(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
У цьому номері :
 
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • в разработке
61/78
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік, Золотой фонд.

Податковий кредит при імпорті безоплатно отриманого товару: «Послідовність? Ні, не чули»

 

 

Вочевидь, що поняття «послідовність» може застосовуватися не лише для цілей бухобліку, а й для характеристики (як правило, позитивної) окремої особи чи організації. Сумнівів також не викликає, що охарактеризувати так можна далеко не всіх. Проте, на жаль, часто це стосується і тих, кому наявність такої риси має бути притаманна в першу чергу, у тому числі ДПСУ. Останні роз’яснення податкового відомства з питання імпорту безоплатно отриманого товару лише підтверджують цей висновок.

Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документ статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

 

I. Стисла історія питання

Динаміку змін думки ДПСУ щодо відображення податкового кредиту при імпорті безоплатно отриманих товарів краще надати в розрізі двох головних «податкових епох»:

1) докодексний період (до 01.01.2011 р.) — у цьому періоді підхід податківців до питання, що розглядається, не був стабільним. При цьому зупинилися вони на тому, що податковий кредит у подібній ситуації відображати не можна (на тій підставі, що отриманий товар нібито не можна вважати придбаним), із чим ми, звісно, не погоджувалися (див. п. 2 листа ДПАУ від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 15, с. 6, п. 2 листа ДПАУ від 08.08.2007 р. № 3955/Т/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 70, с. 3);

2) після набуття чинності ПКУ (з 01.01.2011 р.) — первісно податківці зайняли свою останню докодексну позицію, відстоюючи її тими ж аргументами (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 84), проте потім вони змінили свою думку на протилежну, зокрема, дозволивши формувати податковий кредит* за умови використання таких товарів в оподатковуваних постачаннях у межах господарської діяльності (див. лист ДПСУ від 27.03.2012 р. N 5434/6/23-50.0114), а також, додамо від себе, при підтвердженні імпорту митною декларацією. Тепер же їх погляди знову змінилися.

* У тому числі при безоплатному отриманні запчастин від нерезидента у формі гарантійної заміни (див. п. 24 листа ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 93, с. 6).

 

II. Думка ДПСУ сьогодні та її критика

У чинній на сьогодні консультації в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.31) ДПСУ знову повернулася до підходу про неможливість відображення податкового кредиту. При цьому, незважаючи на те що «хороші» листи з цього питання (див. вище) ще не відкликано, податківці, найімовірніше, віддаватимуть пріоритет більш свіжим і фіскальним роз’ясненням**.

** Тим більше, що листи та консультації в Єдиній базі податкових знань за своєю юридичною силою рівнозначні. Інша річ, якби свого часу податківці закріпили свою ліберальну позицію узагальнюючою податковою консультацією…

Ми вважаємо, що висновок контролерів не лише несправедливий (при такому підході платник, сплачуючи «імпортний» ПДВ, не має права компенсувати його збільшенням податкового кредиту, що особливо невигідно при його подальшому продажі), а й неправомірний. Наведемо основні аргументи.

Почнемо з того, що словосполучення з п.п. «а» пп. 198.1 і 198.3 ПКУ «у тому числі» свідчить про те, що імпорт товару необхідно розглядати як одну з форм придбання. При цьому, на думку ДПСУ, цей факт є основною перешкодою для відображення податкового кредиту: нібито якщо йдеться про придбання, то воно має бути оплатним. Водночас ми з подібним підходом готові посперечатись. Річ у тім, що, на відміну від продажу, визначення «придбання» у ПКУ не прописано. У свою чергу до продажу п.п. 14.1.202 ПКУ відносить і безоплатну передачу товару. Отже, оскільки на протилежному боці продажу товару завжди знаходиться його придбання, можна зробити висновок, що придбанням товару має вважатися і його безоплатне отримання. Проте зверніть увагу, надана аргументація підходить лише для імпорту, тоді як при безоплатному отриманні товару в Україні на неї посилатися не можна: зумовлено це тим, що податковий кредит складається із сум нарахованого/сплаченого ПДВ (п. 198.3 ПКУ) — при цьому, якщо під час імпорту безоплатно отриманого товару платник сплачує суму ПДВ до бюджету, то при безоплатному отриманні товару в Україні подібної сплати/нарахування (у цьому випадку постачальнику) немає.

На додаток до викладеного: ваги ліберальному підходу додає той факт, що операція з отримання послуг від нерезидента (так званий імпорт послуг) дозволяє відображати податковий кредит у тому числі і при її безоплатності (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 14). Такий стан справ справедливим не назвеш, особливо якщо враховувати, що подібна різниця в оподаткуванні спричинена не стільки відмінностями в економічному змісті цих операцій, скільки невдалими формулюваннями ПКУ.

 

III. Як учинити?

Платникам податків, які зіткнулися з імпортом безоплатно отриманого товару, можемо запропонувати такі варіанти дій:

1) відобразити податковий кредит — цей варіант, найімовірніше, призведе до спору з податківцями. Вирішити його на свою користь можуть допомогти аргументи, наведені вище. На податкову службу вони навряд чи подіють, тому в такому разі необхідно готуватися відстоювати свої права в суді — при цьому, виходячи із судової практики, у платника є всі шанси отримати рішення на свою користь (див. постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а/1770/4859/2011, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі № 2а/1770/1517/2012). Одночасно варто зазначити: якщо в періоді ліберального підходу ДПСУ до цього питання платник устиг обзавестися індивідуальною податковою консультацією, контролери не зможуть застосувати до нього штрафних санкцій (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 15, с. 44), що, проте, не стосується донарахування ПДВ та пені*;

2) змінити договори, відповідно до яких товар надходить безоплатно, на оплатні, але за символічною вартістю — у такому разі платник зможе безпроблемно збільшити податковий кредит (зрозуміло, при дотриманні інших умов для його відображення);

3) змиритися з думкою податківців та не відображати податковий кредит — найбільш простий та безризиковий, проте витратний підхід.

* Хоча щодо пені в ПКУ є аргументи і для її ненарахування: річ у тім, що в п. 53.1 ПКУ зазначається про неможливість застосування до платника відповідальності, тоді як п. 111.2 ПКУ відносить до неї і пеню. Водночас попереджаємо, що в податківців є формальні підстави і для зворотних висновків.