Валютний колаж: аналізуємо позицію фіскалів

¹ Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII.

Валюта за кредитні кошти: можна!

Так! Це стало можливим з 8 серпня. Усе завдяки черговим валютним послабленням, які введені постановою № 104².

²Постанова Правління НБУ від 06.08.2019 р. № 104.

До цієї дати діяв п. 38 Положення № 5³. Він забороняв банкам купувати іноземну валюту за дорученням/заявою клієнтів за рахунок коштів у гривні, залучених ними у формі кредиту. Щоправда, купити інвалюту в незначному розмірі (не більше 150 тис. грн.) можна було й тоді.

³ Затверджено постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5.

І ось тепер п. 38 із Положення № 5 вилучили. Відповідно купувати інвалюту за рахунок кредиту у гривні відтепер можна без обмежень за сумою.

ЦП і корпоративні права без валютного нагляду

Право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів Закон про валюту делегував НБУ (ч. 1 ст. 13). Порядок здійснення банками такого нагляду визначений Інструкцією № 7⁴. Граничні строки розрахунків для операцій експорту та імпорту товарів установлені п. 21 Положення № 5. На сьогодні вони складають 365 календарних днів.

⁴ Затверджена постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7.

При цьому для цілей Закону про валюту термін «товар» вживають у значенні, визначеному Законом про ЗЕД⁵ (ч. 2 ст. 1 Закону про валюту).

⁵Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.

А згідно з ним товар — будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Тобто

Цінних паперів (ЦП), як бачимо, серед них немає.

ЦП в іноземній валюті Закон про ЗЕД вважає валютними цінностями. А ось згідно із Законом про валюту ЦП до таких не належать, а отже, на них він не поширюється (і його ст. 13 теж). Для ЦП є свій закон, який і регулює питання їх обігу.

Розрахунки за експорт та імпорт товару (включаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку з виконанням ЗЕД-договору і збитків у зв’язку з невиконанням такого договору) належать до поточних торговельних операцій (п.п. 1 п. 4 Положення № 2⁶). Поточні неторговельні операції перелічені в пп. 2 — 21 п. 4 Положення № 2.

⁶ Затверджено постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 2.

Але! Як ми з’ясували, операції з ЦП і з відчуження корпоративних прав не є експортом/імпортом товарів — поточними торговельними операціями.

Відповідно ці операції не підпадають під валютний нагляд у частині дотримання резидентами граничних строків розрахунків. Такий же висновок озвучили фіскали у БЗ 114.02.

З набуттям чинності Законом про валюту з 7 лютого скасовано режим індивідуального ліцензування валютних операцій, у тому числі вивезення/ввезення (пересилка) ЦП за межі України та здійснення інвестицій за кордон.

Розрахунки за експорт/імпорт — через банк

Розрахунки за ЗЕД-операціями здійснюються виключно через банки ( ч. 1 ст. 7 Закону про валюту, п. 31 Положення № 2, п. 16 Положення № 5).

При цьому п. 28 Положення № 2 дозволяє в розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов’язаними з рухом капіталу, використовувати як засіб платежу іноземну валюту і гривню.

А ось (1) здійснювати іноземні інвестиції та (2) повертати іноземному інвесторові прибутки, доходи (уключаючи дивіденди) та інші кошти, одержані від інвестицій, можна у гривнях та/або іноземній валюті, але тільки 1 та/або 2 групи Класифікатора № 34⁷ (п. 29 Положення № 2).

⁷ Класифікатор інвалют, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34.

Банкам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів перекази в гривні за поточними неторговельними операціями за межі України (п. 15 Положення № 5).

Таким чином, розраховуватися за операціями експорту та імпорту товарів, послуг, робіт між собою резиденти та нерезиденти мають право виключно через банки в іноземній валюті та у гривнях (див. БЗ 114.02).

А чи може нерезидент внести на банківський рахунок резидента готівкову іноземну валюту згідно з експортним договором?

Відповідь негативна. Оскільки

А той же п. 16 Положення № 5 вимагає проводити розрахунки за зовнішньоекономічними операціями виключно через рахунки у банках.

Виняток із цього правила наведено в абзаці другому п. 16 Положення № 5. Там йдеться про ситуацію, коли нерезидент (згідно з умовами експортного контракту) здійснює оплату працівникові резидента, який перебуває у відрядженні за кордоном, готівковою іноземною валютою експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортного засобу, який використовується резидентом за кордоном (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 66, с. 24). Але це не наш випадок.

Жодних інших варіантів внести на банківський рахунок резидента готівкову інвалюту за експортним договором НБУшні нормативи не передбачають (див. БЗ 114.09). Тобто усі розрахунки за експорт/імпорт — тільки через рахунки у банках.

Інвалюта в розрахунках між резидентами

Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня. Така аксіома записана в ч. 1 ст. 5 Закону про валюту. Усі розрахунки на території України проводять виключно у гривні. Приймають її для проведення розрахунків без обмежень.

Та все ж окремі особливості є. Встановлені вони ч. 2 ст. 5 Закону про валюту. Так, в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах можна, зокрема, проводити розрахунки з (див. БЗ 114.10):

— розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в інвалюті, якщо це передбачено проспектом ЦП (умовами їх розміщення);

— купівлі-продажу державних ЦП, номінованих в інвалюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

— інших операцій, визначених МКУ та/або нормативно-правовими актами НБУ.

Закордонрахунок: чи повідомляти про нього фіскалів?

Валютна революція, що стартувала з 7 лютого, розширила можливості резидентів щодо відкриття та використання рахунків в іноземних банках (закордонрахунків).

Право відкривати закордонрахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції (з урахуванням законодавчих обмежень) закріплене ч. 3 ст. 4 Закону про валюту. На це звертають увагу податківці в листі № 3461⁸. Жодних спеціальних дозволів або ліцензій від НБУ зараз не потрібно. Детальніше про закордонні рахунки резидентів читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 54, с. 22, № 27, с. 31 і № 21, с. 25.

⁸ Лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 25.07.2019 р. № 3461/ІПК/20-40-14-06-11.

Таким чином, суб'єкти господарювання — резиденти мають право здійснювати розрахунки з нерезидентами за операціями з експорту та імпорту товарів через рахунки, відкриті в іноземних фінансових установах, які знаходяться за межами України. Про це заявляють фіскали в БЗ 114.02.

Але! Сьогодні, як і раніше, діють граничні строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів (наразі це 365 календарних днів від дати здійснення операції). Тому за операціями з експорту товарів п. 23 Положення № 5 вимагає зараховувати грошові кошти від нерезидента на банківський рахунок резидента в Україні.

Валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями здійснює банк (п. 6 Інструкції № 7). Підстави для завершення банком валютного нагляду за граничними строками розрахунків визначені розд. III Інструкції № 7. При експорті товару банк завершує валютний нагляд за граничними строками розрахунків після зарахування на поточний рахунок резидента у банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар/акредитив (п.п. 2 п. 9 Інструкції № 7). Сюди включають кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо:

1) розрахунки за експорт товару здійснювалися через закордонрахунок резидента, та

2) резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар.

Відповідно

Головне, щоб така валюта встигла повернутися в Україну і потрапити на поточний інвалютний рахунок протягом 365 днів (п. 19 Інструкції № 7).

Пам’ятайте! З 7 лютого на підставі ч. 7 ст. 11 Закону про валюту скасовано валютний нагляд за експортно-імпортними операціями, суми яких не перевищують мінімального розміру фіноперації, що підлягає фінмоніторингу, — еквівалент 150 тис. грн. (п. 22 Положення № 5). А згідно з п. 9 Інструкції № 7 банк завершує валютний нагляд за граничними строками проведення розрахунків, зокрема, коли сума незавершених розрахунків за експорт, імпорт товарів не перевищує такої незначної суми (еквівалент 150 тис. грн.). Але це не стосується випадків дроблення експорту товарів або дроблення валютних операцій.

І ще. З 16 травня (дати набуття чинності постановою Правління НБУ від 14.05.2019 р. № 67) граничні строки розрахунків і банківський нагляд перестали поширюватися на послуги та роботи, права інтелектуальної власності та/або інші немайнові права, що експортуються. Тобто банкіри прибрали з-під свого нагляду експорт не лише послуг, але й робіт. Читайте про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 50, с. 10 і № 40, с. 5.

Такого обов’язку ані ПКУ, ані Закон про валюту не передбачають. Розуміючи це, фіскали за відповіддю відсилають до Мінфіну. А з питання форми і змісту документів іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через закордонрахунок, вважають за доцільне звернутися до НБУ (див. лист № 3461).

ЗЕД-відступлення права вимоги і переведення боргу: так!

Ще зовсім нещодавно фіскали виступали проти відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій (див. БЗ 114.02 — діяла до 05.08.2019 р. // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 50, с. 3). Потім податківці дійшли висновку, що подібне відступлення таки можливе (див. БЗ 114.02 — скасована у зв’язку з прийняттям постанови № 104).

Чим обґрунтували свій правильний висновок податківці? Міркували вони так.

За вимогами ч. 2 ст. 13 Закону про валюту і п.п. 2 п. 9 Інструкції № 7 валютна виручка від нерезидента повинна надійти на поточний рахунок резидента у банку. Саме у цей момент банк завершує валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків з експорту товарів.

Якщо два резиденти укладають договір про відступлення права вимоги, право кредитора переходить до такого іншого резидента. Надалі валютна виручка надійде вже не власникові експортованої продукції, а такій іншій особі. Але! У подібній ситуації спрацьовує спеціальна норма п.п. 6 п. 9 Інструкції № 7. Там сказано, що у разі заміни кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів банк припиняє валютний нагляд:

1) після зарахування на поточний рахунок резидента — нового кредитора грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом — первісним кредитором товар, та

2) за наявності документів про заміну кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів.

Операція відступлення права вимоги якраз і передбачає заміну кредитора в зобов’язанні. Тому при здійсненні експортних операцій у зовнішньоекономічній сфері відступлення права вимоги між резидентами допускається.

А ось проти переведення боргу між нерезидентами фіскали не заперечують. Адже у випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортерові (імпортерові) продукції, але від іншого нерезидента. І якщо переведення боргу здійснюється з відома вітчизняного кредитора, вимоги валютної нормативки порушені не будуть. Важливо лише, щоб валюта в Україну надійшла.

Митне оформлення імпорту не завершене

За приписами п. 9 Інструкції № 7 у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, банк завершує валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків:

— якщо сума незавершених розрахунків не перевищує незначну суму — 150 тис. грн. Таку суму для цих цілей визначають за офіційним курсом НБУ на дату останньої події за операцією (остання дата платежу, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог). Коли сума самої операції (чи контракту) не перевищує еквівалент 150 тис. грн., то вона взагалі випадає з-під нагляду — якщо тільки немає дроблення (п. 22 Положення № 5). Про незавершення нагляду у разі дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій прямо зазначає п. 9 Інструкції № 7;

— після (1) отримання інформації з реєстру МД про здійснення імпортної поставки з оформленням МД (типів ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») або після (2) пред’явлення документа, який використовується для митного оформлення (якщо за українським законодавством МД не оформляється).

Таким чином,

Таку думку висловили фіскали у БЗ 114.03.

Хоча стосовно періоду до 07.02.2019 р. суди вважають, що наявність товаросупровідних і товарно-транспортних документів з відбитком штампу «під митним контролем» без оформленої МД є достатньою підставою для зняття імпорту з валютного контролю і виключає можливість застосовувати ЗЕД-пеню (див. рішення Донецького окружного адмінсуду від 17.04.2019 р. у справі № 200/2206/19-а // reyestr.court.gov.ua/Review/81207868, постанову ВС від 27.03.2018 р. у справі № 826/9288/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/73043904 // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 54, с. 28).

Та й ДФСУ в листі від 02.07.2019 р. № 3044/6/99-99-14-06-02-15/ІПК продублювала такий висновок і відкликала свою колишню консультацію. Тож за цю соломинку можна спробувати вхопитися.

Валюта платежу і валюта ціни різні: як перерахують?

Повторимо: валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків у ЗЕД-сфері здійснює банк. При цьому він завершує нагляд, зокрема, при здійсненні розрахунків за експорт та імпорт товарів в іноземній валюті.

А якщо валюта авансового платежу відрізняється від валюти ціни отриманого товару?

Валюта платежу за нормами п. 3 Інструкції № 7 — це будь-яка валюта, в якій згідно з умовами договору здійснюється оплата товару. А валюта ціни визначена там же як будь-яка валюта, в якій згідно з умовами договору встановлюється ціна товару.

Якщо ці валюти не збігаються, банк використовує договірні умови перерахування валюти ціни у валюту платежу (п. 17 Інструкції № 7). Проте банк може не дотримуватися цього правила. Йдеться про ситуацію, коли у банку є підстави вважати, що експортно-імпортна операція (п. 17 Інструкції № 7):

— пов’язана з уникненням та/або невиконанням вимог, передбачених законодавством України,

та

— призводить / може призвести до неотримання/недоотримання грошових коштів/товару резидентом.

Якщо ж у договорі немає умов, які дають змогу однозначно визначити курс (крос-курс), банк для цілей валютного нагляду використовує офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений НБУ на дату платежу (див. БЗ 114.02).

Експорт без вивезення і нагляд

Правила валютного нагляду (зокрема, за операціями експорту продукції) визначає Інструкція № 7. Відповідь на запитання, що хвилює нас, знаходимо в її п. 20. Там чітко записано, що банк не здійснює валютний нагляд за граничними строками розрахунків за операцією з експорту продукції, якщо резидент експортує таку продукцію без її вивезення з митної території України. Простіше кажучи, немає вивезення товарів у митному режимі експорту — немає і валютного нагляду.

А ось у разі імпорту без увезення продукції на територію України, валютний нагляд за операцією з експорту продукції, за якою продукція, що була придбана резидентом за відповідним імпортним договором, перепродається нерезидентові, здійснює банк, через який проводилась оплата (п. 21 Інструкції № 7).

ЗЕД-пеня за старі строки (до 07.02.2019 р.)

Граничні строки розрахунків з експорту та імпорту товарів установлені п. 21 Положення № 5. З 7 лютого вони складають 365 календарних днів. Згідно з п. 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7 цей строк поширюється на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 р. не порушений (не сплив) 180-денний строк розрахунків (або строк, подовжений Мінекономрозвитку).

Тобто у тих ЗЕД-суб’єктів, у яких по 6 лютого (включно) лічильник ще цокав, 180-денний строк автоматично подовжився до 365 днів.

Тому якщо граничні строки розрахунків з експорту та імпорту товарів було порушено до набуття чинності Законом про валюту, то застосовуються старі строки та відповідальність (див. БЗ 114.10).

Нагадаємо: пеня зараз (як, власне, й тоді) нараховується за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неотриманих грошових коштів або вартістю недопоставленого товару (ч. 5 ст. 13 Закону про валюту). Про перипетії з валютним наглядом за експортом послуг читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 50, с. 10, № 40, с. 5 і № 12, с. 9. А про нарахування ЗЕД-пені — в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 21, с. 9.

Курсова санкція скасована

Нагадаємо: ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР містила вимогу про перерахування до бюджету позитивної курсової різниці, отриманої при примусовому продажу банком раніше придбаної іноземної валюти, яка у встановлений строк не витрачена клієнтом або яка була повернена в Україну. З 07.02.2019 р. цей Закон припинив свою дію.

Сьогодні п. 47 Положення № 5 зобов’язує банк продати:

1) протягом 5 робочих днів куплену інвалюту в разі порушення строків її цільового використання, встановлених п. 44 Положення № 5;

2) без доручення клієнта не пізніше ніж на наступний робочий день після зарахування на розподільчий рахунок повернену на адресу резидента інвалюту, яка була куплена та переказана на користь нерезидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані).

При цьому ні Закон про валюту, ні Положення № 5 жодних курсових санкцій не встановлюють. Тобто при виникненні позитивної різниці перераховувати її до бюджету не треба (див. БЗ 114.10).