Податковий кредит при імпорті безоплатно отриманого товару: «Послідовність? Ні, не чули»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Динаміку змін думки ДПСУ щодо відображення податкового кредиту при імпорті безоплатно отриманих товарів краще надати в розрізі двох головних «податкових епох»:

1) докодексний період (до 01.01.2011 р.) — у цьому періоді підхід податківців до питання, що розглядається, не був стабільним. При цьому зупинилися вони на тому, що податковий кредит у подібній ситуації відображати не можна (на тій підставі, що отриманий товар нібито не можна вважати придбаним), із чим ми, звісно, не погоджувалися (див. п. 2 листа ДПАУ від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 15, с. 6, п. 2 листа ДПАУ від 08.08.2007 р. № 3955/Т/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 70, с. 3);

2) після набуття чинності ПКУ (з 01.01.2011 р.) — первісно податківці зайняли свою останню докодексну позицію, відстоюючи її тими ж аргументами (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 84), проте потім вони змінили свою думку на протилежну, зокрема, дозволивши формувати податковий кредит* за умови використання таких товарів в оподатковуваних постачаннях у межах господарської діяльності (див. лист ДПСУ від 27.03.2012 р. N 5434/6/23-50.0114), а також, додамо від себе, при підтвердженні імпорту митною декларацією. Тепер же їх погляди знову змінилися.

У чинній на сьогодні консультації в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.31) ДПСУ знову повернулася до підходу про неможливість відображення податкового кредиту. При цьому, незважаючи на те що «хороші» листи з цього питання (див. вище) ще не відкликано, податківці, найімовірніше, віддаватимуть пріоритет більш свіжим і фіскальним роз’ясненням**.

Ми вважаємо, що висновок контролерів не лише несправедливий (при такому підході платник, сплачуючи «імпортний» ПДВ, не має права компенсувати його збільшенням податкового кредиту, що особливо невигідно при його подальшому продажі), а й неправомірний. Наведемо основні аргументи.

Почнемо з того, що словосполучення з п.п. «а» пп. 198.1 і 198.3 ПКУ «у тому числі» свідчить про те, що імпорт товару необхідно розглядати як одну з форм придбання. При цьому, на думку ДПСУ, цей факт є основною перешкодою для відображення податкового кредиту: нібито якщо йдеться про придбання, то воно має бути оплатним. Водночас ми з подібним підходом готові посперечатись. Річ у тім, що, на відміну від продажу, визначення «придбання» у ПКУ не прописано. У свою чергу до продажу п.п. 14.1.202 ПКУ відносить і безоплатну передачу товару. Отже, оскільки на протилежному боці продажу товару завжди знаходиться його придбання, можна зробити висновок, що придбанням товару має вважатися і його безоплатне отримання. Проте зверніть увагу, надана аргументація підходить лише для імпорту, тоді як при безоплатному отриманні товару в Україні на неї посилатися не можна: зумовлено це тим, що податковий кредит складається із сум нарахованого/сплаченого ПДВ (п. 198.3 ПКУ) — при цьому, якщо під час імпорту безоплатно отриманого товару платник сплачує суму ПДВ до бюджету, то при безоплатному отриманні товару в Україні подібної сплати/нарахування (у цьому випадку постачальнику) немає.

На додаток до викладеного: ваги ліберальному підходу додає той факт, що операція з отримання послуг від нерезидента (так званий імпорт послуг) дозволяє відображати податковий кредит у тому числі і при її безоплатності (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 14). Такий стан справ справедливим не назвеш, особливо якщо враховувати, що подібна різниця в оподаткуванні спричинена не стільки відмінностями в економічному змісті цих операцій, скільки невдалими формулюваннями ПКУ.

Платникам податків, які зіткнулися з імпортом безоплатно отриманого товару, можемо запропонувати такі варіанти дій:

1) відобразити податковий кредит — цей варіант, найімовірніше, призведе до спору з податківцями. Вирішити його на свою користь можуть допомогти аргументи, наведені вище. На податкову службу вони навряд чи подіють, тому в такому разі необхідно готуватися відстоювати свої права в суді — при цьому, виходячи із судової практики, у платника є всі шанси отримати рішення на свою користь (див. постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а/1770/4859/2011, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі № 2а/1770/1517/2012). Одночасно варто зазначити: якщо в періоді ліберального підходу ДПСУ до цього питання платник устиг обзавестися індивідуальною податковою консультацією, контролери не зможуть застосувати до нього штрафних санкцій (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 15, с. 44), що, проте, не стосується донарахування ПДВ та пені*;

2) змінити договори, відповідно до яких товар надходить безоплатно, на оплатні, але за символічною вартістю — у такому разі платник зможе безпроблемно збільшити податковий кредит (зрозуміло, при дотриманні інших умов для його відображення);