Коли виявили недовантаження?
Щоб оцінити конкретну ситуацію, ми вимушені додумати умови, що стосуються варіанта/моменту виявлення недовантаження.
Отже, це могло статися при:
1) оформленні МД — на підставі ч. 1 ст. 253 МКУ склали відповідний акт (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 15.03.2018 р. № 364), МД оформили і відповідно на склад оприбуткували фактичну кількість товару (без недовантаженої його частини). Зазначимо: судячи із запитання, йдеться про неумисну помилку постачальника, а не про умисні дії третіх осіб щодо товару під час його перевезення;
2) оприбуткуванні на підприємстві — МД оформили на повне постачання, а оприбуткували на склад фактичну кількість товару (без урахування недовантаження), причому з митницею «вирішити питання» виправлення МД не захотіли (чи, що вірогідніше, не змогли);
3) інвентаризації або використанні — як МД, так і прибуткові накладні оформили згідно з обсягами контракту, а не за фактичною кількістю товару.
Працівник — це не перевізник
Повернемося до вашого «кур’єра». Очевидно, що працівник не мав статусу перевізника і відповідного договору (контракту) ні з вами, ні з постачальником. Тому з точки зору митного законодавства, використаний ним спосіб переміщення товару — це ручна поклажа (п. 4 ч. 2 ст. 186 МКУ). Сам він, з тієї ж точки зору, — громадянин. При цьому, з одного боку, ч. 1 ст. 365 МКУ дозволяє громадянам переміщати через митний кордон України будь-які не заборонені для ввезення товари. Але з іншого — згідно з ч. 1 ст. 364 МКУ відповідне право переміщати товари — увага! — обмежується тільки товарами для особистих, сімейних і інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Іншими словами, навіть якщо працівник задекларував би ввезення цього товару (і якщо навіть сплатив би з нього мито і ПДВ — у разі перевищення встановлених для безмитного і безподаткового ввезення лімітів*) — пов’язати це ввезення і цей товар (як недовантажений) з «тим» імпортним контрактом підприємства у вас не вийде… ☹
* Див. ст. 374 МКУ; п. 191.2 ПКУ.
Наслідки
Варіант 1. Вас неминуче чекають звичайні наслідки НЕДОвиконання імпортного контракту. Адже постачальник вважатиме його виконаним, тобто ні допоставляти товар, ні повертати валюту не буде.
По-перше, за нерезидентом висітиме інвалютна дебіторська заборгованість.
По-друге, вам доведеться подавати за нею «валютну» декларацію («Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 46, с. 17).
По-третє, імпортний ПДВ потрапить вам до ПК лише в частині, що відповідає фактичному ввезенню згідно з МД.
По-четверте, через незакритий імпортний контракт після закінчення 180-денного граничного терміну банк «настукає» про його порушення податківцям, а ті за результатами документальної перевірки пришлють вам податкове повідомлення-рішення (ППР) за формою «С» і стягнуть повну вартість недопоставленого товару у вигляді пені за порушення строків валютних розрахунків у ЗЕД («Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 46, с. 13).
По-п’яте, дебіторка висітиме до тих пір, поки за умови відсутності інших підстав ви не спишете її як безнадійну після закінчення строку позовної давності («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 103-104, с. 36).
Вийде, що ви сплатите за формально неотриманий товар двічі — валютою за контрактом і гривнею за ППР. А якщо «легалізували» товар з валізи (див. нижче), то доведеться доплатити ще… ☹
Варіант 2. Якщо недостачу товару ви кваліфікуєте в обліку як недовантаження постачальника (хоча із зазначених вище причин претензію до нього пред’являти не будете), тобто на вартість такого товару відобразите валютну дебіторку постачальника (аналогічно розглянутому вище) — це породить практично усе ті ж проблеми, але з поправкою на те, що ці проблеми, мабуть, виявляться відкладеними до найближчої податкової перевірки. Перерахуємо їх.
По-перше, якщо «валютну» декларацію не подавали — будуть штрафні санкції (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 46, с. 22).
По-друге, якщо ПДВ був уключений до ПК згідно з МД (тобто повністю), а не згідно з фактично оприбуткованим товаром — буде штраф згідно з п. 123.1 ПКУ (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 28, с. 25).
По-третє, нарахування пені за порушення строків валютних розрахунків у ЗЕД теж не уникнути, тільки про це порушення контролери дізнаються не від банку, а побачать у бухобліку самі.
Нарешті, по-четверте, щодо списання дебіторки все аналогічно сказаному для варіанту 1.
Таким чином, як бачите, вішати цю недостачу товару на валютну дебіторку постачальника вам абсолютно не вигідно.
Навпаки, ситуація, коли МД оформлена на повний обсяг товару, а оприбуткований не повний, документально виглядає більш схожою на банальну втрату частини товару по дорозі від внутрішньої митниці до складу підприємства (це і буде аргументом митників при їх відмові відкоригувати МД, читай: зменшити платежі). І якщо відсутній товар ви кваліфікуєте в обліку як втрачений перевізником після розмитнення і, відповідно, пред’явите до нього претензію, то відобразивши в обліку (у тому числі ПДВ) таку ситуацію так, як читали в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 13, с. 19, перелічених вище проблем уникнете. Тобто якщо ви полюбовно врегулюєте питання з перевізником з приводу (по суті безпідставної) претензії до нього за «втрачений» товар, то при «легалізації» товару з валізи (див. нижче) ви відбудетеся лише описаними нижче втратами «на оподаткування». Плюс втрата шматочка імпортного ПДВ, що припадає на «втрачену» частину товару.
Варіант 3. Його торкатися не будемо, оскільки формально ця ситуація виглядає як виявлена інвентаризацією банальна недостача товару (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 98, с. 36; № 92, с. 36). Якщо, звичайно, «виявлена» (див. нижче). Інших проблем він вам не створить.
Шукайте й отримаєте
«Матеріалізуватися» у власності підприємства товар з валізи міг би, наприклад, у результаті інвентаризації — як виявлений надлишок запасів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 98, с. 38). Зрозуміло, цей надлишок утворився не унаслідок заниження задекларованого в МД обсягу фактично ввезеного товару, а потім — скажімо, в результаті помилково завищеного обсягу його списання із складу… ☺ А економічно це означає, що з вартості такого — виявленого інвентаризацією — «надлишку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 98, с. 40) підприємству доведеться заплатити ще трохи: або податок на прибуток, якщо ви платник останнього, або ЄП — якщо ви єдиноподатник (це у гіршому разі — див. «Податки та бухгалтерський облік«, 2018, № 49, с. 29, де ми відповідну позицію фіскалів критикуємо).
Наостанок — знову про варіант 3. Оскільки серед комірників теж часто зустрічаються джентльмени, то «уявний надлишок з валізи» цілком міг би компенсувати «уявну недостачу» товару — увага — ДО проведення інвентаризації. І ніяких відхилень вона б не виявила…
Коротше, усе як у старому анекдоті, мовляв, «джентльмени вірять на слово»… ☺
