Бухгалтерський калейдоскоп. Зарплата ремонтних працівників: ДПАУ передумала

Друк

Зарплата ремонтних працівників: ДПАУ передумала

 

На жаль, до змін позиції ДПАУ з того чи іншого питання платникам податків уже не звикати. Так сталося й із заробітною платою працівників, зайнятих ремонтом основних фондів. У питаннях її податкового обліку податківці тривалий час (причому досить послідовно) дотримувалися однієї думки, а потім раптом в одну мить змінили її на протилежну.

 

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон № 2181 — Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Лист № 4284 лист ДПАУ «Про податковий облік витрат на оплату праці працівників ремонтної групи» від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317.

 

Кажучи про зміну думок головного податкового відомства в зарплатно-ремонтному питанні, ми, звичайно, маємо на увазі останнє роз’яснення лист ДПАУ від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317, далі — лист № 4284 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 20, с. 23), присвячений податковому обліку витрат на оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ремонту, реконструкції, модернізації та інших видах поліпшення основних фондів (далі умовимося називати всі ці види робіт просто «ремонтом»). Цей лист вартий уваги, бо в ньому податківці кардинально змінили свою думку щодо відображення в податковому обліку сум заробітної плати ремонтних працівників, зазначивши, що такі суми є складовою витрат на ремонт і відображаються в податковому обліку в порядку, установленому п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток (тобто разом з іншими ремонтними витратами відносяться до валових витрат у межах 10 %, а в сумі перевищення — підлягають розподілу з подальшим віднесенням на збільшення балансової вартості ОФ, що ремонтуються, та нарахуванням амортизації).

Нагадаємо, що раніше (причому досить тривалий час і достатньо послідовно) ДПАУ в цьому питанні дотримувалася іншої точки зору і роз’яснювала, що витрати на оплату праці ремонтних працівників слід відносити до валових витрат на підставі п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток.

Але про все по порядку.

 

Податковий облік зарплатно-ремонтних витрат: первісна версія від ДПАУ

Нагадаємо: зарплатно-ремонтне питання, що є предметом обговорення, виникло у зв’язку з тим, що Закон про податок на прибуток не уточнює, як в податковому обліку потрібно відображати заробітну плату працівників, зайнятих ремонтами ОФ. Так, у п.п. 8.1.2 Закону про податок на прибуток зазначається тільки про порядок обліку заробітної плати працівників, зайнятих виготовленням ОФ. Згідно з цим підпунктом витрати на виплату заробітної плати працівникам, які виготовляють ОФ, призначені для власних виробничих потреб, не включаються до валових витрат, а будучи складовою витрат на виготовлення таких ОФ, формують балансову вартість споруджених ОФ і підлягають податковій амортизації. У зв’язку з цим логічно було б провести подібну аналогію і щодо витрат на ремонт і припустити, що витрати на оплату праці працівників, які ремонтують ОФ, у свою чергу, є складовою частиною витрат на ремонт ОФ і, отже, відображаються в податковому обліку в порядку, установленому для ремонтних витрат п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Тим більше, що в самому п.п. 8.7.1 при цьому прямо зазначається про можливість обліку в «ремонтному» порядку будь-яких витрат, пов’язаних з ремонтами та іншими поліпшеннями ОФ. На це свого часу ми звертали увагу у статтях «Податковий облік операцій з ремонту власних основних фондів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 76; «Ремонтуємо ОФ: що важливо знати» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 21. І, до речі, такий самий підхід до обліку зарплати ремонтників підтримував і Мінфін (лист Міністерства фінансів України від 22.06.2006 р. № 31-21030-11/23-4859/7716 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 76).

Проте податківці в цьому питанні завжди наполегливо дотримувалися іншої думки. Так, вважаючи більш спеціальними в цьому випадку «зарплатні» норми Закону про податок на прибуток, і віддаючи пріоритет у питаннях нарахування зарплати (у тому числі і при ремонті) саме «зарплатному» (а не «ремонтному») підходу, у листах ДПАУ від 01.07.2004 р. № 5297/6/15-1116, від 20.08.2004 р. № 16016/7/15-117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 77 і від 23.10.2006 р. № 19739/7/15-0317 роз’яснювалося, що витрати на оплату праці працівників, зайнятих ремонтом ОФ, слід відносити до складу валових витрат згідно з п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток. У редакційному коментарі до другого з перелічених листів ми вказували на достатню лояльність висновків ДПАУ щодо цього питання і зазначали, що зроблені податківцями висновки не можна назвати абсолютно очевидними. Проте такий лист, що з’явився (як у ньому самому зазначалося) «у зв’язку з численними запитами платників податків, органів державної податкової служби на місцях і з метою належної організації адміністрування податку на прибуток» і направлений податковим органам на місцях, виглядав не інакше, як узагальнююче податкове роз’яснення (хіба що тільки не затверджене наказом).

Більше того, варте уваги, що в наступному своєму листі (від 23.10.2006 р. № 19739/7/15-0317) ДПАУ закріплювала в зарплатно-ремонтному питанні висловлену позицію і зазначала, що така думка «є оприлюдненням офіційного розуміння Державною податковою адміністрацією України питання податкового обліку заробітної плати працівників ремонтної групи і має пріоритет над іншими листами органів державної виконавчої влади, виданими з цього питання». Останнє уточнення — про «пріоритет над іншими листами» — безумовно, стосувалося листа Мінфіну, точку зору якого податківці не поділяли і, більше того, щодо якого підкреслювали: «стосовно листа Міністерства фінансів України від 22.06.2006 р. № 31-21030-11/23-4859/7716, то цим листом…викладено власну думку Міністерства фінансів України з порушених у запиті питань».

Тим самим такі висновки не можна було сприйняти інакше, як усталену точку зору ДПАУ, що офіційно склалася щодо питань податкового обліку зарплати ремонтних працівників. Хоча, звичайно, обачних платників податків, які звикли завжди й у всьому бути обережними, це не бентежило і для спокою в зарплатно-ремонтному питанні вони, як і раніше, продовжували дотримуватися норм п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Проте недивно, що в ситуації, що склалася, через такі непохитні зарплатно-ремонтні погляди ДПАУ, деякі з платників податків (які, як правило, не бажають сперечатися з контролюючими органами), усе ж таки прислухалися до думки податківців і почали діяти згідно з їх роз’ясненнями.

 

ДПАУ змінює думку

І ось — нова думка від ДПАУ.

Згодом і, зауважимо, знову-таки з тією самою метою «з метою належної організації адміністрування податку на прибуток» листом № 4284 ДПАУ роз’яснила, що витрати на оплату праці ремонтних працівників формують витрати на проведення ремонту ОФ, тому в зарплатно-ремонтному питанні слід керуватися виключно п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Причому цим же листом ДПАУ відміняла свої колишні роз’яснення з цього питання. Так, у заключній частині листа № 4284 зазначалося: «У зв’язку з виданням цього роз’яснення вважати такими, що втратили чинність, листи Державної податкової адміністрації України:

від 01.07.2004 р. № 5297/6/15-1116;

від 20.08.2004 р. № 16016/7/158-1117;

від 23.10.2006 р. № 19739/7/15-0317».

Після чого далі повідомлялося, що письмові роз’яснення податкових органів, що суперечать цьому податковому роз’ясненню, не застосовуються.

Варте уваги, що при цьому висновок ДПАУ ґрунтувався на тих самих (чинних і раніше) нормах Закону про податок на прибуток. Тільки цього разу ДПАУ вирішила надати перевагу все ж таки «ремонтному», а не «зарплатному» підходу. Цікаво також і те, що в листі № 4284 ДПАУ на підтримку свого нового висновку, посилалася вже і на лист Мінфіну від 22.06.2006 р. № 31-21030/11/23-4859/7716, думки якого раніше не поділяла.

Про таку зміну своєї позиції ДПАУ повідомила, розіславши лист № 4284 податковим органам на місцях і зобов’язавши їх довести зазначене роз’яснення до відома платників податків. При цьому публікуючи лист № 4284 у профільному «Віснику податкової служби України», 2008, № 11, податківці обмежилися небагатослівним коментарем, констатувавши лише факт зміни позиції ДПАУ з цього питання, і не уточнюючи, як бути тим слухняним платникам податків, які дотримувалися первісних роз’яснень ДПАУ і відносили зарплату ремонтних працівників до валових витрат. Цей момент і розглянемо.

 

Якщо раніше слухали ДПАУ і зарплату ремонтників відносили до валових витрат

Звичайно, така різка зміна позиції ДПАУ (причому після слів «є оприлюдненням офіційного розуміння» і «має пріоритет» на підтримку первісного підходу) не витримує жодної критики, а для платника податків — є мотивом вкотре задуматися над «лояльністю» роз’яснень ДПАУ. Також очевидно і те, що після появи листа № 4284 суб’єктам господарювання найбезпечніше прийняти його до відома, і в питанні відображення заробітної плати працівників, зайнятих ремонтами ОФ, керуватися все ж таки «ремонтним» п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток.

Проте при цьому неминуче постає запитання: як бути тим платникам податків, які дотримувалися колишніх (нині визнаних такими, що втратили чинність) роз’яснень ДПАУ і включали зарплату працівників, зайнятих ремонтами ОФ, до валових витрат на підставі п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток?

Вважаємо, що така раптова зміна поглядів головного податкового відомства не тягне за собою необхідності проведення будь-яких коригувань підприємствами в податковому обліку, тому жодних виправлень за минулі періоди їм при цьому здійснювати не потрібно. На підтримку цього на боці платників податків у цьому випадку доречне правило «конфлікту інтересів», установлене п.п. 4.4.1 Закону № 2181. Хоча напевно воно відоме більшості читачів, нагадаємо його ще раз: «у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону…припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».

Як бачимо, закон у подібних ситуаціях має захистити платника податків. І дійсно, суб’єкти господарювання навряд чи повинні відповідати за те, що раніше ДПАУ досить тривалий час настирливо виступала за один підхід до відображення витрат на оплату праці ремонтних працівників (указуючи на його пріоритет над будь-якими іншими роз’ясненнями і фактично надаючи тим самим своїй позиції статусу узагальнюючого податкового роз’яснення), а потім раптом різко стала прихильницею іншої думки. У зв’язку з цим, мабуть, також варто пригадати і п.п. «д» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, згідно з яким не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що в подальшому таке податкове роз’яснення або узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, або надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків. А отже, з усього викладеного вище можна зробити тільки один висновок: за мінливість поглядів ДПАУ платники податків розплачуватися не повинні.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі