Революційні новації для аграріїв: ПДВ, податок на прибуток та ФСП

Друк

Революційні новації для аграріїв: ПДВ, податок на прибуток та ФСП

 

Антикризовий Закон України від 31.10.2008 р. № 639-VІ (див. с. 6) разом із питаннями забезпечення стабільності банківської системи привніс істотні зміни до правил оподаткування сільгосптоваровиробників. Розгляду цих новацій присвячено запропоновану статтю.

Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про ФСП — Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV.

Закон про ПДВ — Закон України Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР).

Закон № 639 — Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 р. № 639-VІ.

 

Новації ФСП

Почнемо з приємного. Згідно із Законом № 639 до Закону про ФСП уноситься одна, але вельми істотна зміна. В абзаці першому частини першої статті 9 Закону про ФСП виключаються слова і цифри «і діє до 31 грудня 2009 року». Інакше кажучи, змінами, що вносяться, знімається раніше встановлене обмеження щодо строку його дії.

Щоправда, беручи до уваги формулювання п. 2 розділу III Закону № 639, в якому зазначено: цей Закон діє до прийняття Верховною Радою України у зв’язку із стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні рішення щодо втрати чинності розділом І цього Закону та щодо редакції відповідних положень законів України, зміни до яких передбачені розділом II цього Закону, але не пізніше ніж до 1 січня 2011 року, не виключено вірогідність тлумачення цієї норми як установлення нового, віддаленішого обмежувального строку дії Закону про ФСП.

Що ж до змін, що вносяться згідно з пунктами 4 і 5 розділу II Закону № 639 до Закону про ПДВ та Закону про податок на прибуток, зауважимо, що всі вони стосуються тільки аграріїв і пов’язані з установленням з 1 січня 2009 року спецрежиму сільгосп-ПДВ на нових законодавчих підставах.

 

Зміни до Закону про ПДВ

Якщо не вдаватися в деталі, то змін, що вносяться до Закону про ПДВ, великою мірою три:

перше виключення добре знайомих за багаторічною практикою застосування підпункту 6.2.6, а також пунктів 11.21 і 11.29;

друге відродження із забуття також досить відомої статті 81, але вже в новій редакції, що лише за назвою та частково за змістом співзвучна старій;

третє доповнення статті 11 пунктом 11.46, що установлює порядок тимчасового (до 01.01.2012 р.) звільнення від оподаткування операцій із увезення на митну територію України племінних чистопородних тварин великої рогатої худоби або генетичного матеріалу, що здійснюється суб’єктами спецрежиму ПДВ.

Безумовно, з усіх цих нововведень найбільший інтерес викликає встановлення спецрежиму сільгосп-ПДВ згідно з оновленою статтею 81. Доречно пригадати, що дух цієї статті вже давно витав у думках законодавців. Адже до видання Закону № 639, що коментується, в основу якого покладено внесений Президентом України законопроект від 28.10.2008 р. № 3309-4, до Верховної Ради подавалися й інші законопроекти, частина з яких містила аналогічні пропозиції щодо майбутнього спецрежимів сільгосп-ПДВ.

 

Суть нового спецрежиму

Великою мірою основна ідейна спрямованість нового спецрежиму згідно зі статтею 81 залишилася без змін. Сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільгосптоварів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в його розпорядженні для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку, — для інших виробничих цілей (п. 81.2). Визначене за декларацією від’ємне значення ПДВ не підлягає бюджетному відшкодуванню. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість можливе лише щодо операцій, пов’язаних з експортними поставками.

Слід звернути увагу також на такі відмінності: новий спецрежим поширюється виключно на сільгосптовари та сільгосппослуги. Сьогодні, як відомо, дія спецрежиму згідно з п. 11.29 поширюється на будь-які (крім підакцизних) товари (роботи, послуги) власного виробництва, які можуть бути і несільськогосподарськими.

Новий спецрежим у загальному порядку непоширення його на підакцизну продукцію має виняток: він може застосовуватися підприємствами первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (коди УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30).

Звертаємо увагу й на підпункт 81.15.6 ст. 81 Закону про ПДВ, який приписує Кабміну визначити та оприлюднити повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті. Звідси випливає висновок: на види діяльності, які не буде зазначено в цьому переліку, спецрежим не поширюватиметься.

 

Хто може вибрати спецрежим

Резидент, який здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, установленим у пункті 81.6 цієї статті (далі — сільськогосподарське підприємство), може вибрати спеціальний режим оподаткування (п. 81.1 ст. 81 Закону про ПДВ). Звідси випливають принаймні два висновки:

— спецрежим — справа добровільна, адже йдеться про можливість, а не про обов’язковість його застосування;

— для обрання та застосування спецрежиму підприємству необхідно відповідати критерію «сільськогосподарськості», установленому в пункті 81.6.

 

Рівень та порядок розрахунку «сільгоспчастки»

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільгосптоварів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 81.6).

У наведеній вище нормі акцентуємо увагу:

по-перше, на рівні показника «сільгоспчастки» — він має бути не менше 75 %. Як відомо, згідно з чинною нині нормою п. 11.29 цей показник установлено на рівні не менше 50 %, а застосування спецрежимів згідно з п.п. 6.2.6 та п. 11.21 не залежить від «сільгоспчастки»;

по-друге, на порядку розрахунку цього показника. Ураховуються не тільки сільгосптовари, а й сільгосппослуги, причому вони зіставляються не із загальним доходом підприємства, а з вартістю всіх поставлених товарів (послуг). Отже, не пов’язані з реалізацією доходи (наприклад, доходи від курсової різниці, від списання кредиторської заборгованості, від первісного визнання та від зміни вартості біологічних активів, які обліковуються за справедливою вартістю тощо), не впливатимуть на величину «сільгоспчастки».

До розрахунку також не включаються операції з поставки активів, які перебували у складі основних засобів не менше дванадцяти послідовних податкових періодів, якщо такі поставки не були постійними і не складали окремої підприємницької діяльності;

по-третє, розрахунок проводиться не за попередній податковий (звітний) рік, а за попередні дванадцять послідовних звітних податкових періодів сукупно. Це фактично означає, що для застосування спецрежиму такий розрахунок необхідно буде проводити в кожному звітному періоді, використовуючи підсумовані (сукупні) дані за так званий «ковзний», тобто такий, що постійно зсувається, часовий відрізок попередніх дванадцяти звітних періодів.

Утім, у цьому є і позитивний момент у частині можливості стати платником спецрежиму з будь-якого податкового (звітного) періоду, а не тільки з початку року.

Для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага «сільгоспчастки» розраховується за результатами кожного звітного податкового періоду (п.п. «а» п. 81.6).

 

Ставка податку

Акцентуємо увагу: жодних знижених спецставок ПДВ (9 % і 6 %), що передбачалися раніше старою редакцією, нова редакція ст. 81 уже не містить. Сільгосппідприємство — суб’єкт спецрежиму ПДВ в загальному порядку оподатковується за ставками податку, установленими п. 6.1 ст. 6 Закону про ПДВ, тобто 20 % (п. 81.14 ст. 81 Закону про ПДВ).

 

Порядок реєстрації суб’єктів спецрежиму

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування сільгосппідприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників ПДВ (абзац перший п. 81.10). Зауважимо: ця норма містилася й у старій редакції ст. 81, в якій, крім того, було зазначено, що така процедура повинна проходити в порядку, передбаченому для реєстрації платником ПДВ за власним бажанням. Вважаємо, що і нова редакція передбачає таку саму процедуру. Отже, необхідно подати заяву за формою № 1-РС (додаток 6 до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. № 79 (далі — Положення № 79)). До заяви має бути додано підтверджуючий документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво спецрежимного платника ПДВ.

Заяву має бути подано не пізніше двадцяти календарних днів до періоду, з якого сільгосппідприємство має намір перейти на спецрежим сільгосп-ПДВ. Отже, якщо планується перехід на новий спецрежим з січня 2009 року, то останній день подання заяви припадає на 11 грудня 2008 року.

 

Спецрежиму ПДВ — особливе спецсвідоцтво і нова спецдекларація

У Свідоцтві про реєстрацію сільгосппідприємства суб’єктом спецрежиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільгосппідприємства (абзац другий п. 81.10). Як документ, що підтверджує статус платника, податкові органи повинні видавати Свідоцтво за формою № 2-РС (додаток 7 до Положення № 79).

Вважаємо, що незабаром слід чекати на появу і змін до форми спецдекларації з ПДВ стосовно нового спецрежиму. Таке припущення випливає з норм п. 81.10 ст. 81 Закону про ПДВ.

 

Зміни до Закону про податок на прибуток

Ці зміни також пов’язано з установленням з 1 січня 2009 року нового спецрежиму сільгосп-ПДВ. Пункт 4.2 Закону про податок на прибуток доповнено підпунктом 4.2.1, що встановлює порядок віднесення до валових доходів платника, зареєстрованого суб’єктом спецрежиму сільгосп-ПДВ, позитивної різниці між сумами ПДВ, нарахованими на ціну поставлених ним сільгосптоварів протягом звітного або попередніх звітному періодів, і сумами ПДВ, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів.

У зворотній ситуації, тобто при від’ємному значенні, визначеному за спецдекларацією з ПДВ, така різниця підлягає включенню до складу валових витрат (п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону про податок на прибуток).

У зв’язку з цим доречно пригадати окремі нюанси подання сільгосппідприємствами декларації з податку на прибуток:

— підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку та в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками звітного податкового року (абзац перший п. 14.1 ст. 14 Закону про податок на прибуток);

— для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року (п. 11.1 ст. 11 Закону про податок на прибуток);

валові доходи та валові витрати підлягають індексації, виходячи з офіційного індексу інфляції за період з місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів) до кінця звітного податкового року (абзац другий п. 14.1 ст. 14 Закону про податок на прибуток).

Для платників ФСП новації, що вносяться до Закону про податок на прибуток, не матимуть жодних наслідків. Як відомо, згідно з п. 4 ст. 9 Закону про ФСП для них зупинено дію Закону про податок на прибуток і, природно, вони не ведуть податкового обліку валових доходів та валових витрат.

 

На завершення стислого висвітлення новацій, переважно норм оновленої статті 81 Закону про ПДВ, що з одного боку розширює, а з іншого — звужує коло потенційних платників спецрежиму сільгосп-ПДВ та урізує можливі згідно з нині чинним законодавством пільги (зокрема, дотаційні виплати), хочеться сказати, як і на початку, приємне.

Згідно з п. 10 розділу III Закону № 639 Кабмін при розробці законопроекту про держбюджет на відповідний рік повинен передбачити кошти для компенсації за рахунок загального фонду державного бюджету втрат сільськогосподарських товаровиробників, що виникли у зв’язку зі змінами обкладення податком на додану вартість операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі. Залишається тільки сподіватися, що так воно і буде.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі