіанти не зовсім підходять.

*** Можливі варіанти читайте в «Податки & бухоблік», 2021, № 42, с. 14.

Чому? Річ у тому, що Закон № 1961**** на КАСКО не поширюється. Так само, як і загальне правило про те, що договір страхування в разі зміни власника автомобіля не розривається (ст. 20¹ Закону № 1961).

**** Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Водночас загальна для страхування нормативка подібних правил не встановлює. Тому все, в першу чергу, регулюється самим договором КАСКО. А в ньому ми зустрічали такі варіанти умов:

1) автоматичне припинення договору в разі зміни власника автомобіля;

2) у разі зміни власника авто страхувальнику — попередньому власнику треба звернутися до страховика для переоформлення договору на нового власника або розірвати договір;

3) треба обов’язково попередити страхову компанію в разі зміни власника автомобіля протягом певного строку після, наприклад, продажу авто. Інакше попередній власник може втратити страхову виплату (якщо таку якраз треба було виплатити).

Загалом

Також бувають випадки, коли про таку ситуацію в договорі або оферті для КАСКО взагалі нічого не передбачено. Тоді треба звернутися до страхової компанії. Адже за загальним правилом замінити одного страхувальника (у нашому випадку — власника автомобіля) на іншого можна тільки за згодою страхової компанії, якщо інше не передбачене в договорі (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 № 85/96-ВР). Виняток: ситуації зі спадком. Тут діятимуть свої правила.

У будь-якому випадку перед продажем автомобіля з КАСКО обов’язково треба зазирнути в договір і, в разі чого, звернутися до страхової компанії!

Облік. У бухобліку виходимо із загальних правил визнання такої страховки активом. Після продажу автомобіля страховка КАСКО фактично втрачає властивості, притаманні активу. Вона не може бути використана за призначенням — не має потенційної економічної вигоди. А значить, її вартість треба списати. І тут вже не має значення — чи передали її новому власникові або отримали компенсацію її вартості у зв’язку з достроковим розірванням договору.

Оскільки вартість страховки не була до кінця використана за прямим призначенням, залишок її вартості з рахунка 39 логічно списати на інші витрати від операційної діяльності (Дт 949), а не на рахунки витрат за функціональним призначенням самого автомобіля.

У прибутковому обліку при списанні сум страховки жодних різниць не виникає.

Якщо договір КАСКО переоформили на фізичну особу — покупця авто, то в частині залишку страхової суми податківці можуть побачити безоплатну передачу. Відповідно виникне питання з утриманням ПДФО як з додаткового блага (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ, лист № 1854). Утім, якщо перед продажем авто договір КАСКО буде розірваний, тоді питання відпаде саме собою. Ще один варіант: у договорі купівлі-продажу авто зробити застереження про договір КАСКО. Це дасть аргумент наполягати на тому, що у продажну вартість автомобіля включений і залишок вартості КАСКО. Тобто ніякого додаткового блага немає.

У разі, коли договором купівлі-продажу авто передбачена окрема виплата фізичною особою компенсації залишку страхової суми, тоді в її розмірі визнаємо інший дохід від операційної діяльності (Кт 719).

Оскільки страхові послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ (п.п. 196.1.3 ПКУ), то, ймовірно, при компенсації залишку страхового платежу ніяких ПДВ-наслідків бути не повинно. Хоча не виключаємо, що податківці наполягатимуть на ПДВ-оподаткуванні суми такої компенсації, прирівнюючи її до послуг. Але ця виплата скоріше впишеться у відшкодування шкоди у зв’язку з достроковим розірванням договору КАСКО. А така операція теж пройде повз ПДВ-оподаткування (п. 188.1 ПКУ). Сподіваємося, що з нарахуванням ПДВ на суму компенсації податківці нічого вигадувати не стануть.

Шини обліковувалися окремо

Вартість шин, придбаних для заміни (а не в комплекті з автомобілем), не додають до первісної вартості авто. Їх обліковують окремо у складі запчастин — на субрахунку 207. При цьому можливі два варіанти обліку шин (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 87, с. 18):

— або обліковують їх у складі активів до моменту списання через знос або з іншої причини (використовуючи субрахунки, наприклад 2071 «Шини на складі», 2072 «Шини в експлуатації»);

— або списують їх вартість на витрати одразу ж при передачі в експлуатацію: Дт 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від напряму використання автомобіля) — Кт 207.

У нашому випадку йдеться якраз про перший варіант обліку — встановлені на автомобіль шини продовжують обліковуватися на субрахунку 2072. Тобто їх вартість на витрати ще не потрапила.

Як бути, якщо авто продається разом із такими ще не списаними шинами? Зрозуміло, їх треба списати з балансу підприємства (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 3, с. 19).

У ситуації, коли шини продавалися б окремо від авто, ніяких питань напевно взагалі не виникало б. Підприємство просто відобразило би в обліку реалізацію двох окремих активів: автомобіля і шин (у видатковій накладній були б зазначені дві позиції — і автомобіль, і шини, у кожного з яких була своя ціна продажу).

Але якщо за договором продається тільки автомобіль, а фактично йдуть і шини, то в такому разі до видаткової накладної впишемо тільки авто, а

Хоча якщо шини, що встановлені на автомобіль, вже повністю зношені і не підлягають подальшій експлуатації, їх вартість можна просто списати на витрати періоду відповідно до напряму використання авто, на якому шини знаходилися: Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 2072.

При визначенні прибуткового об’єкта оподаткування вартість шин, списана на собівартість реалізації автомобіля або на витрати періоду, буде облікована за бухгалтерськими правилами. Ніяких коригувань із цього приводу розд. III ПКУ не містить.

ПДВ-сюрпризів у зв’язку зі списанням шин при реалізації авто також бути не повинно (незалежно від строку їх експлуатації на дату такого списання). В усякому разі, за ситуації, коли вартість шин покривається продажною вартістю автомобіля.

Адже податківці давно пропагують такий підхід: при списанні товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), придбаних для використання в оподатковуваних операціях, компенсуючі ПДВ-зобов’язання (ПЗ) за п. 198.5 ПКУ не нараховуються, якщо вартість таких ТМЦ включена до вартості товарів/послуг/продукції, що реалізуються, операції з постачання яких оподатковуються ПДВ і пов’язані з отриманням доходу (див. листи ДПСУ від 01.06.2021 № 2175/ІПК/99-00-21-03-02-06 і від 26.10.2020 № 4413/ІПК/99-00-05-06-02-06). Тому якщо ціна реалізації авто вміщує в себе вартість шин (як мінімум, дорівнює залишковій вартості автомобіля на початок звітного періоду плюс вартість шин), вважається, що шини використані в оподатковуваних операціях. Отже, компенсуючі ПЗ нараховувати не доведеться.