(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
У цьому номері :
 
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • в разработке
32/78
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік, Золотой фонд.

«Старі» ПН знову законні
(за мотивами розпорядження КМУ від 09.09.2009 р. № 1120-р)

 

Отже, те, чого всі з таким нетерпінням чекали — відбулося: незаконні ПДВ-розпорядження Кабміну нарешті скасовано і все потихеньку повертається в колишнє русло. Щоправда, без новацій усе ж не обійшлося. Про те, що з усього цього вийшло, і як тепер бути платникам податків, зараз і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про ПДВ — Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 2181 — Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Указ № 706 — Указ Президента України «Про зупинення дії пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 838-р» від 04.09.2009 р. № 706/2009.

Лист № 20400 — лист ДПАУ від 21.09.2009 р. № 20400/7/16-1517.

Порядок № 166 — Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166.

Розпорядження № 1120-р — розпорядження КМУ «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009 р. № 1120-р.

Розпорядження № 757-р — розпорядження КМУ «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» від 01.07.2009 р. № 757-р.

Розпорядження № 838-р — розпорядження КМУ «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» від 17.07.2009 р. № 838-р.

 

«Рятівне» розпорядження № 1120-р

Підступна ситуація, що склалася останнім часом навколо ПДВ, вирішилася так. Не чекаючи вердикту Конституційного Суду з приводу «ПДВшного» Конституційного подання Президента України від 04.09.2009 р., що вийшло (разом з Указом № 706), Кабмін узяв ініціативу в свої руки та власноруч скасував свої колишні документи. У результаті розпорядженням 1120-р, що з’явилося у зв’язку з цим (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 78), було визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження № 838-р;

— п. 2 розпорядження № 757-р.

Тим самим нещодавно введені незаконні вимоги щодо відображення податкового кредиту в періоді виникнення податкових зобов’язань постачальника, можливості відображення податкового кредиту за запізнілими податковими накладними (ПН) не старше 2-місячної давності, а також новоявлені підстави позапланових перевірок та анулювання ПДВ-реєстрації було скасовано.

Щоправда, при цьому довгоочікуване розпорядження КМУ № 1120-р, датоване ще 9 вересня 2009 року (і яке набрало чинності саме з цієї дати — ч. 2 ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р. № 279-VI, на що також зверталася увага й у листі № 20400), виявилося виставленим на загальний огляд майже 2 тижні по тому і з’явилося на сайті КМУ лише ввечері 21 вересня. А тому недивно, що скористатися ним при здаванні декларації за серпень 2009 року платники податків просто не встигли. Проте подивимося, як це можна буде зробити в подальшому. При цьому зауважимо, що розпорядження № 1120-р було направлено до податкових органів разом із супровідним листом ДПАУ від 21.09.2009 р. № 20400/7/16-1517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 79, далі — лист № 20400), яким дещо пояснювалася і знову, на жаль, ужорсточувалася ситуація, а також відкликалися колишні «нехороші» ПДВ-листи податківців від 15.07.2009 р. № 14927/7/16-1517 та від 04.08.2009 р. № 16521/7/16-1517, що вийшли свого часу.

 

Як бути зі старими ПН?

У результаті тепер, звісно, виникає запитання: а що робити зі старими ПН? Чи можна їх буде врахувати при формуванні податкового кредиту (ПК)?

Відразу зазначимо: відображати за ними податковий кредит можна. Щоправда, тепер пропонується це робити з урахуванням деяких особливостей.

Так, про долю запізнілих (у тому числі старих) податкових накладних ідеться в п. 2 розпорядження № 1120-р. Як передбачено розпорядженням:

по-перше, за запізнілими податковими накладними (у тому числі старими запізнілими ПН — які отримано в попередніх податкових періодах, але відкладено платниками податків та які так і не потрапили до податкового кредиту через минулі кабмінівські розпорядження чи на прохання самих перевіряючих), платник податків тепер має право самостійно відобразити податковий кредит, унісши відомості про них до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також до податкової звітності (звісно, з урахуванням відведеного 3-річного строку давності, установленого Законом № 2181). Тим самим, очевидно, мається на увазі, що, отримавши нарешті (після розпорядження № 1120-р) законне право на податковий кредит, платник податків тепер може відобразити такі запізнілі ПН у реєстрі у звичайному порядку, після чого їх може бути також ураховано у складі податкового кредиту при складанні декларації;

по-друге, при цьому (увага!) відображати в податковій звітності запізнілі ПН (причому, судячи з усього, будь-які запізнілі ПН — як старі, так і «майбутні») віднині слід за правилами п. 4.4. Порядку № 166, тобто в порядку, установленому для виправлення помилок. А отже, у рядок 10.1 декларації (як це відбувалося раніше і на що тоді вказували самі ж податківці), віднині запізнілі ПН потрапити не можуть (докладніше на цьому моменті ми також зупинимося далі, хоча при цьому не можемо не відмітити, що правильніше було б, на наш погляд, отримані запізнілі ПН у місяці отримання все ж включати до рядка 10.1);

по-третє, туманними виглядають норми абзацу другого п. 2 розпорядження № 1120-р, що загрожують можливістю проведення позапланової перевірки в разі відображення податкового кредиту за запізнілою ПН з порушенням норм п.п. 7.5.1 Закону про ПДВ. Очевидно, на увазі малася ситуація з умисним приховуванням отриманих ПН та запізнілим відображенням за ними податкового кредиту, що, на думку КМУ, і має загрожувати позаплановим візитом перевіряючих. Водночас варто зауважити, що випадок несвоєчасного включення до податкового кредиту запізнілої ПН може статися і з добросовісними платниками податків унаслідок банальної помилки! Невже таке самовиправлення також може обернутися перевіркою? У будь-якому разі серед причин проведення позапланових перевірочних заходів у Законі № 509 такої підстави не зазначено, а тому вона є незаконною.

Варте уваги також, що при цьому ще одну додаткову умову для відображення податкового кредиту за запізнілими ПН (якої немає в розпорядженні № 1120-р) висунула ДПАУ в листі № 20400. Як зазначалося в листі № 20400, платники податків мають право відображати податковий кредит за запізнілими податковими накладними (фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за періодом їх виписування) за умови документального підтвердження такої затримки їх одержання. Тим самим, висуваючи подібні вимоги, податківці знову мають намір незаконно істотно звузити податковокредитні можливості платників податків, по суті, знову намагаючись позбавити їх при цьому права на податковий кредит за запізнілими ПН. Причому, повторимося: вимоги про документальне підтвердження «запізнення» у самому розпорядженні № 1120-р немає, а з’явилася вона (не зрозуміло звідки) саме в листі № 20400. З огляду на те, що більше нічого з цього приводу в листі не пояснювалося, обережні платники податків, звичайно, можуть задуматися: а що ж може бути таким документальним підтвердженням — реєстрація в журналі вхідної кореспонденції, запис у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних*? Чи, припустимо, додаткове підстраховування телефонограмами, листами з проханням про надання ПН, штамп поштової служби, якщо ПН надсилалася поштою, та ін. документами? Але все це вже має мало спільного з вимогами законодавства. Адже, що цікаво, жодних подібних документальних підтверджень затримки ПН знову ж таки ані розпорядження № 1120-р, ані власне Закон про ПДВ при цьому не передбачають. За законодавством для відображення ПК достатньо одного документа — самої податкової накладної (п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ). А отже, додаткові «документальні» вимоги підтвердження «запізнення», що висуваються податківцями, є надуманими, і з ними платникам податків знову доведеться боротися.

* До речі, у цьому випадку варто звернути увагу на постанову окружного адміністративного суду АР Крим від 25.08.2009 р. № 2а-7791/09/7/0170, яка може бути корисною з тієї причини, що суд у ході розгляду справи (пов’язаної з декларуванням податкового кредиту платником податків) зазначав, що факт отримання ПН підтверджується відповідними записами в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. А отже, унесення таких записів до реєстру і підтверджує, власне, отримання ПН, а тому говорити при цьому про будь-яке їх запізнення взагалі недоречно.

Отже, підсумуємо, як тепер ситуацію із запізнілими ПН бачить ДПАУ:

— відображати ПК за запізнілими ПН можна (не оглядаючись на 2-місячний період, але в межах строку згідно із Законом № 2181);

— робити це слід у порядку виправлення помилок;

— при цьому потрібно мати документальне підтвердження затримки в одержанні запізнілих ПН;

— несвоєчасне включення запізнілої ПН до податкового кредиту (у періодах, наступних за періодом її отримання) загрожує позаплановою перевіркою.

Та все ж дві останні умови, як уже зазначалося, є незаконними, і з ними ми погодитися не можемо. Проте, очевидне одне: відображати ПК за запізнілими ПН можна, але до повного спокою поки що далеко.

 

Відображаємо (відновлюємо) податковий кредит

У результаті, маючи сьогодні на руках запізнілі податкові накладні, що дотепер так і не взяли участі у ПК, платники податків можуть поправити ситуацію та задекларувати за ними податковий кредит у порядку виправлення помилок. А отже, для відновлення податкового кредиту платник податків має 2 шляхи:

— у поточній декларації — уключивши при цьому запізнілі ПН до «помилкового» рядка 16 (за рядком 16.1) і відповідно розшифрувавши такі суми в додатку 1 до декларації (пам’ятаючи при цьому, що в поточній декларації може бути виправлено помилки тільки однієї раніше поданої декларації, тобто помилки одного періоду, п. 4.4 Порядку № 166);

— через уточнюючий розрахунок (УР) — подавши уточнюючі розрахунки до минулих податкових періодів, в яких запізнілі ПН було отримано, а отже, в яких у платника податків і виникало право на ПК.

Який із варіантів при цьому вибрати? Чи поспішати зараз з поданням уточнюючих розрахунків або дочекатися складання вересневої декларації?

Звісно, вибір зручного варіанта залишається за платниками податків. Однак, оскільки в цьому випадку йдеться про донарахування податкового кредиту, а отже, про декларування платником податків переплати податку (що, на відміну від донарахування податкових зобов’язань, штрафобезпечно), то, великою мірою, вважаємо, особливо квапитися із самоуточненням через УР не варто. Більше того, в окремих випадках подання УР може виявитися навіть менш вигідним платнику податків, оскільки матиме відкладений ефект формування ПК (так, якщо, наприклад, при донарахуванні податкового кредиту в УР виявиться заповненим рядок 8.5, дані якого, як відомо, за особовим рахунком не проводяться, а переносяться до рядка 23.4 аж наступної декларації (тобто, наприклад, у разі подання УР у вересні потраплять до декларації за жовтень), тоді як, припустимо, виправлення такої помилки в поточній декларації через рядок 16.1 дало б можливість урахувати таку суму ПК уже при зменшенні поточних податкових зобов’язань, тобто вже поточного (а не наступного) податкового періоду, — відповідно вересня, а не жовтня). З іншого боку, варіант з УР може виявитися корисним у разі відомого неприйняття на місцях декларації з мінусами, або ж коли на руках є запізнілі ПН, отримані в різних періодах. Отже, мабуть, у кожному конкретному випадку варто підходити до цього питання зважено. Ми ж ще раз повторимо, що податковому кредиту за запізнілими (у тому числі старими) ПН було повернено законне право на життя, а отже, платник податків має законне право відобразити його зручним для себе способом.