Заповнюємо декларацію з податку на прибуток

Тут зазначають тип декларації з податку на прибуток. Для цього проставляють відмітку «Х» у комірці навпроти потрібного типу:

— «Звітна» — являє собою найпоширеніший тип декларації за базовий звітний (податковий) період. Для більшості платників податків таким періодом є календарний рік (п. 137.5 ПКУ);

— «Звітна нова» — її складають у разі виправлення помилок відразу після подання звітності, граничний строк подання якої не пройшов (п. 50.1 ПКУ);

— «Уточнююча» — її заповнюють при виправленні самостійно виявлених помилок минулих звітних періодів шляхом подання уточнюючої декларації (п. 50.1 ПКУ). Цей розрахунок складають за формою звичайної декларації з відміткою «Х» у цій комірці

Сюди вписують звітний (податковий) період, за який подають декларацію, з типом «Звітна», «Звітна нова» (ставлять відмітку «Х»).

Також у відповідному віконці слід поставити відмітку про базовий звітний період платника. Раніше відмітка про базовий період дозволяла розуміти граничні строки подання декларації, адже вони були різними для тих, у кого базовий період «квартал» і «рік» (див. матеріал на с. 7 цього номера журналу)

Це поле заповнюється тільки тоді, коли у складі декларації (поточної з додатком ВП або уточнюючої) платник виправляє помилку одного з минулих періодів. Так ось, у цьому полі показують період, за який виправляють помилки. Причому врахуйте (102.23.02 БЗ):

1) якщо помилки виправляють у складі поточної декларації (з якою подають додаток ВП), то заповнювати потрібно одночасно поле 2 і поле 3. При цьому в полі 3 показують період, у якому допущена помилка (його переносять сюди з поля 2 додатка ВП), а в полі 2 зазначають поточний звітний період;

2) якщо помилки виправляють окремо, за допомогою уточнюючої декларації (відмітка (Х) стоїть навпроти типу «Уточнююча»), то поля 2 і 3 будуть заповнені однаково — у них зазначають уточнюваний період

Тут зазначають повне найменування платника податку на прибуток відповідно до реєстраційних документів (п. 48.3 ПКУ).

Нагадаємо: повне найменування юридичної особи зазначається в установчих документах і міститься в Єдиному державному реєстрі (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Про це прямо сказано в ст. 90 ЦКУ.

У разі зміни підприємством найменування декларація заповнюється по-новому тільки з дати реєстрації таких змін в установчих документах (див. лист ДФСУ від 21.03.2016 р. № 6092/6/99-99-19-03-02-15).

Важливо! Скорочення типу «ТОВ», «ПП» тощо не допускаються

У цьому полі зазначають:

1. Податковий номер платника (це оновлений показник)

— для юрособи — це ЄДРПОУ (пп. 1 п. 2.2 Порядку № 1588). Наводиться присвоєний юридичній особі код ЄДРПОУ. Юридичні особи, що не мають коду ЄДРПОУ, зазначають реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючим органом;

— для фізособи — це реєстраційний номер облікової картки платника податків (він же ідентифікаційний код) або паспортні дані, якщо у фізособи немає коду за релігійними переконаннями (пп. 2 п. 2.2 Порядку № 1588). Заповнювати це поле будуть фізособи, що виплачують дохід нерезидентам. Причому як єдиноподатники (п. 297.5 ПКУ), так і ФОП-загальносистемники, і навіть прості «фізики» (див. БЗ 102.18, листи ДФСУ від 08.11.2018 р. № 4735/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК, від 22.02.2017 г. № 3721/6/99-99-15-02-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 6, а також «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 47, с. 15).

2. Код КВЕД, який належить до основного виду діяльності платника

Вписують податкову адресу платника. Для юрособи (відокремленого підрозділу юрособи) — це адреса (місцезнаходження) такої юрособи, яка занесена до ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців (п. 45.2 ПКУ).

Для фізособи податковою адресою визнається місце проживання, за яким фізособа береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Адресу зазначаємо в загальновстановленому порядку: вулиця, № будинку, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром), поштовий індекс. Загальноприйнятими є також скорочення «вул.» замість «вулиця», «буд.» замість «будинок» тощо.

Додатково зазначаємо: поштовий індекс; телефон; мобільний телефон; факс; e-mail підприємства

Це поле заповнюють тільки постійні представництва нерезидентів, а отже тільки для них це обов’язковий реквізит. Тобто звичайні платники, у тому числі ті, які виплачують дохід нерезидентам (!), це поле не заповнюють.

Нагадаємо: постійні представництва нерезидентів, що визначають податок на прибуток у загальному порядку (п.п. 141.4.7 ПКУ), складають/подають прибуткову декларацію (див. 102.18 БЗ). Причому, складаючи декларацію, в полях 4 — 6 вони зазначають дані про себе, а в цьому полі (окремими рядками) — інформацію про самого нерезидента:

1) повне найменування нерезидента;

2) місцезнаходження нерезидента;

3) назву країни, у якій зареєстрована особа (відповідно до Класифікації країн світу, затвердженої наказом Держстатистики від 30.12.2013 р. № 426), українською мовою;

4) код країни (відповідно до тієї ж Класифікації) заповнюється за наявності інформації.

Зверніть увагу: в Класифікації наведено два види назв країн світу — повна і скорочена. Вважаємо, що при заповненні декларації необхідно зазначати повну назву країни нерезидента

Тут відображають найменування фіскального органу, до якого подають декларацію (п. 49.1 ПКУ)

Заповнюють це поле тільки специфічні платники, перелічені в ньому. Тобто у відповідній для них комірці названі там платники проставляють відмітку «Х».

Це поле доповнене категорією «платника єдиного податку». Річ у тім, що з 01.01.2018 р. в окремому п. 297.5 ПКУ прописали обов’язкову сплату податку на репатріацію для єдиноподатників (а це, зверніть увагу, не лише юрособи, але і фізособи-підприємці).

Крім того, в цьому полі платник податків у разі ліквідації проставляє відмітку про належність до платника, який подає декларацію за останній податковий (звітний) період. При цьому в полі 2 «Звітний (податковий) період» декларації такий платник зазначає базовий податковий (звітний) період, який застосовувався ним з початку року, і відповідний звітний період, у якому подається остання декларація (102.23.02 БЗ)

Дохід розраховуємо за правилами бухгалтерського обліку і відображаємо в цьому рядку загальну суму «прибуткових» рядків з графи 3 Звіту про фінрезультати (Звіту про сукупний дохід) ф. № 2:

(1) рядок 2000 (оборот за Дт 70 з Кт 791);

(2) рядок 2120 (оборот за Дт 71 з Кт 791);

(3) рядки 2200, 2220 (оборот за Дт 72, 73 з Кт 792);

(4) рядок 2240 (оборот за Дт 74 з Кт 793) Звіту про фінансові результати (сукупний дохід).

Ті, хто звітує за «малими» формами, до рядка 01 заносять показник рядка 2280 Звіту про фінансові результати (форми № 2-м або № 2-мс).

Інформація в цьому рядку декларації носить довідковий характер. Водночас, цей показник є визначальним:

(1) для податкових різниць у поточному звітному 2018 році (п. 134.1 ПКУ);

(2) для визначення звітного періоду на весь наступний (2019) рік.

(1) Податкові різниці.

Високодохідник (з річним доходом понад 20 млн грн.) при розрахунку податку на прибуток бухгалтерський фінрезультат зобов’язаний коригувати на різниці, встановлені в розд. ІІІ ПКУ.

Малодохідник (з річним доходом не більше 20 млн грн.) має право вибору. Він може відмовитися від застосування різниць, визначених розд. ІІІ ПКУ (за винятком збитків минулих років і різниць «для всіх» з розд. І, ІІ і підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). У такому разі для малодохідника об’єктом оподаткування буде фінрезультат за даними бухобліку (визначений у фінзвітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ). Але про своє таке рішення потрібно заявити, поставивши відповідну відмітку в прибутковій декларації за перший рік безперервної сукупності років. Причому в подальших роках передумати малодохідник уже не зможе. На цьому фоні доволі дивно виглядає вимога фіскалів (див. 102.23.02 БЗ) про дублювання такої відмітки в декларації за подальші роки перебування платника в стані незастосування різниць. Адже почати застосовувати податкові різниці з розд. ІІІ ПКУ малодохідник зможе виключно після того, як його річний дохід перевищить 20-мільйонний бар’єр (див. 102.13 БЗ). А отже, навіть, якщо в якомусь з подальших років ви раптом забудете продублювати «звільняючу» відмітку, обов’язок застосовувати податкові різниці «автоматом» у вас не з’явиться. Утім краще із заповненням декларації не експериментувати.

До речі, фіскали допускають можливість малодохіднику, який надав декларацію без «звільняючої» відмітки, скористатися своїм правом не застосовувати податкові різниці шляхом подання уточнюючої декларації (102.23.02 БЗ).

У зворотній ситуації: коли у платника (високодохідника, що застосовує податкові різниці) за результатами 2018 року дохід «опустився» до 20 млн грн. або нижче цієї «планки», то він може вже в цьому звітному 2018 році скористатися своїм «одноразовим» правом відмови від коригувань. Причому жодних уточнюючих декларацій за 1 квартал, півріччя і три квартали подавати не потрібно, а буде достатньо подати, на підставі п. 46.4 ПКУ, разом з річною декларацією доповнення до неї, складене в довільній формі з поясненням мотивів такого подання (102.13 БЗ). Проте при перевищенні 20-мільйонного бар’єру за результатами наступного (2019 року) йому доведеться знову повернутися до різниць і жодних шансів коли-небудь перескочити в «безрізничний» стан у такого платника не буде. В усякому разі, ПКУ допускає таку можливість тільки один раз протягом безперервної сукупності років (п.п. 134.1.1 ПКУ).

Аналогічним чином складається ситуація в тому випадку, якщо платник раніше мав дохід менше 20 млн грн., але добровільно здійснював коригування фінрезультату на різниці, визначені розд. ІІІ ПКУ (не проставив відмітку про незастосування різниць у декларації). Такий платник (якщо його дохід за 2018 рік також не перевищив 20 млн грн.) може скористатися одноразовим правом і прийняти рішення про незастосування коригувань у декларації за 2018 рік (див. 102.02 БЗ).

(2) Звітний період.

Як ми вже сказали, цей показник має значення також для визначення звітного періоду в наступному звітному 2019 році. Так, якщо показник рядка 01 (дохід):

— ≤ 20 млн грн., то базовим звітним періодом у 2019 році буде рік (п.п. «в» п. 137.5 ПКУ);

— > 20 млн грн., то базовим звітним періодом на весь 2019 рік буде квартал (п. 137.4 ПКУ).

Виняток — лотерейники. Вони з 01.01.2017 р. у будь-якому разі зобов’язані подавати декларацію з податку на прибуток поквартально (п. 137.8 ПКУ);

Колишні єдиноподатники, які в середині 2018 року перейшли на загальну систему оподаткування. Вони до цього рядка переносять тільки дохід за податковий (звітний) рік, починаючи з дати переходу на загальну систему оподаткування і закінчуючи 31.12.2018 р. (не враховуючи період роботи на спрощенці). Причому цей же показник порівнюється з 20-мільйонним бар’єром, неперевищення якого дозволяє прийняти рішення про незастосування у 2018 році коригування фінансового результату до оподаткування (лист ДФСУ від 15.02.2018 р. № 626/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, 102.23.02 БЗ). А ось щодо орієнтиру, що визначає звітний період на 2019 рік, при формальному підході слід відштовхуватися від даних річного Звіту про фінансові результати за повний календарний рік (а не тільки за період роботи на загальній системі). Хоча ПКУ допускає деякі різночитання (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 7, с. 33). А враховуючи, що податківці в цьому питанні до єдиної думки так і не дійшли (див. листи від 19.06.2018 р. № 2726/ІПК/02-32-12-04, від 15.02.2018 р. № 626/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 25.04.2018 г. № 1849/ІПК/26-15-12-03-11), то рекомендуємо все ж заручитися індивідуальною консультацією на своє ім’я

Для розрахунку об’єкта оподаткування до уваги беруть суму бухфінрезультату до оподаткування, визначену у фінансовій звітності підприємства (п.п. 134.1.1 ПКУ).

Тож, діючи за приписами Кодексу, платники повинні до рядка 02 перенести зі знаком «+» показник рядка 2290 (прибуток) або зі знаком «-» показник рядка 2295 (збиток) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за формою № 2.

Ті, хто звітує за «малими» формами, до рядка 02 декларації заносять показник рядка 2290 Звіту про фінансові результати (форми № 2-м або № 2-мс) з відповідним знаком «+» або «-».

Колишні спрощенці. Новачки, які в середині 2018 року перейшли на загальну систему, а до цього були платниками ЄП, повинні відобразити в цьому рядку фінрезультат тільки за період роботи на загальній системі (див., наприклад, листи ДФСУ від 31.08.2016 р. № 18892/6/99-99-15-02-02-15, від 05.04.2017 р. № 7102/6/99-99-15-02-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 52, с. 43). Так, наприклад, ставши платником податку на прибуток з II кварталу 2018 року, фінрезультат слід зазначити за квітень — грудень 2018 року. Щоб визначити цей показник, вам будуть потрібні два комплекти фінзвітності:

— фінзвітність за 2018 рік;

— фінзвітність за I квартал 2018 року. На практиці цей звіт може бути поданий на паперовому носії, а в полі «Наявність доповнення¹⁴», згідно з п. 46.4 ПКУ, робиться відповідний запис.

Зазначимо, що фінзвітність складається наростаючим підсумком. Тому подання додатково фінзвіту за I квартал дозволить правильно визначити фінрезультат у декларації з податку на прибуток за 2018 рік (з фінрезультату за рік відняти фінрезультат за період роботи на ЄП)

У цьому рядку відображають підсумковий (згорнутий) результат коригувань бухгалтерського фінрезультату. Повний перелік «збільшуючих» і «зменшуючих» різниць містить додаток РІ. У ньому розраховують узагальнений показник і потім переносять до цього рядка декларації зі знаком «+» або «-».

Врахуйте: навіть коли результат розрахунку податкових різниць дорівнює нулю, все одно додаток РI до декларації з податку на прибуток подавати слід (!) обов’язково.

Рядок 03 заповнюють і додаток РІ подають усі «коригувальники», включаючи малодохідників.

Нагадаємо про ті нововведення в коригуваннях фінрезультату, які запрацювали починаючи з 01.01.2018 р.

1. Підкориговано порядок обліку різниць, пов’язаних з відмінністю від ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки» (пп. 140.5.1 і 140.5.2 ПКУ) щодо реалізованих і придбаних товарів (робіт, послуг) відповідно. Уточнено, що під договірною (контрактною) вартістю розуміється вартість, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінрезультату до оподаткування за правилами бухобліку. Саме з нею порівнюють ціну, визначену за принципом «витягнутої руки». Ці різниці застосовують платники, що здійснюють контрольовані операції.

2. «Безнадійні» різниці. З 01.01.2018 р. з п.п. 14.1.11 ПКУ виключено п.п. «г», згідно з яким безнадійною визнавалася заборгованість фізосіб, прощена кредитором. Зауважимо: збільшує фінрезультат, згідно з п.п. 139.2.1 ПКУ, абсолютно вся безнадійна заборгованість (частина , яка списується за рахунок створеного РСБ, при формуванні резерву (проводка Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» — Кт 38), а частина — при списанні понад суму резерву (проводка Дт 944 — Кт 36, 37 та інші рахунки обліку дебіторської заборгованості)). А ось скористатися «зменшуючою» податковою різницею щодо прощеної заборгованості фізособи, згідно з п.п. 139.2.2 ПКУ тепер неможливо, адже така заборгованість не відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 14.1.11 ПКУ. Як наслідок, списання прощеної заборгованості фізособи з 01.01.2018 р. збільшуватиме фінрезультат у складі додатної різниці, передбаченої п.п. 139.2.1 ПКУ.

До речі, одним із досягнень цього року можна назвати УПК, затверджену наказом Мінфіну від 03.04.2018 р. № 400. У ній, нарешті, поставлено крапку в питанні списання безнадійної дебіторки зі строком давності, що сплив. Тепер виключним і достатнім критерієм «безнадійності» є власне факт закінчення строку давності, незалежно від того, здійснювалися платником заходи щодо стягнення такої заборгованості чи ні (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 29, с. 2-3).

3. Різниці для банків і небанківських фінансових установ. Також зазнали змін різниці з пп. 139.3.1, 139.3.3 і 139.3.4 ПКУ. При цьому передбачений спеціальний підхід, що стосується обліку для цілей оподаткування податком на прибуток результатів обліку резервів банків і перерахунку таких резервів (пп. 49 і 50 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

4. «Зменшуючі» різниці.

Починаючи з 2018 року не зменшується фінрезультат на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, отриманих від платників єдиного податку (п.п. 140.4.1 ПКУ). Тобто дивіденди, які виплачуватимуться єдиноподатниками із цієї дати на користь платників податку на прибуток, оподатковуються податком на прибуток у їх одержувача. Нагадаємо, раніше єдиноподатник повинен був сплачувати авансовий внесок при виплаті дивідендів юрособам, а останні, у свою чергу, отриманий дохід у вигляді таких дивідендів виключали з об’єкта оподаткування податком на прибуток. Детальніше про дивіденди ми розповімо в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 13.

Нові різниці, які зменшують фінрезультат:

— на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств і всіх єдиноподатників незалежно від групи (раніше лише платників єдиного податку четвертої групи);

— на суму субсидій, отриманих суб’єктами кінематографії для повернення частини кваліфікованих витрат відповідно до Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23 лютого 2017 року № 1977-VIII, здійснених при випуску (створенні) фільму і включених до складу доходів звітного періоду відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (п.п. 140.4.4 ПКУ).

5. «Збільшуючі» різниці.

Починаючи з 2018 року не збільшується фінрезультат до оподаткування на суму доходу, отриманого колишнім єдиноподатником групи 4, який перейшов на загальну систему оподаткування, як плата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощенці (п.п. 140.5.12 ПКУ).

Нові різниці збільшують фінрезультат до оподаткування:

— на суму повної або часткової компенсації роботодавцем один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника та/або його дітей у віці до 18 років (п.п. 140.5.10 ПКУ). Щоправда, лише за умови, якщо така компенсація не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи (п.п. 165.1.35 ПКУ). Тобто, ті суми, які не оподатковані ПДФО, потрібно «витягнути» з витрат (збільшити об’єкт оподаткування);

— на суму коштів або вартість товарів/послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного року суб’єктам сфери фізкультури і спорту, які є неприбутковими організаціями (внесеними до Реєстру неприбуткових), на дату такого перерахування коштів, передання товарів/послуг у розмірі, що перевищує 8 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (п.п. 140.5.14 ПКУ). Тобто, збільшити фінрезультат доведеться на суму, яка вийшла за межі допустимих 8 %;

— на суму 30 % вартості товарів (у т. ч. необоротних активів, робіт і послуг), придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480 (абзац четвертий п. 140.5.4 ПКУ) і в «особливих» нерезидентів з «низькоподаткових» країн (абзац третій п.п. 140.5.4 ПКУ), згідно з новим Переліком № 1045. Зверніть увагу: п’ять країн (Грузія, Естонія, Латвія, Угорщина і Мальта) було виключено з Переліку № 1045 тільки із 7 березня 2018 року (постанова КМУ від 31.01.2018 р. № 108), а Болгарію — з 25.04.2018 р. (постанова КМУ від 11.04.2018 р. № 295). Тому за покупками, здійсненими в цих країнах до зазначених дат, 30 % коригування застосовуватиметься

Нагадаємо також, що малодохідникам, які не визначають різниці з розд. ІІІ ПКУ, додаток РІ доведеться подавати у разі:

1) якщо в них є непогашені збитки минулих років (п.п. 140.4.2 ПКУ). Тоді такі минулорічні податкові збитки вони відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ. У зв’язку із цим нагадаємо: перенесення минулорічних податкових збитків податківці визнають пільгою (код пільги — «11020301»). Щоправда, подавати у зв’язку із цим «пільговий» Звіт потрібно, тільки коли збитки частково або повністю «зіграли» (!) у зменшення поточного податку. Іншими словами, сума пільги дорівнює сумі минулорічних збитків у межах суми прибутку поточного періоду, помножена на ставку податку (18 %). Якщо ж у поточному періоді збиток (тобто об’єкт оподаткування звітного періоду без урахування минулих перетікаючих збитків від’ємний або нульовий), то й бюджет жодних втрат не несе, адже податок до сплати і так не виникає. А отже пільга відсутня і «пільговий» Звіт не подаємо (102.11 БЗ), звичайно, якщо немає інших яких-небудь пільг;

2) при коригуванні фінрезультату на суми різниць, передбачених:

— розд. I щодо трансфертних операцій (п.п. 39.5.5 ПКУ);

— розд. II — довгострокового страхування життя (ст. 123¹ ПКУ);

— підрозділом 4 розділу ХХ «Перехідні положення»

У цьому рядку звичайні платники розраховують об’єкт оподаткування (прибуток або збиток) шляхом коригування (збільшення або зменшення) бухфінрезультату (прибутку або збитку) на різниці за формулою: ряд. 02 +/- ряд. 03 РІ.

При заповненні цього рядка підприємства, які разом з оподатковуваною діяльністю ведуть діяльність, що підпадає під податкові пільги, показують загальний результат за всіма видами діяльності. Виключення результату (прибутку/збитку) за пільгованими операціями із цієї загальної суми здійснюють за допомогою рядка 05.

Показник рядка 04 може мати як додатне («+»), так і від’ємне («-») значення. У разі від’ємного значення він враховується в зменшення об’єкта оподаткування в подальших звітних роках

У цьому рядку відображають прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування. Розрахунок результату (прибутку або збитку від видів діяльності, звільнених від оподаткування) здійснюють у табл. 1 додатка ПЗ до декларації і переносять до цього рядка. Цей результат уже (у згорнутому вигляді) увійшов до суми, відображеної за рядком 04 декларації.

Причина виділення результатів від пільгованої діяльності в цей, окремий, рядок декларації зрозуміла. Бо збитки від пільгованих видів діяльності не можуть зменшувати прибуток від іншої діяльності (так само як і пільгований прибуток не збільшує прибутку від інших видів діяльності).

При цьому якщо результат за рядком 05 — від’ємний (збиток), але є прибуток від інших видів діяльності, то об’єкт оподаткування перевищуватиме суму, відображену за рядком 04 декларації. Адже в рядку 04 показують загальний об’єкт оподаткування — у згорнутому вигляді. Алгоритм обчислення показника рядка 06 цей момент враховує.

Таким чином, бухгалтерський фінрезультат у рядку 02, сума його коригування в рядку 03 і, відповідно, об’єкт оподаткування в рядку 04 основної частини декларації первісно повинні містити в собі і показники пільгованої діяльності.

Потім за допомогою рядка 05 загальний об’єкт оподаткування «очищають» від показників пільгової діяльності й обчислюють податок на прибуток.

Показник рядка 05 може мати як додатне («+»), так і від’ємне («-») значення.

Нагадаємо, перелік суб’єктів, прибуток яких звільнений від оподаткування податком на прибуток, наведено в ст. 142 ПКУ. До їх числа належать:

— підприємства й організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю;

— Чорнобильська АЕС на період виконання робіт з підготовки до зняття і зі зняття з експлуатації енергоблоків АЕС і виконання робіт з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему;

— підприємства, які отримали міжнародну технічну допомогу або кошти держбюджету для реалізації міжнародної програми Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття».

Тимчасово до 01.01.2025 р. звільняється від оподаткування прибуток підприємств — суб’єктів літакобудування, визначених згідно з нормами ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» від 12.07.2001 р. № 2660-III (п. 41 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Тобто дія пільги з 2018 року поширюється не лише на тих суб’єктів, які займаються розробкою та/або виготовленням з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів до них (як було передбачено раніше).

Окрім цього, до 01.01.2020 р. частково звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що використовують газ (метан) вугільних родовищ та/або похідну сировину газу (метану) вугільних родовищ (п. 16 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

При розрахунку показника цього рядка спочатку загальний об’єкт оподаткування (рядок 04) зменшують на прибуток (збільшують на збиток) від пільгованої діяльності (рядок 05).

Потім отриманий результат (якщо він додатний) множать на ставку податку з п. 136.1 ПКУ — 18 %. У результаті отримують суму податку на прибуток.

Таким чином, значення рядка 06 може бути тільки додатним. Якщо результат розрахунку «рядок 04 - рядок 05» буде від’ємним або дорівнюватиме нулю, то рядок 06 залишається порожнім

Заповнюють ті платники, які здійснюють окремі види діяльності й операції, на які поширюються особливості оподаткування, а саме страхувальники. Інші платники рядки 07, 07.1, 07.2 і 08 не заповнюють.

Тут страховик зазначає загальну суму доходу за договорами страхування і співстрахування, визначеного п.п. 141.1.2 і п. 141.1 ПКУ

Страховик зазначає суму доходу за договорами довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування і страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорами страхування додаткової пенсії, і визначеного пп. 14.1.52, 14.1.52¹, 14.1.52², 14.1.116 ПКУ. Тобто тут відображається дохід, який оподатковується за спецставкою 0 % (п.п. 136.2.2 ПКУ)

Тут відображають страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування, які з 01.01.2017 р. виключаються з об’єкта оподаткування за «страховими» спецставками 3 % і 0 % (останній абзац п.п. 141.1.2 ПКУ)

У цьому рядку декларації страховики розраховують податок на прибуток за ставкою, встановленою п.п. 136.2.1 ПКУ, — 3 %, на дохід, визначений п.п. 141.1.2 ПКУ.

Розраховується він як різниця між показниками рядків 07 і 07.1, 07.2, помножена на ставку податку на прибуток у відсотках (3 %), установлену п.п. 136.2.1 ПКУ. Нарахований у цьому рядку податок на доходи є різницею, яка зменшує фінрезультат такого страховика

У рядку 09 відображається сума доходу, отриманого лотерейними операторами (суб’єктами, що здійснюють випуск і проведення лотерей).

Нагадаємо, правила розрахунку оподатковуваних доходів лотерейників від лотерейної діяльності визначені п.п. 14.1.271 ПКУ, а порядок оподаткування доходів таких суб’єктів визначено п. 141.8 ПКУ.

Зокрема, встановлено, що лотерейники щоквартально сплачують податок на дохід у порядку і в строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, з поданням декларації з податку на прибуток (п. 137.8 ПКУ).

Показник розраховується за формулою: (ряд. 09.1 + ряд. 09.2).

Заповнюють рядок 09 тільки лотерейники, а всі інші платники проставляють прочерк (якщо заповнюють в електронному вигляді — залишають порожній)

Тут відображається сума доходу, що залишився після формування призового (виграшного) фонду.

Показник розраховується за формулою: додатне значення (ряд. 09.1.1 - ряд. 09.1.2)

У рядку 09.1.1 відображається загальна сума доходів, отриманих від прийняття ставок у лотереї

У рядку 09.1.2 відображається сума сформованого призового (виграшного) фонду лотереї відповідно до умов її проведення

У цьому рядку відображається сума безнадійної заборгованості, яка визначається щорічно станом на 31 грудня, як сума призового фонду, що залишився (пп. «е» п.п. 14.1.11 ПКУ)

У рядку відображається податок на дохід від діяльності з випуску і проведення лотерей за звітний період. Розраховується він шляхом множення показника рядка 09 на ставку податку на прибуток у відсотках, установлену п. 136.6 ПКУ з урахуванням Перехідних положень ПКУ. Тобто розмір ставки на дохід від операцій з випуску та проведення лотерей становить (п. 48 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ):

у 2018 році — 24 %;

у 2019 році — 26 %;

у 2020 році — 28 %;

з 01.01.2021 р. — 30 %.

Нарахований податок на дохід не є різницею і не зменшує фінрезультат до оподаткування. Прибуток від здійснення іншої діяльності, не пов’язаної з випуском і проведенням лотерей, оподатковується у звичайному порядку за базовою ставкою (18 %).

Інші платники проставляють тут прочерки, а в електронній формі декларації цей рядок залишають порожнім

У цих рядках суб’єкти, що здійснюють азартні ігри, окремо показують дохід від азартних ігор з використанням ігрових автоматів і податок на прибуток з такого доходу за ставкою, визначеною п.п. 136.4.1 ПКУ, — 10 %. Нарахований податок на дохід не є різницею і не зменшує фінрезультат до оподаткування.

Нагадаємо, що в Україні, згідно із Законом України від 15.05.2009 р. № 1334-VI існує заборона на проведення азартних ігор.

Інші платники проставляють тут прочерки, а в електронній формі декларації цей рядок залишають порожнім

У рядку 13 букмекери відображають дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням ігрових автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцеві (рядок 14).

Податок на прибуток з такого доходу розраховується за ставкою, визначеною п.п. 136.4.2 ПКУ, — 18 %, і відображається в рядку 15. Нарахований податок на дохід не є різницею і не зменшує фінрезультат до оподаткування.

Усі інші платники проставляють тут прочерки

Цей рядок показує загальну суму, на яку платник може зменшити податок на прибуток, нарахований у цьому періоді.

Сам розрахунок показника рядка 16 ЗП проводиться в додатку ЗП, у якому якраз платник і повинен розшифрувати «зменшуючі» суми.

Нагадаємо, з 2018 року сума податку на прибуток, що підлягає сплаті, додатково зменшується на суму сплаченого за поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), які класифікуються в товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються в підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Для цієї суми акцизу в додатку ЗП відведено новий рядок 16.5.

У цілому, в додатку ЗП усього три «зменшуючі» податки:

— «закордонподаток» (рядок 16.1). Його суми підлягають заліку тільки в межах звітного року і на наступний рік не переносяться (див. листи ДФСУ від 24.05.16 р. № 11232/6/99-99-15-02-02-15, від 29.06.16 р. № 14130/6/99-99-15-02-02-15, 102.23.02 БЗ). І не забудьте отримати від державного органу країни, де отримано «іноземний» дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку за звітний (податковий) рік про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування (102.20 БЗ). Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено діючими міжнародними договорами України (п. 13.5 ПКУ);

— дивідендні аванси (рядок 16.4.1). А ось залишок, що не зіграв у зменшення податку на прибуток, можна перенести на наступний рік (п.п. 57.1¹.2 ПКУ). Зазначимо, що ряд. 16.3 чітко тепер вимагає показувати в ньому необліковані аванси за минулий рік. Хоча до цього там було присутнім слово «періоду», що плутало всіх. Власне, про такий же підхід сказано в листі ДФСУ від 11.10.16 р. № 33190/7/99-99-15-02-01-17;

— акцизний податок (рядок 16.5), про який вище ми вже сказали. Врахуйте, сума акцизу, що не зіграла в зменшення податку, на наступний рік не переноситься (п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

Розмір «зменшуючих» сум податку протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми самого податку на прибуток, що підлягає сплаті платником податку протягом такого періоду. Нагадаємо, раніше фіскали вимагали дотримуватися визначеної послідовності обліку «зменшуючих» платежів, спираючись при цьому виключно на форму додатка ЗП до декларації. Незважаючи на те, що ця консультація, розміщена в Базі знань (див. 102.23.02 БЗ), переведена до розділу не діючих з 14.12.2018 р., сам порядок заповнення додатка ЗП не змінився. Тому безпечніше діяти в тому ж дусі й зараз — тобто спочатку заліковуємо «закордонподаток», а потім дивідендні аванси й услід акцизний податок.

Показник цього рядка зменшує податок на прибуток, нарахований за рядками 06, 08, 10, 12 і 15 декларації

У цьому рядку визначають податок на прибуток за весь звітний період. Для чого із загальної суми податку (у звичайних платників це показник рядка 06) віднімають зменшуючі суми, наведені в рядку 16 декларації.

У платників з базовим звітним періодом «квартал»: у силу дії принципу наростаючого підсумку рядок 17 міститиме в собі дані всіх попередніх звітних (податкових) періодів звітного року. Отже, для правильної сплати податку із цього рядка віднімають дані минулого періоду поточного року з урахуванням уточнень. Це відбувається за допомогою рядка 18.

Платники з базовим звітним періодом «рік» отриманий результат з рядка 17 безпосередньо переносять до рядка 19.

Зверніть увагу: при загальному збитку за звітний період (рядок 04 від’ємний) у підприємства може виникнути зобов’язання зі сплати податку, якщо великий збиток за пільгованою діяльністю перекрив інший прибуток (від’ємне значення рядка 05 буде більшим за значення рядка 04).

Важливо! Показник цього рядка має бути тільки додатним

Згідно з виноскою (7), цей рядок заповнюють тільки платники з базовим звітним періодом «квартал», щоб облікувати дані минулого звітного періоду поточного року.

Показник цього рядка беремо з рядка 17 попередньої декларації за три квартали 2018 року.

Врахуйте! Рядка для відображення суми фактичної переплати з податку на прибуток декларація не містить. Реальну переплату податківці обліковують тільки в інтегрованій картці платника

Цей рядок заповнюють і «квартальники», і «річники».

Як випливає з виноски (8) до цього рядка, у «річників» сума, вписана до рядка 19, повинна дорівнювати показнику рядка 17.

У «квартальників» значення цього рядка може бути як додатним, так і від’ємним. У «річників» — тільки додатним.

Додатне його значення показує «планову» суму податку на прибуток, яку підприємство повинне заплатити до бюджету за підсумками звітного податкового періоду.

Від’ємне значення відповідає сумі переплати за цей період, яка могла виникнути у «квартальників» через принцип наростаючого підсумку у разі, коли податкове зобов’язання за рік виявилося меншим за зобов’язання за три квартали 2018 року.

Важливо! Показник цього рядка проводять в інтегрованій картці платника

Згідно з п.п. 57.1¹.2 ПКУ емітент корпоративних прав, що приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), повинен нарахувати і сплатити авансовий внесок з податку на прибуток. Такий дивідендний авансовий внесок перераховують до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів. При цьому суму дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшують на суму авансового внеску. Тобто авансовий внесок нараховують «зверху» дивідендів.

Зверніть увагу: дивідендний авансовий внесок розраховують не з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті, а лише із суми перевищення над значенням об’єкта оподаткування за рік, за результатами якого їх виплачують.

Так, якщо, наприклад, об’єкт оподаткування за 2017 рік — 10000 грн., а сума

виплачуваних дивідендів у 2018 році за підсумками 2017 року (і після подання за цей період «прибуткової» декларації) — 12000 грн., то з 2000 грн. (12000 грн. - 10000 грн.) слід сплатити дивідендний авансовий внесок у сумі 360 грн. (2000 грн. х 18 % : 100 %).

При виплаті дивідендів за неповний календарний рік суму зазначеного перевищення розраховують, використовуючи значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які виплачуються дивіденди. Наприклад, якщо дивіденди виплачують за IV квартал 2017 року, дивідендний аванс розраховують із суми перевищення величини дивідендів над об’єктом оподаткування за 2017 рік, діленим на 4.

Але майте на увазі: це правило працює тільки у разі, якщо податкові зобов’язання з податку на прибуток за відповідний рік погашені (див. лист ДФСУ від 03.10.2016 р. № 21414/6/99-99-15-02-02-15). За наявності непогашеного податкового зобов’язання дивідендний авансовий внесок доведеться сплатити з усієї суми дивідендів. Звідси випливає, що скористатися цим порядком сплати дивідендного авансу можна лише при одночасному дотриманні двох умов (лист ДФСУ від 29.01.2015 р. № 2707/7/99-99-19-02-01-17):

1) декларація з податку на прибуток за відповідний рік подана;

2) податкові зобов’язання, самостійно визначені платником у цій декларації, повністю сплачені.

Якщо хоча б одну із цих умов підприємство не виконало, авансовий внесок доведеться сплатити з усієї суми дивідендів.

На суму попередньо сплаченого дивідендного авансового внеску зменшують суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого в декларації за звітний (податковий) рік (п.п. 57.1¹.2 ПКУ). А необліковану суму авансу (у тому числі й при отриманні від’ємного значення об’єкта оподаткування) можна переносити на наступні звітні періоди до повного її погашення. Причому можливість (1) проведення щоквартального дивідендного заліку і (2) перенесення сплачених авансів у зменшення податкових зобов’язань майбутніх періодів чітко прописана в абзацах четвертому і п’ятому п.п. 57.1¹.2 ПКУ. Наприклад, у ІV кварталі 2018 року підприємство сплачує дивідендний аванс із суми дивідендів за IIІ квартал 2018 року. У такому разі, якщо підприємство є квартальним платником податку на прибуток, воно зможе зарахувати сплачений аванс уже в декларації за 2018 рік. Якщо частина дивідендного авансу не «зіграє» в зменшення зобов’язань з прибутку в ІV кварталі, ви зможете проводити залік у декларації за I квартал 2019 року, за перше півріччя 2019 рік і так далі до повного списання сплаченого авансу.

Важливо! У рядку 20 декларації показують суму авансового внеску при виплаті дивідендів, яка має бути сплачена у звітному (податковому) періоді. «Квартальники» наводять таку суму наростаючим підсумком за рік. Розрахунок такої суми здійснюється в додатку АВ, у якому розшифровують суму сплаченого дивідендного авансового внеску. Після чого значення рядка 6 додатка АВ переносять до цього рядка декларації. Це ж значення показують і в рядку 16.2 додатка ЗП до річної декларації з податку на прибуток

До речі, як консультують податківці (102.24 БЗ), якщо у вас є переплата з податку на прибуток, то при виплаті дивідендів зарахувати її на сплату авансового внеску з податку на прибуток не вийде. Проте платник податків може повернути суми грошового зобов’язання на підставі заяви про таке повернення протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ПКУ). Щоправда, на наш погляд, жодних перешкод для звичайного заліку переплати тут немає (абзац «б» п. 87.1 ПКУ). Детальніше про дивіденди ми розповімо в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 13.

Нагадаємо, дивідендний авансовий внесок не сплачують при виплаті дивідендів (пп. 57.1¹.3 і 57.1¹.4 ПКУ):

1) на користь власників корпоративних прав материнської компанії (якщо сума виплачених дивідендів не перевищує доходи материнської компанії у вигляді дивідендів від інших осіб);

2) платник податку, що має пільгу з прибутку (у розмірі звільненого від оподаткування прибутку). Але врахуйте: «нульовики», тобто підприємства, які з 01.01.2017 р. на підставі п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ нараховують податок на прибуток за ставкою 0 %, не звільняються від сплати дивідендного авансу. Причому виплата дивідендів для нульовиків загрожує не лише нарахуванням дивідендного авансу, але і втратою нульового статусу в періоді виплати (див. останній абзац п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ);

3) фізичним особам;

4) інститутами спільного інвестування.

Крім того, з 2018 року не сплачують (!) авансового внеску при виплаті дивідендів своїм засновникам-юрособам єдиноподатники груп 3 і 4 (абз. 7 п.п. 57.1¹.2 ПКУ). Одночасно платники податку на прибуток — високодохідники і малодохідники-добровольці більше не зможуть «очистити» фінрезультат від дивідендів, отриманих від таких платників єдиного податку. Річ у тім, що зі зменшуючої різниці, передбаченої п.п. 140.4.1 ПКУ, у частині доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, прибрали згадку про єдиноподатників

Дотримуючись пояснення, наведеного у виносці (7) до цього рядка, цей рядок заповнюють лише «квартальники». Для таких платників поточний рядок слугує для «очищення» суми нарахованих авансових внесків від даних попередніх періодів поточного року. Завдяки цьому в наступному рядку 22 декларації буде видно, яка саме сума дивідендних авансових внесків має бути сплачена до бюджету за останній звітний квартал.

Цей рядок залишається порожнім у «квартальників», якщо в попередніх звітних періодах поточного року виплат дивідендів не було. У такому разі суму з рядка 20 просто переносять до рядка 22 декларації.

Платники, у яких за результатами попереднього року (ряд. 01 декларації) базовим податковим періодом виявився «рік», задекларувавши податкові зобов’язання за рядком 20, цей рядок у річній декларації не заповнюють

Цей рядок заповнюють як «квартальники», так і «річники». У «річників» значення рядка 22 збігатиметься із зафіксованим за рядком 20 АВ (див. виноску (8) до рядка).

Врахуйте! Це важливий рядок — його показник проводять в інтегрованій картці платника

Цей рядок призначений для узагальнення інформації про суму податків, утриманих з виплачених резидентом на користь нерезидентів або уповноважених ними осіб (крім постійних представництв нерезидентів на території України) доходів з джерелом їх походження з України. Такий податок називають ще податком на репатріацію (п.п. 134.1.3 ПКУ).

Врахуйте! У цьому рядку відображають тільки суми податку, утримані з виплат нерезидентам-юрособам.

Окрім «стандартних» платників податку на прибуток утримати, сплатити «нерезидентський» податок і відзвітувати про це прибутковою декларацією із заповненими ряд. 23 — 25 і додатком ПН доведеться іншим платникам. Перелічимо їх нижче.

Особливі платники податку на репатріацію.

1. Платники ЄП. При виплаті «українських» доходів нерезидентам єдиноподатники зобов’язані сплачувати податок з доходів нерезидентів. З 01.01.2018 р. про це прямо сказано в (!) окремому п. 297.5 ПКУ. Утім, і в більш ранні періоди податківці вимагали від єдиноподатників сплати податку і декларацію з податку на прибуток із заповненими ряд. 23 — 25 і додатком ПН абсолютно з усіх доходів, визначених п.п. 141.4.1 ПКУ, виплачених нерезидентам (лист ДФСУ від 07.04.2016 р. № 7782/6/99-99-19-02-02-15). З 2017 року ця позиція законодавчо зміцніла в силу змін до визначення терміна «резидент» у п.п. 14.1.213 ПКУ. Ну, а з 2018 року затвердилася в п. 297.5 ПКУ. Загалом, єдиноподатникам потрібно бути напоготові.

2. Фізособи-резиденти і ФОПи на загальній системі оподаткування. Контролери наполягають, що й вони зобов’язані утримувати і сплачувати податок на репатріацію (а отже подавати «прибуткову» декларацію з відповідним заповненням рядка 23 декларації та додатка ПН до такої декларації), здійснюючи на користь нерезидента-юрособи виплату «українських» доходів (див. 102.18 БЗ, листи ДФСУ від 22.02.2017 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15, від 08.11.2018 р. № 4735/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК //«Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 6, а також «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 47, с. 15).

3. Неприбуткові організації. Ця ж вимога при виплаті доходу нерезидентам поширюється і на них. «Неприбутківцям» потрібно відзвітувати за результатами року, у якому був виплачений «нерезидентський» дохід (102.03 БЗ, лист ДФСУ від 21.09.2017 р. № 2011/6/99-99-15-02-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 83, с. 3).

Особливості виплати «нерезидентського» доходу.

А тепер згадаємо основні нюанси сплати так званого податку на репатріацію:

1) при визначенні виду доходів, з яких потрібно утримувати податок, слід спиратися на п.п. 14.1.54 і п. 141.4 ПКУ;

2) утримують і перераховують до бюджету податок на репатріацію під час виплати доходу нерезиденту і за рахунок цього доходу (тобто в бухобліку нарахування податку: Дт 632 — Кт 641/податок на дохід нерез.; сплата: Дт 641/ податок на доход нерез. — Кт 311). Виняток: виплати нерезидентам за виробництво та/або поширення реклами про такого резидента, при такій виплаті сплачують податок за ставкою 20 % суми цих виплат за власний рахунок (п.п. 141.4.6 ПКУ) (тобто в бухобліку нарахування податку: Дт 93 — Кт 641/податок на дохід нерез.; сплата: Дт 641/ податок на дохід нерез. — Кт 311);

3) щоб визначити суму доходу, з якого утримується і сплачується податок, беруть офіційний курс НБУ на дату виплати цього доходу (102.18 БЗ);

4) у загальному випадку ставка податку встановлена на рівні 15 % суми доходів, водночас за деякими доходами нерезидентів установлено інші ставки (наприклад, фрахт — 6 %, реклама — 20 %);

5) якщо між Україною і країною нерезидента укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, то виплачуваний нерезиденту дохід може оподатковуватися за міжнародними правилами. Перелік країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (станом на 01.01.2017 р.), наведений у листі ДФСУ від 02.01.2018 р. № 78/7/99-99-01-02-02-17;

6) незалежно від того, в якому порядку (за міжнародним договором чи за правилами п. 141.4 ПКУ) здійснюється оподаткування доходів нерезидента, особа, що виплачує у звітному періоді доходи нерезиденту-юрособі, повинна скласти додаток ПН до декларації.

Важливо! Додаток ПН складають за кожним нерезидентом окремо. Тому в рядку 23 ПН декларації зазначають суму показників з рядка 28 графи 6 табл. 1 усіх додатків ПН.

Детальніше див. пояснення до додатка ПН

Дотримуючись пояснення, наведеного у виносці (7), цей рядок заповнюють лише «квартальники» (платники з базовим звітним періодом — календарний квартал). Для таких платників цей рядок аналогічний рядкам 18 і 21, тобто призначений для «очищення» суми податку, що утримується при виплаті доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України, від даних попередніх періодів поточного року. Завдяки цьому з декларації буде видно, яка саме сума податку на репатріацію має бути утримана з таких доходів і сплачена до бюджету за останній квартал (рядок 25).

До цього рядка включають і уточнюючі показники (у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у попередніх звітних періодах у межах поточного року). При цьому рядок 23, при заповненні якого були допущені помилки, заповнюють правильно.

У «квартальників» цей рядок залишається порожнім, якщо в попередніх звітних періодах звітного року виплат доходів нерезидентам не було. У такому разі суму з рядка 23 просто переносять до рядка 25 декларації.

А ось «річники» (платники з базовим звітним періодом — рік), задекларувавши податкові зобов’язання за рядком 23, цей рядок декларації взагалі не заповнюють

Цей рядок заповнюють як «квартальники», так і «річники».

У «річників» показник рядка 25 повинен відповідати рядку 23 ПН декларації (див. виноску (8)).

Врахуйте! Це важливий рядок — його показник проводять в інтегрованій картці платника

У відповідних комірках цього поля проставляють відмітки «+» про додатки, які подають разом з декларацією за звітний період.

Виняток — комірка під буквами «ПН», де зазначають кількість поданих «нерезидентських» додатків ПН. Таких додатків через різних нерезидентів може подаватися декілька.

Комірку під буквами «ТЦ» заповнюють лише ті платники, які провели самостійні коригування згідно зі ст. 39 розділу I ПКУ (див. виноску (11)).

Додатки АМ і ЦП зобов’язані подавати лише високодохідники (з річним доходом більше 20 млн грн.) і ті малодохідники (з річним доходом не більше 20 млн грн.), які з доброї волі рахують податкові різниці з розд. III ПКУ. Причому додатки АМ і ЦП є розшифровувальними до рядків додатка РІ:

— АМ — до рядка 1.2.1;

— ЦП — до рядків 4.1.3 і 4.1.4.

Тому подають ці додатки тільки одночасно з додатком РІ, у якому заповнені ці рядки.

Малодохідники, які не визначають різниці, додаток РІ подають, тільки:

1) якщо в них є непогашені збитки минулих років;

2) при коригуванні фінрезультату на суми різниць, передбачених розд. I, II і підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Згорнутий результат таких коригувань (передбачених п.п. 39.5.5, ст. 123¹, п.п. 140.4.2 і підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ) малодохідники з відповідним знаком «+» або «-» переносять до рядка 03 декларації.

Згідно з п. 46.2 ПКУ разом з прибутковою декларацією подається фінансовий звіт з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ. Про це робиться відмітка «+» у комірці «ФЗ».

Важливо (!): інформація про додатки — обов’язковий реквізит (пп. 48.3, 49.11 ПКУ)

У цьому полі проставляються відмітки про конкретні форми фінансової звітності, які подаються разом з прибутковою декларацією. Для цього у відповідних комірках проставляють відмітку «+».

Фінзвітність за підсумками року подається середніми і великими підприємствами у повному складі:

— Баланс (Звіт про фінансовий стан);

— Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);

— Звіт про рух грошових коштів;

— Звіт про власний капітал;

— Примітки до річної фінансової звітності.

У квартальні періоди платники податку на прибуток подають фінзвітність, що складається з Балансу (Звіту про фінансовий стан) і Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід).

До уваги «міжнародників»! Для підприємств, які складають фінзвітность за міжнародними стандартами фінансової звітності, не встановлено окремої форми приміток до фінзвітності. У зв’язку із цим податківці пропонують примітки до фінансової звітності подавати у складі фінзвітів на додаток до них у самостійно обраній формі (письмове пояснення, таблиця, графік тощо). При цьому відмітку про подання приміток до фінзвітності в таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків — форм фінансової звітності» проставляти не потрібно (див. 102.23 БЗ).

Що стосується банків, то вони подають фінансову звітність за формами згідно з постановою Правління НБУ України від 24 жовтня 2011 року № 373 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України». Про це сказано у виносці (13) у комірках з формами фінансової звітності.

Що стосується суб’єктів малого і мікропідприємництва представництв іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, то для них в ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік збережена скорочена (!) за показниками фінансова звітність. Вони разом з декларацією за рік подають фінзвітність, що складається з Балансу та Звіту про фінансові результати (102.23.02 БЗ). Причому тим платникам, які з 01.01.2018 р. потрапили до категорії малих підприємств, слід складати і подавати скорочену фінзвітність за формами № 1-м і № 2-м, а тим, хто вписався в мікрокритерії, — спрощений формат фінзвітності (форми № 1-мс і № 2-мс).

Нагадаємо, що з 01.01.2017 р. підприємства (незалежно від того, чи належать вони до суб’єктів великого, середнього, малого або мікропідприємництва), які, згідно з пп. 137.4, 137.5 ПКУ звітують з прибутку поквартально, разом з декларацією за внутрішньорічні звітні періоди обов’язково подають квартальну фінзвітність (див. лист Мінфіну від 21.02.17 р. № 11130-02-2/4779). Хоча п. 2 Порядку № 419 вимагає від «малюків» подавати тільки річну фінансову звітність. Адже в п. 46.2 ПКУ чітко зазначено, що фінзвітність, яка подається разом з декларацією з податку на прибуток, є її невід’ємною частиною — (!) додатком. До речі, незважаючи на це, подають фінзвітність і саму декларацію окремо, причому, як рекомендують податківці, спочатку фінзвітність, а після отримання квитанції про приймання останньої, — декларацію (див. на сайті ДФСУ: http://www.sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/313683.html).

Колишні спрощенці. Новачки, які в середині 2018 року перейшли на загальну систему, а до цього були платниками ЄП, повинні, на думку податківців, додати до декларації (!) два комплекти фінзвітності:

— фінзвітність за весь 2018 рік і

— фінзвітність за період роботи на ЄП (див. листи ДФСУ від 31.08.2016 р. № 18892/6/99-99-15-02-02-1, від 28.10.2016 р. № 23354/6/99-99-15-02-02-15, від 11.11.2016 р. № 24342/6/99-99-15-02-02-15, від 11.11.2016 р. № 24343/6/99-99-15-02-02-15).

Причому у цьому полі зазначаємо ту фінзвітність, яку подаємо за рік, а фінзвітність за період роботи на спрощенці подаємо на папері з відміткою в полі «Наявність доповнення¹⁴», згідно з п. 46.4 ПКУ.

Врахуйте: це поле — обов’язковий реквізит декларації (п. 48.3 ПКУ). Якщо забудете поставити відмітку про фінзвітність, що подається, або зробите її неправильно — ваша «прибуткова» звітність втратить статус декларації.

І ще. Не забудьте в полі «Додатки на __ арк.» зазначити загальну кількість сторінок ваших додатків. Причому в загальній кількості аркушів враховується, зокрема, кількість аркушів за формами фінансової звітності (див. 102.23 БЗ)

Згідно з п. 46.4 ПКУ платник може додати до декларації доповнення-пояснення.

Зазначимо, що це поле якраз і призначене для того, щоб розкрити відомості про такі доповнення (за їх наявності). Кожне з довільних пояснень, складених до декларації, потрібно пронумерувати і занести в це поле під своїм номером з коротким поясненням

Це поле заповнюють малодохідники, що вирішили відповідно до п.п. 134.1.1 ПКУ не коригувати фінрезультат на всі різниці з розд. III ПКУ (крім збитків минулих років).

Для цього в полі «Наявність рішення» проставляють відмітку, а в полі «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» зазначають номер і дату розпорядчого документа, на підставі якого прийнято таке рішення (іншими словами, наказу керівника).

Зверніть увагу! Прийняти рішення про незастосування різниць можна тільки один раз протягом безперервної сукупності років. Про те, що таке рішення прийняте, і потрібно зазначити в декларації за перший рік безперервної сукупності років. Для більшості платників таким роком був 2015-й. Причому фіскали вимагають: якщо в наступних звітних (податкових) періодах такий платник продовжує користуватися своїм правом на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, то в наступних деклараціях він проставляє відповідну відмітку і повторює інформацію про номер і дату розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення в перший рік безперервної сукупності років (102.23.02 БЗ).

Врахуйте: якщо в майбутньому річний дохід перевищить 20 млн грн., то починаючи зі звітного періоду порушення доведеться обліковувати всі різниці (п.п. 134.1.1 ПКУ).

У декларації за 2018 рік це поле вперше можуть заповнити новозареєстровані платники, колишні єдиноподатники, що перейшли на загальну систему в середині цього року, та екс-високодохідники, у яких дохід «упав» до 20 млн грн. і нижче.

Якщо з якихось причин ви не проставили відмітку про прийняте рішення, то ситуацію можна виправити. Для цього до такого «вирішального» звітного періоду можна подати уточнюючу декларацію і зазначити в ній про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування (БЗ 102.23.02)

У цьому полі чітко зазначено, що підписують декларацію: керівник (уповноважена особа) і головний бухгалтер (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку).

Тут зазначають також реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта підписанта.

Важливо! Серію та номер паспорта проставляють лише щодо фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

При веденні бухгалтерського обліку і поданні декларації безпосередньо керівником йому достатньо розписатися тільки за себе, поставивши один підпис. Достатнім підтвердженням достовірності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі в паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податків (п.п. 48.5.1 ПКУ)

У цьому рядку наростаючим підсумком з початку року показують загальну суму дивідендів, виплачених (!) у звітному періоді.

Тобто сюди потраплять усі виплачені дивіденди незалежно від того, кому вони були виплачені (юрособам чи фізособам, резидентам чи нерезидентам тощо) і чи були вони звільнені від авансового внеску.

Причому неважливо, «за який» період вони виплачувалися — за поточний звітний період чи за минулі періоди.

До загальної суми виплачених дивідендів включаємо також і виплату дивідендів у негрошовій формі.

«Нерезидентський» нюанс. Резиденти, які здійснюють виплату дивідендів на користь нерезидента-юрособи, з доходу у вигляді таких дивідендів утримують податок на репатріацію за ставкою 15 % (п.п. 141.4.2 ПКУ). Цей податок сплачується резидентом за рахунок суми дивідендів і перераховується до бюджету під час виплати дивідендів. Звісно, за умови, що інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюється виплата дивідендів (за наявності перекладеної і легалізованої довідки).

Тобто фактично нерезидент отримує дивіденди за мінусом утриманої суми податку на репатріацію (якщо інше не встановлено міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування).

Проте в ряд. 1 додатка АВ показують дивіденди в нарахованій сумі (тобто без зменшення їх на податок на репатріацію)

Після того як усі суми виплачених дивідендів знайдуть своє місце в ряд. 1 додатка АВ, ідучи від рядка до рядка такого додатка, платникові належить:

— «очистити» загальну суму виплачених дивідендів від неоподатковуваних дивідендів (звільнених від дивідендного авансу). Які саме з виплачених дивідендів (з ряд. 1) звільнені від авансового внеску, розшифровують у ряд. 1.1 — 1.5.

Увага! При розшифровці уникайте задвоєнь — якщо, скажімо, виплачувані дивіденди одночасно відповідають відразу двом критеріям (тобто відразу вписуються в декілька розшифровувальних рядків). Наприклад: пільговик (ряд. 1.3) виплачує дивіденди фізособам (ряд. 1.1). У такому разі суму дивідендів потрібно розшифрувати один раз у якомусь одному з рядків: 1.1 або 1.3 (щоб вона до ряд. 1 включилася одноразово і сума дивідендів не почала двоїтися);

— зіставити загальну суму виплачених дивідендів з прибутковим об’єктом, отриманим у періоді, за який виплачувалися дивіденди (знайти в ряд. 4 суму перевищення або показати загальну суму дивідендів, якщо не були виконані відповідні умови);

— вивести «оподатковувану» суму дивідендів, з якою у звітному періоді сплачений дивідендний авансовий внесок (у ряд. 5);

— відобразити розмір самого авансового внеску (у ряд. 6).

Розберемо ці етапи відрядково

У цьому рядку наводять суму дивідендів, виплачених у звітному періоді фізичним особам (як резидентам, так і нерезидентам). З таких дивідендів не стягується авансовий внесок (п.п. 57.1¹.3 ПКУ). З них утримують ПДФО згідно з п. 170.5 ПКУ і військовий збір (ВЗ) з оглядом на деякі нюанси.

Фізособи-резиденти. За привілейованими дивідендами утримують ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %), оскільки для цілей оподаткування такі дивіденди прирівняні до зарплати (п.п. 170.5.3 ПКУ, п.п. 57.1¹.4 ПКУ).

За звичайними (не привілейованими) дивідендами фізосіб:

— підприємства-прибутківці утримують ПДФО за ставкою 5 % (п.п. 167.5.2 ПКУ), а

— підприємства-неприбутківці (наприклад, єдиноподатники) — за ставкою 9 % (п.п. 167.5.4 ПКУ), у тому числі і з нарахованої суми дивідендів, які виплачують за старі періоди 2013 — 2016 роки (див. лист ДФСУ від 23.08.2017 р. № 1719/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).

При цьому всі дивіденди, виплачені фізособам, незалежно від суми і форми виплати, підлягають оподаткуванню ВЗ за ставкою 1,5 % (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Фізособи-нерезиденти. У загальному випадку дивіденди, що нараховуються фізособам-нерезидентам, оподатковуємо ПДФО за тими ж ставками, що й дивіденди, нараховані фізособам-резидентам (п.п. 170.10.1 ПКУ)

Проте якщо між Україною і країною нерезидента укладений міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, то дивіденди, які виплачуються такому нерезиденту, можуть оподатковуватися за правилами, передбаченим міжнародним договором (п. 3.2, ст. 103 ПКУ). За умови, що нерезидент підтвердить свій статус резидента країни, з якою Україною укладено такий договір, надавши податковому агентові довідку (або її нотаріально посвідчену копію) про статус податкового резидента, видану компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором.

Оподаткування ВЗ сум дивідендів на користь фізичних осіб — нерезидентів не залежить від наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Цей дохід підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 % (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Детальніше про оподаткування дивідендів фізосіб див. один з найближчих номерів («Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 13.

Але, незважаючи на всі перелічені вище нюанси, у ряд. 1.1 показують дивіденди в нарахованій сумі (тобто без зменшення їх на ПДФО і ВЗ)

У цьому рядку показують суму дивідендів, виплачену ІСІ — інститутом спільного інвестування (звільнені від дивідендного авансу згідно з п.п. 57.1¹.6 ПКУ).

Нагадаємо, що до ІСІ належать інвестиційні фонди і взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства (п.п. 14.1.86 ПКУ)

Цей рядок заповнюють прибутківці-пільговики. Вони показують у ньому суму дивідендів, які виплатили за рахунок пільгового прибутку. Тобто дивідендів, виплачених у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування в періоді, за який виплачуються дивіденди. Звільнені такі дивіденди від авансового внеску згідно з п.п. 57.1¹.3 ПКУ.

Увага! Якщо ж пільговик виплатить дивіденди в більшій сумі (понад пільговий прибуток), тоді:

— уся сума виплачених дивідендів засвітиться в загальному ряд. 1 додатка АВ;

— до ряд. 1.3 додатка АВ потрапить лише частина з них — у розмірі звільненого прибутку.

Цей рядок, мабуть, доведеться заповнювати і колишнім пільговикам, якщо вони виплачують дивіденди за «старі» пільгові періоди

Цей рядок заповнюють державні унітарні підприємства та їх об’єднання (ДП), які щоквартально платять держдивіденди — відраховують частину чистого прибутку (доходу) до держбюджету (ч. 1 ст. 11¹ Закону № 185).

Виняток — ДП, перелічені в ст. 11¹ Закону № 185, які при дотриманні визначених умов звільнені від сплати держдивідендів.

Для ДП розмір держдивідендів у загальному випадку становить 75 % (п. 1 Порядку № 138). Крім того, дотримуючись п.п. 57.1¹.2 ПКУ, вони зобов’язані сплачувати й дивідендний авансовий внесок. Причому ДП не можуть розраховувати авансовий внесок за принципом «перевищення». Адже вони платять держдивіденди за поточний, а не за минулий рік. Тому дивідендний аванс ДП сплачують з усієї суми держдивідендів (лист ДФСУ від 03.10.2016 р. № 21414/6/99-99-15-02-02-15).

Зменшити базу для розрахунку авансового внеску вийде тільки за підсумками останнього, IV кварталу року. І лише, якщо річну декларацію подали та сплатили податок за нею ще до виплати держдивідендів за ІV квартал. У такому разі авансові внески нараховуються на суму перевищення дивідендів, яка належить до виплати за IV квартал звітного року, над частиною прибутку, розрахованого пропорційно кількості місяців, за які виплачують дивіденди, за формулою: річний об’єкт оподаткування: 12 місяців х 3 місяці (лист ДФСУ від 16.07.2015 р. № 14870/6/99-99-19-02-02-15, БЗ 102.09).

ДП розраховують і платять держдивіденди поквартально (п. 2 Порядку № 138). А точніше, суму самих держдивідендів ДП:

— розраховують щоквартально в Розрахунку № 285 (який подають після закінчення кварталу в 40-денний строк), а

— сплачують до бюджету щоквартально протягом 10 календарних днів, що настають за граничним строком подання Розрахунку № 285 (лист ДФСУ від 15.06.2016 р. № 13368/6/99-99-15-02-02-15). Тобто за I квартал — у II кварталі, за II квартал — у III кварталі тощо. Тому суми держдивідендів з додатка АВ повинні стикуватися з Розрахунком № 285. Нагадаємо: у додатку АВ дивіденди відображають «з виплати» (тобто тут показуємо суму виплачених (!) у звітному періоді дивідендів, з яких у звітному періоді сплатили дивідендний авансовий внесок, або звільнених від такого внеску)

У зв’язку із цим у ряд. 1.4 «річного» додатка АВ до декларації за 2018 рік потрапить сума держдивідендів, сплачених (!) протягом усього 2018 року.

При цьому показник рядка 1.4 додатка АВ повинен відповідати сумарному значенню показників ряд. 09 Розрахунку № 285, на підставі яких були виплачені дивіденди у звітному році (БЗ 102.23.02). Тобто до ряд. 1.4 додатка АВ до декларації з податку на прибуток за 2018 рік потрапить сума дивідендів за IV квартал попереднього (2017) звітного року і за підсумками кварталу, півріччя, трьох кварталів поточного 2018 звітного року.

Враховуючи, що частина чистого прибутку (доходу) за IV квартал попереднього року сплачується у звітному році, то в ряд. 4 додатка АВ відображається сума перевищення частини чистого прибутку (доходу) за IV квартал попереднього звітного року над значенням об’єкта оподаткування пропорційно кількості місяців, за які виплачується частина чистого прибутку (доходу).

До речі, якщо у якомусь кварталі ДП отримало збитки (відсутня база для нарахування держдивідендів), це не привід відмовитися від подання додатка АВ. Податківці наполягають: у такому разі додаток АВ і ряд. 20 АВ у декларації слід заповнити і подати з нульовим значенням. А в спеціальному полі декларації пояснити свої дії згідно з п. 46.4 ПКУ (БЗ 102.23.02).

Цей висновок застосовний і в разі, коли підприємство було збитковим протягом усього звітного року.

Якщо ж протягом звітного року показник частини чистого прибутку за окремі звітні періоди мав додатне значення, то в ряд. 1.4 додатка АВ слід показати суму додатних значень ряд. 09 Розрахунку № 285 за відповідні звітні періоди.

Чинне законодавство виокремлює ще дві групи платників держдивідендів:

— господарські товариства. Це ті госптовариства, у статутному капіталі яких є частка держави (у тому числі госптовариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать іншим госптовариствам, держчастка у яких — 100 %).

Такі платники зобов’язані сплачувати держдивіденди згідно з ч. 5 ст. 11 Закону № 185. Платять держдивіденди щорічно, за підсумками минулого року (не пізніше 1 липня року, наступного за звітним). Враховуючи те, що до цієї дати річна прибуткова декларація подана, а зазначене в ній податкове зобов’язання вже сплачене, то якщо не виникло суми перевищення, дивідендний авансовий внесок можна не сплачувати. Проте неоподатковувану авансовим внеском суму держдивідендів потрібно показати довідково в ряд. 1 додатка АВ;

— комунальні підприємства. КП зобов’язані сплачувати держдивіденди згідно з п. 29 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.

Платять держдивіденди щорічно або щоквартально (тобто в порядку, встановленому органами місцевого самоврядування) чи взагалі не платять (якщо місцевими органами влади нормативи та порядок сплати держдивідендів для КП не встановлено). Про всі нюанси виплати держдивідендів читайте в одному з наступних номерів («Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 13).

Але! Рядок 1.4 додатка АВ заповнюють тільки ДП!

Рядок 1.5 і ряд. 2 і 3 додатка АВ, що йдуть за ним, заповнюють материнські компанії (тобто юрособи, що є власниками інших юросіб або здійснюють контроль над ними як пов’язані особи, пп. 14.1.103 і 14.1.159 ПКУ).

У них материнські компанії зіставляють:

— виплачені дивіденди (ряд. 1.5) і

— отримані дивіденди (ряд. 2) з урахуванням перехідного торішнього «запасу» (тобто перевищення) отриманих дивідендів над виплаченими (ряд. 3). А все тому, що в материнських компаній від дивідендного авансового внеску звільняються суми виплачених дивідендів, якщо їх розмір не вийшов за рамки дивідендів, отриманих такою материнською компанією від інших осіб (дочірніх підприємств) (п.п. 57.1¹.3 ПКУ)

Звідси — необхідність порівнювати дивіденди «виплачені» з «отриманими». Причому якщо за підсумками року не добираємо дозволеного ліміту (тобто виплачуємо менше за отримуване), то різниця не зникає, а створює «резерв» (заділ на майбутнє — переходить на наступний рік) (ряд. 3 додатка АВ)

У цьому рядку материнські компанії показують дивіденди, отримані у звітному періоді від інших осіб (дочірніх підприємств)

У цьому рядку материнські компанії обліковують виникле за підсумками минулих років перевищення отриманих дивідендів над виплаченими.

Важливо! При заповненні цього рядка слід пам’ятати, що він з року в рік заповнюється материнською компанією наростаючим підсумком (див. п.п. 57.1¹.3 ПКУ, тобто суму перевищення материнські компанії вважають безперервно наростаючим підсумком починаючи з 01.04.2011 р. — введення для них такої «дивідендної» норми). Тож візьміть на замітку:

— тоді як у ряд. 1.5 і 2 додатка АВ материнські компанії показують суто дивіденди звітного року, відповідно: виплачені у звітному році (ряд. 1.5) і отримані у звітному році (ряд. 2) (тобто заповнюють їх без наростаючого підсумку);

— у ряд. 3 розраховують суму перевищення, використовуючи наростаючий підсумок.

Підкреслюємо: таку перехідну суму перевищення розраховують за даними минулих років. Тому протягом року у квартальників ряд. 3 додатка АВ буде однаковими

Увага! Хоча в назві ряд. 4 говориться про «суму перевищення» виплачених дивідендів над об’єктом оподаткування, насправді цей рядок додатка АВ потрібно заповнювати, навіть якщо авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів (див. виноску 1). Причому ряд. 4 заповнюють так:

1) підприємства — платники податку на прибуток показують у ньому суму перевищення (якщо воно виникло і дотримуються умови для сплати дивідендного авансового внеску із суми перевищення, абзац другий п.п. 57.1¹.2 ПКУ). Тобто якщо задекларовано і погашено грошове зобов’язання з податку на прибуток за відповідний рік (роки), за підсумками якого (яких) виплачено дивіденди.

Розраховуючи суму перевищення, врахуйте низку таких моментів:

а) при виплаті дивідендів за декілька років відразу суму перевищення розраховують «порічно» — окремо за кожен рік. Тобто загальну суму дивідендів потрібно розподілити за їх належністю до окремого року, і кожну суму дивідендів порівняти з об’єктом оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік.

Наприклад, у 2018 році ви виплачували дивіденди не лише за 2017-й, а й за 2016 рік. У цьому випадку, щоб дізнатися суму дивідендного авансу, яку потрібно сплатити до бюджету, необхідно визначити суму перевищення за кожен (2017 і 2016) рік окремо. Для цього потрібно порівняти:

— суму дивідендів, нарахованих за 2017 рік, і фінрезультат, отриманий за такий (2017) рік (навіть якщо рік був збитковим);

— суму дивідендів, нарахованих за 2016 рік, та об’єкт оподаткування податком на прибуток за такий (2016) рік. Якщо за аналізований звітний рік сума дивідендів перевищить об’єкт оподаткування (тобто буде отримано додатне значення), то таку суму перевищення необхідно буде відобразити в ряд. 4 додатка АВ. Якщо перевищення не було — у ряд. 4 відображати нічого не потрібно.

У результаті в ряд. 4 збереться загальна сума додатних значень таких перевищень. Аналогічний порядок розрахунку дивідендного авансу поширюється на виплату дивідендів за віддалені періоди, зокрема за 2013 — 2015 рр. (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. №24734/6/99-99-19-02-02-15);

б) щоб визначити суму дивідендів, оподатковуваних авансом, віднімають об’єкт оподаткування того року, за результатами якого вони виплачуються (причому з оглядкою на відповідні рядки декларації за цей рік), а не того, у якому вони виплачуються;

в) якщо дивіденди виплачують за неповний календарний рік, то для розрахунку суми перевищення потрібно використовувати значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які виплачують дивіденди (абзац третій п.п. 57.1¹.2 ПКУ). Для цього використовують формулу:

об’єкт оподаткування = об’єкт оподаткування за рік 12 місяців х кількість місяців, за які виплачують дивіденди;

г) якщо до виплати дивідендів змінюється об’єкт оподаткування (у зв’язку із самовиправленням помилок через уточнюючу декларацію або у зв’язку з коригуванням фіскалами під час перевірки), то для розрахунку «перевищення» потрібно брати вже «уточнене» значення об’єкта оподаткування. Але за однієї умови: якщо самовиправлення або перевірка привели до збільшення податкового зобов’язання, донарахована сума податку на прибуток має бути погашена до виплати дивідендів;

2) підприємства — платники податку на прибуток, у яких не виконуються умови для сплати дивідендного авансу із суми перевищення, а також усі інші підприємства (неплатники податку на прибуток), що виплачують дивіденди, показують у ряд. 4 додатка АВ усю суму дивідендів, виплачених (!) у звітному періоді

Тут, дотримуючись формули, виводять суму «оподатковуваних» дивідендів (тобто тих, з яких у звітному періоді сплатили дивідендний авансовий внесок). Тобто загальну суму виплачених дивідендів (з ряд. 1) «очищають» від неоподатковуваних дивідендів (звільнених від дивідендного авансу), що потрапили до рядків 1.1 — 1.5. Отримане значення не повинне перевищувати значення ряд. 4 додатка АВ (тобто триматися в межах суми перевищення):

— оподатковувана сума дивідендів ≤ розрахованої сумі перевищення (ряд. 4) — у ряд. 5 зазначають таку суму дивідендів;

— оподатковувана сума дивідендів > суми перевищення (ряд. 4) — у ряд. 5 зазначають значення ряд. 4

У рядку 6 показують суму дивідендного авансового внеску, сплаченого у звітному періоді. При розрахунку використовують формулу, наведену в назві рядка, тобто: значення ряд. 5 множать на базову (основну) ставку податку на прибуток з п. 136.1 ПКУ (18 %) і отримане значення ділять на 100.

Показник ряд. 6 додатка АВ переносять до рядка 20 АВ декларації.

І нехай ніскільки не бентежить формулювання ряд. 6, яке говорить нібито про майбутній аванс: насправді в ньому показуємо вже сплачений (!) у звітному періоді аванс (таким чином розшифровуючи показник ряд. 20 АВ декларації). Тобто в результаті розрахунків ми повинні вийти на фактично сплачену суму дивідендного авансу. Адже саме її зараховують у зменшення нарахованого податку на прибуток (переносять до ряд. 16.2 додатка ЗП)

Показник ряд. 16 розраховують за формулою, наведеною в назві рядка (показує загальну суму, на яку можна зменшити нарахований податок на прибуток).

Тому заповнювати таблицю потрібно починаючи з нижніх рядків, а потім отримані дані переносити в загальний ряд. 16

У цьому рядку зазначаємо суму податків, сплачених за кордоном (у тому числі сплачених закордонними філіями (відокремленими підрозділами). Адже право на такий залік (що усуває подвійне оподаткування) надають п.п. 141.4.9 і ст. 13 ПКУ. Зауважте:

— заліку підлягає сума закордонподатків, розрахована за «українськими» правилами, встановленими «прибутковим» розд. III ПКУ;

— розмір зараховуваних сум закордонподатків протягом податкового періоду не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником протягом цього періоду (тобто залік можливий тільки в межах (!) нарахованого податку на прибуток).

Тож закордонподатки показуємо в ряд. 16.1 у сумі не більшій (!), ніж сам нарахований податок. Для перерахунку суми податку, сплаченого в іноземній валюті, у гривні використовують курс НБУ на дату сплати такого податку (лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 21.01.2016 р. № 214/10/08-01-15-02-11).

Утім, протягом року квартальникам допомагає наростаючий підсумок: у ряд. 16.1 квартальних додатків ЗП за наростаючою можемо показати суму закордонподатків у межах нарахованого податку на прибуток. І тільки суми закордонподатків, що «не зіграли» за підсумками року, на наступний рік не переносяться — згорають (їх не вийде врахувати у зменшення податку в наступних звітних роках, листи ДФСУ від 24.05.2016 р. № 11232/6/99-99-15-02-02-15 і від 29.06.2016 р. № 14130/6/99-99-15-02-02-15).

Також нагадаємо, що «закордон»-залік можливий при дотриманні двох умов:

1) за наявності письмового підтвердження контролюючим органом іншої держави факту сплати податку (тобто довідки про суму сплаченого податку/збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування п. 13.5 ПКУ). Така довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено діючими міжнародними договорами України

Для країн, що приєдналися до Гаазької конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, достатньо проставлення на довідці апостилю. До того ж не потребують ані легалізації, ані засвідчення апостилем документи, видані країнами — учасницями міжнародних договорів про правову допомогу.

Увага! Стежте, щоб довідка підтверджувала саме сплату податку у звітному періоді. На думку податківців, платник податку у звітному податковому періоді не має права на зменшення нарахованої суми податку на прибуток, якщо довідка, що надається ним до контролюючого органу, підтверджує сплату податку за межами України в попередньому звітному періоді. У такому разі зменшити податок на прибуток можна тільки заднім числом через уточнюючу декларацію з податку на прибуток за період, який підтверджує довідка (див. лист ДФСУ від 15.09.2017 р. № 1975/6/99-99-15-02-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 83, с. 4, БЗ 102.20);

2) за наявності діючого міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування доходів (БЗ 102.20). Перелік країн, з якими станом на 01.01.2018 р. були укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, наведений у листі ДФСУ від 02.01.2018 р. № 78/7/99-99-01-02-02-17. Такі листи щорічно видає ДФСУ.

До речі, залік сум податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, сплачених за кордоном, у рахунок сплати податку в Україні є податковою пільгою (код «11020085» згідно з Довідником № 91/2 інших податкових пільг станом на 01.01.2019 р.). Тому не забудьте показати такі суми й у Звіті про пільги.

Попереджаємо: не підлягають заліку такі податки, сплачені за кордоном (на них не дозволяється зменшувати податок на прибуток, п.п. 141.4.9 ПКУ):

— податок на капітал/майно і приріст капіталу;

— поштові податки;

— податки на реалізацію (продаж);

— інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав

У ряд. 16.2 і ряд. 16.3 — 16.4.2 додатка ЗП, що йдуть за ним, показують сплачені (!) авансові внески з дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації за такий податковий (звітний) період (п.п. 57.1¹.2 ПКУ).

Повернути ці суми з бюджету або зарахувати в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків та зборів (обов’язкових платежів) не можна.

Залік дивідендного авансу у зменшення податку на прибуток проводять, дотримуючись алгоритму, прописаного в додатку ЗП. Для цього сплачені авансові внески з дивідендів розподіляють між рядками додатка ЗП таким чином:

Авансові внески з дивідендів за поточний рік (ряд. 16.2) + Торішні авансові внески з дивідендів (ряд. 16.3) = ВСЬОГО авансових внесків з дивідендів (ряд. 16.4)

Далі загальну суму дивідендних авансових внесків (ряд. 16.4) ділять на авансові внески, що зменшують податок на прибуток поточного періоду (ряд. 16.4.1), та суму перевищення, яка зменшить податок на прибуток наступних звітних періодів (ряд. 16.4.2)

Тепер — відрядково.

У ряд. 16.2 показують суму дивідендних авансових внесків, сплачених у звітному (податковому) періоді. Причому повинна дотримуватися така рівність:

значення ряд. 16.2 = ряд. 6 додатка АВ = ряд. 20 АВ декларації.

Зазначимо, що протягом року сплачені дивідендні аванси квартальники показують у ряд. 16.2 наростаючим підсумком. Тобто вони мають право зараховувати дивідендні аванси поквартально: і, зокрема, у квартальних додатках ЗП (до декларацій за I квартал, півріччя, три квартали, рік) зменшувати податок на «свіжі» дивідендні аванси, сплачені в цих же періодах: I квартал, півріччя, три квартали, рік (п.п. 57.1¹.2 ПКУ, листи ДФСУ від 11.08.2016 р. № 17512/6/99-99-15-02-02-15 і від 30.08.2016 р. № 18734/6/99-99-15-02-02-15). Ну й само собою в щоквартальних заліках квартальники також можуть враховувати й перехідні торішні аванси (див. наступний ряд. 16.3)

У ряд. 16.3 враховують «перехідні» торішні дивідендні аванси (тобто ту суму, яка не взяла участі за підсумками минулого року у зменшенні податку на прибуток). До цього рядка переходить значення з ряд. 16.4.2 додатка ЗП до декларації за минулий рік (листи ДФСУ від 11.10.2016 р. № 33190/7/99-99-15-02-01-17, від 09.12.2016 р. № 26766/6/99-99-15-02-02-15).

Зверніть увагу, завдяки останнім змінам, внесеним до форми «податковоприбуткової» звітності, тепер формулювання ряд. 16.3 чітко вимагає показувати в ньому невраховані аванси за минулий рік (а не минулий звітний період). На що звертали увагу самі податківці в листі ДФСУ від 04.01.2019 р. № 357/7/99-99-15-02-01-17// «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 4, с. 2.

А це означає, що у квартальників протягом року значення ряд. 16.3 у квартальних додатках ЗП буде однаковим

У ряд. 16.4 підбивають проміжний підсумок: виводять загальну суму сплачених авансів, які має в розпорядженні підприємство (поточних і перехідних торішніх). Значення рядка розраховують за формулою (як суму двох попередніх рядків: ряд. 16.2 + ряд. 16.3).

Далі зібрані в ряд. 16.4 дивідендні аванси розподіляють на два рядки:

1) у ряд. 16.4.1 — показують суму дивідендних авансів, що фактично зменшують податок на прибуток звітного періоду (тобто ту, яка йде в залік);

2) у ряд. 16.4.2 — суму авансів з дивідендів, що не «зіграли» (яка при цьому, на щастя, не згорає, а переноситься на наступні періоди і може бути врахована при зменшенні податку в майбутньому).

Будьте уважні: протягом року для квартальників працює наростаючий підсумок. Такі платники в ряд. 16.4.1 показують нараховані і сплачені в I кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески, які йдуть на зменшення податку на прибуток за такий I квартал, півріччя, три квартали, рік (листи ДФСУ від 20.10.2016 р. № 22709/6/99-99-15-02-02-15, від 07.12.2016 р. № 26467/6/99-95-42-01-15, від 24.05.2018 р. № 2312/6/99-99-12-03-06-15/ІПК).

Тому і значення ряд. 16.4 додатка ЗП вони розподіляють між ряд. 16.4.1 і 16.4.2 наростаючим підсумком (тобто жодного перенесення ряд. 16.4.2 квартального ЗП, скажімо, до ряд. 16.3 наступного квартального ЗП, не здійснюють). І тільки за підсумками року (!) аванси, що не «зіграли», тобто значення ряд. 16.4.2 додатка ЗП до декларації за рік, переносять на наступний рік — до ряд. 16.3 додатка ЗП до декларації за I квартал

У ряд. 16.4.1 показують суму авансів з дивідендів, яка фактично йде в залік нарахованого податку на прибуток.

Важливо! У ряд. 16.4.1 показують суму дивідендних авансів у розмірі не більшому, ніж нарахований податок (або податок, що залишився, якщо його вже зменшив показник додатка ЗП з ряд. 16.1)

У ряд. 16.4.2 показують іншу частину авансів з дивідендів — аванси, що не «зіграли», які не взяли участі у зменшенні податку поточного періоду. Значення рядка визначають за формулою (як різницю: ряд. 16.4 - ряд. 16.4.1).

Увага! Якщо у звітному періоді отримано збитки, до ряд. 16.4.2 в усій сумі перейде значення ряд. 16.4 додатка ЗП (БЗ 102.23.02)

Зауважте: дивідендні аванси, що потрапили до ряд. 16.4.2, не зникають, а враховуються далі у зменшення податку в наступних періодах до повного погашення (п.п. 57.1¹.2 ПКУ). Як зазначалося, протягом року квартальники ряд. 16.4.1 і 16.4.2 заповнюють наростаючим підсумком. І лише ті суми, які «не зіграють» за підсумками року, перенесуть на наступний рік. У зв’язку із цим значення ряд. 16.4.2 додатка ЗП до декларації за рік:

— квартальники перенесуть до ряд. 16.3 додатка ЗП до декларації за I квартал наступного року;

— річники — до ряд. 16.3 додатка ЗП до декларації наступного року

Нагадаємо: з 01.01.2018 р. платники податків отримали право зменшувати податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за звітний період, ще й на суму сплаченого за такий звітний період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), які класифікуються в підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД. Але за умови, що такий газойль використаний для транспортних засобів, що класифікуються в підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно УКТ ЗЕД (п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

Зверніть увагу! Скористатися такою можливістю можуть тільки: платники акцизного податку з реалізації пального (тобто ті, хто здійснюють операції, визначені абз. 2 п.п. 14.1.212 ПКУ (див. лист Мінфіну від 10.05.2018 р. № 11320-10-10/12920)), які сплатили акцизний податок (лист ДФСУ від 05.10.2018 р. № 4292/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Якщо платник у звітному періоді не отримав прибутку або сума податку на прибуток виявилася меншою за суму акцизного податку, то зарахувати залишок суми акцизу, не врахований у зменшення податку на прибуток за поточний податковий (звітний) період, у рахунок податку на прибуток у подальших податкових (звітних) періодах уже не вийде (тобто його не вийде врахувати у зменшення податку в наступних звітних роках, п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ)

Зазначимо: рядок 16.5 з’явився в додатку ЗП тільки після оновлення декларації з податку на прибуток (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 101, с. 2). При складанні звітності за I квартал, півріччя і три квартали доводилося подавати доповнення до декларації з податку на прибуток, передбачене п. 46.4 ПКУ. Тепер при складанні «податковоприбуткової» декларації за підсумками 2018 року (коли «свій» ряд. 16.5 додано до форми додатка ЗП) потрібно буде врахувати в ряд. 16.5 додатка ЗП показники з поданих раніше таких доповнень (лист ДФСУ від 10.08.2018 р. № 3510/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

І ще. Залік суми акцизного податку у зменшення податку на прибуток, передбачений п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, є податковою пільгою (код «11020372» згідно з Довідником № 91/1 податкових пільг, які є втратами бюджету станом на 01.01.2019 р.). Тому не забудьте відобразити такі суми й у Звіті про пільги

У цій графі перелічені види доходів з джерелом їх походження в Україні, які наведені в п. 141.4 ПКУ (ряд. 1 — 24) і в пп. 46, 47, 37 підрозд. 4 розд. XX ПКУ (ряд. 25 — 27)

Тут зазначають суму доходів (у розрізі їх видів з графи 1), виплачених нерезиденту-юрособі у звітному періоді.

Зверніть увагу: у цій графі відображають нараховану («грязну») суму доходів, з якої утримують (або не утримують — при пільзі) податок на репатріацію.

Суму зазначають у гривнях (інвалюту перераховують за курсом НБУ на дату виплати доходу)

Ця графа містить ставки податку на репатріацію (у %), передбачені п. 141.4 ПКУ для відповідних видів доходів з графи 1

Якщо при виплаті доходу нерезиденту були застосовані норми міжнародного договору (тобто до доходу застосована менша ставка податку або взагалі він не оподатковується), то в графі 5 зазначають таку ставку. При цьому в спецполі після виноски 4 (після таблиці 2) зазначають назву міжнародного договору і норму договору, згідно з якою застосована ставка податку.

І не забувайте: доходи, які виплачуються нерезиденту, можуть оподатковуватися податком за правилами, передбаченим міжнародним договором (п. 3.2, ст. 103 ПКУ), за умови, що нерезидент підтвердить свій статус резидента країни, з якою Україною укладено такий договір, надавши податковому агентові довідку (або її нотаріально посвідчену копію) про статус податкового резидента, видану компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором

Суму податку на репатріацію розраховують за формулою, наведеною в графі 6 таблиці 1 додатка ПН. Так, якщо нерезидентський дохід оподатковують за ставкою:

— з п. 141.4 ПКУ — графа 3 х графу 4 / 100;

— згідно з міжнародним договором — графа 3 х графу 5 / 100.

Підсумкове значення графи 6 ряд. 28 таблиці 1 включають до ряд. 23 ПН декларації

У цій графі зазначають повне найменування (або П. І. Б.) контрагента за контрольованою операцією. Орієнтуватися при цьому потрібно на найменування, зазначене в договорі/контракті.

Якщо в платника протягом звітного періоду було більше одного контрагента, які є сторонами контрольованих правочинів, вони зазначаються в наступних рядках таблиці в довільному порядку (п. 2 розд. III Порядку № 8)

Тут наводять код контрагента-нерезидента в країні його реєстрації. Причому, якщо йому присвоєні декілька кодів (податковий, реєстраційний, ідентифікаційний тощо), пріоритет віддають податковому (п. 3 розд. III Порядку № 8)

У цій графі зазначають дату укладення контракту (договору), за яким здійснювалася контрольована операція

Ставимо номер договору (контракту), згідно з яким проводилася контрольована операція

Цей код беруть з додатка 3 до Порядку № 8. Наприклад, код купівлі/продажу — 009, підряду — 016, субпідряду — 017, оперативного лізингу — 020 тощо. При цьому якщо свою операцію в цьому переліку ви не знайдете, то проставте код 036 «Інші операції, які не підпадають під коди 001 — 035» (п. 7 розд. IV Порядку № 8)

Тут наводять опис предмета операції, зазначений у первинних документах

Цей код зазначається відповідно до додатка 4 до Порядку № 8: 201 — товар, 202 — нематеріальні активи, 203 — цінні папери, 204 — послуга, 205 — банківська послуга, 206 — фінансова послуга (крім банківських послуг), 207 — робота (п. 8 розд. IV Порядку № 8)

У разі здійснення ЗЕД-операції з товарами зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД (у 10-значному числовому форматі).

При розшифровці операції виконання або отримання робіт/послуг у цій графі ставте значення «0»

У разі здійснення зовнішньої торгівлі послугами зазначається код послуги з Класифікації зовнішньоекономічних послуг (КЗЕП) (затверджена наказом Державної служби статистики України від 27.02.2013 р. № 69).

Якщо розшифровується операція з товарами, в цій графі ставте значення «0»

Згідно з п. 18 розд. IV Порядку № 8 у цих графах зазначається одна і та ж дата:

— дата переходу права власності на товари

або

— дата складання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт/надання послуг.

Пункт 19 розд. IV Порядку № 8 допускає сумарне відображення показників у звіті, «якщо особливості окремих видів економічної діяльності припускають наявність договорів, які передбачають періодичні операції протягом звітного року при незмінності умов поставок та інших показників». У такому разі в графі 10 відображається дата здійснення першої операції в серії періодичних операцій, а в графі 11 — дата останньої операції в серії періодичних операцій, що відбулися у звітному році

У цій графі зазначають номер відповідного додатка до Звіту про контрольовані операції, який подається згідно з п.п. 39.4.2 ПКУ. Такі додатки наказано складати окремо за кожною особою, що бере участь у контрольованій операції. Порядковий номер додатка відповідає порядковому номеру, зазначеному в графі 1 таблиці «Загальні відомості про контрольовані операції» основної частини Звіту (п. 1 розд. IV Порядку № 8).

Графу 12 не заповнюють, якщо Звіт про контрольовані операції за відповідний період (2018 рік) не поданий. А оскільки строк його подання — до 1 жовтня 2019 року, то в більшості платників ця графа буде порожньою

Цю графу також заповнюють на підставі Звіту про контрольовані операції.

Тут наводять порядковий номер з графи 1 розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту, номер якого зазначено в графі 12 додатка ТЦ.

Цю графу (як і графу 12) не заповнюють, якщо Звіт про контрольовані операції за відповідний період (2018 рік) ще не поданий

Розраховують відповідно до Порядку № 381. Приклад розрахунку мінімального значення діапазону цін/рентабельності можна поглянути в БЗ 137.06 (на сьогодні роз’яснення втратило чинність).

При використанні показника діапазону рентабельності зазначають його цифрове значення у відсотках

За цією графою відображають суму самостійного коригування доходів за договорами на продаж товарів (робіт, послуг) і цінних паперів.

З прикладом визначення суми самостійного коригування ціни контрольованої операції та податкових зобов’язань можна ознайомитися в листі ДФСУ від 14.04.2016 р. № 13362/7/99-99-19-02-02-17 (див. відповідь на запитання 15).

Підсумкову суму коригування з графи 15 переносять:

— за товарами/роботами/послугами (крім цінних паперів, операції з якими відображаються в додатку ЦП) — до рядка 3.1.3 додатка РІ;

— за цінними паперами, операції з якими відображаються в додатку ЦП, — до рядка 01.12 додатка ЦП

Розраховують відповідно до Порядку № 381. Приклад розрахунку максимального значення діапазону цін/рентабельності можна знайти в БЗ 137.06 (на сьогодні роз’яснення втратило чинність).

При використанні показника діапазону рентабельності зазначають його цифрове значення у відсотках

За цією графою відображають суму самостійного коригування за договором при придбанні товарів (робіт, послуг) і цінних паперів. Підсумкову суму коригування з графи 17 переносять:

— за товарами/роботами/послугами (крім цінних паперів, операції з якими відображаються в додатку ЦП) — до рядка 3.1.4 додатка РІ;

— за цінними паперами, операції з якими відображаються в додатку ЦП, — до рядка 02.12 додатка ЦП