Теми статей
Обрати теми

У двері стукає Держпраці: які документи готувати для перевірки?

Білова Наталя, експерт з питань оплати праці
Ви, звичайно, уже чули, що з 1 січня 2017 року суттєво зросла фінансова відповідальність роботодавців за порушення норм трудового законодавства. Наприклад, відсутність тільки одного графіка відпусток загрожує вам штрафом у 3200 грн. (див. «Трудові» штрафи очима Держпраці). Перевіряють дотримання цих норм органи Держпраці. І перше, з чого розпочинається перевірка, незалежно від того, планова вона чи позапланова, — з роботи з документами підприємства. Давайте прямо зараз, дорогі друзі, з’ясуємо, які ж саме документи зазвичай цікавлять «трудовиків».

Перелік необхідних для перевірки документів інспектори Держпраці визначають самостійно залежно від тих питань, що підлягають вивченню (див. лист Держпраці від 16.10.2012 р. № 4014/21/01/01-12).

Стандартний список цих питань міститься у формі Акта перевірки, що затверджена наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390.

При цьому якщо контролери прямують до вас з плановим візитом*, то можуть попросити вас підготувати до свого приходу комплект потрібних документів за підконтрольний період заздалегідь. Нагадаємо, що при проведенні планової перевірки, як правило, перевіряється період з часу останньої перевірки або останній календарний рік (див. лист Держпраці від 24.05.2013 р. № 210/21/01/2366-13).

* Дізнатися, чи завітають до вас цього року «трудовики» з плановою перевіркою, ви можете на сайті Головного управління Держпраці у своїй області.

Що входить до комплекту документів, необхідних для перевірки? Розповідаємо.

Установчі документи підприємства

Будь-яка перевірка розпочинається з вивчення документів, що визначають суб’єкта господарювання, тобто установчих документів. Це, наприклад ( ст. 87 ЦКУ і ст. 57 ГКУ): рішення засновників про створення суб’єкта господарювання; засновницький договір; статут; індивідуальний або спільний установчий акт; положення.

Звичайно, цікавлять ці документи й контролерів із Держпраці. Але головна мета для них — усе ж таки документи, що засвідчують трудові відносини із працівниками. Саме на цих документах ми з вами далі й зосередимося.

Документи, що підтверджують повноваження керівника

До переліку документів, що підлягають перевірці «трудовиками», входять документи, що підтверджують повноваження керівника суб’єкта господарювання, — контракт, наказ або розпорядження про призначення на посаду (див. лист Держпраці від 16.10.2012 р. № 4014/21/01/01-12).

Зауважте: за загальним правилом, трудовий договір може бути укладено як у письмовій, так і в усній формі. Але!

Дотримання письмової форми обов’язкове при укладенні контракту, який є особливою формою трудового договору ( ч. 3 ст. 21 і ст. 24 КЗпП)

При укладенні контракту підприємства незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності керуються Положенням, затвердженим постановою КМУ від 19.03.94 р. № 170.

Укладення контрактів при прийнятті на роботу з керівниками підприємств державної форми власності регулюється постановою КМУ від 19.03.93 р. № 203.

Типову форму контракту затверджено наказом Мінпраці від 15.04.94 р. № 23. Крім того, для окремих категорій працівників, наприклад, для керівників підприємств, що перебувають у державній власності, для особового складу органів і підрозділів цивільного захисту тощо різними міністерствами і відомствами затверджено окремі типові форми контракту.

Укладення трудового договору оформляють шляхом видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, з яким працівник має бути ознайомлений під підпис ( ст. 24 КЗпП). Причому такий порядок оформлення діє при укладенні трудового договору як у письмовій, так і в усній формі.

Типову форму наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № П-1 затверджено наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489 (далі — наказ № 489). З прикладом її заповнення ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 102, с. 81. Детальніше про укладення трудового договору (контракту) читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 16, с. 6.

Посадові інструкції керівних працівників

Посадова (робоча) інструкція — це документ, що встановлює основні завдання, обов’язки, права та відповідальність працівників підприємства у процесі здійснення ними своєї діяльності.

Основою для розробки посадових інструкцій є, зокрема Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників

Цей документ (далі — Довідник) є збіркою описів професій, систематизованих за видами економічної діяльності.

Довідник складається з окремих випусків, сформованих за галузевим принципом або за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Наприклад, до випуску 1 Довідника входить Розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців». Він є основою для складання посадових інструкцій для зазначених категорій співробітників.

Виняток можуть становити окремі категорії керівників, правове положення, основні завдання, обов’язки, права і відповідальність яких викладені у Статуті підприємства або в Положенні про структурний підрозділ. У цьому випадку немає необхідності складати посадові інструкції (див. лист Мінпраці від 03.10.2005 р. № 36-508).

Також підставою для складання посадових інструкцій є наявна кадрова документація, наприклад, колективний договір, штатний розпис, правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення (Методичні рекомендації) про порядок розробки та затвердження посадової інструкції тощо.

Детально із змістом розділів посадових інструкцій ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 102, с. 44. А відповідний приклад посадової інструкції шукайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 28.

Колективний договір і додатки до нього

Колективний договір — це основний документ, що регулює виробничі, трудові, соціально-економічні відносини і погоджує інтереси працівників і роботодавців.

Головні вимоги до змісту цього документа і порядку його укладення встановлено КЗпП і Законом про колдоговори**.

** Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII.

Колективний договір укладають роботодавець — з одного боку і один або декілька профспілкових органів — з іншого

Якщо ж на підприємстві немає профспілкового органу, інтереси трудящих представляють їх представники, обрані та уповноважені трудовим колективом ( ст. 12 КЗпП і ст. 3 Закону про колдоговори).

Зауважте: ані КЗпП, ані Закон про колдоговори не наполягають на обов’язковості укладення колективних договорів на підприємствах.

Так, у ст. 11 КЗпП і ст. 2 Закону про колдоговори говориться тільки про те, що колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Тобто укладення колективного договору є добровільним, проте його наявність — на користь самого підприємства-роботодавця. Підтверджують це Мін’юст у листі від 05.04.2006 р. № 21-5-197 і Мінсоцполітики в листі від 31.07.2013 р. № 8422/0/14-13/18.

Зразок колективного договору ви можете знайти в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 6.

Додатками до колективного договору можуть бути, зокрема, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про оплату праці працівників підприємства, Положення про преміювання. Про них — далі.

Правила внутрішнього трудового розпорядку

Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають трудовий розпорядок підприємств, установ та організацій (ст. 142 КЗпП).

Цей документ на кожному конкретному підприємстві розробляють роботодавець і виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник, представник трудового колективу) на підставі КЗпП, Типових правил № 213*** (у частині, що не суперечить законодавству України), типових правил, затверджених окремими міністерствами та відомствами, а потім передають на затвердження трудовому колективу.

*** Затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 р. № 213.

Мета Правил внутрішнього трудового розпорядку — зафіксувати домовленості сторін з кадрових та інших питань, що стосуються організації праці на підприємстві, підвищення його продуктивності, укріплення трудової дисципліни.

Положення Правил внутрішнього трудового розпорядку поширюються на всіх працівників підприємства і обов’язкові для їх виконання (ст. 21 КЗпП).

Кожен новоприйнятий працівник має бути ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві, під підпис.

Крім того, діючі на підприємстві Правила вивішуються у всіх його підрозділах на видному місці.

Детально про те, які положення включають до Правил внутрішнього трудового розпорядку, ким вирішуються питання, пов’язані з їх застосуванням, ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 77, с. 14.

Також ви можете знайти зразок цього документа в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 17.

Положення про оплату праці

Положення про оплату праці є невід’ємним додатком до колективного договору (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону про колдоговори).

За відсутності на підприємстві колективного договору (а таке може бути, див. вище) основним внутрішнім документом, що регулює всі питання, пов’язані з оплатою праці, компенсаційними, заохочувальними та іншими виплатами, буде Положення про оплату праці.

Таке Положення має бути затверджене керівником підприємства після погодження його з представником профспілкової організації або уповноваженим представником трудового колективу (якщо такі обрані).

Зразок Положення про оплату праці ви можете знайти в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 11.

Положення про преміювання

Усі питання, що стосуються преміювання працівників, підприємства вирішують самостійно шляхом розроблення Положення про преміювання (див. лист Мінпраці від 01.10.2007 р. № 700/13/84-07).

Положення про преміювання, як правило, затверджується як додаток до колективного договору.

При цьому, як і колективний договір, зазначене Положення має бути погоджене з профспілковим органом, а в разі його відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Роботодавці в Положенні про преміювання визначають коло працівників, на яких поширюється дія системи преміювання, установлюють і фіксують системи, види і показники преміювання, розмір, строки, а також порядок обчислення премій за кожною категорією працівників.

При розробленні цього Положення зазвичай використовують Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, затверджені наказом Мінпраці від 29.01.2003 р. № 23.

Зразок Положення про преміювання ви можете знайти в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 15.

Штатний розпис

Штатний розпис — це документ, що встановлює перелік посад, чисельність штатних одиниць і розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників. Крім того, у штатному розписі зазначають доплати і надбавки до окладів, що мають постійний характер.

Єдиної типової форми штатного розпису не існує. Виняток — бюджетні підприємства, установи та організації, для яких форму штатного розпису затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2002 р. № 57.

Усі інші суб’єкти господарювання розробляють форму штатного розпису самостійно, виходячи із структури підприємства, положення про оплату праці, чисельності працівників тощо. Водночас за основу такі підприємства можуть узяти форму штатного розпису, затверджену для бюджетників.

У загальному випадку штатний розпис містить гриф затвердження, заголовок і текст. У тексті зазначають:

— найменування структурних підрозділів;

— найменування посад (професій). При цьому роботодавець має право давати штатним одиницям тільки такі назви, що зазначені у Класифікаторі професій ДК 003:2010;

— кількість штатних одиниць відповідної посади (професії);

— розміри окладів (тарифних ставок), надбавок і доплат за кожною посадою;

— місячний фонд заробітної плати для працівників відповідної посади (професії) і в цілому по підприємству.

Штатний розпис, як правило, вводиться в дію з початку календарного року і діє протягом усього цього року

Водночас для комерційних підприємств періодичність затвердження штатного розпису або внесення змін до нього законодавством не регламентована. Тому рішення про те, коли затверджувати та переглядати штатний розпис, залишається за підприємством.

Зразок штатного розпису ви можете знайти в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 25; 2016, № 102, с. 51.

Табелі обліку використання робочого часу

Табель обліку використання робочого часу застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, контролю за дотриманням ними встановленого режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Табель обліку використання робочого часу ведуть усі роботодавці (і юрособи, і фізособи-підприємці) незалежно від кількості працевлаштованих у них працівників.

Тобто табель необхідний навіть у тому випадку, якщо в роботодавця працює всього один найманий працівник. Про це попереджає Держпраці на своєму веб-сайті: http://dsp.gov.ua.

Як правило, табелі ведуть окремо за категоріями працюючих осіб (керівники, фахівці, службовці, робітники), а в межах категорій — у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку. Якщо підприємство, установа невеликі, то всі працівники можуть бути об’єднані в одному табелі.

Типову форму табеля № П-5 затверджено наказом № 489. Вона має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За бажання роботодавець може доповнити цю форму іншими показниками, необхідними для обліку використання робочого часу з урахуванням специфіки своєї діяльності. Про це говориться в самій формі табеля.

Важливо тільки, щоб було забезпечено первинний облік показників з використання робочого часу, явок і нез’явлень працівників, які визначені формами державних статистичних спостережень з праці (див. лист Держстату від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9).

Увага! Якщо «трудовики» завітали до вас із плановою перевіркою, то їм знадобляться табелі обліку використання робочого часу за весь період, що перевіряється. Будьте до цього готові.

Детальніше з правилами ведення табеля обліку використання робочого часу ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 50, с. 41.

Особова картка працівника

Особова картка працівника є основним первинним документом з обліку особового складу.

Особову картку працівника заповнюють на всіх осіб, прийнятих на постійну, тимчасову або сезонну роботу, у тому числі за сумісництвом

Як правило, цим займаються працівники кадрової служби (відділу кадрів) підприємства. Заводять її на працівника на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу такої особи.

На держслужбовців заповнюють форму Особової картки державного службовця, що затверджена наказом Нацагентства України з питань державної служби від 05.08.2016 р. № 156.

На всіх інших працівників заповнюють типову форму первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника» (далі — особова картка), затверджену спільним наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656.

Особову картку заповнюють в одному примірнику на підставі опитування працівника і відповідних документів.

Такими документами є: паспорт, військовий квиток (тимчасове посвідчення, видане замість військового квитка, або посвідчення про приписку до призовної дільниці), трудова книжка, диплом (свідоцтво, посвідчення) про закінчення навчального закладу, накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переклад, звільнення тощо.

Усі подальші зміни даних про працівника (освіта, зміна місця проживання, сімейний стан, зміна П. І. Б. тощо) також зазначають в особовій картці.

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиша) на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення та звільнення, працівника ознайомлюють під підпис в особовій картці.

Детальніше з порядком заповнення особової картки працівника ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 7, с. 42.

Трудові книжки

Трудова книжка — основний документ про трудову діяльність працівника (ст. 48 КЗпП). За записами в ній обчислюють стаж, у тому числі спеціальний, за період до введення системи персоніфікованого обліку. Трудова книжка підтверджує досвід, кваліфікацію і право працівників на пільги при призначенні спеціальних пенсій, виплат за вислугу років тощо.

Роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізособи-підприємці) ведуть трудові книжки на всіх працівників, які працюють у них понад 5 днів ( ст. 48 КЗпП, п. 1.1 Інструкції № 58****).

**** Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мін’юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

У трудовій книжці зазначають відомості про працівника, роботу, заохочення та нагородження, а також про відкриття, винаходи і про виплачені у зв’язку з цим винагороди.

Зберігаються трудові книжки у роботодавця за основним місцем роботи працівника

Про це нагадує п. 3 постанови КМУ від 27.04.93 р. № 301.

Виняток — фізособи-підприємці і фізособи, які використовують найману працю. Вони трудові книжки найманих працівників у себе не зберігають. У цьому випадку трудові книжки зберігаються в самих працівників ( п. 2.21-1 Інструкції № 58).

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них

Для обліку трудових книжок п. 7.1 Інструкції № 58 пропонує використовувати Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (типова форма № П-10, затверджена наказом Мінстату від 27.10.95 р. № 277).

У ній ви реєструєте всі трудові книжки, прийняті від працівників при працевлаштуванні, новозаведені трудові книжки і вкладиші до них із зазначенням серії та номера, а також трудові книжки, видані при звільненні.

Книга типової форми № П-10 має бути пронумерована, прошнурована, скріплена підписом керівника підприємства і печаткою (за наявності).

Книгу веде відділ кадрів або інший аналогічний підрозділ, відповідальний за оформлення і звільнення працівників.

Детально про те, як правильно вести та обліковувати трудові книжки, ви можете дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 1-2.

Графік відпусток

Черговість надання відпусток працівникам установлюється на підприємстві графіком. Цей документ зазвичай складається з ініціативи роботодавця.

Конкретні строки складання і форма графіка відпусток ані в Законі України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, ані в КЗпП не визначені.

Як правило, графік відпусток складають щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року (п. 20 Типових правил № 213, лист Мінсоцполітики від 25.08.2015 р. № 475/13/116-15). Утім, ви можете зробити це й трохи пізніше, але (!) до того, як у поточному році у відпустку відправиться перший працівник.

Зауважте: складання графіка відпусток — процедура обов’язкова для всіх роботодавців, у тому числі і підприємців (див. лист Мінсоцполітики від 29.07.2015 р. № 191/10/136-15).

Уніфікованої форми графіка відпусток немає, тому кожне підприємство має право розробити свою форму цього документа, зручну у використанні

Графік відпусток складають щодо всіх працівників: як зайнятих за основним місцем роботи, так і сумісників. А от осіб, які працюють за цивільно-правовим договором, до графіка не включають, оскільки щорічна оплачувана відпустка їм не належить.

Майте на увазі: якщо «трудовики» завітали до вас з плановою перевіркою, то їм знадобляться графіки відпусток за весь період, що перевіряється.

Як може виглядати графік відпусток, див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 13, с. 35.

Накази з особового складу

Наказами з особового складу оформляють прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення працівників, надання відпусток, відрядження тощо.

Накази з особового складу реєструють, і їх облік ведуть окремо від наказів з основної діяльності.

Окремо з групи наказів з особового складу виділяють і реєструють накази про відряджання працівників підприємства і про відпустки.

У межах календарного року накази з особового складу повинні мати валову нумерацію з додаванням літерного позначення (наприклад № 133-ос). Можна ввести різні літерні позначення для різних за змістом кадрових наказів, наприклад: літери «вд» — для наказів про відрядження (№ 65-вд); літеру «в» — для наказів про відпустку (№ 94-в).

Існують типові форми наказів з особового складу, затверджені наказом № 489, а саме:

— наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (типова форма № П-1);

— наказ (розпорядження) про надання відпустки (типова форма № П-3);

— наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (типова форма № П-4).

Наведені типові форми наказів можна доповнювати будь-якими відомостями або вносити до них інші зміни.

Дані накази можуть бути індивідуальними та зведеними.

Для реєстрації наказів з особового складу зазвичай використовують журнал (книгу) реєстрації

Форму такого журналу (книги) запропонувало Мінпраці в листі від 19.10.2005 р. № 09-487. Проте чинне законодавство не містить норм, що встановлювали б обов’язковість ведення такого журналу (книги) усіма роботодавцями. Тому, на нашу думку, застосовувати її роботодавець може на свій розсуд.

Детальніше з порядком оформлення та обліку наказів з особового складу ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 102, с. 79.

Документи з нарахування/виплати зарплати та витрат на відрядження

Заробітна плата. Основну заробітну плату при почасовій оплаті праці нараховують на підставі штатного розпису і табеля обліку використання робочого часу (див. вище).

Для нарахування основної заробітної плати працівникам-відрядникам використовують документи з обліку виробітку. Вибір виду документа залежить від прийнятої на підприємстві системи обліку виробітку та організації виконання самих робіт. Так, це можуть бути:

— рапорт про виробіток та приймання робіт;

— маршрутний лист (маршрутна карта);

— відомість про виробіток;

— наряд та інші документи.

Додаткову заробітну плату нараховують на підставі наказу (розпорядження) про преміювання, про встановлення доплати, про надання відпустки тощо.

Для документального оформлення нарахувань оплати праці за середнім заробітком (наприклад, за час перебування у відпустці або у відрядженні) складають відповідні розрахунки.

Документами, що підтверджують суму витрат на оплату праці працівників підприємства, є розрахункові або розрахунково-платіжні відомості.

На сьогодні наказом № 489 затверджено розрахунково-платіжну відомість працівника типової форми № П-6 і розрахунково-платіжну відомість (зведену) типової форми № П-7. Проте вони вже неабияк застаріли і є не дуже зручними для використання. Тому

більшість підприємств використовують власні вдосконалені форми розрахункової (розрахунково-платіжної) відомості

Видача з каси підприємства готівки на оплату праці працівників може бути оформлена шляхом складання (п. 3.8 Положення № 637*****):

***** Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

— видаткових касових ордерів (типова форма № КО-2 наведена в додатку 3 до Положення № 637) на кожного отримувача;

— відомості на виплату грошей (типову форму наведено в додатку 1 до Положення № 637). З порядком її складання ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 40, с. 42.

У тих випадках, коли працівник не може сам отримати належну йому заробітну плату, у тому числі коли він не може розписатися власноручно у зв’язку з хворобою або з інших поважних причин, допускається видача заробітної плати за довіреністю.

Детальніше зарплатно-документальні питання розглянуто в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 50, с. 40.

Відрядження. Підставою для компенсації працівнику витрат на відрядження є:

наказ про направлення у відрядження (див. листи Мінфіну від 14.05.2015 р. № 31-08030-16-10/15972 і від 19.03.2014 р. № 31-07230-16-29/5660);

— Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт;

— оригінали первинних документів, що підтверджують витрати працівника на проїзд, проживання та інші відрядні витрати.

Детальніше про відрядження читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 84, с. 47.

Заяви працівників на добровільні відрахування із зарплати

Виплачуючи заробітну плату, роботодавець, серед іншого, зобов’язаний повідомити працівника про розмір та підстави відрахувань з його заробітної плати. Цього вимагає ст. 110 КЗпП.

Відрахування із зарплати працівників можна здійснювати тільки в передбачених законодавством України випадках ( ст. 127 КЗпП).

У яких же випадках наше законодавство дозволяє роботодавцю проводити утримання із зарплати працівника? Якщо це утримання:

1) у вигляді податків, зборів, внесків, сплата яких здійснюється роботодавцем від імені та за рахунок працівника з виплачуваних йому доходів (на сьогодні це ПДФО і ВЗ);

2) які проводяться з метою забезпечення виконання зобов’язань перед третіми особами (наприклад, виплати за виконавчими документами);

3) із заробітної плати працівників для погашення заборгованості підприємству, на якому вони працюють;

4) на підставі заяв працівників (це відрахування, наприклад, на добровільне страхування, оплату комунальних послуг, оплату товарів, придбаних у кредит, утримання членських профспілкових внесків тощо). Причому такі відрахування роботодавець має право здійснювати тільки в тій сумі, яку працівник зазначив у цій заяві.

Графіки погашення заборгованості з виплати зарплати

Одна з функцій профспілки — здійснювати контроль за дотриманням трудового законодавства, у тому числі у сфері оплати праці. На це вказує ч. 12 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV.

Якщо на підприємстві існує заборгованість перед працівниками з виплати заробітної плати, профком і адміністрація такого підприємства можуть підписати графік погашення цієї заборгованості.

У такому разі фахівці Держпраці під час перевірки вимагатимуть пред’явити їм для контролю і графік погашення заборгованості із заробітної плати

Зрозуміло, роботодавців, які своєчасно виплачують зарплату своїм працівникам, ця вимога жодним чином не стосується.

Копії «трудових» статзвітів

Обов’язок суб’єктів господарювання подавати органам статистики звітність, у тому числі і з праці, закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. № 2614-XII.

Відбір підприємств, які повинні надавати «трудову» статзвітність, здійснюється один раз на рік згідно з Методикою формування сукупності для проведення обстеження підприємств з питань статистики праці, затвердженою наказом Держстату від 26.01.2016 р. № 14 (див. http://www.ukrstat.gov.ua/metod_polog/metod_doc/2016/14/14_2016.htm).

Про те, яку саме форму «трудового» статзвіту необхідно подавати вашому підприємству в поточному році (у 2017 році — форми № 1-ПВ (місячна) № 1-ПВ (квартальна) і № 7-ПВ (один раз на чотири роки)), вас повинен повідомити територіальний орган Держстату. Утім, дізнатися це ви можете й самі на офіційному веб-сайті цього відомства в рубриці «Сервіс для респондентів» (http://rsp.ukrstat.gov.ua/edrpou).

Копії наданих «трудових» статзвітів теж входять до переліку документів, що підлягають вивченню фахівцями Держпраці під час перевірки. І, до речі, це можуть бути не тільки форми № 1-ПВ і 7-ПВ, а й будь-які інші форми, що стосуються оплати праці та соціально-трудових відносин (див. Загальний табель (перелік) форм державних статистичних спостережень на 2017 рік, затверджений наказом Держстату від 29.12.2016 р. № 259). Візьміть це до відома. Успіхів вам!

висновки

  • Перелік необхідних для перевірки документів інспектори Держпраці визначають самостійно залежно від тих питань, що підлягають вивченню.
  • Якщо фахівці Держпраці завітали до вас із плановою перевіркою, то їм знадобляться табелі обліку використання робочого часу і графіки відпусток за весь період, що перевіряється.
  • Фахівці Держпраці, які прийшли до вас на перевірку, можуть попросити надати їм копії «трудових» статзвітів.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі