Податки & бухоблік: № 72, вересень, 2016

Коригування ПДВ через 1095 днів можливе Суть спору Після проведеної перевірки податківці донараху вали підприємству податок на прибуток і ПДВ. У частині податку на прибуток підставою для донарахування стала відсутність деяких первинних документів (ТТН). Проте про важливість первинних документів ми поговоримо окремо, під час обговорення іншої, цікавішої справи (с. 10). А зараз хотілося б сконцентруватися на ПДВ. Тут податківці застосували свою давню позицію: коригувати ПДВ можна тільки в межах установленого в ПКУ 1095-денного строку. Підприємство-позивач у цій справі було покупцем, і ціна купленого товару збільшилася вже після спливу зазначеного строку. На підставі отриманого від постачальника РК покупець збільшив ПК. Саме це й стало приводом для претензій податківців.

Товари, не оплачені протягом строку позовної давності, дають право на податковий кредит Суть спору Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, суд апеляційної інстанції — задовольнив їх повністю. Не погоджуючись із цим рішенням, податківці звернулися до ВАСУ з касаційною скаргою.

Недоліки в первинних документах і діях контрагента — не перешкода для податкового кредиту Суть спору Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — задовольнив. Не погоджуючись із цим рішенням, податківці звернулися до ВАСУ з касаційною скаргою.

ВСУ знову відмовляє у стягненні відшкодування ПДВ з бюджету Суть спору Товариство (платник ПДВ) звернулося до суду з позовом із двома вимогами: про визнання протиправної бездіяльності ОДПІ, щодо подання документів казначейству на бюджетне відшкодування Товариству ПДВ (1) та про стягнення з держбюджету на користь Товариства суми відшкодування (2). Окружний адмінсуд виніс рішення про задоволення усіх позовних вимог. Суму відшкодування було стягнуто з бюджету на користь Товариства. Окружний апеляційний суд та ВАСУ залишили це рішення без змін. Проте ВСУ під час перегляду за зверненням податківців цієї справи дав крен у фіскальний бік.

ВАСУ прозорливіший за «низові» суди (ПДВ і демпінг при експорті) Суть спору. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) звернулося до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР), згідно з якими фіскали за актом позапланової перевірки бюджетного відшкодування донарахували ПАТ ПДВ, зменшивши йому таким чином суми бюджетного відшкодування (із застосуванням штрафних санкцій) і від’ємне значення з ПДВ. Податківці при перевірці експортних операцій ПАТ не визнали такі операції як пов’язані з господарською діяльністю, мовляв, через їх збитковість. На цій підставі вони донарахували ПАТ ПДВ (на суму включеного до ПК «вхідного» ПДВ) за всіма пов’язаними з проекспортованою продукцією витратами, використовуючи норми п. 198.5 ПКУ. Цей пункт, нагадаємо, передбачає нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань (ПЗ), у тому числі при використанні товарів/послуг не в господарській діяльності. ПАТ визнало ці дії неправомірними і спочатку подало скаргу до податкового органу. Потім, отримавши відмову, подало позов до адмінсуду першої інстанції. Програвши справу, ПАТ подало апеляцію, що теж була «апелсудом» відхилена. І тільки на етапі касації Вадсуд прийняв сторону платника.

У формі № 1ДФ помилка в податковому номері фізособи Суть спору Вона знайома багатьом роботодавцям. При заповненні Податкового розрахунку за формою № 1ДФ податковий агент неправильно зазначив податковий номер* працівника. Помилку було виявлено після закінчення граничного строку подання форми № 1ДФ і виправлено через уточнюючий Податковий розрахунок. За виявленим фактом подання форми № 1ДФ з недостовірними відомостями і помилками податковий орган надіслав податковому агенту повідомлення-рішення на суму 1020,00 грн. — штрафні (фінансові) санкції з ПДФО. Не погоджуючись з прийнятим контролерами повідомленням-рішенням, податковий агент оскаржив його в суді.

«Женіть їх в шию»*, або На які органи поширюється «перевірочний» мораторій? Суть справи Уже не перший рік існує мораторій на проведення перевірок, установлений п. 3 розд. II Закону № 71. Та все ж податківці прийшли до ФОП для проведення планової перевірки. Оскільки, на думку цього ФОП, він підпадав під категорію осіб, на яких поширюється мораторій (нагадаємо, що в цій нормі встановлено винятки із загального правила, тобто до низки суб’єктів мораторій не застосовується), ФОП просто не допустив контролерів до перевірки. Це й стало причиною судового розгляду.

«Перевірочний» мораторій на 20 млн — за даними декларації з податку на прибуток Суть спору Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало визнати протиправними дії податківців щодо проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства-позивача. Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — також відхилив. Не погоджуючись із цим рішенням, підприємство звернулося до ВАСУ з касаційною скаргою.

Порушення процедури, за якою призначається перевірка, робить таку перевірку нікчемною: ВСУ ставить крапку Суть спору Підприємець звернувся до суду з позовом, у якому вимагав визнати протиправним та скасувати наказ податківців про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його як позивача. Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — задовольнив. ВАСУ у відкритті касаційного провадження за скаргою податківців відмовив. Податківці звертаються із заявою до Верховного Суду про перегляд рішення ВАСУ.

Плата за землю під придбаною нерухомістю: ВСУ узаконив подвійне оподаткування! Здається, той безлад, який завжди спостерігався при справлянні плати за землю, коли фіскали не гребували жодними методами, щоб збільшити податкові надходження до бюджету, а законодавець крутив, як циган сонцем, «податково-земельними» нормами ПКУ, досяг свого апогею. Розпочалося це ще за тих часів, коли плата за землю належала до загальнодержавних податків. А на що перетворилося адміністрування цього податку відтоді, як його з 01.01.2015 р. проголосили місцевим, годі й казати... Та про новітні часи мова сьогодні не йтиме — адже наразі ще немає усталеної судової практики з цього питання. Служителі Феміди й досі розгрібають авгієві стайні, що були захаращені значно раніше. Та чи завжди гарно у них це виходить? Мусимо визнати: ні і ще раз ні! Причому найчастіше сором бере за найвищу судову інстанцію — Верховний Суд України (ВСУ), правова позиція якого має бути взірцем одночасно для всіх судів, державних органів та платників податків... З кількома суперечливими «податково-земельними» рішеннями ВСУ ви вже знайомі (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 27, с. 28; 2015, № 73, с. 31). Настала черга познайомити вас ще з одним, такого самого штибу.

Трудові спори. Встигнути вчасно Суть спору Підприємство не дотримувало законодавство про працю. Працівник не раз звертався до суду з позовами до підприємства. І тут, як-то кажуть, «терпець урвався». Працівник подав роботодавцю заяву про надання щорічної відпустки з подальшим звільненням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП — порушення роботодавцем трудового законодавства. Але він так і не був звільнений з роботи (наказ про звільнення не видано, остаточний розрахунок не проведено). І знову працівник звернувся з позовом до суду. Проте оскільки позовні вимоги ним були викладені не чітко, суд зобов’язав підприємство виплатити працівнику заборгованість із заробітної плати та компенсацію моральної шкоди. А у виплаті сум компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та оплати відпустки відмовлено. Чому? З наданих роботодавцем документів виходило, що працівник продовжував перебувати у трудових відносинах з підприємством. Уточнивши позовні вимоги, працівник знов іде до суду. У позові він просить зобов’язати роботодавця звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП датою, що була зазначена ним у раніше поданій заяві про звільнення, і стягнути на його користь вихідну допомогу, відпускні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і за час затримки видачі трудової книжки, а також компенсацію моральної шкоди.

Ода справедливості та співмірності Суть спору З вини роботодавця не був проведений повний розрахунок з працівником, який звільняється. Чи може суд взяти до уваги неістотність недоплаченої суми порівняно із сумою середньомісячної зарплати працівника і зменшити суму середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні?

Зменшувати чи не зменшувати, ось у чому питання Суть спору Працівниця в період вирішення спору про її незаконне звільнення перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна і отримувала допомогу по безробіттю. Чи може суд зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму такої допомоги?

Перелік основних документів, що використовуються у тематичному номері

№72