№72

Податки та бухгалтерський облік, вересень, 2016/№ 72 Інші номери журналу ›
  • Коригування ПДВ через 1095 днів можливе Суть спору
    Після проведеної перевірки податківці донараху вали підприємству податок на прибуток і ПДВ. У частині податку на прибуток підставою для донарахування стала відсутність деяких первинних документів (ТТН). Проте про важливість первинних документів ми поговоримо окремо, під час обговорення іншої, цікавішої справи (с. 10). А зараз хотілося б сконцентруватися на ПДВ. Тут податківці застосували свою давню позицію: коригувати ПДВ можна тільки в межах установленого в ПКУ 1095-денного строку.
    Підприємство-позивач у цій справі було покупцем, і ціна купленого товару збільшилася вже після спливу зазначеного строку. На підставі отриманого від постачальника РК покупець збільшив ПК. Саме це й стало приводом для претензій податківців.
  • Товари, не оплачені протягом строку позовної давності, дають право на податковий кредит Суть спору
    Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, суд апеляційної інстанції — задовольнив їх повністю. Не погоджуючись із цим рішенням, податківці звернулися до ВАСУ з касаційною скаргою.
  • Недоліки в первинних документах і діях контрагента — не перешкода для податкового кредиту Суть спору
    Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — задовольнив. Не погоджуючись із цим рішенням, податківці звернулися до ВАСУ з касаційною скаргою.
  • ВСУ знову відмовляє у стягненні відшкодування ПДВ з бюджету Суть спору
    Товариство (платник ПДВ) звернулося до суду з позовом із двома вимогами: про визнання протиправної бездіяльності ОДПІ, щодо подання документів казначейству на бюджетне відшкодування Товариству ПДВ (1) та про стягнення з держбюджету на користь Товариства суми відшкодування (2).
    Окружний адмінсуд виніс рішення про задоволення усіх позовних вимог. Суму відшкодування було стягнуто з бюджету на користь Товариства. Окружний апеляційний суд та ВАСУ залишили це рішення без змін. Проте ВСУ під час перегляду за зверненням податківців цієї справи дав крен у фіскальний бік.
  • ВАСУ прозорливіший за «низові» суди (ПДВ і демпінг при експорті) Суть спору.
    Публічне акціонерне товариство (ПАТ) звернулося до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР), згідно з якими фіскали за актом позапланової перевірки бюджетного відшкодування донарахували ПАТ ПДВ, зменшивши йому таким чином суми бюджетного відшкодування (із застосуванням штрафних санкцій) і від’ємне значення з ПДВ.
    Податківці при перевірці експортних операцій ПАТ не визнали такі операції як пов’язані з господарською діяльністю, мовляв, через їх збитковість. На цій підставі вони донарахували ПАТ ПДВ (на суму включеного до ПК «вхідного» ПДВ) за всіма пов’язаними з проекспортованою продукцією витратами, використовуючи норми п. 198.5 ПКУ. Цей пункт, нагадаємо, передбачає нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань (ПЗ), у тому числі при використанні товарів/послуг не в господарській діяльності.
    ПАТ визнало ці дії неправомірними і спочатку подало скаргу до податкового органу. Потім, отримавши відмову, подало позов до адмінсуду першої інстанції. Програвши справу, ПАТ подало апеляцію, що теж була «апелсудом» відхилена. І тільки на етапі касації Вадсуд прийняв сторону платника.
  • У формі № 1ДФ помилка в податковому номері фізособи Суть спору
    Вона знайома багатьом роботодавцям. При заповненні Податкового розрахунку за формою № 1ДФ податковий агент неправильно зазначив податковий номер* працівника. Помилку було виявлено після закінчення граничного строку подання форми № 1ДФ і виправлено через уточнюючий Податковий розрахунок.
    За виявленим фактом подання форми № 1ДФ з недостовірними відомостями і помилками податковий орган надіслав податковому агенту повідомлення-рішення на суму 1020,00 грн. — штрафні (фінансові) санкції з ПДФО.
    Не погоджуючись з прийнятим контролерами повідомленням-рішенням, податковий агент оскаржив його в суді.
  • «Женіть їх в шию»*, або На які органи поширюється «перевірочний» мораторій? Суть справи
    Уже не перший рік існує мораторій на проведення перевірок, установлений п. 3 розд. II Закону № 71. Та все ж податківці прийшли до ФОП для проведення планової перевірки. Оскільки, на думку цього ФОП, він підпадав під категорію осіб, на яких поширюється мораторій (нагадаємо, що в цій нормі встановлено винятки із загального правила, тобто до низки суб’єктів мораторій не застосовується), ФОП просто не допустив контролерів до перевірки. Це й стало причиною судового розгляду.
  • «Перевірочний» мораторій на 20 млн — за даними декларації з податку на прибуток Суть спору
    Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому вимагало визнати протиправними дії податківців щодо проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства-позивача.
    Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — також відхилив. Не погоджуючись із цим рішенням, підприємство звернулося до ВАСУ з касаційною скаргою.
  • Порушення процедури, за якою призначається перевірка, робить таку перевірку нікчемною: ВСУ ставить крапку Суть спору
    Підприємець звернувся до суду з позовом, у якому вимагав визнати протиправним та скасувати наказ податківців про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його як позивача.
    Суд першої інстанції позов платника відхилив, суд апеляційної інстанції — задовольнив. ВАСУ у відкритті касаційного провадження за скаргою податківців відмовив. Податківці звертаються із заявою до Верховного Суду про перегляд рішення ВАСУ.
  • Плата за землю під придбаною нерухомістю: ВСУ узаконив подвійне оподаткування! Здається, той безлад, який завжди спостерігався при справлянні плати за землю, коли фіскали не гребували жодними методами, щоб збільшити податкові надходження до бюджету, а законодавець крутив, як циган сонцем, «податково-земельними» нормами ПКУ, досяг свого апогею. Розпочалося це ще за тих часів, коли плата за землю належала до загальнодержавних податків. А на що перетворилося адміністрування цього податку відтоді, як його з 01.01.2015 р. проголосили місцевим, годі й казати...
    Та про новітні часи мова сьогодні не йтиме — адже наразі ще немає усталеної судової практики з цього питання. Служителі Феміди й досі розгрібають авгієві стайні, що були захаращені значно раніше. Та чи завжди гарно у них це виходить? Мусимо визнати: ні і ще раз ні! Причому найчастіше сором бере за найвищу судову інстанцію — Верховний Суд України (ВСУ), правова позиція якого має бути взірцем одночасно для всіх судів, державних органів та платників податків...
    З кількома суперечливими «податково-земельними» рішеннями ВСУ ви вже знайомі (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 27, с. 28; 2015, № 73, с. 31). Настала черга познайомити вас ще з одним, такого самого штибу.
  • Трудові спори. Встигнути вчасно Суть спору
    Підприємство не дотримувало законодавство про працю. Працівник не раз звертався до суду з позовами до підприємства. І тут, як-то кажуть, «терпець урвався».
    Працівник подав роботодавцю заяву про надання щорічної відпустки з подальшим звільненням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП — порушення роботодавцем трудового законодавства. Але він так і не був звільнений з роботи (наказ про звільнення не видано, остаточний розрахунок не проведено).
    І знову працівник звернувся з позовом до суду. Проте оскільки позовні вимоги ним були викладені не чітко, суд зобов’язав підприємство виплатити працівнику заборгованість із заробітної плати та компенсацію моральної шкоди. А у виплаті сум компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та оплати відпустки відмовлено. Чому? З наданих роботодавцем документів виходило, що працівник продовжував перебувати у трудових відносинах з підприємством.
    Уточнивши позовні вимоги, працівник знов іде до суду. У позові він просить зобов’язати роботодавця звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП датою, що була зазначена ним у раніше поданій заяві про звільнення, і стягнути на його користь вихідну допомогу, відпускні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і за час затримки видачі трудової книжки, а також компенсацію моральної шкоди.
  • Ода справедливості та співмірності Суть спору
    З вини роботодавця не був проведений повний розрахунок з працівником, який звільняється. Чи може суд взяти до уваги неістотність недоплаченої суми порівняно із сумою середньомісячної зарплати працівника і зменшити суму середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні?
  • Зменшувати чи не зменшувати, ось у чому питання Суть спору
    Працівниця в період вирішення спору про її незаконне звільнення перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна і отримувала допомогу по безробіттю. Чи може суд зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму такої допомоги?
  • Перелік основних документів, що використовуються у тематичному номері
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд