Насамперед зазначимо: авансовий звіт і, зокрема, щодо закордонних відряджень, складається не завжди. Коли саме його потрібно подавати, читайте у статті «Авансовий звіт: коли він потрібен?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 65.
У закордонних відрядженнях підзвітні особи зазвичай розраховуються іноземною валютою (про що свідчать підтвердні документи, які надають підзвітники). Та й аванс на закордонні відрядження переважно видається працівникові поряд з гривнею ще й у тій валюті, яка знадобиться йому для розрахунків.
Тож саме інвалютність породжує відмінність заповнення авансового звіту для закордонних відряджень від внутрішньоукраїнських. Полягає вона лише в тому, що, позаяк розрахунки у такому випадку проводяться в іноземній валюті, то й суми в авансовому звіті слід вказувати у іноземній валюті. Одночасно треба наводити їх еквівалент у гривнях (через дріб).
Якщо у закордонному відрядженні використовувалися грошові кошти у декількох інвалютах (наприклад, у євро та польських злотих), то такі операції відображають окремо за кожною інвалютою
(ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV). Само собою гривневі отримання і трати теж фіксують окремо.
Однак незалежно від кількості валют одного авансового звіту, вважаємо, цілком достатньо. Хоча, в принципі, допустимо (а в деяких випадках, можливо, й доцільніше) складати декілька авансових звітів — окремий для кожної з валют. У такому разі радимо нумерувати ці звіти через дріб, щоб потім легше було визначити, що вони належать до одного і того ж самого відрядження.
Якщо вирішили складати один мультивалютний авансовий звіт, його лицьовий бік заповнюють так: