Оплата з корпоративної картки доступу до сайту нерезидента

Чи можна розрахуватися з нерезидентом з корпоративної картки?

На сьогодні розрахунки з нерезидентами з використанням гривневої корпоративної картки (корпоративного платіжного інструменту) — не проблема. Адже п. 32¹ Положення № 2* і п.п. 2 п. 109 Положення № 5** дозволяють юрособам та підприємцям здійснювати розрахунки з нерезидентом за допомогою електронного платіжного засобу за одним договором в один операційний день на незначну суму — суму, яка не перевищує еквівалент 400 тис. грн (див. статтю «Валютні зміни: 400 тис. замість 150» // «Податки & бухоблік», 2020, № 30).

* Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2.

** Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5.

Отже,

Зазначимо також, що з 04.05.2024 постановою Правління НБУ від 03.05.2024 № 56 зняті «воєнні» валютні обмеження на переказ інвалюти за кордон за усі імпортні роботи та послуги (див. статтю «НБУ: глобальні валютні пом’якшення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 38).

Списання коштів з корпоративної картки = видача їх під звіт

Держателем платіжного інструменту (у т. ч. корпоративного) може бути тільки фізична особа (п.п. 7 п. 1 ст. 1 Закону про платіжні послуги*, п. 3 розд. I Положення № 164**). Тому як тільки кошти списані (здійснено розрахунок) з корпоративної картки, вони вважаються виданими під звіт.

* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

** Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164.

При цьому з 1 квітня 2023 року, якщо розрахунок (оплата послуг) здійснювався в безготівковій формі з корпоративного платіжного засобу, то за відсутності оподатковуваного доходу авансовий звіт не складається та не подається (див. статтю «Госппотреби оплачено з КПК: авансовий звіт не подається» // «Податки & бухоблік», 2023, № 65).

Втім, це не звільняє від подання підтверджуючих документів щодо здійснених витрат. А з підтверджуючими документами від нерезидента можуть бути проблеми. Якщо говорити про документи, які (1) дозволять уникнути виникнення оподатковуваного доходу у фізособи у вигляді додаткового блага, (2) будуть слугували підставою для відображення витрат в обліку (3) і будуть доводити господарський статус таких витрат, то

Якщо належний первинний документ отримати не вдасться, то, можливо, інформацію про види отриманих послуг і їх вартість можна отримати з даних інвойсу, особистого кабінету онлайн-сервісу, публічної оферти тощо. В такому разі на підставі таких документів / інформації потрібно додатково скласти внутрішній первинний документ — «самоакт», який виконуватиме роль первинного бухгалтерського документа (див. статтю «Первинка відсутня або запізнилася: складаємо самоакт» // «Податки & бухоблік», 2022, № 50). Також може бути у пригоді стаття «Розмістили рекламу у Facebook, Google, OLX — наслідки» // «Податки & бухоблік», 2023, № 76 (ср. ).

Також не забуваємо про необхідність отримання виписки з рахунку, що містить інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовано платіжний інструмент (див., зокрема, статтю «Підтвердження витрат на проїзд у відрядженні» // «Податки & бухоблік», 2024, № 42).

ПДВ

При отриманні послуг від нерезидента для ПДВ важливо розуміти, де знаходиться місце постачання таких послуг. А для цього спочатку потрібно визначитися з видом послуг.

Судячи з нашої ситуації, підприємство сплачує доступ до сайту з метою користування інформацією з нього, і такі послуги надаються автоматизовано за допомогою мережі «Інтернет». А такі послуги підпадають під визначення електронних послуг (п. 14.1.56⁵ ПКУ) (детальніше див. статтю «Електронні послуги у ЗЕД» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37).

Але висновки про вид послуг мають ґрунтуватися не на припущеннях. На випадок можливих претензій податківців щодо виду послуг підприємству потрібно мати підтвердження суті (функціоналу) отриманих послуг. Така інформація, наприклад, може міститися в публічній оферті, розміщеній на сайті нерезидента / в особистому кабінеті онлайн-сервісу тощо. Також в оферті можуть бути прописані умови, що виключають, наприклад, можливість визнати отримані послуги як роялті.

Якщо говорити про електронні послуги, то місце постачання таких послуг визначають за правилами п. 186.3¹ ПКУ — за місцезнаходженням їх отримувача. Тобто якщо отримувач електронних послуг — резидент, такі послуги є ПДВ-оподатковуваними.

При цьому якщо електронні послуги нерезидент надає фізособам — неплатникам ПДВ (звичайним громадянам або підприємцям), то у такому разі відповідальним за сплату ПДВ з електронних послуг є сам нерезидент (п.п. «д» п.п. 14.1.139, п.п. 9 п. 180.1, ст. 208¹ ПКУ). Варто звернути увагу:

У нашому випадку отримувачем послуг є підприємство (це ж стосується і отримувача ФОП — платника ПДВ), тому тут працюють загальні правила ПДВ-обліку послуг, отриманих від нерезидента. Тобто якщо нерезидент не має зареєстрованого представництва в Україні, то

А це означає, що:

1) одержувачі — платники ПДВ (юрособи та ФОП) повинні скласти і зареєструвати податкову накладну (ПН) з електронних послуг нерезидента з типом причини «14» за першою подією.

Причому оскільки електронні послуги (які надаються через інтернет), зазвичай, постачаються на умовах передоплати, орієнтуватися доведеться більше на оплату. Тим паче, що і п. 208.5¹ ПКУ визначено, що документом, який підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі відправлений в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Базою оподаткування ПДВ у такому разі є договірна (контрактна) вартість послуг в іноземній валюті. Її перераховують у гривні за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань (ПЗ) (п. 190.2 ПКУ), тобто (враховуючи те, що електронні послуги сплачуються авансом) на дату списання коштів з карткового рахунку. Зареєстрована ПН з послуг нерезидента не лише підтверджує нарахування ПЗ, але й одночасно є підставою для відображення платником ПДВ суми податку у складі податкового кредиту (ПК) (п.п. «в» п. 198.1, п. 198.2, п.п. «г» п. 201.11, пп. 201.12, 208.2 ПКУ).

Також потрібно відобразити такі операції в ПДВ-декларації: ПЗ (у ряд. 6) і ПК (у ряд. 13, якщо ПН зареєстрована), а

2) одержувачі — неплатники ПДВ (юрособи) повинні відзвітувати і сплатити податок у місячні строки (п. 208.4 ПКУ), для чого:

— подати Розрахунок ПЗ з ПДВ з послуг нерезидента (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.01.2016 № 21, у редакції наказу Мінфіну від 01.03.2021 № 131) протягом 20 календарних днів, які настають за місяцем отримання послуг від нерезидента, і

— сплатити задекларовану суму ПДВ з послуг нерезидента протягом 10 календарних днів, що настають за граничним строком подання Розрахунку.

Податок на доходи нерезидента

Взагалі, перераховуючи нерезиденту платежі за доступ до електронних сервісів, податок із доходів нерезидента (так званий податок на репатріацію) утримувати не потрібно. Оскільки

Але щоб у податківців не було приводів підвести оплату нерезиденту під дохід нерезидента, з якого утримується податок на репатріацію (наприклад, під роялті), бажано мати підтвердження суті отриманих послуг (така інформація, наприклад, може бути викладена в публічній оферті, розміщеній на сайті нерезидента).

Податок на прибуток

Якщо нерезидентські послуги отримує високодохідник чи малодохідник-доброволець, то в особливих випадках він має відкоригувати фінрезультат на податкові різниці за:

— п.п. 140.5.2 ПКУ — на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних послуг над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій за ст. 39 ПКУ;

— п.п. 140.5.4 ПКУ — на 30 % вартості послуг (крім контрольованих операцій за ст. 39 ПКУ), придбаних у особливих нерезидентів (у тому числі нерезидентів — пов’язаних осіб), (1) з низькоподаткових країн або (2) з особливою організаційно-правовою формою (більше деталей знайдете у статті «Імпортні різниці з податку на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2024, № 31).

Бухоблік

Якщо послуги нерезидента оплачувались із гривневого корпоративного платіжного засобу, то норми «валютного» НП(С)БО 21 не діють. У цьому випадку доцільно відкрити окремі аналітичні рахунки до субрахунку 313 (чи 311) для обліку доступних грошових коштів на банківському рахунку і заблокованих банком сум для придбання інвалюти. Наприклад, це можуть бути субрахунки: 313/1 «Грошові кошти в національній валюті, доступні для використання із застосуванням КПК» і 313/2 «Грошові кошти в національній валюті, заблоковані банком».

Тоді у бухобліку операції відобразимо так:

— Дт 372 — Кт 333— оплачено за допомогою корпоративного платіжного засобу вартість послуг;

— Дт 313/2 — Кт 313/1— заблоковано банком кошти для придбання валюти;

— Дт 333 — Кт 313/2 — списано банком кошти для придбання валюти;

— Дт 942 — Кт 333 або Дт 333 — Кт 711— відображено різницю між комерційним курсом і курсом НБУ на дату придбання валюти;

— Дт 92 — Кт 313/2 — відображено комісію банку за придбання валюти.

Розбіжності, що виникли через різні курси НБУ на дату оплати витрат та на дату списання коштів з рахунка в банку, закривають проводками: Дт 949 — Кт 333 або Дт 333 — Кт 719.

Нарахування ПЗ з ПДВ з послуг нерезидента покажемо записом: Дт 643/ПДВ — Кт 641/ПДВ, а ПК до реєстрації ПН в ЄРПН: Дт 644/1 — Кт 644/ПДВ. За фактом реєстрації ПН відобразимо ПК з послуг нерезидента: Дт 641/ПДВ — Кт 644/1. А потім здійснимо залік сум за транзитними рахунками: Дт 644/ПДВ — Кт 643/ПДВ.