Наші працівники зобов’язані проходить попередні та періодичні медогляди. Витрати на їх організацію несе підприємство. Чи є така виплата оподатковуваним доходом працівника?
(м. Запоріжжя)
Дійсно, роботодавці повинні оплачувати за рахунок власних коштів обов’язкові медогляди. Такий обов’язок установлено ст. 169 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі — КЗпП), ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694XII (далі — Закон про охорону праці) та ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III. Обов’язковими вважаються:
1) попередні (при прийнятті на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медогляди працівників, зайнятих на:
— важких роботах. Перелік робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведено в додатку 5 до п. 2.6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ від 21.05.2007 р. № 246 (далі — Порядок № 246);
— роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковим є попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведено в додатку 4 до п. 2.6 Порядку № 246;
— роботах, де є необхідність у професійному доборі. Перелік робіт, де є необхідність професійного добору, затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці, МОЗ України від 23.09.94 р. № 263/121;
2) щорічні медогляди працівників молодше 21 року;
3) попередні та періодичні медогляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб. Перелік таких професій, виробництв та організацій затверджено постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559.
Витрати роботодавця на проведення обов’язкового медогляду не є оподатковуваним доходом працівника. Від податку на доходи фізосіб таку виплату звільняє п.п. 165.1.19 ПКУ. Не забудьте потурбуватися про підтвердні документи! Їх наявність — умова для неоподаткування виплати. Роботодавець повинен відобразити неоподатковувану виплату в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «143».
Про єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) також не може бути й мови. Річ у тім, що при визначенні виплат, які включаються до бази справляння ЄСВ, потрібно керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). А витрати на проведення обов’язкових медичних оглядів працівників не зазначені серед виплат, які входять до фонду оплати праці (див. розд. 2 Інструкції № 5). Отже, ця виплата не включається до бази справляння ЄСВ.
Витрати на проведення обов’язкового медогляду можна включити до складу податкових витрат, оскільки виконуються дві умови:
1) роботодавець забезпечує його фінансування й організацію згідно з чинним законодавством (про це ми говорили на початку);
2) такі витрати зазначені в п. 7 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2003 р. № 994.
Підставою для включення до податкових витрат є п.п. «є» п.п. 138.8.5 ПКУ. Підприємства, які не формують загальновиробничі витрати, можуть обліковувати витрати на проведення обов’язкових медичних оглядів у складі адміністративних витрат (п.п. «ж» п.п. 138.10.2 ПКУ), витрат на збут (п.п. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ), інших операційних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ).
Отже, витрати на проведення обов’язкових медоглядів відображаються в податковому обліку. Ані податком на доходи, ані ЄСВ така виплата не обкладається. При цьому обов’язковою є наявність підтвердних документів (договорів, що ідентифікують продавця послуг та їх покупця (одержувача), платіжних і розрахункових документів тощо).
Катерина Скрипкіна, податковий експерт